«Тубі ор нот тубі, або Куди їде наш поїзд?»: у Луцьку відкрилася виставка про війну в умовах війни. Фото

У Луцьку в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків презентували проєкт тернопільського автора Григорія Лоїка «Майдан-Війна-Маре».

До нього увійшли роботи, що були створені з часу окупації Криму, повномасштабного вторгнення, трагічної події в особистому житті митця – передчасної смерті дружини Марії. Заслужений художник України, митець, який багато років працює у театральному середовищі, ділиться своїми роздумами, ідеями, враженнями, болем.

«За кожним твором цієї виставки щемлять почуття. Незважаючи на прагматизм виражальної мови, художник ставить запитання і спонукає до роздумів… Чи варто сьогодні писати війну? Чи може це потрібно робити пізніше? З одного боку тривають стилістичні експерименти і, можливо, адекватна виражальна мова буде знайдена потім. А з іншого боку – це вже є артефактом. Як і в часи Другої світової, коли твори, написані тоді, пережили час. В роботах пана Григорія є особливо щемливе і сокровенне. Що буде потім – побачимо. Можливо, ця тема перетвориться у певний вимушений потік образів, стане салонною. Як сталося з роботами, присвяченими Другій світовій. Але наразі ми бачимо цю виставку», – звернулася до гостей експозиції з вітальним словом мистецтвознавиця Зоя Навроцька.Коротку біографічну довідку про автора – українського живописця, графіка, заслуженого художника України, головного художника Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка Григорія Лоїка розповіла керуюча партнерка Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Леся Корсак.

«Григорій Лоїк – художник-постановник близько 100 вистав. Виставки картин митця відбувалися у різних куточках України та зарубіжжя. Його робота у театрі – вміння поєднати вербальне та невербальне – додає творам виразності. А цей проєкт присвячений переживанню болю, пам’яті, яку не можна забути, дружині Марії, або як її називали – Маре», – зауважила Леся Корсак.Спектр образів-зображень, які можна побачити на полотнах, надзвичайно широкий. Тут і натуралістичні «цитати» (роботи «Цвітопад», «Ліс»), тіні, Людина, в її різних соціокультурних моделях («Торги», «Сам на трибуні»), зброя («Блокада», «Анексія», «Розтяжка»). Окрему серію робіт присвячено Марії. На них – цитати-зізнання автора у почуттях.Читати ще: Спроба зафіксувати архетип: у Луцьку відкрилася дебютна виставка-дослідження глибин душі. Фоторепортаж

«Я почав цю виставку і присвячую її пам’яті своєї дружини. Дякую своїм рідним за підтримку. Якби не моя донька Леся, навряд би в мене щось вийшло, адже вона зробила колосальну роботу. Чудово, що є такий новітній музей-простір, і щиро вдячний організаторам Віктору та Лесі Корсакам. Важко говорити про свої картини, адже саме для того й створював їх, аби образи промовляли і розповідали замість мене. Тут зображено пам'ять. Мою, про усіх Героїв, які воювали і воюють за Україну. Молюся, аби в цей час, коли ми перебуваємо тут, обійшлося без жертв серед наших захисників… Не буду більше нічого казати, бо душать сльози…» – не стримував емоцій Григорій Лоїк.«Він чудово відчуває матеріал: чи то деревина, чи то кераміка. У руках митця все перетворюється на художні речі, які сповна передають емоції автора. Тому не будемо байдужими: споглядаємо, співпереживаємо, бо тут – наше життя», - такими словами закінчила офіційну частину виставки Зоя Навроцька.

Після цього відвідувачі могли поспілкуватися з художником, підписати каталог робіт, дізнатися історії їхнього написання, адже про кожну автор може розповісти багато - про ідею її створення, мотиви, образи тощо.Наприклад, знакове зображення потяга, який рухається від станції «СССР» до станції «Україна». І, на жаль, застиг на пів дороги. Якщо придивитись, то на вагонах можна побачити усім відомий шекспірівський напис-вислів, який у перекладі з англійської означає сакраментальне: «Бути чи не бути». Погодьтесь, яскрава метафора нашої країни. Григорій Лоїк розповідає, що спочатку англомовний вислів було зроблено українською. І, можливо, саме так ще краще передається ідея соціокультурних і ментальних трансформацій, які рухають суспільство-поїзд. А вислів про те, чи бути нам народом – не тим, який ми собі вигадали (чи вигадали за нас), а справжнім, козацьким.Іншу роботу виконано на дошках, які митець попросив у своєї матері. Розповідаючи про цей випадок, Григорій Лоїк ледь стримував емоції. Старовинну річ він трохи відреставрував, додавши шматки свіжої деревини. Фарба на підпилених елементах створила ілюзію свіжих ран, з яких витікає кров. Символічну роботу, пояснює автор, зроблено після окупації Криму. Тоді вислів «зелений чоловічок» сприймався як образ неподоланої ворожої злої сили, яка невідворотно захоплює нашу рідну землю. Нині ж, наголошує живописець, образ розвіявся і увесь світ побачив ницість агресора, який використовує лише тактику орди – захоплення і наступ великою кількістю. Сили безглуздої, деструктивної, глухої і сліпої до будь-яких виявів гуманності.

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---