USD 41.90 42.30
  • USD 41.90 42.30
  • EUR 41.80 42.25
  • PLN 10.20 10.35

Сергій Годлевський: Три революції, які змінили Україну

20 Лютого 2019 17:40
20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Цього дня у 2014 році загинуло найбільше активістів Євромайдану. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану. 107 Героїв Небесної Сотні посмертно удостоєно звання Героїв України.

Активним учасником Революції Гідності був історик-краєзнавець Сергій Годлевський. Що спонукало його поїхати у столицю в ті буремні дні, яким йому запам’ятався революційний Київ і як це вплинуло на подальше життя Сергія? Відповіді на ці питання та багато інших цікавих думок – у нашій розмові.

Революція Гідності була для мене третьою у житті. Перший досвід здобув у жовтні 1990 року, коли голодував разом із іншими українськими студентами на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Революція на граніті (так тоді охрестили студентські протести) тривала з 2 до 17 жовтня. Ми перебували у звичайних туристичних наметах. Фактично, це був перший український Майдан.

Удруге протестувати довелося восени 2004 року під час Помаранчевої революції. Ну а втретє став до лав протестувальників наприкінці 2013 року.

Я ріс і виховувався у сім’ї, де знали й переповідали правдиву історію, а не ту, що придумали комуністичні ідеологи. Мій дідусь 1908 року народження розповідав про січових стрільців. Бабуся молилася в домашній церкві. Я пас корів з петлюрівськими солдатами. У нашому селі їх було двоє – Дмитро Торчило і Тит Харчук. Мені, жовтенятку й піонеру, було цікаво слухати їхні спогади. Про таке не писали в підручниках з історії. Ці люди формували мій світогляд. Ще один мій земляк Андрій Фещук був надрайоновим провідником ОУН. За це отримав 25 років таборів. Однак через серйозну травму хребта у шахті Воркути його звільнили. Цей чоловік жив із сестрою на хуторі біля села, лежачи обробляв землю і садив квіти. Я носив йому молоко, пироги від бабусі, яка була його однокласницею. Спілкуючись із ним, отримував розумні вишколи.

Перед моїми очима поставала нова держава. Коли я навчався на історичному факультеті в Луцькому педінституті, вже почали з’являтися перші провісники свободи. У 1985 році Генсек КПРС Михайло Горбачов узяв курс на перебудову. У 1988-му ми почули про журнал «Огоньок», Солженіцина, Пастернака, Булгакова. Ще через рік на істфаці стали читати самвидави, створили Спілку студентів незалежних поглядів. Власними зусиллями почали малювати стінгазету «Шлях». Ми могли писати про історію січових стрільців, робити передруки «Кобзаря» без цензури, малювати карикатури на КДБ. Щоправда, стіннівка висіла максимум півгодини – протягом великої перерви. Потім були «Живий ланцюг» у січні 1990-го, спілкування з луцькими рухівцями. Авторитетні представники цієї партії збиралися у кафе «Ласунка» на тодішній вулиці Радянській. Тож коли у жовтні 1990 року в столиці почали страйкувати студенти, я зрозумів, що мушу бути серед них.

Батькам сказав, що їду в колгосп перебирати картоплю. Але потім по телебаченню показали репортаж із голодування в Києві. У сюжет потрапив момент, як я кидав кайдани. Бабця побачила, що це я, ще й у «бандерівській» шапці, і сполохалася не на жарт. «Все, готуйтеся, нас точно вивезуть», – сказала. Вона мала гіркий досвід розправи з її племінницею, моєю тіткою. Методи НКВС були жорстокі – тітку заареш¬тували, побили і зґвалтували, від цього вона померла.

Після першої революції одна з обласних газет написала, скільки нам платили доларів за добу голодування. Хоча в 1990 році я не знав, який вигляд має долар. Я їх не бачив.

Помаранчева революція для мене почалася ще у 2002 році. Я працював у штабі Віктора Ющенка в Миргороді Полтавської області. Тоді обивателі казали: «Все ви, хлопці, кажете правильно, але ж вам не дадуть реалізувати задуманого». Тому восени 2004 року люди вийшли на Майдан. Тоді Ющенка вважали напівбогом. Це вже потім настало розчарування. Напевне, він занадто м’який для Президента України. Віктор Ющенко міг би себе реалізувати десь у Великобританії. А наша держава ще робить становлення і потребує лідера-реформіста.

Застосувавши силу проти студентів, Янукович підписав собі вирок. Було зрозуміло, що Президент не підпише курс на євроінтеграцію. Його рішення обурило молодь, студенти вийшли на Майдан. Ну, постояли б вони ще тиждень і розійшлися б. І тут показують, що жорстоко побили дітей. У батьків спрацював інстинкт: за що побили? Хто? Барига і злочинець, який представляє Президента і владу. Це спричинило вибух у суспільстві і марш мільйонів.

На Євромайдані я був загалом місяць і п’ять днів. Але не поспіль.

У лютому за сім днів до розстрілу поїхав додому. Вибрав усі можливі відпустки. Але саме 19-22 числа не був.

«Плине кача по Тисині» сприймаю як реквієм. Це вже як «Упокій, Господи, душу спочилого раба Твого».

Після Євромайдану рік був в АТО. Коли отримав повістку, навіть не думав, що можна відмовитися від служби. Мобілізований і все. Сказав, що поїду в АТО. Хоча багато з тих, що раніше на словах були готові воювати, щезли. Це був 2015 рік, ще не забули розстріляних під Волновахою, почали везти домовини з-під Іловайська. А прості хлопці зібралися і пішли.

На війні, буду відвертим, – це не на пирогах у тещі. Там бліндажі, бруд, інша філософія. Але там моральна чистота. Хто боїться, себе виявляє, але щиро. Там люди змінюються, переосмислюють своє життя. Наприкінці минулого року, коли було запроваджено надзвичайний стан, я був мобілізований як резервіст першої хвилі. Без пафосу скажу: скільки мене носитимуть ноги, матиму силу, то буду служити.

На жаль, через п’ять років не покарано винних у розстрілах. Не хотів би, щоб знайшли кількох крайніх міліціонерів. Це велика вина. У цій справі є кілька нюансів. Думаю, правдиві винні не присутні в Україні. І ті, хто давав накази, і ті, хто їх виконував. Як вдалося виїхати з країни? Це ще одне питання. Тим, хто розслідує цю справу, треба визнати власну некомпетентність. Бо мали п’ять років, щоб знайти винних. А зайшли в глухий кут.

Євромайдан змінив Україну. Я бачу реформи в ЗСУ. Це зовсім інша армія. Постала нова плеяда бригадних сержантів. Є зрушення в дорогах, прийшла нова кров у поліцію. Змінилася молодь – це головне. Вони ходять у гори, літають в Європу, одне слово, вивчають світ.

Тим часом люди старшого покоління чекають месію. Продають голоси на виборах. Роблять ремонт у квартирах, але смітять у під’їздах та ліфтах. А потім дивуються: чому процвітають корупція і кумівство? Чому українці виїжджають на заробітки? Щоб суспільство порозумнішало, мають змінитися покоління. Однак це важкий поступовий шлях. Все у нас буде гаразд, я в це вірю.

Оксана КУЦИК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Коментарів: 17
Анатоль_ Показати IP 20 Лютого 2019 17:50
Хлопаці треба не хвалитися, а Богу молитися.
Олександра до Анатоль_ Показати IP 21 Лютого 2019 12:34
А хто хвалиться, тобі тупаку розписали історію!!!
Віктор Показати IP 20 Лютого 2019 19:29
З яких то пір україна змінилась? Після якої революції? Може люди перестали за бандитів голосувати? Ні, так само продаються. Може стали ввічливі? Ні. Може почали не смітити як худоба? Ні. Може почали зливати після себе воду в унітазі в громадських туалетах? Ні. Може почали на дорозі їздити ввічливо і по правилах а не як бидло? Ні. Може пішоходи навчились переходити дорогу по правилах? Ні, 99% навіть не знає їх.
Анонім Показати IP 20 Лютого 2019 20:35
що змінили то змінили...
амомін до Анонім Показати IP 25 Лютого 2019 13:06
Ні ні, це ще не все, побачите що буде після ще пари майданів
Олександр Показати IP 22 Лютого 2019 10:02
Тепер хоч є надія, що діти наші будуть жити як люди, а не бидло як наприклад на РФ.
Надія сидить до Олександр Показати IP 22 Лютого 2019 14:14
В кого як люди, а в кого не вилазитимуть з Польщі, а потім не матимуть пенсії. Про росіян взагалі не кажу, це до чого ж треба дійти щоб навіть за кордон не їздити на заробітки, мені їх шкода, живуть на одну зарплату, хай навіть вона і вища ніж в Україні мінімум в три рази.
Ростов до Надія сидить Показати IP 22 Лютого 2019 16:41
Люблю читать как вы нас жалеете .
Надія сидить до Ростов Показати IP 23 Лютого 2019 13:50
Та вас взагалі шкода...:(( Ні в Чехії ні в Польщі не буваєте навіть. Замість того нащось ракету з ядерною силовою установкою зробили, олімпіаду з чемпіонатом для чогось провели... Дивні люди...
Олександр до Надія сидить Показати IP 22 Лютого 2019 22:40
На РФ зарплати вже такі як і у нас, не більші. Їм Кримнаш допоміг в цьому потужно. Нема чого їхати до Польщі, роботи в Луцьку валом. Пишіть кому треба підкажу.
Ростов до Олександр Показати IP 24 Лютого 2019 08:28
Странно, но на заработки вы едете к нам.
Надія сидить до Ростов Показати IP 24 Лютого 2019 15:06
Ти чого мінуси ставиш? Хоча би пробуй понімати то шо написано. )) С праздніком.
Месник до Олександр Показати IP 1 Листопада 2024 15:29
Підкажи достойну мене
Волинянин Показати IP 25 Лютого 2019 09:44
Сергію ! Сьогодні в такому форматі стаття звучить не політкоректно !
Анонім Показати IP 25 Лютого 2019 12:41
Жили собі хлопи. Хотіли зробити ЗУНР і з'єднатись с УНР - не вийшло. Прийшов Сталін, здійснив їхню мрію, об'єднав Україну. Хлопи проголосили незалежність. Ну проголосили, ваше діло. Так хлопи стали так завзято нищити усе що залишилось після СРСР, що не помітили, як не залишилось нічого. Тепер хлопи хочуть знов в ярмо до європського пана. Ну хочете, ваше діло.
Остап Показати IP 25 Лютого 2019 17:27
Сергій чесна людина ! Він не тільки словом, але й ділом доказав, що боротьба за гідну УКРАЇНУ справа всього його життя. Щасти тобі друже!
Анонім до Остап Показати IP 26 Лютого 2019 13:39
гідна україна: було 52 млн залишилось чи то 30 чи то 25...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus