Ціна українця: скільки держава витрачає на навчання, лікування, соцпідтримку і що за це хоче
![](/resize/450x277/r/files/news/2020/09-20/300619/555.jpg)
Величезна кількість українців у пошуках хоч якогось заробітку їдуть з країни.
ТСН склала збірний портрет такого шукача щастя. Офіційна статистика свідчить, що це переважно чоловік, старше 35-ти років із професійною освітою. Поїде на заробітки він радше із Західної України, хоча їдуть звідусіль. І створювати додану вартість буде, найімовірніше, в Польщі чи Італії. І там його розглядають як один із найдорожчих дармових ресурсів. Бо виростити такого собі – а це пологи, освіта, медицина, соціальні пільги – навіть у Польщі коштує в рази дорожче.
Тільки-но нове життя перетне умовну лінію старту, державна машина вмикає свій офіційний лічильник. Життя людини, звісно, не має ціни. Тільки не для економіки. Для неї людина – це ресурс, здатний продукувати гроші. Якщо знати вартість життя, можна розрахувати, які економічні втрати несуть щоденні смертельні ДТП, повені та посуха, помилки медиків чи трудова міграція. І, найголовніше, що потрібно усвідомити, люди – це найцінніший ресурс держави.
Універсальної формули, щоб визначити ціну українця, не існує. Економісти, політики, батьки новонароджених дітей рахують надто по-різному.
Скільки коштує українець
За словами акушера-гінеколога, заступника директора Київського перинатального центру Олега Маланчука, держава вкладає в народження людини одразу: «Для того, щоб це функціонувало, треба його оснастити, треба щоб текла гаряча вода, світило світло, треба підготувати фахівців. і тут уже породілля приходить і тут уже народжується життя».
Усе це, каже Маланчук, вже включене у тариф на народження – 8200 грн. І це тільки перший рядок у довгому рахунку. Також породілля отримують допомогу по народженню – «пакунок малюка» (5200 грн). Декретні – 40 тисяч грн.
Тож кожен новий українець отримує такий собі стартовий капітал. У сьогоднішніх цінах він складає 53 тисячі гривень.
А далі почнеться те, про що молода мама навіть подумати боїться. Мовою економістів це називається підготовка виробничих кадрів. Для батьків це означає розпочати виснажливий марафон з пошуку педіатра, «забивання» місця в дитячому садку, та влаштування дитини в хорошу школу поруч, а ще допомогти визначитись дитині, ким вона хоче бути.
Для держави це означає – нові здорові працівники. Тож на медицину виділяє по 1300 грн на рік. До повноліття набирається – 23 400. Сюди ще треба додати й екстрені випадки. А раптом апендицит (8 тисяч грн) чи перелом (8 тисяч грн).
Далі – освіта. Середньостатистичний українець проводить чотири роки в дитячому садочку. Це коштує 106 800 грн, потім 12 років у школі – в середньому по країні це обходиться у 276 тисяч грн. Додайте сюди ще й вищу освіту. Кожен другий в країні – бюджетник. І це місце у віші обходиться державі в середньому 43 тисячі. За 5 років виходить 215 тисяч.
Тобто, вартість людини від народження і до отримання диплому про вищу освіту коштує державі близько 700 тисяч грн.
І вкладає ці гроші вона не просто так, а в надії, що громадяни їх відпрацюють.
Вартість життя українця
В Україні 15,9 мільйонів громадян – це зайняті, тобто українці, які працюють. Зайняті українці для держави автоматично дорівнює податки – 56 тисяч на рік. Якщо перемножити на тривалість працездатного життя, виходить десь два мільйони гривень. Тобто громадянин має віддати державі в три рази більше, ніж вона у нього вклала. На них, пояснює експертка з публічних фінансів Дарина Марчак, країна живе.
«Це видатки, які здійснює держава для того, щоб оплатити освіту, медичну галузь, виплату усіх соціальних платежів, на духовний розвиток, забезпечення обороноздатності держави, Національну гвардію. У нас сумма виходить 63,9 тисячі гривень», – каже керівниця центру публічних фінансів Дарина Марчак.
Баланс не сходиться. Щоб покрити нестачу, Україна живе в борг. Дарина Марчак стверджує, що більшість йде на соціалку. Все для того, аби перезапустити і збільшити нове коло виробництва людського ресурсу – народжує, навчає, лікує, вирощує кадри. Витрачає по 700 тисяч гривень на кожного і далі біда – дарує дороговартісний людський ресурс іншим країнам. Здавалося б безглуздя. Але Україна примудрилась це зробити.
Вартість трудової міграції
Щоб підготувати кадри, Україна витрачає по 700 тисяч. Якщо помножити на 5 мільйонів українців, які зараз перебувають за кордоном, виходить 3,5 мільярди. Але і це ще не все. Бо в результаті країни, в які рухаються трудові мігранти, отримують дешеву робочу силу, на підготовку яких не витрачено ані копійки.
2017 року уряд Польщі визнав заробітчан в Україні другими за впливом на тамтешню економіку. Це означає, що українська економіка втратила. І продовжує втрачати, стверджує президент Асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
«На сьогодні 75% українців воліють, аби їхні діти або онуки навчалися за кордоном. Серед тих, у кого є вища освіта – 80%, а серед тих, хто шукає собі роботу за кордоном, 88% бажають, аби їхні діти навчалися за кордоном. І це не про недовіру до нашої системи освіти. Це про те, що люди не бачать майбутнього для своїх дітей у нашій країні», – каже Воскобойник.
Для України це означає лиш одне – велетенські втрати для економіки.
«Виїхати працевлаштуватись в Польщі коштує в 5 разів дешевше, аніж приїхати працевлаштуватись до Києва. За 5 років не буде вистачати робочих рук підприємствам, а про інвесторів взагалі можна мовчати», – зазначає президент Асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Звичайно, у держави має бути план, як переформатувати освіту, створити програми повернення трудових мігрантів. Та найголовніше, що необхідно зараз робити державі – визнати масштаб проблеми. Адже закордонні роботодавці не просто так створюють всі умови для української робочої сили у себе.
Економічною мовою це називається ВВП – тобто, вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні. За ним ціна українця – 7 мільйонів гривень, а поляка – 70 мільйонів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
ТСН склала збірний портрет такого шукача щастя. Офіційна статистика свідчить, що це переважно чоловік, старше 35-ти років із професійною освітою. Поїде на заробітки він радше із Західної України, хоча їдуть звідусіль. І створювати додану вартість буде, найімовірніше, в Польщі чи Італії. І там його розглядають як один із найдорожчих дармових ресурсів. Бо виростити такого собі – а це пологи, освіта, медицина, соціальні пільги – навіть у Польщі коштує в рази дорожче.
Тільки-но нове життя перетне умовну лінію старту, державна машина вмикає свій офіційний лічильник. Життя людини, звісно, не має ціни. Тільки не для економіки. Для неї людина – це ресурс, здатний продукувати гроші. Якщо знати вартість життя, можна розрахувати, які економічні втрати несуть щоденні смертельні ДТП, повені та посуха, помилки медиків чи трудова міграція. І, найголовніше, що потрібно усвідомити, люди – це найцінніший ресурс держави.
Універсальної формули, щоб визначити ціну українця, не існує. Економісти, політики, батьки новонароджених дітей рахують надто по-різному.
Скільки коштує українець
За словами акушера-гінеколога, заступника директора Київського перинатального центру Олега Маланчука, держава вкладає в народження людини одразу: «Для того, щоб це функціонувало, треба його оснастити, треба щоб текла гаряча вода, світило світло, треба підготувати фахівців. і тут уже породілля приходить і тут уже народжується життя».
Усе це, каже Маланчук, вже включене у тариф на народження – 8200 грн. І це тільки перший рядок у довгому рахунку. Також породілля отримують допомогу по народженню – «пакунок малюка» (5200 грн). Декретні – 40 тисяч грн.
Тож кожен новий українець отримує такий собі стартовий капітал. У сьогоднішніх цінах він складає 53 тисячі гривень.
А далі почнеться те, про що молода мама навіть подумати боїться. Мовою економістів це називається підготовка виробничих кадрів. Для батьків це означає розпочати виснажливий марафон з пошуку педіатра, «забивання» місця в дитячому садку, та влаштування дитини в хорошу школу поруч, а ще допомогти визначитись дитині, ким вона хоче бути.
Для держави це означає – нові здорові працівники. Тож на медицину виділяє по 1300 грн на рік. До повноліття набирається – 23 400. Сюди ще треба додати й екстрені випадки. А раптом апендицит (8 тисяч грн) чи перелом (8 тисяч грн).
Далі – освіта. Середньостатистичний українець проводить чотири роки в дитячому садочку. Це коштує 106 800 грн, потім 12 років у школі – в середньому по країні це обходиться у 276 тисяч грн. Додайте сюди ще й вищу освіту. Кожен другий в країні – бюджетник. І це місце у віші обходиться державі в середньому 43 тисячі. За 5 років виходить 215 тисяч.
Тобто, вартість людини від народження і до отримання диплому про вищу освіту коштує державі близько 700 тисяч грн.
І вкладає ці гроші вона не просто так, а в надії, що громадяни їх відпрацюють.
Вартість життя українця
В Україні 15,9 мільйонів громадян – це зайняті, тобто українці, які працюють. Зайняті українці для держави автоматично дорівнює податки – 56 тисяч на рік. Якщо перемножити на тривалість працездатного життя, виходить десь два мільйони гривень. Тобто громадянин має віддати державі в три рази більше, ніж вона у нього вклала. На них, пояснює експертка з публічних фінансів Дарина Марчак, країна живе.
«Це видатки, які здійснює держава для того, щоб оплатити освіту, медичну галузь, виплату усіх соціальних платежів, на духовний розвиток, забезпечення обороноздатності держави, Національну гвардію. У нас сумма виходить 63,9 тисячі гривень», – каже керівниця центру публічних фінансів Дарина Марчак.
Баланс не сходиться. Щоб покрити нестачу, Україна живе в борг. Дарина Марчак стверджує, що більшість йде на соціалку. Все для того, аби перезапустити і збільшити нове коло виробництва людського ресурсу – народжує, навчає, лікує, вирощує кадри. Витрачає по 700 тисяч гривень на кожного і далі біда – дарує дороговартісний людський ресурс іншим країнам. Здавалося б безглуздя. Але Україна примудрилась це зробити.
Вартість трудової міграції
Щоб підготувати кадри, Україна витрачає по 700 тисяч. Якщо помножити на 5 мільйонів українців, які зараз перебувають за кордоном, виходить 3,5 мільярди. Але і це ще не все. Бо в результаті країни, в які рухаються трудові мігранти, отримують дешеву робочу силу, на підготовку яких не витрачено ані копійки.
2017 року уряд Польщі визнав заробітчан в Україні другими за впливом на тамтешню економіку. Це означає, що українська економіка втратила. І продовжує втрачати, стверджує президент Асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
«На сьогодні 75% українців воліють, аби їхні діти або онуки навчалися за кордоном. Серед тих, у кого є вища освіта – 80%, а серед тих, хто шукає собі роботу за кордоном, 88% бажають, аби їхні діти навчалися за кордоном. І це не про недовіру до нашої системи освіти. Це про те, що люди не бачать майбутнього для своїх дітей у нашій країні», – каже Воскобойник.
Для України це означає лиш одне – велетенські втрати для економіки.
«Виїхати працевлаштуватись в Польщі коштує в 5 разів дешевше, аніж приїхати працевлаштуватись до Києва. За 5 років не буде вистачати робочих рук підприємствам, а про інвесторів взагалі можна мовчати», – зазначає президент Асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Звичайно, у держави має бути план, як переформатувати освіту, створити програми повернення трудових мігрантів. Та найголовніше, що необхідно зараз робити державі – визнати масштаб проблеми. Адже закордонні роботодавці не просто так створюють всі умови для української робочої сили у себе.
Економічною мовою це називається ВВП – тобто, вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні. За ним ціна українця – 7 мільйонів гривень, а поляка – 70 мільйонів.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 4
![](/public/images/user_no_foto.png?1722248078)
Сябро
Показати IP
21 Вересня 2020 08:29
І ми так хочемо!
![](/public/images/user_no_foto.png?1722248078)
Анонім
Показати IP
21 Вересня 2020 08:44
Украинцам в следующем году лучше не болеть.
Разработанный Минфином бюджет страны предполагает примерно 8 долларов в месяц на человека на здравоохранение. Если от сюда вычесть коммуналку больниц -4 (привет Роттердам+) и зарплату врачам -3, то останется ‼️ОДИН‼️ доллар на жителя Украины.
Поэтому, друзья, берегите здоровье в 2020, потому что в 2021 болеть нельзя! От слова совсем!
![](/public/images/user_no_foto.png?1722248078)
ЧК
Показати IP
21 Вересня 2020 09:48
Україна, така собі колонія, яка вирощує трудові ресурси для інших держав при тому ще й інтелектуальний потенціал продовжує і далі зменшуватися?
![](/public/images/user_no_foto.png?1722248078)
Анонім
Показати IP
21 Вересня 2020 10:21
Неправда, або напівправда. Так, з родами більш-менш навели порядок, дякуючи Супрун. Але оті 8 тис на апендицит чи перелом руки - брехня. За все платиш із власної кишені за пігулки, бинти, за анестезію . Так, із введенням ЗНО навели порядок із вступом, ну теж більш-менш. Ви рахуєте скільки витрачаєте на простого українця, а скільки на суддю, прокурора, депутата, скільки на їх пільги і забезпечення не порахували? Раніше кричали треба їм дати достойні зарплати, щоб не можна було їх купити. І що?
Як бачите ,маючи зарплати, які в більш як в 10 разів вищі за зарплати простого українця, вони так само не чесні. Загляньте в декларації НАЗК, Там величезні суми.То може не зарплату їм піднімати, а відрубувати руки? Українці тікають не стільки від бідності, як від несправедливості і корупції.
Технології для зими від Данлоп
Сьогодні 12:01
Сьогодні 12:01
На фронті загинув лучанин Михайло Кузьма
Сьогодні 11:44
Сьогодні 11:44
У Польщі через грози з буревієм загинули двоє людей, у Литві – понад 150 тисяч домогосподарств без світла
Сьогодні 11:28
Сьогодні 11:28
На Волині під час стрибка у воду важко травмувався хлопець. Потрібна термінова операція![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 10:55
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 10:55
Мадуро втретє виграв президентські вибори в Венесуелі
Сьогодні 10:39
Сьогодні 10:39
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.