Священник на збори не прийшов, зате передав ключі від церкви: ще одна релігійна громада Луцького району перейшла до ПЦУ
У селі Вічині Луцького району релігійна громада вирішила перейти до Православної церкви України. Прихожани переконані: залишатися в лоні Московського патріархату рівноцінно зраді тих, хто нині захищає нашу державу на фронті.
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Залишаючись при Московському патріархату, ми зраджуємо воїнів, дітей, усіх тих, хто нині гине через цю війну. Це наша зрада. Страшенно прикро, що це ще потрібно доводити людям», – говорить прихожанка Наталія.
Вона додає: добре пам’ятає розповіді рідних про те, якою була радянська влада. Нині українців з окупованих територій знову насильно вивозять на Далекий Схід, тож історія повторюється.
«Кожна родина з нашого села має родичів, які були в Сибіру. Моя бабця була в Сибіру, мої дві тітки були в Сибіру, мого дядька закатували в ті часи… Це жах. І сьогодні питання існування Московського патріархату не повинно виникати», – наголошує пані Наталія.
Ще одна прихожанка храму в селі Вічині Ганна зауважує: «Не можна всього цього пробачати. Всі бачили, як московський патріарх Кирило освячував російську армію, коли починалася війна… У багатьох матерів сини зараз на фронті. Хіба можна таке пробачити?»Селяни зізнаються, що у своїй церкві хочуть молитися рідною мовою, аби розуміти, за що правиться служба Божа. Додають, що в Україні і церква повинна бути українською. Водночас відзначають, що проти виходу з Московського патріархату виступають священник церкви, дячиха та їхні рідні.
Читати ще: «Ми засуджуємо слова патріарха Кирила»: чим під час війни живе релігійна громада поблизу Луцька
Питання переходу храму до Православної церкви України в цьому селі назрівало вже давно. Для переважної більшості повномасштабна війна поставила остаточну крапку в їхньому виборі.
«Із 24 лютого це питання вже постало ребром. Бачимо, що далі так бути не може. Стільки вже крові пролито… Ми пройшли все село. Опитали 181 людину. За проголосували 162 людей, вони поставили свої підписи. 19 – утрималися», – наголошує ще одна прихожанка Наталія.
Аби засвідчити свій вибір офіційно, в селі організували парафіяльні збори, на які запросили благочинного отця. Настоятель храму, своєю чергою, на збори не прийшов.
«Він чомусь не відповідає на наші дзвінки… Надіємося на розуміння. Ми не хочемо його виганяти. Ми хотіли б, щоб він перейшов із нами. Сьогодні цілий день до нього телефонуємо. Він точно знає про наші збори. Думаю, він сам мав би бути зацікавлений, адже це його громада, його прихожани», – говорить Наталія.
Потрапити до храму віряни не змогли, адже ключі від церкви їм не віддали. Зрештою люди таки проголосували за перехід до Православної церкви України, дехто – зі сльозами на очах.
Поки прихожани підписували протокол, деякі місцеві поїхали до настоятеля церкви. Останній так і не приїхав до своїх вірян. Натомість передав ризи та ключі. І люди все-таки зайшли усередину церкви, аби вперше помолитися в стінах храму за наших воїнів українською мовою.
Нагадаємо, напередодні церковна парафія волинського села Свинарин, громади Рівноапостольного князя Володимира села Дубище Рожищенського районного деканату і Великомучениці Параскеви П’ятниці села Ратнів Луцького районного деканату приєдналися до Православної церкви України.
Читати ще: «Не згадувати його ім'я під час богослужінь замало»: волинські священники УПЦ МП підтримали позов проти патріарха Кирила. Список
Як ми писали, священники УПЦ Московського патріархату вимагають влаштувати міжнародний церковний трибунал для патріарха Кирила, який підтримує війну Росії проти України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Залишаючись при Московському патріархату, ми зраджуємо воїнів, дітей, усіх тих, хто нині гине через цю війну. Це наша зрада. Страшенно прикро, що це ще потрібно доводити людям», – говорить прихожанка Наталія.
Вона додає: добре пам’ятає розповіді рідних про те, якою була радянська влада. Нині українців з окупованих територій знову насильно вивозять на Далекий Схід, тож історія повторюється.
«Кожна родина з нашого села має родичів, які були в Сибіру. Моя бабця була в Сибіру, мої дві тітки були в Сибіру, мого дядька закатували в ті часи… Це жах. І сьогодні питання існування Московського патріархату не повинно виникати», – наголошує пані Наталія.
Ще одна прихожанка храму в селі Вічині Ганна зауважує: «Не можна всього цього пробачати. Всі бачили, як московський патріарх Кирило освячував російську армію, коли починалася війна… У багатьох матерів сини зараз на фронті. Хіба можна таке пробачити?»Селяни зізнаються, що у своїй церкві хочуть молитися рідною мовою, аби розуміти, за що правиться служба Божа. Додають, що в Україні і церква повинна бути українською. Водночас відзначають, що проти виходу з Московського патріархату виступають священник церкви, дячиха та їхні рідні.
Читати ще: «Ми засуджуємо слова патріарха Кирила»: чим під час війни живе релігійна громада поблизу Луцька
Питання переходу храму до Православної церкви України в цьому селі назрівало вже давно. Для переважної більшості повномасштабна війна поставила остаточну крапку в їхньому виборі.
«Із 24 лютого це питання вже постало ребром. Бачимо, що далі так бути не може. Стільки вже крові пролито… Ми пройшли все село. Опитали 181 людину. За проголосували 162 людей, вони поставили свої підписи. 19 – утрималися», – наголошує ще одна прихожанка Наталія.
Аби засвідчити свій вибір офіційно, в селі організували парафіяльні збори, на які запросили благочинного отця. Настоятель храму, своєю чергою, на збори не прийшов.
«Він чомусь не відповідає на наші дзвінки… Надіємося на розуміння. Ми не хочемо його виганяти. Ми хотіли б, щоб він перейшов із нами. Сьогодні цілий день до нього телефонуємо. Він точно знає про наші збори. Думаю, він сам мав би бути зацікавлений, адже це його громада, його прихожани», – говорить Наталія.
Потрапити до храму віряни не змогли, адже ключі від церкви їм не віддали. Зрештою люди таки проголосували за перехід до Православної церкви України, дехто – зі сльозами на очах.
Поки прихожани підписували протокол, деякі місцеві поїхали до настоятеля церкви. Останній так і не приїхав до своїх вірян. Натомість передав ризи та ключі. І люди все-таки зайшли усередину церкви, аби вперше помолитися в стінах храму за наших воїнів українською мовою.
Нагадаємо, напередодні церковна парафія волинського села Свинарин, громади Рівноапостольного князя Володимира села Дубище Рожищенського районного деканату і Великомучениці Параскеви П’ятниці села Ратнів Луцького районного деканату приєдналися до Православної церкви України.
Читати ще: «Не згадувати його ім'я під час богослужінь замало»: волинські священники УПЦ МП підтримали позов проти патріарха Кирила. Список
Як ми писали, священники УПЦ Московського патріархату вимагають влаштувати міжнародний церковний трибунал для патріарха Кирила, який підтримує війну Росії проти України.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Незаконно нарахували понад ₴13 мільйонів виплат: підозри отримали 13 військових посадовців ЗСУ
Сьогодні 20:33
Сьогодні 20:33
У Люб'язі поховали молодого воїна Богдана Абрамовича
Сьогодні 19:57
Сьогодні 19:57
Через коротке замикання у Ківерцях горіла хата
Сьогодні 19:39
Сьогодні 19:39
Знищив чимало живої сили та техніки противника: прикордонник з Волині отримав звання Героя України
Сьогодні 19:02
Сьогодні 19:02
Начальник Волинської ОВА зустрівся з жителями Колківської та Ківерцівської громад: про що говорили
Сьогодні 18:44
Сьогодні 18:44
Скільки пацієнтів прийняв центр реабілітації у Луцьку торік і які плани має на 2025-й
Сьогодні 18:26
Сьогодні 18:26
«Твій шлях додому»: в Луцьку відкрили простір для ветеранів
Сьогодні 17:50
Сьогодні 17:50
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.