Цей Макрон зламався: головні висновки з нових протестів у Парижі

Протестуючи, «жовті жилети» показали, що мають намір дотиснути владу і змусити її виконати свої вимоги. Правда, тепер вони не обмежуються цінами на паливо і іншими послабленнями автомобілістам, а дійшли до відставки президента Еммануеля Макрона. Україна ж змогла подивитися на французькі події, як в дзеркало - п'ять років тому вона пішла за схожим шляху.

Головні висновки з нових акцій чергової французької революції робила Страна.

Втім, якщо з автомобільної темою влада вже почала йти на поступки, то з VIP-відставками поки незрозуміло. У понеділок зі зверненням до нації повинен виступити президент. Що він скаже - подивимося, але зрозуміло й без слів: Макрон вже ніколи не буде колишньою «молодою надією Європи», оповитою флером «нової ери».

Висновок 1. Був Макрон - став Янукович

Еммануель Макрон став президентом Франції в квітні 2017 року - на хвилі популярності не тільки всередині країни, але і за кордоном. Його молодість підкуповувала - вірилося, що в Європі нарешті почали приходити до влади політики із сучасними поглядами. І це вселяло надії на оновлення - особливо у молоді.

Сьогодні та ж молодь, яка становить серцевину ​​протестів, вимагає відставки Макрона. В їхніх очах він виявився «президентом багатих». І реальність на кшталт підтверджує цю думку: великий капітал за час роботи Макрона став відраховувати менше податків. А ось простим французам доводиться платити все більше і більше. Підвищення цін на бензин і дизель, викликане не зростанням цін на нафту, а рішенням уряду, стало останньою краплею в цьому процесі.

У підсумку рейтинг Макрона буквально розчинився. Він ще до подій з «жовтими жилетами» впав з початкових 60% до 29%, а зараз складає 18%. Швидше падав, мабуть, рейтинг тільки у Петра Порошенка.

Звичайно, у французького лідера залишилася ще приблизно половина каденції - і при бажанні він багато що може виправити. Але протестуючі в це не вірять і кажуть, що Макрон - черговий «односроковий» президент, яким був і його попередник Франсуа Олланд.

Є в історії з Макроном і ближчі до України аналогії. Таким же великим кредитом довіри володів і Віктор Янукович, який став президентом в 2010 році. Особливі надії на нього покладав східний електорат, який сподівався, що Янукович закінчить протистояння з Росією і запустить економічний розвиток. Однак політика «і нашим, і вашим» озлобила і противників, і прихильників екс-президента. У підсумку в ході Майдану йому майже ніхто не надав щирої підтримки - і в країні не сформувалося сили, альтернативної Майдану.

Схожа ситуація зараз у Макрона, який налаштував проти себе практично все населення Франції. За спостереженнями видання, основну частину протестів складають білі французи, а мігрантів там не більше п'ятої частини.

З іншого боку, Франція - не Україна. З чого напрошується наступний висновок.

Висновок 2. Майдан, та не той

Українські події 2014 року, хоч як крути, не можуть бути калькою для Франції.

Важливих відмінностей від українського Майдану два. Перше - тут немає «іноземних друзів», політиків з інших країн, які підтримують протестувальників.Друга відмінність - вимоги протестуючих мають суто соціальне підґрунтя й тільки в останні дні згрупувалися навколо відставки президента. Насамперед «жилети» хочуть підвищення податків для багатих, а не для бідних. Їх вимоги стосуються конкретних фінансових витрат, актуальних для кожного француза, що має автомобіль.

В Україні 2014 ніяких соціальних вимог не було взагалі: вони зосереджувалися навколо абстрактних речей, не пов'язаних з поліпшенням життя людей тут і тепер. Тому протестами було легко маніпулювати політикам, щодня вкидаючи нові підстави повалити владу.

Якщо ж подивитися на конфлікт очима влади, то й тут Україна вела себе м'яко кажучи не по-європейськи. Французька поліція особливо не церемониться з протестуючими. ЗМІ дозволяють з різних точок знімати, як силовики б'ють активістів і розпилюють в натовп газ. Тоді як в Україні кожен удар кийком розглядався під збільшувальним склом і не тільки в опозиційній пресі, але і в західних посольствах.

До речі, в тому числі й у французькому. Париж тоді засуджував Януковича і вимагав від нього припинити «пресувати» майданівців, яких на Заході не засуджували. І Київ прислухався. На відміну від Парижа, який сьогодні вважає революцію «жовтих жилетів» своїм внутрішнім справою і не дозволяє нікому диктувати, як себе поводити.

Тому є підстави вважати, що підвалин французької держави «жовті жилети» не розхитають.

Це було очевидно вже сьогодні, коли протестувальники так і не змогли досягти своєї мети і взяти штурмом президентський палац. Спецназ жорстко припиняв всі спроби.

У той же час, політику країни протести змінити в силі. Аж до дуже серйозного розвороту.

Висновок 3. США не проти цих протестів

Щоб зрозуміти, про який розворот йде мова, потрібно подивитися за океан. Сьогодні Дональд Трамп не висловив стурбованість з приводу протестів, а від душі потролив Францію.

Він пожартував щодо паризьких протестів, назвавши їх наслідком Паризької угоди про клімат, до якого не приєдналися США. І зазначив, що парижани «хочуть Трампа».

«Паризька хартія не дуже добре працює для Парижа. Протести і заворушення по всій Франції. Люди не хочуть платити великі суми грошей, в основному країнам третього світу (які знаходяться під сумнівом), щоб, можливо, захистити навколишнє середовище. Співають: «Ми хочемо Трампа!». Люблю Францію», - написав президент США у Твіттері.Заклики «хочемо Трампа» дійсно звучали на мітингах. І тут президент США помітив цікаву тенденцію: населення Євросоюзу все менше довіряє політикам глобалістської формації. Це показує позитивну динаміку рейтингу правих в Європі - політиків, які постулюють повернення в ЄС робочих місць, реіндустріалізацію й антиміграційну політику.

Правда, сам протест в Парижі має суто лівий характер. Вимоги протестувальників прямо протилежні правій та ліберальній політиці Трампа (який, як відомо, знижує податки на корпорації). По суті це протест бідних верств населення й частини середнього класу, доходи якого падають (в тому числі з-за планомірного згортання соціальної держави, що відбувається в багатьох країнах Європи).

Але тут постає запитання: а чи вигідні США протести у Франції? Скажімо так, судячи з веселощів Трампа - вони йому явно не заважають. Адже обсяг протиріч з нинішніми лідерами ЄС - Францією і Німеччиною - у США останнім часом критичний.

Одне з них - фінансування НАТО, від якого Європа хоче відійти і створити власну армію (це, до речі, і одна з ідей Макрона). Примітно, що потроливши уряд Франції з приводу протестів, Трамп розкритикував ідею європейської армії.

Він зазначив, що в роки Першої та Другої світових воєн ідея європейської армії Одне з них - фінансування НАТО, від якого Європа хоче відійти і створити власну армію (це, до речі, і одна з ідей Макрона). Примітно, що потролліть уряд Франції з приводу протестів, Трамп розкритикував ідею європейської армії.

Він зазначив, що в роки Першої та Другої світових воєн ідея європейської армії «не дуже спрацювала». За його словами, тоді європейські країни отримали підтримку з боку Сполучених Штатів.Натяк Трампа виглядає навіть дещо скандально. Адже єдиною «європейською армією» під час Другої світової був вермахт. Таким чином, в день французьких протестів президент США чи не звинуватив владу Євросоюзу в «гітлеризмі»?

Все це доводить, що Америці ці протести як мінімум не заважають і дають зайвий раз заявити про неспроможність нинішньої європейської політики. Більше того, страх європейських еліт перед народними бунтами може змусити їх відкинути свої геополітичні амбіції й сильніше притиснутися до сильного плеча американців.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---