Тренер із джиу-джитсу та двоє його синів служать у Волинській бригаді тероборони
Тренер збірної України з джиу-джитсу Ігор Юхименко та двоє його синів служать в одному батальйоні 100-ї бригади тероборони Волині.
На захист України хотіла стати й дружина, на силу відмовили, – розповів Суспільному військовослужбовець.
Ігор Юхименко пішов на військову службу із перших днів повномасштабного російського вторгнення. Спочатку служив в Луцьку, згодом ніс службу біля українсько-білоруського кордону. Стопами батька пішли й двоє синів – старший Максим та менший Орест.
Із березня 2023 року у складі 100-ї бригади територіальної оборони Ігор Юхименко виконував бойові завдання на Донеччині. Там отримав мінно-вибухове поранення.
Читати ще: Одне на двох ім’я і спільна мрія: рідну землю боронять батько й син з Волині
«Я був одним із перших таких тяжких поранених. Ніч була тяжка, зранку почали наш окоп обстрілювати. Я був зі своїм командиром підрозділу, він теж був поранений. Він мене мотав, бо я вже мотати не міг себе, бо дві руки були травмовані, голова», – розповідає боєць.
Спочатку відправили до медзакладу в Краматорськ, потім у Дніпро, нині проходить реабілітацію в Луцьку. Ігор Юхименко каже, що у нього ушкоджені три нерви, один взагалі був розбитий і розрізаний.
«Будемо надіятися, що буде все добре і командир батальйону знає, що я вернуся назад. Треба відтанцювати», – говорить військовий.
Читати ще: «Ворог знає, що далеко не зайде»: у волинській теробороні служать батько й син
Старший син Ігоря Юхименка 29-річний Максим теж отримав поранення. Каже: коли виходили з позиції у селі Богданівка, був приліт міни та осколками пошкодило ногу. Три місяці Максим перебував на реабілітації, нині збирається в дорогу, повертається до побратимів на бойові позиції. Менший син Орест зараз служить на сході України.
Ігор Юхименко говорить, що спортивна підготовка допомогла під час служби швидко звикнути до ритму військових і морально надавала впевненості. Адже на війні, говорить чоловік, складні не лише бойові завдання, а й побутове життя – без світла, газу, води, треба вміти виживати та не втрачати віри в перемогу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
На захист України хотіла стати й дружина, на силу відмовили, – розповів Суспільному військовослужбовець.
Ігор Юхименко пішов на військову службу із перших днів повномасштабного російського вторгнення. Спочатку служив в Луцьку, згодом ніс службу біля українсько-білоруського кордону. Стопами батька пішли й двоє синів – старший Максим та менший Орест.
Із березня 2023 року у складі 100-ї бригади територіальної оборони Ігор Юхименко виконував бойові завдання на Донеччині. Там отримав мінно-вибухове поранення.
«Я був одним із перших таких тяжких поранених. Ніч була тяжка, зранку почали наш окоп обстрілювати. Я був зі своїм командиром підрозділу, він теж був поранений. Він мене мотав, бо я вже мотати не міг себе, бо дві руки були травмовані, голова», – розповідає боєць.
«Будемо надіятися, що буде все добре і командир батальйону знає, що я вернуся назад. Треба відтанцювати», – говорить військовий.
Старший син Ігоря Юхименка 29-річний Максим теж отримав поранення. Каже: коли виходили з позиції у селі Богданівка, був приліт міни та осколками пошкодило ногу. Три місяці Максим перебував на реабілітації, нині збирається в дорогу, повертається до побратимів на бойові позиції. Менший син Орест зараз служить на сході України.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.