«Це людина від Бога»: в Луцьку попрощалися з депутатом облради, професором Романом Карпюком. Фото
Сотні людей зібралися біля Будинку панахиди в Луцьку, аби попрощатися з депутатом Волинської обласної ради, очільником регіонального представництва Національного олімпійського комітету України, заслуженим тренером України, професором, доктором педагогічних наук Романом Карпюком.
Його раптовий відхід у вічність неабияк сколихнув усю громаду. Тут – і його колеги, і друзі, і вихованці, і рідні, і просто небайдужі, які запам’ятали Романа Петровича як щирого патріота, добру та мудру людину, багатогранну та цілеспрямовану особистість, чоловіка твердої волі, безвідмовного товариша, надійного соратника, розумного наставника та чесного колегу.
Депутат Волинської обласної ради, керівник фракції «Сила і Честь», засновник Академії рекреаційних технологій і права Роман Петрович Карпюк помер 9 січня на 57-му році життя. Його серце несподівано зупинилося просто під час спортивних змагань із зимової риболовлі на Рівненщині.
Читати ще: Яким запам’ятали волиняни депутата Романа Карпюка
Як розповів Інформаційному агентству Волинські Новини депутат Волинської обласної ради, очільник Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Віктор Галан-Влащук, він із Романом Петровичем познайомився приблизно 2014 року.
«У той час він був заступником губернатора. Була вакантна посада керівника «Інваспорту», він запросив мене до себе в кабінет і запропонував мені очолити центр. У 2015 році ми разом ішли на вибори. Саме тоді він став заступником голови облради, а мене було призначено на посаду керівника центру. Ми багато чого пройшли. Разом їздили і на його улюблену риболовлю, їздили і по області, і по Україні. Він усе життя приділяв багато уваги спортсменам, академії, засновником якої був. Фактично всіх спортсменів, які зараз тут зібралися, виховав. Він виховав увесь волинський спорт. За його сприяння в області було створено Школу вищої спортивної майстерності, почав розвиватися Університет «Україна», де він акцент робив на підготовці фахівців фізичної галузі», – сказав депутат.
На його думку, багато хто може назвати Романа Карпюка другим батьком, тому що чиїсь інтереси він відстоював, когось вчив, а комусь допомагав порадами.
«Це людина від Бога. Він був дуже простий, під час спілкування від нього не було ніякої зверхності. Всі його любили і поважали. Він об’єднував біля себе однодумців, які готові були працювати за ідею. Це дуже важка втрата для нашої області, для всієї спортивної галузі. Нам буде без нього дуже важко», – наголосив Віктор Галан-Влащук.
Тренер-викладач з легкої атлетики, майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної ходьби Микола Калитка також родом із Горохівщини. Він товаришував з Романом Карпюком зі шкільних років.
«Так склалося, що пізніше ми вступили в один виш на факультет фізичного виховання. Разом вчилися, тренувалися в одного тренера, займалися спортивною ходьбою. Потім, після закінчення вишу, Роман Петрович став моїм тренером. Практично вся моя тренерська, спортивна робота була пов’язана з ним. Серед наших спільних інтересів – риболовля, адже в нашому селі багато ставків… Я втратив товариша. Зараз дуже важко», – ледь стримуючи сльози, розказав Микола Калитка.
Пригадав, що з Романом Карпюком ще зі школи брали участь у різноманітних спортивних змаганнях.
«Хокей, лижі, адже зими тоді були набагато холодніші. Він настільки любив спорт, що брав участь практично у всіх змаганнях, незалежно від виду спорту. Пам’ятаю наш хокей. Загалом є багато спільних моментів, усе моє життя було пов’язане з ним. От був Кубок Європи зі спортивної ходьби серед клубів. Роман Петрович тоді був нашим тренером. Це був десь 1994 рік. І ми в Італії посіли командою друге місце. Ніхто не очікував», – згадав Микола Федорович.
Доцент кафедри фізичної терапії та ерготерапії Волинського національного університету імені Лесі Українки Андрій Сітовський у вищій освіті почав працювати ще 2002 року – в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна», де на той час ректором був Роман Петрович. Згодом працював в Академії рекреаційних технологій та права, яку заснував Роман Карпюк. За його словами, в галузі вищої освіти він почав працювати фактично з подачі Романа Петровича.
«Протягом 17 років, окрім освіти, ми були активними учасниками змагань із риболовного спорту – і взимку, і влітку. У наших найближчих планах був чемпіонат України з риболовного спорту, який відбудеться через два тижні… Він усіх нас просто заразив цим видом спорту. Це не просто риболовля, це не просто відпочинок, це активна робота, це змагання, на яких треба викладатися на повну. Як голова регіонального представництва Національного олімпійського комітету України він лобіював питання розвитку усіх неолімпійських видів спорту, допомагав розвиватися усім видам спорту», – зазначив Андрій Сітовський.
Додав, що Роман Карпюк передусім був організатором у різних напрямках діяльності та лідером: «Організатор вищої освіти на Волині, започаткував три вищі навчальні заклади, багаторічний голова волинського представництва Національного олімпійського комітету, за його безпосередньої участі в області почав розвивався паралімпійський спорт, підтримував і спортсменів, і тренерів, безсумнівно, партійний лідер, допомагав будь-якій людині, яка до нього зверталася».
У 2003 році на співбесіді з Романом Петровичем познайомилася теперішня завідувачка відділу з навчально-виховної та наукової роботи Академії рекреаційних технологій та права Людмила Тарасюк. Тоді вона прийшла працювати в Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна».
«Людина такої великої сили духу, цілеспрямована, впевнена. З одного боку, ця цілеспрямованість і сила духу лякає, а з другого – надає підтримку і впевненість у собі, адже ти завжди можеш розраховувати на цю людину. Вона тебе ніколи не заставить помилитися в твоєму рішенні, підтримає, підштовхне, дасть пораду. Не було таких ситуацій, коли хтось приходив до Романа Петровича зі своїми проблемами (професійними чи особистими) і він не допоміг. Величезна кількість студентів у нього вчилася, вчилася не тільки спортивної майстерності, а й здобувала педагогічну майстерність, знання. До останнього він – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічних технологій, гарант освітньої програми. Він читав лекції, проводив практичні заняття, тренінги. Ця людина могла би ще дуже багато чого навчити студентів, допомогти науково-педагогічним працівникам, підштовхнути їх до наукової роботи», – підкреслила Людмила Тарасюк.
Як зауважила, нинішня плеяда освітян і науковців на Волині співпрацювала й консультувалася з Романом Петровичем. Також пригадала, що кожен студент чи освітянин міг розраховувати на його допомогу за будь-яких життєвих обставин.
«Те, що на сьогодні ми мали таку чисельність представників і на паралімпійських, і на олімпійських іграх, також певною мірою заслуга Романа Петровича. Він дуже сильно сприяв цьому, тому й був представником Національного олімпійського комітету на Волині… Він завжди допомагав студентам, знаходив слова підтримки. Мабуть, не кожен ректор їздив на весілля до своїх студентів. Також допомагав у випадках, коли в студентів помирав хтось із батьків. Хоч і приватний виш, багато студентів вчилися на безоплатній основі», – розказала Людмила Тарасюк.
Голова громадської організації «Волинська аграрна палата» Юрій Скрипюк був помічником Романа Карпюка. Він зауважив, що Роман Петрович був беззаперечним лідером, який умів об’єднувати людей задля руху до спільної мети.
«Незважаючи на різницю у віці та життєвому досвіді, ми швидко зблизилися. Тоді я ще працював юрисконсультом в Академії рекреаційних технологій та права. З ним було досить легко спілкуватися. Коли звертався до нього, ніколи не було такого, щоб він сказав: зайди завтра. Відразу діяв, телефонував або розповідав, що потрібно робити», – поділився Юрій Скрипюк.
Як додав, навчився в Романа Петровича раціонально ставитися до життя, не втрачати жодного дня: «Кожна хвилинка його життя, навіть вихідні дні, була чітко розпланованою. Все мало лежати на своїх місцях. Він згуртував навколо себе великі колективи і академії, і олімпійського комітету».
Спогадами та думками з приводу невиправної втрати близькі та колеги Романа Петровича поділилися також у соціальних мережах.
Багаторазова чемпіонка України з бігу, депутатка Камінь-Каширської районної ради Олена Борисюк відзначила, що пам’ятає його ще з дитинства.
«Я пам’ятаю його з маленьких років життя, коли ми часто бували разом на тренувальних зборах і батьки лишали мене з ним, щоб він за мною наглядав. Він завжди купував мені морозиво у формі ведмедика, і тоді в моїх дитячих очах здавався мені великим ведмедиком із величезним серцем, людиною, яка завжди захистить.
Не пам’ятаю жодного важливого свята в моїй сім’ї без Романа Петровича. Чи хтось хворів, чи траплялася якась проблема – він приїжджав першим. Справжній друг!
Скільки спортсменів зі всієї України навчалися й досі навчаються в Академії рекреаційних технологій і права безплатно. Він вболівав за легку атлетику України та завжди допомагав талановитим дітям.
Велика втрата для Волині. Роман Петрович щиро хотів змінити життя людей і нашу Волинь на краще, не маючи з цього жодної вигоди. Таких людей зараз мало», – впевнена Олена Борисюк.
«Важко повірити, що так раптово не стало сильного духом і тілом, фізично загартованого, життєлюбного і цілеспрямованого чоловіка, який був активним громадським діячем, депутатом, справжнім волинянином, якого шанували люди. Сумуємо з приводу невиправної втрати. Вічна пам’ять і щирі співчуття рідним», – зазначив голова Волинської обласної ради Григорій Недопад.
Завідувачка кафедри фізичної реабілітації Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Людмила Сущенко пригадала, що була науковим консультантом докторської дисертації Романа Карпюка.
«Він сприяв науковому зростанню цілої когорти молодих науковців, – вказала вона. – Пішов із життя чоловік прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Бракує слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й інших людей, які знали Романа Петровича. До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, адже з нею йде частинка твоєї душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце такої видатної людини. Світла пам’ять про Романа Петровича Карпюка назавжди залишиться в наших споминах».
Як справжнього патріота, шанованого керівника, професіонала, людину слова і честі, який став чуйним наставником для молодих спортсменів, студентів, громадських і політичних діячів, запам’ятала Романа Карпюка заступниця директора з організаційно-творчої роботи Палацу учнівської молоді Олена Балабаш.
«Він завжди для усіх нас залишиться прикладом для наслідування, переможцем по життю. Важко знайти такі слова, які змогли би зменшили біль, коли зупиняється серце людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди була поруч… Світлий, добрий спомин про Романа Петровича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поряд із цією прекрасною людиною. Людина живе доти, поки її пам’ятають», – наголосила вона.
Опісля прощання в Будинку панахиди траурна процесія вирушила до міського кладовища в селі Гаразджа.
Роман Карпюк народився 31 січня 1964 року в селі Шклінь колишнього Горохівського району Волинської області.
У 1985 році закінчив Луцький державний інститут імені Лесі Українки за спеціальністю «Фізичне виховання», кваліфікацією «Вчитель фізичної культури середньої школи».
У 2003 році закінчив Луцький державний технічний університет за спеціальністю «Економіка підприємства», кваліфікацією «Економіст-менеджер».
У 2005 році у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти».
У 2010 році в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова йому присуджено науковий ступінь доктора педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти».
У 2011 році Міністерством освіти і науки України надано вчене звання професора.
З 1984 до 1985 року Роман Петрович працював тренером-викладачем у Луцькому будинку фізкультури «Спартак».
З 1985 до 1987 року проходив службу в Радянській армії.
З 1987 до 1992 року працював викладачем із веслування в Луцькій ДЮСШ «Колос», завучем ДЮСШ «Буревісник».
У 1992-1997 роках був тренером-викладачем у Волинській обласній школі вищої спортивної майстерності.
З 1997 до 1999 року – голова ради спортивного клубу«Олімпія».
З 1999 до 2000 року – декан факультету Луцького біотехнічного інституту МНТУ.
У 2000-2002 роках обіймав посаду керівника Луцького представництва Університету «Україна».
Із 2002 до 2014 року – ректор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна».
Протягом квітня-серпня – заступник голови Волинської обласної державної адміністрації.
Із 1 вересня 2014 до листопада 2015 року – ректор ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права».
З 26 листопада 2015 до 2020 року був заступником голови Волинської обласної ради.
З 2015 року був депутатом Волинської обласної ради VII скликання.
У Романа Карпюка залишилися дружина та донька.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним і близьким Романа Карпюка.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Його раптовий відхід у вічність неабияк сколихнув усю громаду. Тут – і його колеги, і друзі, і вихованці, і рідні, і просто небайдужі, які запам’ятали Романа Петровича як щирого патріота, добру та мудру людину, багатогранну та цілеспрямовану особистість, чоловіка твердої волі, безвідмовного товариша, надійного соратника, розумного наставника та чесного колегу.
Депутат Волинської обласної ради, керівник фракції «Сила і Честь», засновник Академії рекреаційних технологій і права Роман Петрович Карпюк помер 9 січня на 57-му році життя. Його серце несподівано зупинилося просто під час спортивних змагань із зимової риболовлі на Рівненщині.
Читати ще: Яким запам’ятали волиняни депутата Романа Карпюка
Як розповів Інформаційному агентству Волинські Новини депутат Волинської обласної ради, очільник Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Віктор Галан-Влащук, він із Романом Петровичем познайомився приблизно 2014 року.
«У той час він був заступником губернатора. Була вакантна посада керівника «Інваспорту», він запросив мене до себе в кабінет і запропонував мені очолити центр. У 2015 році ми разом ішли на вибори. Саме тоді він став заступником голови облради, а мене було призначено на посаду керівника центру. Ми багато чого пройшли. Разом їздили і на його улюблену риболовлю, їздили і по області, і по Україні. Він усе життя приділяв багато уваги спортсменам, академії, засновником якої був. Фактично всіх спортсменів, які зараз тут зібралися, виховав. Він виховав увесь волинський спорт. За його сприяння в області було створено Школу вищої спортивної майстерності, почав розвиватися Університет «Україна», де він акцент робив на підготовці фахівців фізичної галузі», – сказав депутат.
На його думку, багато хто може назвати Романа Карпюка другим батьком, тому що чиїсь інтереси він відстоював, когось вчив, а комусь допомагав порадами.
«Це людина від Бога. Він був дуже простий, під час спілкування від нього не було ніякої зверхності. Всі його любили і поважали. Він об’єднував біля себе однодумців, які готові були працювати за ідею. Це дуже важка втрата для нашої області, для всієї спортивної галузі. Нам буде без нього дуже важко», – наголосив Віктор Галан-Влащук.
«Так склалося, що пізніше ми вступили в один виш на факультет фізичного виховання. Разом вчилися, тренувалися в одного тренера, займалися спортивною ходьбою. Потім, після закінчення вишу, Роман Петрович став моїм тренером. Практично вся моя тренерська, спортивна робота була пов’язана з ним. Серед наших спільних інтересів – риболовля, адже в нашому селі багато ставків… Я втратив товариша. Зараз дуже важко», – ледь стримуючи сльози, розказав Микола Калитка.
Пригадав, що з Романом Карпюком ще зі школи брали участь у різноманітних спортивних змаганнях.
«Хокей, лижі, адже зими тоді були набагато холодніші. Він настільки любив спорт, що брав участь практично у всіх змаганнях, незалежно від виду спорту. Пам’ятаю наш хокей. Загалом є багато спільних моментів, усе моє життя було пов’язане з ним. От був Кубок Європи зі спортивної ходьби серед клубів. Роман Петрович тоді був нашим тренером. Це був десь 1994 рік. І ми в Італії посіли командою друге місце. Ніхто не очікував», – згадав Микола Федорович.
«Протягом 17 років, окрім освіти, ми були активними учасниками змагань із риболовного спорту – і взимку, і влітку. У наших найближчих планах був чемпіонат України з риболовного спорту, який відбудеться через два тижні… Він усіх нас просто заразив цим видом спорту. Це не просто риболовля, це не просто відпочинок, це активна робота, це змагання, на яких треба викладатися на повну. Як голова регіонального представництва Національного олімпійського комітету України він лобіював питання розвитку усіх неолімпійських видів спорту, допомагав розвиватися усім видам спорту», – зазначив Андрій Сітовський.
Додав, що Роман Карпюк передусім був організатором у різних напрямках діяльності та лідером: «Організатор вищої освіти на Волині, започаткував три вищі навчальні заклади, багаторічний голова волинського представництва Національного олімпійського комітету, за його безпосередньої участі в області почав розвивався паралімпійський спорт, підтримував і спортсменів, і тренерів, безсумнівно, партійний лідер, допомагав будь-якій людині, яка до нього зверталася».
«Людина такої великої сили духу, цілеспрямована, впевнена. З одного боку, ця цілеспрямованість і сила духу лякає, а з другого – надає підтримку і впевненість у собі, адже ти завжди можеш розраховувати на цю людину. Вона тебе ніколи не заставить помилитися в твоєму рішенні, підтримає, підштовхне, дасть пораду. Не було таких ситуацій, коли хтось приходив до Романа Петровича зі своїми проблемами (професійними чи особистими) і він не допоміг. Величезна кількість студентів у нього вчилася, вчилася не тільки спортивної майстерності, а й здобувала педагогічну майстерність, знання. До останнього він – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічних технологій, гарант освітньої програми. Він читав лекції, проводив практичні заняття, тренінги. Ця людина могла би ще дуже багато чого навчити студентів, допомогти науково-педагогічним працівникам, підштовхнути їх до наукової роботи», – підкреслила Людмила Тарасюк.
Як зауважила, нинішня плеяда освітян і науковців на Волині співпрацювала й консультувалася з Романом Петровичем. Також пригадала, що кожен студент чи освітянин міг розраховувати на його допомогу за будь-яких життєвих обставин.
«Те, що на сьогодні ми мали таку чисельність представників і на паралімпійських, і на олімпійських іграх, також певною мірою заслуга Романа Петровича. Він дуже сильно сприяв цьому, тому й був представником Національного олімпійського комітету на Волині… Він завжди допомагав студентам, знаходив слова підтримки. Мабуть, не кожен ректор їздив на весілля до своїх студентів. Також допомагав у випадках, коли в студентів помирав хтось із батьків. Хоч і приватний виш, багато студентів вчилися на безоплатній основі», – розказала Людмила Тарасюк.
«Незважаючи на різницю у віці та життєвому досвіді, ми швидко зблизилися. Тоді я ще працював юрисконсультом в Академії рекреаційних технологій та права. З ним було досить легко спілкуватися. Коли звертався до нього, ніколи не було такого, щоб він сказав: зайди завтра. Відразу діяв, телефонував або розповідав, що потрібно робити», – поділився Юрій Скрипюк.
Як додав, навчився в Романа Петровича раціонально ставитися до життя, не втрачати жодного дня: «Кожна хвилинка його життя, навіть вихідні дні, була чітко розпланованою. Все мало лежати на своїх місцях. Він згуртував навколо себе великі колективи і академії, і олімпійського комітету».
Багаторазова чемпіонка України з бігу, депутатка Камінь-Каширської районної ради Олена Борисюк відзначила, що пам’ятає його ще з дитинства.
«Я пам’ятаю його з маленьких років життя, коли ми часто бували разом на тренувальних зборах і батьки лишали мене з ним, щоб він за мною наглядав. Він завжди купував мені морозиво у формі ведмедика, і тоді в моїх дитячих очах здавався мені великим ведмедиком із величезним серцем, людиною, яка завжди захистить.
Не пам’ятаю жодного важливого свята в моїй сім’ї без Романа Петровича. Чи хтось хворів, чи траплялася якась проблема – він приїжджав першим. Справжній друг!
Скільки спортсменів зі всієї України навчалися й досі навчаються в Академії рекреаційних технологій і права безплатно. Він вболівав за легку атлетику України та завжди допомагав талановитим дітям.
Велика втрата для Волині. Роман Петрович щиро хотів змінити життя людей і нашу Волинь на краще, не маючи з цього жодної вигоди. Таких людей зараз мало», – впевнена Олена Борисюк.
«Важко повірити, що так раптово не стало сильного духом і тілом, фізично загартованого, життєлюбного і цілеспрямованого чоловіка, який був активним громадським діячем, депутатом, справжнім волинянином, якого шанували люди. Сумуємо з приводу невиправної втрати. Вічна пам’ять і щирі співчуття рідним», – зазначив голова Волинської обласної ради Григорій Недопад.
Завідувачка кафедри фізичної реабілітації Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Людмила Сущенко пригадала, що була науковим консультантом докторської дисертації Романа Карпюка.
«Він сприяв науковому зростанню цілої когорти молодих науковців, – вказала вона. – Пішов із життя чоловік прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Бракує слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й інших людей, які знали Романа Петровича. До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, адже з нею йде частинка твоєї душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце такої видатної людини. Світла пам’ять про Романа Петровича Карпюка назавжди залишиться в наших споминах».
Як справжнього патріота, шанованого керівника, професіонала, людину слова і честі, який став чуйним наставником для молодих спортсменів, студентів, громадських і політичних діячів, запам’ятала Романа Карпюка заступниця директора з організаційно-творчої роботи Палацу учнівської молоді Олена Балабаш.
«Він завжди для усіх нас залишиться прикладом для наслідування, переможцем по життю. Важко знайти такі слова, які змогли би зменшили біль, коли зупиняється серце людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди була поруч… Світлий, добрий спомин про Романа Петровича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поряд із цією прекрасною людиною. Людина живе доти, поки її пам’ятають», – наголосила вона.
Роман Карпюк народився 31 січня 1964 року в селі Шклінь колишнього Горохівського району Волинської області.
У 1985 році закінчив Луцький державний інститут імені Лесі Українки за спеціальністю «Фізичне виховання», кваліфікацією «Вчитель фізичної культури середньої школи».
У 2003 році закінчив Луцький державний технічний університет за спеціальністю «Економіка підприємства», кваліфікацією «Економіст-менеджер».
У 2005 році у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти».
У 2010 році в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова йому присуджено науковий ступінь доктора педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти».
У 2011 році Міністерством освіти і науки України надано вчене звання професора.
З 1984 до 1985 року Роман Петрович працював тренером-викладачем у Луцькому будинку фізкультури «Спартак».
З 1985 до 1987 року проходив службу в Радянській армії.
З 1987 до 1992 року працював викладачем із веслування в Луцькій ДЮСШ «Колос», завучем ДЮСШ «Буревісник».
У 1992-1997 роках був тренером-викладачем у Волинській обласній школі вищої спортивної майстерності.
З 1997 до 1999 року – голова ради спортивного клубу«Олімпія».
З 1999 до 2000 року – декан факультету Луцького біотехнічного інституту МНТУ.
У 2000-2002 роках обіймав посаду керівника Луцького представництва Університету «Україна».
Із 2002 до 2014 року – ректор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна».
Протягом квітня-серпня – заступник голови Волинської обласної державної адміністрації.
Із 1 вересня 2014 до листопада 2015 року – ректор ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права».
З 26 листопада 2015 до 2020 року був заступником голови Волинської обласної ради.
З 2015 року був депутатом Волинської обласної ради VII скликання.
У Романа Карпюка залишилися дружина та донька.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним і близьким Романа Карпюка.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Во!!!
Показати IP
12 Січня 2022 11:25
Єдине недоречне, що мав зв'язки з сумнозвісною партійкою «Сила і Честь»
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.