«Туберкульоз – соціальна хвороба, на його лікування держава має витрачати кошти», – очільник Волинського обласного тубдиспансеру

Звіт ВООЗ свідчить, що Україна входить до п’ятірки країн із найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз. Кількість хворих на мультирезистентну форму в нас є однією з найбільших у світі. При цьому в Україні – найгірші показники лікування, бо фактично кожного другого вилікувати не вдається. Тож другий етап медичної реформи неабияк подивував фахівців цього напрямку, бо очікували зовсім інших правил, аніж ті, що їх запропонувала Національна служба здоров’я. Про це й не тільки в ефірі програми «На часі гість» телеканалу «Аверс» говорили з генеральним директором КП «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Іваном Нискогузом.

Що спонукало вас із колективом записати звернення до президента? І чи справді ви вважаєте, що голова держави – єдиний, хто може втрутитися в ситуацію, що нині склалася із закладами такого профілю?

Ми колективом звернулися до президента, бо побачили, що розв’язати питання в якийсь інший спосіб неможливо, тому що ми вичерпали вже всі ресурси. Зверталися і в Міністерство охорони здоров’я, і до прем’єра, і до Національної служби здоров’я. Однак на наші звернення ніхто не відповів. І коли ми отримали договір, то побачили, що того фінансування, яке нам надали, буде недостатньо навіть для оплати праці медичного персоналу, не кажучи про витрати на базові функції, що передбачені в будь-якій лікарні.

Що вам запропонували і як було до того, як розпочався другий етап медичної реформи?

До початку другого етапу ми мали медичну субвенцію. Так, Україні потрібна медична реформа. Ми до неї готувалися. Я працюю в цьому закладі вже два роки. За цей час ми провели колосальну роботу, покращили епідпоказники, впроваджували пацієнтоорієнтовану модель лікування й одночасно оптимізовували заклади. У нашій структурі було чотири протитуберкульозні заклади – три периферійні лікарні й одна обласна. Наразі вже закрили два заклади, будемо закривати ще один. Крім того, в обласному протитуберкульозному диспансері закрили чотири відділення з семи стаціонарних. Закрили й денний стаціонар на 10 ліжок. До того ж, скоротили величезну кількість працівників. Сподівалися, що завдяки медичній реформі отримаємо гідні умови праці, надалі впроваджуватимемо пацієнтоорієнтовану модель лікування. Однак ще коли оприлюднили 65-ту постанову, ми побачили, що цього фінансування буде недостатньо.

Працівники протитуберкульозних закладів, громадські організації звернулися з електронною петицією до президента. Коли ми побачили, що Національна служба здоров’я фактично ігнорує наші вимоги, то зрозуміли, що може просто зруйнуватися протитуберкульозна служба. Наша петиція набрала потрібну кількість голосів, тому ми в своєму зверненні наголосили, аби президент розглянув її. 13 квітня він розглянув петицію, звернувся до прем’єрміністра з проханням негайно розробити та затвердити план заходів із впровадження стратегії розвитку протитуберкульозної служби. Також президент попросив прем’єрміністра на перехідний період забезпечити достатнє фінансування нашої служби. Нам уже надійшов лист із проханням надати пропозиції щодо бачення того, якою має бути регіональна служба. Ми вже надали свої пропозиції та показали, якою бачимо структуру протитуберкульозної служби. Фактично, сталося так, що керівники районних лікувальних закладів, побачивши, що їм не підписали послугу лікування туберкульозу в дорослих та дітей, скоротили тубкабінети. Виникає питання: якщо туди скерувати пацієнта зі стаціонарного етапу, хто буде координувати роботу?А хто мав би її координувати за задумом Національної служб здоров’я?

Їх це не надто цікавило, бо вони вважали, що виділеної суми достатньо для того, аби діагностувати й лікувати туберкульоз. А в нас запасу міцності вистачить хіба на місяць. Згодом нам не буде чим харчувати пацієнтів. А ще ж треба виконувати зобов’язання перед партнерами, з якими укладено договори. Треба платити за енергоносії. Тому я дуже радий, що нашу петицію розглянули та зреагували. Було внесено зміни до держбюджету, Національній службі здоров’я виділено понад шість мільярдів гривень, щоб виплатити зарплати медичним працівникам. Вони казали, що ми маємо заробляти, ввівши платні послуги. Так, ми можемо заробити. Але туберкульоз – соціальна хвороба. На це держава має витрачати кошти. Колись настане час, що ми зможемо лікувати 90% своїх пацієнтів амбулаторно, але наразі цього дозволити не можемо, тому що є велика кількість запущених випадків, хворі поступають з такими формами недуги, що потребують стаціонарного лікування. Парадокс полягає в тому, що реформу хочуть зробити, значно зменшивши фінансування. У країнах, де відбулися реформи, на період їх проведення фінансування утричі збільшували.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: ВОЛИНСЬКИЙ ТУБДИСПАНСЕР БОРЕТЬСЯ ЗА ВИЖИВАННЯ

У Національній службі здоров’я кажуть про те, що лікарні мають заробляти. Скажіть, скільки лікар вашого профілю може вилікувати пацієнтів за рік? Скільки з цього може отримати лікарня?

Фахівці Національної служби здоров’я ішли за принципом, щоб за якомога менші гроші провести медичну реформу. Якщо брати конкретно нашу службу, то виходили з того, що ми маємо максимально з першого дня лікувати всіх хворих, не врахувавши, що ще не пройшла зміна структури. Її треба розробити, бо модель, за якою надійшло фінансування, передбачає іншу структуру фтизіатричної допомоги. Раніше один фтизіатр у лікарні мав лікувати 30 пацієнтів, якщо говорити про чутливий туберкульоз,а якщо хіміорезистентний, то там навантаження удвічі більше. Зараз ми до мінімуму скоротили лікарів. Я говорив із колегами з Херсона, то у них в мультирезистентному відділенні на 70 ліжок – один лікар-пенсіонер. І якщо він захоче піти, то хворі залишаться напризволяще. Так може статися і в нас.

Ви кажете, що є реакція влади. Якщо буде збільшено фінансування, те, що ви скоротили й оптимізували, можна буде повернути?

Ні, лікарні, які закрили, вже не повернеш. Уявіть, якщо закриють лікарню в Луцьку, розійдеться персонал, хто надаватиме цю медичну допомогу? Наприклад, у закладі напружена ситуація з працівниками лабораторії. Люди відверто кажуть, що за такі гроші працювати не будуть. Зараз у приватних лабораторіях пропонують пристойні зарплати. Так само й працівники бухгалтерії, які часто засиджуються допізна, беруть роботу додому, отримують мінімалку. Оскільки закрито низку протитуберкульозних закладів, у нас роботи побільшає. І працівники розраховували на гідну оплату праці, а отримали зовсім не те.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: КОРОНАВІРУС І ТУБЕРКУЛЬОЗ: ЩО СПІЛЬНОГО?

Як вважаєте, у зв’язку зі змінами ваші працівники зможуть мати вищу зарплату?

Я вважаю, що тут багато залежить від державної політики. Потрібно змінити систему розрахунку медичної послуги. Національна служба здоров’я має розробити чіткі критерії вартості госпіталізації і дати на це кошти. У Польщі, наприклад, один день лікування туберкульозу залежно від форми коштує від 30 до 560 злотих. Нам запропонували на 9 місяців на одного хворого 20668 гривень 23 копійки з невеличкими коефіцієнтами. Скажу, що у нас хірургія – одна з найкращих в Україні. Однак нам не підтвердили того, що в нас є хірургія, і дали фінансування зі зменшеним коефіцієнтом.

Якою, на вашу думку, мала б бути оптимальна сума на лікування?

Ця сума як мінімум мала би бути у кілька разів вищою, аби діагностика та лікування туберкульозу були ефективними.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---