Тепер творитиме на небі: Луцьк попрощався з Миколою Голованем. Фото
Луцьк попрощався із майстром своєї справи, легендарною у місті особистістю, творцем історії, скульптором Миколою Голованем. Чоловік протягом майже 40 років творив унікальний будинок, але не вистачило цілого життя, щоби довершити своє дитя.
Прощання з Почесним громадянином Луцька відбулося 2 лютого у Нижньому храмі Свято-Троїцького Собору.
1 лютого 2022 року Луцьк приголомшила звістка про смерть видатного лучанина, автора славнозвісного Будинку скульптора Миколи Голованя. Люди, які знали митця й захоплювалися його талантом, стали зворушливо прощалися з ним у соцмережах. Миколі Голованю 9 січня виповнилося 79 років.
Його чудернацький будинок з дивовижними скульптурами почасти справляє на туристів значно яскравіше враження, аніж головна історична пам'ятка Луцька – Замок Любарта. Тому не дивно, що Миколу Микитовича знають не лише в Україні, а й у різних куточках світу.
Читати ще: Той, що навчив співати камінь. Життєпис геніального луцького скульптора Миколи Голованя
Сьогодні ж попрощатися з митцем прийшли представники міської та обласної влади, культурна еліта краю, друзі, знайомі та лучани, для яких Микола Головань є легендарною особистістю.
З приводу втрати для містян висловився Луцький міський голова Ігор Поліщук, який пообіцяв, що пам'ять митця увіковічнять.
«Микола Микитович Головань – абсолютно непересічна та знакова для нашого міста особистість. Вічна і світла пам'ять. Царство небесне! Іменем Миколи Голованя буде названа одна з вулиць нашого міста.
Також цього року в пам'ять про Миколу Микитовича буде створено сквер скульптур Миколи Голованя по вул. Драгоманова, де сьогодні зібрана частина його робіт.
Радий, що встигли реалізувати в парку алею скульптур Миколи Голованя, яка, без сумніву, є окрасою й родзинкою нашого міста.
Вічна і світла пам'ять. Царство небесне!» – написав міський голова Ігор Поліщук.
Також з приводу смерті Миколи Микитовича висловився голова Волинської обласної ради Григорій Недопад.
«Луцьк втратив легендарну особистість. Не так давно, у серпні минулого року, вручав йому нагороду в номінації «Митець року». Добре, що зміг вчасно відзначити тоді саме його, автора унікальної пам’ятки – Луцького будинку з химерами, відомої далеко за межами країни.
Творчість Миколи Голованя – невід’ємна частина історії і розквіту Луцька, він вічно житиме у своїх роботах. І, мабуть, саме мистецька справа додавала йому життєвої наснаги, бо і в 78 років він не переставав творити. Його руками виготовлено алею для луцького парку, пам'ятні знаки й історичні пам’ятники, велику кількість історико-культурних об’єктів, які бережуть майстерність і талант автора.
Вічна пам’ять Миколі Микитовичу, щирі співчуття його рідним і близьким… Дякуємо за красу, створену вашими руками, яка завжди прославлятиме Луцьк, у якій завжди житиме велич митця», – зауважив очільник облради.
Начальниця Управління туризму та промоції міста Луцька Катерина Теліпська наголошує, що Микола Головань був напрочуд непересічною особистістю й надзвичайно талановитим скульптором.
«Найголовніше те, що він був патріотом свого міста. Все, що він робив, було не лише заради власного задоволення, він уболівав, щоби це було корисно для міста, щоби це лишилося, щоби люди цінували, – каже посадовиця. – Той будинок, який він будував майже сорок років, став обійстям не лише для нього, не тільки його творчим вернісажем, але й надзвичайно атмосферним місцем, яке люблять відвідувати і лучани, і гості міста».
Смерть Миколи Голованя – непоправна втрата не лише для Луцька, а й для усієї України, додає Катерина Теліпська.
«Микола Головань був близьким другом для мене особисто, а для Управління туризму він був своїм, був частиною нашої команди. Він радо зустрічав туристів. І те, як він спілкувався з гостями міста, справляло на них неймовірне враження. До нього часто приїздили відомі видатні особистості: письменники, режисери, музиканти, митці. Його поважали, цінували, ним захоплювалися, – провадить Катерина Теліпська. – Нині важливо по праву оцінити все те, що він зробив для Луцька, підтримати родину і берегти ту унікальну спадщину, яку він залишив не лише на вулиці Лютеранській, а й по всьому місту. Кожна скульптура – це частинка Миколи Микитовича, його великої душі. І всім потрібно про це розповідати й популяризувати. Усі повинні знати, що одним з імен Луцька є Микола Головань».
Для письменника Володимира Павліка, який товаришував зі скульптором, Микола Головань був найперше філософом.
«Він належав не собі. Навіть, може, й не сім’ї. Сім’я, мабуть, дещо недоотримала від нього в такому побутовому сенсі. Він належав мистецтву, роботі. Зрештою залишив по собі всесвіт, – відзначає друг видатного лучанина. – Це був мікс мистецтва, таланту і великої роботи. Він був фанатично відданий своїй справі й неймовірно любив це, працював з ранку до ночі. Микола Головань казав так: важка робота та, яку ти не любиш».
Екскурсовод Дмитро Безвербний, який приятелював із Миколою Голованем, розповів, що скульптор запам’ятався йому насамперед посмішкою і голосом.
«Найліпше виходило спілкуватися та товаришувати під час екскурсій. Ми з групою завжди заходили до нього, адже це дозволяло краще показати місто і лучанам, і туристам. Микола дуже любив, коли до нього приходили. Йому дуже важливо було спілкуватися з людьми, бо він завжди казав, що тоді він потрібен людям, адже робить все для них, – пригадує Дмитро. – У мене на екскурсії були люди з різних країн. Але найбільше запам’яталися туристи з Німеччини та Іспанії. Вперше вони побачили будинок Миколи Микитовича на фото, а коли були в Україні, вирішили приїхати до Луцька, аби побачити будинок на власні очі. І були вражені».
«Я запам’ятаю Миколу завдяки щирості та простоті. Він був космос, але дуже добрий та щирий, навіть коли йому боліло, він посміхався. Його чудовий будинок – це неабиякий витвір мистецтва, це найкраща пам’ять і про нього, і про його сина. Микитович не любив, коли казали «химери», адже це робота всього його життя», – резюмував Дмитро Безвербний.
Найвідоміше творіння Миколи Голованя – унікальний дім на березі Стиру – налічує понад 500 скульптур.
«За всі заслуги «виходив» в міськраді ділянку землі, – розповідав Микола Головань. – Там було болітце з хащами, але я завжди мріяв жити біля річки... Проект зробив відомий волинський архітектор Ростислав Метельницький – простіше, аби затвердили. Поки утряс всі формальності, чимало побігав з могоричем... У 80-му нарешті заклали фундамент».
Нині його обійстя всі знають як Луцький будинок з химерами, хоча сам Микола Микитович цю назву не любив та називав його Будинком скульптора. Нині це архітектурна пам'ятка сучасності, яка приваблює до Луцька тисячі туристів не лише з України, але й зі всього світу.
Микола Головань народився 9 січня 1943 року в Луцьку. Навчався у Теремнівській загальноосвітній школі.
З 1959 по 1965 рік навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша.
У 1971 році відкрив першу персональну виставку у кінотеатрі «Промінь»: скульптура, живопис, графіка.
Працював скульптором 8 років у Художньому фонді України та 22 роки – в художньому комбінаті. Брав участь в скульптурних пленерах у м. Луцьку «Пам’ять крізь віки» (2001) та садово-паркової культури у Франції (2002).
За вагомий внесок у розвиток естетичного і високохудожнього середовища в місті Луцьку, а також популяризацію образотворчого мистецтва скульптору Миколі Голованю у 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька».
За своє життя він створив скульптури на пішохідній вулиці міста Лесі Українки, в Центральному парку та в інших куточках обласного центру.
Нагадаємо, Микола Головань помер учора, 1 лютого. У Миколи Микитовича були проблеми з серцем, деякий час він провів у лікарні, де після погіршення стану і помер.
Луцький міський голова Ігор Поліщук пообіцяв, що іменем Миколи Голованя назвуть одну з вулиць міста. Також цього року в пам’ять про Миколу Микитовича буде закладено сквер скульптур на вулиці Драгоманова, де сьогодні зібрана частина його робіт.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним та близьким Миколи Микитовича.
Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Прощання з Почесним громадянином Луцька відбулося 2 лютого у Нижньому храмі Свято-Троїцького Собору.
1 лютого 2022 року Луцьк приголомшила звістка про смерть видатного лучанина, автора славнозвісного Будинку скульптора Миколи Голованя. Люди, які знали митця й захоплювалися його талантом, стали зворушливо прощалися з ним у соцмережах. Миколі Голованю 9 січня виповнилося 79 років.
Його чудернацький будинок з дивовижними скульптурами почасти справляє на туристів значно яскравіше враження, аніж головна історична пам'ятка Луцька – Замок Любарта. Тому не дивно, що Миколу Микитовича знають не лише в Україні, а й у різних куточках світу.
Читати ще: Той, що навчив співати камінь. Життєпис геніального луцького скульптора Миколи Голованя
Сьогодні ж попрощатися з митцем прийшли представники міської та обласної влади, культурна еліта краю, друзі, знайомі та лучани, для яких Микола Головань є легендарною особистістю.
«Микола Микитович Головань – абсолютно непересічна та знакова для нашого міста особистість. Вічна і світла пам'ять. Царство небесне! Іменем Миколи Голованя буде названа одна з вулиць нашого міста.
Також цього року в пам'ять про Миколу Микитовича буде створено сквер скульптур Миколи Голованя по вул. Драгоманова, де сьогодні зібрана частина його робіт.
Радий, що встигли реалізувати в парку алею скульптур Миколи Голованя, яка, без сумніву, є окрасою й родзинкою нашого міста.
Вічна і світла пам'ять. Царство небесне!» – написав міський голова Ігор Поліщук.
Також з приводу смерті Миколи Микитовича висловився голова Волинської обласної ради Григорій Недопад.
«Луцьк втратив легендарну особистість. Не так давно, у серпні минулого року, вручав йому нагороду в номінації «Митець року». Добре, що зміг вчасно відзначити тоді саме його, автора унікальної пам’ятки – Луцького будинку з химерами, відомої далеко за межами країни.
Творчість Миколи Голованя – невід’ємна частина історії і розквіту Луцька, він вічно житиме у своїх роботах. І, мабуть, саме мистецька справа додавала йому життєвої наснаги, бо і в 78 років він не переставав творити. Його руками виготовлено алею для луцького парку, пам'ятні знаки й історичні пам’ятники, велику кількість історико-культурних об’єктів, які бережуть майстерність і талант автора.
Вічна пам’ять Миколі Микитовичу, щирі співчуття його рідним і близьким… Дякуємо за красу, створену вашими руками, яка завжди прославлятиме Луцьк, у якій завжди житиме велич митця», – зауважив очільник облради.
«Найголовніше те, що він був патріотом свого міста. Все, що він робив, було не лише заради власного задоволення, він уболівав, щоби це було корисно для міста, щоби це лишилося, щоби люди цінували, – каже посадовиця. – Той будинок, який він будував майже сорок років, став обійстям не лише для нього, не тільки його творчим вернісажем, але й надзвичайно атмосферним місцем, яке люблять відвідувати і лучани, і гості міста».
Смерть Миколи Голованя – непоправна втрата не лише для Луцька, а й для усієї України, додає Катерина Теліпська.
«Микола Головань був близьким другом для мене особисто, а для Управління туризму він був своїм, був частиною нашої команди. Він радо зустрічав туристів. І те, як він спілкувався з гостями міста, справляло на них неймовірне враження. До нього часто приїздили відомі видатні особистості: письменники, режисери, музиканти, митці. Його поважали, цінували, ним захоплювалися, – провадить Катерина Теліпська. – Нині важливо по праву оцінити все те, що він зробив для Луцька, підтримати родину і берегти ту унікальну спадщину, яку він залишив не лише на вулиці Лютеранській, а й по всьому місту. Кожна скульптура – це частинка Миколи Микитовича, його великої душі. І всім потрібно про це розповідати й популяризувати. Усі повинні знати, що одним з імен Луцька є Микола Головань».
«Він належав не собі. Навіть, може, й не сім’ї. Сім’я, мабуть, дещо недоотримала від нього в такому побутовому сенсі. Він належав мистецтву, роботі. Зрештою залишив по собі всесвіт, – відзначає друг видатного лучанина. – Це був мікс мистецтва, таланту і великої роботи. Він був фанатично відданий своїй справі й неймовірно любив це, працював з ранку до ночі. Микола Головань казав так: важка робота та, яку ти не любиш».
Екскурсовод Дмитро Безвербний, який приятелював із Миколою Голованем, розповів, що скульптор запам’ятався йому насамперед посмішкою і голосом.
«Найліпше виходило спілкуватися та товаришувати під час екскурсій. Ми з групою завжди заходили до нього, адже це дозволяло краще показати місто і лучанам, і туристам. Микола дуже любив, коли до нього приходили. Йому дуже важливо було спілкуватися з людьми, бо він завжди казав, що тоді він потрібен людям, адже робить все для них, – пригадує Дмитро. – У мене на екскурсії були люди з різних країн. Але найбільше запам’яталися туристи з Німеччини та Іспанії. Вперше вони побачили будинок Миколи Микитовича на фото, а коли були в Україні, вирішили приїхати до Луцька, аби побачити будинок на власні очі. І були вражені».
«Я запам’ятаю Миколу завдяки щирості та простоті. Він був космос, але дуже добрий та щирий, навіть коли йому боліло, він посміхався. Його чудовий будинок – це неабиякий витвір мистецтва, це найкраща пам’ять і про нього, і про його сина. Микитович не любив, коли казали «химери», адже це робота всього його життя», – резюмував Дмитро Безвербний.
Найвідоміше творіння Миколи Голованя – унікальний дім на березі Стиру – налічує понад 500 скульптур.
«За всі заслуги «виходив» в міськраді ділянку землі, – розповідав Микола Головань. – Там було болітце з хащами, але я завжди мріяв жити біля річки... Проект зробив відомий волинський архітектор Ростислав Метельницький – простіше, аби затвердили. Поки утряс всі формальності, чимало побігав з могоричем... У 80-му нарешті заклали фундамент».
Нині його обійстя всі знають як Луцький будинок з химерами, хоча сам Микола Микитович цю назву не любив та називав його Будинком скульптора. Нині це архітектурна пам'ятка сучасності, яка приваблює до Луцька тисячі туристів не лише з України, але й зі всього світу.
Микола Головань народився 9 січня 1943 року в Луцьку. Навчався у Теремнівській загальноосвітній школі.
З 1959 по 1965 рік навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша.
У 1971 році відкрив першу персональну виставку у кінотеатрі «Промінь»: скульптура, живопис, графіка.
Працював скульптором 8 років у Художньому фонді України та 22 роки – в художньому комбінаті. Брав участь в скульптурних пленерах у м. Луцьку «Пам’ять крізь віки» (2001) та садово-паркової культури у Франції (2002).
За вагомий внесок у розвиток естетичного і високохудожнього середовища в місті Луцьку, а також популяризацію образотворчого мистецтва скульптору Миколі Голованю у 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька».
За своє життя він створив скульптури на пішохідній вулиці міста Лесі Українки, в Центральному парку та в інших куточках обласного центру.
Луцький міський голова Ігор Поліщук пообіцяв, що іменем Миколи Голованя назвуть одну з вулиць міста. Також цього року в пам’ять про Миколу Микитовича буде закладено сквер скульптур на вулиці Драгоманова, де сьогодні зібрана частина його робіт.
Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним та близьким Миколи Микитовича.
Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Оксана
Показати IP
2 Лютого 2022 14:01
Співчуття Тамарі Філімонівні та Наталці.
Офіційно: Париж дозволяє Україні бити французькими далекобійними ракетами по території Росії
Сьогодні 21:15
Сьогодні 21:15
«Сутність зла: тоді голод, сьогодні ракети»: у Луцьку – панахида за жертвами голодоморів. Фото
Сьогодні 20:47
Сьогодні 20:47
У Волинській ОВА сталося задимлення через залишену лампадку
Сьогодні 19:23
Сьогодні 19:23
Зловили й оштрафували: киянину не вдалося виїхати через «Ягодин» із купленими за $7000 документами
Сьогодні 18:55
Сьогодні 18:55
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.