«Суп культур»: Василь Котляров – про «Амбасадор дитинства» у Луцьку, NZK, «Штольню», YAKTAK та український хіп-хоп

Наймасштабніший благодійний фестиваль «Амбасадор дитинства» вже понад два роки дарує дітям та їхнім батькам справжнє свято. Відомі виконавці, блогери, зірки виконують важливу місію – рятують дитинство юних українців, відволікаючи від негативних емоцій, та допомагають розвантажитися психологічно.

Цьогоріч «Амбасадор дитинства» відбудеться у Луцькому замку 10 серпня. На гостей чекають виступи улюблених виконавців, зірок, блогерів, майстеркласи, зони для ігор та багато інших цікавих сюрпризів. Щоб потрапити на захід, потрібно встигнути зареєструватися, адже кількість місць обмежена.Заснований фестиваль у березні 2022 року.

Василь Котляров – соліст гурту NewZCool та NZK, автор та композитор багатьох відомих пісень, голова оргкомітету й співзасновник «Амбасадор дитинства», почав кар’єру у 2000-х і є наймолодшим продюсером в Україні за всю історію шоубізнесу.Про розвиток фестивалю «Амбасадор дитинства», становлення української хіп-хоп культури, композиторство, свій шлях у музиці та ексклюзивні анонси артист розповів в інтерв’ю Волинським Новинам.

Уперше за продюсерство Василь взявся ще у 17 років, коли на шляху зустрілися юні хлопці з бажанням потрапити на велику сцену. Чоловік зізнається, що й сам таким був – маленький хлопчик із міста Старокостянтинів Хмельницької області з великою мрією.«Якось так склалося, що все життя мені зустрічалися дуже талановиті люди. І я дякую усім, хто був зі мною поруч, бо саме вони і зробили мене тим, ким я є. Я й сам завжди старався, їздив на міжнародні конкурси за Україну, постійно вдосконалювався, за спеціальністю – джазовий музикант, а це і фізично непросто, бо в мене навіть губа була роздерта до крові від гри на інструменті.

Я із творчої сім’ї, тому знаю, що таке сцена, глядач, гастролі і яка це праця. Коли я вперше вийшов на сцену, вже не пам’ятаю, був дуже малим. Мій шлях розділився на дві сцени – музикант і жага, спільна мрія стати популярними, щоб нас усі почули. Мені зустрілися зовсім юні репери гурту «Lil дождь», їм було тоді по 13-14 років, вони давали новий, південний стиль хіп-хопу – прогресивно-агресивний, і для мене взагалі завжди було цікаво бути першим, перетинати кордони нового стилю музики.

Чотири різні хлопці, але об’єднані ідеєю хіп-хопу. Я тоді був у десятому класі і вже взявся допомагати їм, бо, як вже казав, сам був таким. У цьому ключик – коли людина розуміє шлях, то вона по-іншому ставиться до тих, хто проситься на сцену, хто старається. Це непростий етап, треба пояснити їхнім батькам, щоб вони не «обрізали крила» і дали шанс спробувати себе», – розповідає про початок шляху продюсування артист.Паралельно з продюсерством Василь розвивався і в музиці. Так у 2000-х виник гурт NewZCool, автором ідеї якого виступив Дмитро Ступка. А засновниками, окрім Дмитра, стали Василь Котляров та Олексій Завгородній.

«Мені доводилося грати в дитячому джазовому президентському оркестрі, я був лідером у бенді. Вчився на двох факультетах: джазовому і композиторському у вищому мистецькому коледжі академії мистецтв, де ми познайомилися з Дмитром Ступкою і Олексієм Завгороднім. Не дуже добре зустріли наші ідеї викладачі, бо «який хіп-хоп, який реп – «Емінем», біле фарбоване волосся – хлопці, ви серйозно?» Але мрія перемогла.

NewZCool – це приклад того, що діти, які вірять, які мріють, досягають цілей. Я пройшов потужний шлях – від підземного переходу, де я грав на Майдані Незалежності, бо не було де репетирувати, до Таврійських ігор, де 150 000 людей і чотири мільйони в прямому ефірі. Ти ще юний, але вже професійний музикант, ставки великі, ти стипендіат президента, маєш звання «Гордість і надія столиці» – потенційно творча еліта України, читаєш реп – це така андеграундна історія», – ділиться спогадами Василь Котляров.Зрозуміти хіп-хоп культуру на витоках її створення українському суспільству було важко, але все ж це відбулося – першим поколінням такої музики став гурт «Вхід у змінному взутті», а їхніми наступниками наприкінці 90-х – на початку 2000-х років були NewZCool, які дуже скоро у спільному виконанні запалили публіку хітом «Штольня».

«Вони були першою хвилею, першим ударом, який розламав цю стіну хіп-хопу. «Територія А», «Червона рута» – це зародження, назвемо це «суп культур», які перші проходили це, а ми вже переймали їхній досвід і просунули цю історію далі. Саме «Вхід у змінному взутті» дуже посприяв нашій творчості, і для мене була величезна честь тоді, у свої 18, записати фічерінг, саундтрек до першого в Україні трилеру «Штольня».

Це були довгі п’ять років праці гурту, поневірянь, сподівань, що у нас щось вийде, і це був важкий шлях, коли навколо ніхто не вірив у твій успіх, окрім близьких друзів. Я як співавтор і виконавець цього треку теж анонсую, що він буде на сцені у Луцьку. Це, до речі, пісня-рекордсмен, на каналі «М1» жодна інша пісня так довго не була на першому місці хітпараду, а це ще той час, коли не було Інстаграму, телефонів сучасних, щоб дізнатися, що ми приїжджаємо у місто, наш фанклуб став дуже потужним і налічував близько 50 000 людей, які приходили й купували журнали, щоб потім вирізати фото і повісити вдома на стіні, вони робили різні збори, і я дуже вдячний за це.

Зараз ці фани підходять уже зі своїми дітьми на «Амбасадорі дитинства» і дякують за їхнє дитинство, а тут ми вже робимо платформу для наступного покоління», – розповідає артист.Основний меседж, каже Василь, – не зраджувати мрію, бо потім все життя будете жити, тримаючи в собі ту нездісненну ціль.

«Я бачив людей, які зрадили мрію, і вони не змогли її потім купити за гроші. У ВУЗВ є дуже круті рядки із треку «Варто жити»: «Ось тобі гроші, на, піди купи собі свободу, і ще купи довіру власного народу». Ми цю мрію не зрадили. Ми ж були зовсім юні – Льоші 16, мені 17, ще в школі вчимося і раптом стаємо популярними. Людині цього часу вже важко пояснити, що воно таке».

Після успіху «Штольні» на виконавців чекали кілька лейблів, десятки артистів, сотні суперхітів, покоління людей, які зросли на їхній музиці. Як каже артист, відбувалася революційна історія в музиці і не тільки, адже українці були завжди двигуном креативної індустрії в СНД і за кордоном загалом. Саме у нас підростають все нові й нові покоління талановитих людей, які вже мають з кого брати приклад. Водночас це спричиняє своєрідний страх.

«З іншого боку, стає лячно. Зараз багато відкритої шкідливої пропаганди. Так, звісно, ми теж там курили цигарки за школою, купували «Ром-колу» перед дискотекою, але не було такої прямої пропаганди. І це не тому, що хтось забороняв, а тому, що це був критерій, відповідальність митця, зараз ці кордони стерті. Я, коли бачу молодого репера – хлопця в обліплених джинсах, з нафарбованими очима, то для мене це шок. У наш час він далі, ніж 100 метрів, не зайшов. Такий був час тяжкий, але зараз це нормально. Так само текст – набір звуків. Є, звісно, фішка в цьому, mumble називається, я теж знаюся, слухаю прогресивну британську музику, але зараз ми заходимо в період метамордерну і перебуваємо на такому перехресті нових моментів», – пояснює Василь.Як каже артист, ще одним етапом, який чітко висвітлює постмодерн, є участь гурту NZK (Nевичерпний Zапас Kреативу), у складі якого NAPILNIK (Вася Котляров), ZMEY (Сергій Семенов) та GORDAЯ у «X-факторі» з хітовою піснею «На Даху Я».

«Загалом, «На Даху Я» – це класний тестер на знання української мови, вже минув час, і пісня відчувається в іншому ракурсі. Зараз я відкрию таку сенсацію – ось ти поставиш цю пісню, і людині україномовній, яка думає українською, не буде так різко чутися цей хук із матом, бо в українській мові немає слова «надо», я це вже підкреслював неодноразово, а в того, хто думає російською, але розмовляє українською, спрацьовує ця історія.

Мені дуже захотілося зробити щось сміливе, я вже на той час закінчив як джазовий кларнетист, до речі, перший в історії України у Київському Інституті Музики ім. Р. М. Глієра написав дуже потужну роботу, яку п'ять років напрацьовував, називається «Кларнетологія джазу», взагалі в світі їх є дві – одну з них зробив я, і мені відгукнулися три університети у світі. А в нас сказали: роздрукуй десь піди, то як хто буде розвиватися. Там три томи профільної книги, і я знаю, що залишу це наступним поколінням музикантів, і вони дістануть цю працю й подякують. Я півтора року був запрошеним лектором у Вашингтонському університеті, у Берклі коледжі почули цю історію і дуже просили переклад, але там є важкі моменти, тому ще подумаю над цим. Я пройшов дуже тяжкий шлях як музикант. У мене було два інсайти в житті: де я поважна людина, у мене все добре, заробляю достатньо, в мене красуня жінка, сиджу на нараді, але потім ловлю себе на думці, що в мене у голові грає прикольна ідея пісні. І в якийсь момент розумію, що я не там».Після цього виконавець працював над історією треку «На Даху Я», а згодом розповів про це Потапу, і вони разом втілили ідею у життя. Василь розповів, що в NZK є записаний цілий альбом та третій кліп, проте випускати їх поки що не планують.

«Дуже багато було нарікань, чому ми не випускаємо третій кліп. Але для мене це якось дивно, що люди взагалі питають такі речі в такий час, коли треба, щоб ми були корисними тут і не за якісь медальки», – ділиться Василь Котляров.

Гурт NZK – сатирично-розважальний, як каже автор – стьоб на три рівні інтелект-коефіцієнту, де треки необхідно слухати разом з відеорядом, бо там присутні багато «пасхалок» та підтекстів.

«Але це такий інструмент уваги, і над таким продуктом ми дуже довго працювали. Це ціла галерея підтекстів, самоіронії, постіронії, ми старалися, ми робили. NZK буде існувати, я скажу навіть більше – вже напрацьовано і другий альбом, у нас там будуть фішечки класні. Мені дуже допомогло україномовне середовище, ми проїхали Івано-Франківськ, Тернопіль, Луцьк і напрацювали дуже потужний альбом, але я зараз не маю морального права випускати такий продукт, в першу чергу, перед собою, бо зараз треба більше сил вкласти у такі проєкти, як «Амбасадор дитинства», – розповідає про напрацювання гурту Василь.

Щодо власних проєктів та подальших планів наймолодший продюсер в Україні обіцяє багато цікавинок.

«У нас в Києві є крута команда G7, ми робимо об’єднання авторів пісень – зараз працюємо над камбеком «Вхід у змінному взутті», це ще ніде не анонсували, але я зараз відкрию стратегічне питання. Буде кілька камбеків пісень тих часів у новому ракурсі. Я працюю зараз ще над своїм сольним концертом – це буде таке віддзеркалля NZK, соціально-філософський меседж. Якщо NZK – це стьоб і таке розважальне скерування, то в мене буде більш філософська історія, я підніматиму теми, так, це, може, не для великих мас, але в мене накопичилися запитання, і я їх через свою творчість хочу поставити. Зараз буде осінь, розпочнеться сезон запуску проєктів, я багато працюю над музикою як композитор, до мене звертаються дуже багато артистів, але й зараз в мене немає на то часу. Я це роблю вже не в таких масштабах», – розповідає про найближчі плани артист.

Велику увагу «Амбасадор дитинства» зосереджує і на просвітницькій діяльності – випускають пізнавальні книги про війну для дітей.

«Зараз у нас вийде дуже потужна історія – збірка свідомого українця («ЗСУ»), у якій будуть скерування на навчання молодого покоління, щоб вони більше дізнавалися про інші регіони. Перша частина – «Амбасадори регіонів України». Ця книжка передусім закладатиме базу для дітей, які виїхали з України. У нас потім ще буде величезна робота з їх повернення і стимулювання повернення. Ще один наш класний проєкт – «Віршована Конституція», де маленький українець розповідає про свої права, з дитинства знає, що він громадянин, має відповідальність перед усім суспільством. Також ще книжка із розмінування, про мінну небезпеку, яка нас буде ще десятиліттями турбувати, а дітям треба нативно і дуже креативно про такі моменти розповідати. Ми продумуємо цільову аудиторію, подаємо інформацію в такій ігровій формі», – ділиться артист.

Перший фестиваль «Амбасадор дитинства» відбувся у березні 2022 року в Кам’янці-Подільському. Як розповідає Василь Котляров, там працювала величезна команда людей, які об’єдналися у дружний волонтерський хаб.

«Той імпульс, щирість дітей – це нас дуже вразило, то була така творча зустріч у бомбосховищі. Діти зібрали іграшки для переселенців, і це об’єднання, спочатку це був момент діти – дітям, щоб вони зрозуміли, що ми одна команда. Чимало людей зі східних регіонів наслухалися пропаганди, що тут бандерівці, фашисти тощо, і от коли ми побачили, наскільки всі об’єдналися, наскільки це круто, то зрозуміли, що треба цей напрямок розвивати. І крок за кроком до нас доєднувалися люди, які справді все роблять від душі, але нам цей авторитет треба було завоювати, і це шлях величезний. Проблемне питання лише у безпеці, аби були укриття і дітки мали куди заховатися в разі небезпеки, щоб не було такого, коли є напис укриття, а самого приміщення не існує», – пригадує виконавець.

Тепер «Амбасадори» повнолітні, у Луцьку відбудеться 21-й фестиваль. У кожному місті, регіоні «Амбасадор дитинства» – це не щось стале, де показують шоу, це співпраця з регіоном, з його фішками. Наприклад, у Луцьку родзинкою фестивалю став кликун.

Якщо говорити про комерційну частину проєкту, то він збитковий. За словами артиста, є багато нових ідей, які хотілося б втілити у наступних заходах, але на це немає коштів, оскільки це проєкт ідеї. Тож важливий етап – домовитися з військовою адміністрацією, мерією, щоб посприяли проведенню заходу.

«Їх вже так «закусали» за ці переведення коштів – «Чому на квіточки, а не на дрони?», що вони не підуть на такі політичні ризики. Бо в нас такий менталітет: зробив щось – а чому так, а не інакше. Але для нашого заходу це питання, от де нам взяти кошти на ту саму сцену? Ми з повагою ставимося до кожного, бо якби перевести все у гонорари для артистів – це колосальні суми. Так само і волонтери, які проводять цілий день з дітьми, – це сотні людей, які працюють над ідеєю безплатно.

Зараз із владою міст тяжче, ще перший рік вони на інерції і якомусь сполоху включалися, а зараз – «Нема, нема», «Так, дозвіл дамо», але теж допомагають чим можуть – і на тому дякуємо. А з бізнесами говорити про партнерство взагалі дуже важко. Тобі одразу кажуть, що військові збори, податки, людей немає, ми тут зараз і так в шоці. І ось ми по клаптику збираємо все докупи, за два тижні приїжджаємо і працюємо, щоб хоч якийсь бюджет був, аби розвивати свято, щоб зробити більше книжок, футболок для малечі, прапорців, які вони залишать собі на згадку – це їхнє дитинство. Наш принцип, кредо – що ця акція безстрокова і буде до перемоги. Основна ідея – залишити країні такий фест, дати платформу, яка об’єднує», – зазначає артист.

На запитання про те, чого очікувати гостям на 21-му «Амбасадорі дитинства» 10 серпня у Луцькому замку, Василь відповідає: єднання людей, дружби та добрих музичних сюрпризів.

«Ми всі родом з дитинства і намагаємося зробити так, щоб не тільки діти були щасливими й мали змогу повернутися до дитинства, але й їхні батьки. Саме тому і вдаємося до категорії «Легенди», де ми запрошуємо артистів, яких знає покоління батьків, тому це буде круто. «Вхід у змінному взутті» ексклюзивно виступатимуть на фестивалі. Це буде дуже потужно, гарантую. Зірковий десант теж дуже класний – це люди, які відверто, з відкритим серцем їдуть сюди.

Зараз дуже багато спекуляцій на темі благодійництва в індустрії музики. Так, звісно, для артиста вигідніше зробити благодійний концерт, на якому буде аукціон, де зберуть кошти, але вони все одно отримають за це гонорар. А у нас ти зробиш те саме, але без гонорару. Але там і там ти позиціонуєшся як волонтер. Ми все розуміємо: індустрія має якось виживати. Та не здаємося, працюємо над тим, щоб формат підкріплювати», – розповідає про плани та труднощі фестивалю Василь Котляров.«Амбасадор», як зазначає артист, – це живий організм, він буде рости, розвиватися, він вже виріс до масштабів за сотню тисяч гостей. Стотисячний відвідувач був на фестивалі у Кам’янці-Подільському 1 червня. Ювілейний 20-й фестиваль відбувся у Мукачівському замку, а вже «повнолітній» 21-й буде у Луцьку.

«Ви завжди зустрічаєте круто. Я ніколи не забуду той перший Луцьк, ті сльози щастя під дощем. Це було ціле місто, я бачив людей об’єднаних, під парасольками, які співають з надією на життя, на перемогу, під дощем, але щасливі. Другий Луцьк – це вже була спека, з нами танцювала вся фортеця, це був заряд, хвиля потужних емоцій. Ми вже готуємося до третього Луцька, вже активно пішли реєстрації, але маємо нагадати, що в нас лімітована кількість місць. Сказати про кількість не можемо з метою безпеки, але для порівняння – перший Луцьк відвідало близько 8500 гостей», – пригадує артист.

Читати ще: Шоу від Олі Полякової та хіти POSITIFF: у Луцькому замку – другий фестиваль «Амбасадор дитинства». Фоторепортаж

На тому ж таки першому фестивалі «Амбасадор дитинства виступав і молодий волинський виконавець YAKTAK. Василь Котляров підкреслив, що дуже радий тому, що у нас зараз така відкрита історія для талановитих людей, проте у кожного покоління свої виклики часу.

«Хороший приклад – волинянин YAKTAK. Він дуже кмітливий, якось вийшов на мене і дав круті аргументи, чому йому треба виступити, бо наш список вже був закритий, це ж четвертий місяць війни, всіх бомбардують, а тут ми робимо «опенейр», і для нас час мав величезне значення. І от він каже: «Це моє рідне місто, там будуть мої люди, моя рідня, мої друзі, дай мені той шанс виступити, всього одну пісню, я сам приїду, мене не треба ніде розміщувати». І ось ми дали цей шанс, і я побачив людину, яка дуже-дуже хоче. І ось він виходить на сцену, хвилюється, а я знаю, що це таке. І я всім артистам кажу, що ось у нас тут дебют, давайте підтримаємо, і всі вже під сценою його підтримують і з того, і з іншого боку, він виходить, співає, звісно, в нього є ключик – це його регіон, його кличуть на біс, і він так на мене: «Ну що, можна ще одну?» І я кажу: «Звичайно, співай».

І цей момент, цей імпульс дуже важливий, багатьом артистам ми його надали. «Амбасадор дитинства» зробив дуже величезний вклад для того, щоб багато артистів з індустрії взагалі не зникло, бо під таким психологічним тиском і для них це теж був дуже класний шанс залишитися в строю і зробити новий виток у творчості. Артисти здружуються, разом виступають, домовляються про нові проєкти, зустрічаються навіть з кумирами», – розповідає про можливості розвитку для артистів на фестивалі «Амбасадор дитинства» Василь Котляров.

На завершення він розповідає, що зараз проєкт на такому рівні, що його можуть зробити міжнародним, щоб їздити за кордон і давати зрозуміти нашим людям, що ми одна сім’я. Зробити справжній соціальний проєкт на рівні держави.

«Дякую усім, хто відгукується, – партнерам, волонтерам, я завжди кажу так: сльози щастя дітей вам повернуться добром», – підсумував Василь Котляров.

Христина КРОТ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---