Окуляри, шахи та 100 грамів цукерок: волинські волонтери здійснили мрії самотніх стареньких

Фрукти, окуляри, сто грамів цукерок, нова хустина та шашки – ось такі простенькі мрії, соромлячись та ховаючи очі, попросили у волонтерів втілити одинокі старенькі із відділення стаціонарного догляду для постійного проживання територіального центру соціального обслуговування у селищі Заболоття Ратнівського району.

Про це Інформаційному агенству Волинські Новини розповіла волонтерка Анастасія Рудик.

Зі слів дівчини, вона разом із однодумцями постійно моніторить заклади для проживання людей старшого віку, аби не обмежувати свою допомогу лише Луцьком та прилеглими населеними пунктами.

«Весною 2020 року, на початку карантину, я їздила до Ратного в поліцію та відвозила засоби індивідуального захисту й антисептики, бо на той час це був дефіцит – на пунктах пропуску не вистачало масок тощо. Тоді я вперше відвідала відділення для людей старшого віку в Заболотті, що знаходиться за 18 кілометрів від Ратного. Після цього я пообіцяла стареньким, що обов’язково повернусь до них ще. Трошки більше двох тижнів тому я зателефонувала до керівниці закладу та запропонувала її підопічним заповнити анкети, у яких би вони розказали про свої мрії. Через три дні після цього поїхала до установи, аби поспілкуватися та познайомитися з усіма ближче. Знаєш, після тих розмов та історій життя хотілося обійняти весь світ», - розповідає Анастасія.

Волонтерку надзвичайно вразив перелік таких простеньких, але все ж недоступних для самотніх стареньких мрій, серед яких були годинник, сік, хустина, банка сала, доміно, шашки, газети, журнали, церковна література, окуляри, фрукти, білизна та… 100 грамів желейних цукерок.

«Бабуся, яка попросила ті желейки, хвилин з п'ятнадцять не наважувалася озвучити свою нехитру мрію, а потім ще й тихенько вибачилась переді мною за те, що щось попросила», - каже Настя.

З нематеріальних мрій, які вразили дівчину до сліз, були «знайти могилу мами», «побачити своє село та хатину» тощо.

Окрім того, старенькі зізналися, що мріють про альтанку з лавками, де вони зможуть відпочивати під час прогулянок, коли потепліє на вулиці. Її волонтери планують побудувати вже цієї весни.

«Одна бабуся попросила окуляри – то ми домовились із лікарем та купили окуляри всім, кому вони були потрібні. Також ми організували безпрограшну лотерею, під час якої дарували солодощі, засоби гігієни, теплі шкарпетки та всякі приємності. Я не розумію і не зрозумію ніколи, як можна покинути свою маму чи бабусю, тата чи дідуся… Неважливо, як склалася життєва ситуація. Всі вони красиві та адекватні. Серце розривається від того, що такі гарні бабусі й дідусі покинуті. Минулого разу під час нашого візиту водій, який був зі мною, плакав від їхніх історій. Хоч цим людям і 80, і 90 років у них - світла пам'ять. Вони розповідають деталі та історії зі свого дитинства. Я дуже хотіла не плакати під час свята втілення мрій, але не вийшло – емоції лилися через край», - ділиться враженнями Анастасія.

Волонтери організували для вихованців закладу й культурну програму. Для них виступали і східна танцівниця, яку не хотіли відпускати зі сцени дідусі-жартівники, і баяніст-віртуоз, хлопець дуже припав до душі жіночій частині колективу, і було багато ще чого цікавого.

Маленьке свято, організоване нашвидкоруч, стало значущою подією для колективу та підопічних закладу. Саме тому на знак подяки за увагу та позитивні враження волонтерам вручили коровай.

Вікторія СЕМЕНЮК.

Фотографії Світлани ШВИДНЮК.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---