«Тепер добра й любові має бути значно більше». Катерина Шкльода – про 11 років Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом»

У червні 2022 року минає одинадцять років, відколи на теренах Волині розпочав благодійну діяльність Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом».

Завдяки тисячам реалізованих проектів на сотні мільйонів гривень Фонд та його засновника, народного депутата, лідера партії «ЗА Майбутнє» Ігоря Палицю добре знають і поважають не лише на Волині, а й в усій Україні.

Чим нині у реаліях воєнного часу живе Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» та як працює в тилу, розповіла його керівниця Катерина Шкльода.

У червні минає майже рік, відколи ти очолюєш Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом», і 11 років з часу його заснування. Один рік – це, звісно, небагато, але він видався вкрай непростим для усіх нас. Як змінився Фонд за цей рік і які основні акценти у роботі нині?

Я прийшла у Фонд «Тільки разом» в січні 2020 року на посаду заступниці голови правління. І за ці два з лишком роки стільки всього трапилося, що Фонду довелося кардинально змінювати підходи до роботи й підлаштовувати свою діяльність під абсолютно нові виклики.

Перший важкий виклик – коронавірус. Від початку пандемії Фонд, ясна річ, найбільше зусиль спрямовував на підтримку сфери охорони здоров’я. З перших днів пандемії Ігор Палиця виділив на боротьбу із коронавірусом 20 мільйонів гривень. Завдяки цьому наша область виявилася чи не найбільш підготовленою до пандемії, оскільки ми зреагували на цей виклик одразу.Ми максимально допомагали медичним установам області: купували обладнання, апарати ШВЛ, кисневі системи, медикаменти, засоби індивідуального захисту, пральні машини, постіль тощо. Фонд забезпечив надзвичайно багато, аби на Волині не було кризи.

Читати ще: Волинь готується до другої хвилі епідемії: Ігор Палиця проінспектував інфекційний госпіталь в Боголюбах

Довелося адаптовувати діяльність Фонду до ковідних реалій, а відтак і до постковідних обмежень. Ми навчилися правильно організовувати заходи із дотриманням усіх обмежень та вимог безпеки. Фонд звик жити активно, у нас завжди на першому місці була робота з людьми. Проте довелося вигадувати нові методи роботи, ми навчилися вдало організовувати онлайн-заходи. Втілили кілька важливих інклюзивних проектів, провели великий всеукраїнський футбольний турнір, запустили проект про дитячі мрії.

І щойно все почало ставати на свої місця, і здавалося, що ми повертаємося до нормального життя, як в Україну прийшла повномасштабна війна. Виявилося, що пандемія була не найважчим викликом.

На посаду голови правління я повноправно заступила минулоріч 11 липня. Безумовно, це значно вищий рівень відповідальності, але це лишень додавало сил і натхнення працювати.Звісно, за цих пів року з’явилося багато нових планів, задумів, ідей. Ми з Ігорем Петровичем визначилися, в яких напрямках працювати, куди рухатися.Одним із таких яскравих проектів став наш «Марафон здійснення мрій», який мав всеукраїнський розмах і дуже вдало стартував наприкінці січня, викликавши неабиякий інтерес. Нас направду зворушили дитячі мрії, і ми навіть почали ці мрії виконувати, одначе 24 лютого всі плани обірвала війна.Планували багато великих заходів всеукраїнського масштабу, зокрема футбольний турнір «Кубок єднання». Цими проектами ми виходили на загальнодержавний рівень, хоч діяльність Фонду «Тільки разом» здебільшого локальна й основне завдання – покращувати життя волинян, лучан.Проте масштабні всеукраїнські заходи нашого Фонду – це ще й позитивний приклад для інших регіонів, аби тамтешні фонди, благодійники, меценати помічали потреби і мрії наших дітей.

Для Фонду «Тільки разом» всебічний розвиток дітей, молоді завжди був важливим, адже Ігор Палиця повсякчас наголошує, що за молодим поколінням – майбутнє, він завжди акцентує, що державу будують молоді люди, саме за ними – поступ і розвиток.Найбільше заходів ми проводимо саме для дітей і молоді. Вважаю це правильним підходом. Адже закономірно, що від того, як ми сьогодні подбаємо про наших дітей, залежатиме, наскільки успішною буде завтра Україна.

На початку війни Ігор Палиця заявляв, що нині всі мають орієнтуватися на Президента, а політикам слід забути про піар, зокрема й на волонтерстві і благодійності. Проте волинянам було цікаво, чим зайнятий їхній народний депутат-благодійник. То чим же, власне, займався Фонд «Тільки разом» під час війни і чим живе на четвертому місяці цього кривавого протистояння?

24 лютого усіх шокувало. І хоч військові чекали повномасштабного наступу, бути готовим до війни морально неможливо. Ніхто не міг подумати, що буде стільки ненависті до всього українського.

Від початку війни Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» заступив на свій благодійний фронт. Адже хай як страшно, тривожно і боляче нам було, доволі швидко прийшло усвідомлення, що у мирному Луцьку ми маємо намагатися повноцінно жити, працювати, а головне – у тилу ми просто зобов’язані бути корисними.Робота Фонду під час війни має кілька основних напрямків: надання допомоги мешканцям постраждалих регіонів, забезпечення військових та опіка над внутрішньо переміщеними особами.

Читати ще: «Нас там чекають...» Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» щоденно відправляє в гарячі точки гуманітарні вантажі

З перших днів війни стало зрозуміло, хто найбільше потребує допомоги. Першочергово ми спрямували максимальні зусилля на поміч тим регіонам, які перебували на межі гуманітарної кризи. Організували закупівлю товарів першої необхідності й передавали їх туди, де цього потребували.У нас є мережа волонтерів по всій Україні, сформована з активістів партії «ЗА Майбутнє», особливо активний Жіночий рух. І ми досі з їхньою поміччю передаємо гуманітарну допомогу туди, куди неможливо дістатися, навіть на окуповані території, які перебувають під обстрілами.

Ми купували продукти, засоби гігієни, дитяче харчування, підгузки – це найнеобхідніше, чого неможливо було придбати. Були такі населені пункти, у яких дуже швидко закінчилась навіть вода.

Читати ще: «У кожного своя передова». Катерина Шкльода – про благодійний фронт Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом»

Станом на початок червня стараннями Фонду в різні регіони України відправлено близько 60 багатотонних вантажівок із гуманітарною допомогою. Зараз, під час паливної кризи, ми займаємося забезпеченням логістики, доставки цих вантажів, адже із суттєвим здорожчанням пального доставити гуманітарку стало значно складніше.

На початку війни Фонд Ігоря Палиці виділив на гуманітарну допомогу 30 мільйонів гривень. Тим часом війна триває, і ми будемо продовжувати допомагати.Дуже багато зусиль Фонд спрямував на забезпечення військових. Купували мікроавтобуси, позашляховик, приціли, тепловізори, дрони, бронежилети, каски. Ігор Палиця багато коштів витратив на спорядження батальйону оперативного реагування «Луцьк», передав для добровольців шість броньованих КрАЗів.Читати ще: Не лише озброєні, а й захищені: Ігор Палиця закупив для батальйону «Луцьк» майже сотню бронежилетів та засоби зв’язку на понад 2 млн

Є багато речей, які Фонд «Тільки разом» та Ігор Палиця особисто роблять для військовослужбовців, забезпечуючи їх, зокрема, приладами радіоелектронної боротьби, одначе розповідати нині про це не можна в цілях безпеки.Читати ще: Наданий Ігорем Палицею транспорт допомагає евакуйовувати людей з гарячих точок

Коли налагодили формування і доставку гуманітарних вантажів, сконцентрували зусилля на роботі із внутрішньо переміщеними особами, які переїхали до Луцька. Без сумніву, ми всі маємо допомагати людям, які втратили дім, роботу, а часто і рідних. Багато з них опиняються за межею бідності.

У березні в Луцьку почали працювати соціальні їдальні для переселенців. Нині у чотирьох таких їдальнях щодня отримують гарячі обіди близько 2,5 тисячі осіб.Через наші центри надання допомоги ми почали роздавати продукти, зокрема й переселенцям. Спілкуючись із ними, зрозуміли, що емоційний стан в людей надзвичайно тривожний. Особливої уваги потребували діти, які через порушений навчальний процес і стрес від війни стали незайняті й дезорієнтовані.І у нас виникла ідея зайняти дітей переселенців корисним дозвіллям, відволікти від переживань, проводячи розважально-освітні заходи, навчаючи їх історії й культури України. Усі заходи, які ми влаштовуємо, об’єднує патріотична складова. Це різноманітні квести-блукалки, майстер-класи, тренінги. На всіх цих заходах вчимо дітей, що ми – українці, акцентуємо на національній ідентичності, плекаємо цінності.Треба визнати: ми помічаємо, що багато дітей не знають українського побуту, далекі від української народної культури, фольклору. На жаль, вони зростали у таких реаліях. Тому в ігровій формі, без шароварщини, ми навчаємо, що українське – це не щось архаїчне, а цінне, рідне, важливе. Тішить, що дітям дуже подобаються ці заходи. Це значить, що вони потрібні.

Читати ще: «Спорт фінансується нами безперервно», – очільниця Фонду «Тільки разом» Катерина Шкльода. Інтерв’ю

Крім того, Фонд потроху відновив спортивні заходи, яких у нас завжди було багато. Адже розуміємо, що нині держава, місцеві бюджети неспроможні забезпечити ці потреби.Спорт – це галузь, яка надзвичайно постраждала, адже нині фінансують найперше захищені статті, тобто заробітну плату і комунальні послуги. Фінансування спортивних заходів, навчально-тренувальних зборів, поїздок немає, це навантаження тепер беруть на себе небайдужі люди.А в спорті дуже важливі змагання. Нині до нас почало звертатися багато місцевих спортивних федерацій. Ми з ними співпрацювали дуже тісно і в довоєнний період, а тепер вони критично потребують нашої підтримки. І ми взяли на себе відповідальність допомагати їм у проведенні змагань. Сприяємо із нагородною атрибутикою, з подарунками для спортсменів, організаційно.Важливо, що всі заходи проводимо із дотриманням безпекових стандартів і в разі повітряних тривог неодмінно ведемо дітей в укриття.

Читати ще: «Починаємо відновлювати роботу на розвиток», – Катерина Шкльода про роботу Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом»

А щодо публічності благодійної діяльності, то я аж ніяк не прихильниця думки, що добрі справи треба робити непомітно. Можливо, на перший погляд, це звучить красиво й благородно, та насправді про добро потрібно розповідати, подавати позитивний приклад, мотивувати інших.У перші дні й тижні війни, коли команда Фонду взялася налагоджувати роботу із постачання гуманітарної допомоги та забезпечення військових і не мала ні часу, ні сил на висвітлення своєї діяльності, окремі скептики закидали нам, мовляв, куди ви зникли, чому нічого не робите, де Ігор Палиця. Тим часом ми працювали нон-стоп, Ігор Палиця взагалі особисто робив у рази більше, ніж увесь Фонд.

Це і є відповідь на питання про те, чи треба розповідати про добрі справи. Це такий маленький, але показовий приклад того, що публічність у цій справі просто необхідна.

Безумовно, розголос про благодійність не має бути гучнішим і масштабнішим за саму благодійність. Творити добрі справи завжди приємно, але не завжди легко. Проте, аби популяризувати благодійність, про неї треба розповідати. Це ж закономірно. Публічність у благодійності – це не про піар, це про приклад, який ми подаємо іншим, водночас це наша відкритість і прозорість.Навіть якщо ви зліпили вареники і передали теробороні – це гарний приклад того, як кожен з нас робить свій маленький внесок у велику спільну справу наближення перемоги. Чому б про це не розповідати? Ми всі маємо демонструвати, що готові йти до кінця, що наша єдина ціль – перемога, яку ми неодмінно здобудемо.

Усі ми чекаємо цієї перемоги, усі ми хочемо повернутися до мирного життя і усі ми маємо плани та мрії. А які плани має Фонд «Тільки разом» уже на 12-му році діяльності?

Діяльність Фонду завжди була надзвичайно різнопланова. Багато років поспіль діяло вісім програм. Одна з них стосувалася підтримки військовослужбовців і постраждалих від війни. Закономірно, що саме ця програма тепер є ключовою.Після перемоги саме на цей напрямок роботи треба буде спрямувати чи не найбільше зусиль. Уже треба думати про реабілітацію, соціальну адаптацію наших захисників, тих, хто пережив втрати й на собі відчув усі жахіття війни. На жаль, це не буде легко, але ми готові до того, що роботи буде надзвичайно багато.

Читайте ще: Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом»: 10 років з вами і для вас

Хотілося б повернутися до масштабних проектів, як-то футбольний турнір «Кубок єднання» чи «Марафон здійснення мрій», хочеться працювати над розбудовою спортивної інфраструктури, чим Фонд займався протягом багатьох років. Неодмінно треба посилювати патріотичне виховання, нам потрібно пропагувати патріотизм, українське, любов до своєї країни, стирати відчуття меншовартості, виховувати гордість за свою державу і бажання змінювати її на краще.Нині будувати бодай якісь плани напрочуд важко. Зараз треба бути максимально гнучким. Ми не знаємо, скільки часу ще триватиме війна, у якому стані перебуватиме економіка нашої держави. Єдиний план – робити все задля перемоги.

Ігор Палиця любить казати: «З добром у серці, з любов’ю до людей». Так-от: тепер цього добра й любові має бути значно більше.

Ірина КАЧАН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---