«Це нелюди! Йде по вулиці з автоматом, зняв штани і с*ре», – мешканець Бучі про танк у дворі і дикість російських окупантів

Пенсіонер із Бучі Микола Татьянін не з чуток знає, що таке російська окупація. Із першого дня повномасштабного вторгнення він не покидав рідного міста. Разом із хворою дружиною та вірною собакою він пізнав принади «русского міра» в усіх барвах.

Про це він розповів під час зустрічі з кореспондентом Інформаційного агентства Волинські Новини у Бучі.

Попри наявність приватного авто, з першого дня повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України, 73-річний Микола Васильович прийняв рішення не покидати рідної домівки заради 70-річної дружини, яка прикута до ліжка після інсульту, й вівчарки Лади.Сім’я пенсіонерів мешкає на вулиці Островського, 6 у Бучі. Вхідний паркан до приватного обійстя чимось нагадує зіжмакану фольгу.Виявилось, що ворота з петель «визволили» танком російські «асвабадітєлі», які ховались на ніч у дворах мирних мешканців.Не зупинила їх і виведена каліграфічним почерком табличка на паркані «Два больные старика».«У мене в дворі стояв кацапський танк. Лежимо ми, значить, з дружиною, чуємо гул. Йолки-палки! Що це? Виглядаю у вікно, а рашисти вже валять оце все (показує рукою на ворота, - ВН). І заїжджають у мій двір танком. Оцю ворітницю зірвали, по цій проїхалися. Машина там стояла, то їх не спинила. Заїхали і сховалися в дірку поміж будинками. Бачте, оно, вікно простріляне?» - демонструє «гостинність» загарбників пан Микола.

Зі слів чоловіка, він, м’яко кажучи, дещо отетерів. Вискочив із будинку у двір й щосили як закричав: «Куди ви, сволочі, лізете?».

«Я закричав, а вони мені автомат в лоб. Куди вже мав дітися? Проти трьох чоловіків з автоматами сильно не пострибаєш. Зайшли у хату. А у мене дружина лежача після інсульту. Мені знову автомат до лоба. Мовляв, показуй підвал, горище. А я всю зброю поховав, наче відчував. В мене в кімнаті лежали зарядженими дві рушниці. Я їх накрив жінчиним пальто. Ото як почув гул, схопив ті рушниці і жінці під ліжко заховав. Кацапи полазили, нічого не знайшли. Спересердя нам наказали не висовуватися з хати. Ну так ми й сиділи. А що робити, коли танк в дворі стоїть і дуло у вікно направлене?» - розводить руками пенсіонер.Чоловік показує рукою на колодязь, який знаходиться неподалік.

«Бачте колодязь? Але нас півтора тижні до води не пускали. Вони зробили собі базу за гаражем. А там - сірий гараж з простреленим дахом. Ото за ним вони жили у будинку. Там базу зробили, тут. Мішків з піском понакладали. Бачте, он і досі валяються? Я вже потім приловчився по воду ходити. Вони поїдуть, а я заховаюсь з відром і стою. Вони по воду – і я по воду. Бо ж стріляли по людях, сволочі. Ми півтора тижні прожили з 20 літрами води. Пекли млинці. Холодильник розморозили, бо не було ні світла, ні газу, ні води. Все відключили. Готували на вогнищі. Морду з вікна висунеш – вони тобі автомат», - розповідає чоловік.Микола Васильович пригадує, що у денну пору доби окупанти кудись виїжджали, а як тільки на вулиці починало сіріти, знову засовувались тим танком у двір.

«Я як на кооператив заїхав, як глянув… Ну що ви там забули? 300 гаражів було. 27 знесли з лиця землі. Це скоти, нелюди! Сусіди виїхали з дому. Туди заїхали окупанти. Боже, що там твориться в дворі! Ну це не люди, це – бидло. Все поза**рали. Усюди гімно. Я говорю вам прямо, як є, бо я - відкритий чоловік. Йде по вулиці з автоматом за плечима. Йде, йде, тоді ні сіло, ні впало - гоп, штани зняв і сів під парканом. Де йде, там і с*ре. Для нас, українців, це дикість. Ми дивимось на це з округленими очима. Ми ж не звикли до цього. В нас була 155 окрема бригада морської піхоти тихоокеанського флоту та десантна дивізія із Хабаровська. Першими прийшли кадировці. Три дні була тиша, а тоді заїхали ось ці. Зараз відбудовуємось. Рихтуємо паркан, він же був акуратним, а тепер все розтрощено. Це ж тут у мене над авто був навіс. Вони проїхали і він впав. Китайське авто витримало кацапський танк. Скоти!» - обурюється пан Микола.

Чоловік гостинно запрошує зайти у двір.

«Та ви зайдіть у двір, подивитесь. Моя собака Лада на українців не кидається, а от на кацапів реагує», - жартує.

Тоді морщить лоб, суворо зводить брови і дає вівчарці команду: «Лада, кацап!».

Собака хапає старого футбольного м’яча і починає гарчати та шматувати.«Он скільки до нас гостей! Та не балуйся, чортеня мале!» - не може заспокоїти грайливого пса господар.

«Вона зараз вспокоїться і ви її сфотографуєте. Вона у нас патріот», - посміхається пан Микола.Насамкінець вигукує до вівчарки: «Слава Україні!»

«Гав-гав-гав!» - відповідає Лада і кумедно піднімає мордочку.«Це вона відповідає Героям Слава!» - з гордістю каже господар.

Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---