«Сучасна молодь має інтернет в голові й Instagram у крові», – пастор з Луцька

Пастор, керівник молодіжного напрямку Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Роман Кравчук в ефірі програми «Азбука моралі» телеканалу «Аверс» поділився міркуваннями про найважливіші аспекти життя кожної людини – любов, стосунки, шлюб, випробування, які потрібно долати, ставлення до роботи, а також про те, які висновки має зробити людство, яке пандемія коронавірусу поставила на вимушену паузу.

Про багатогранність життя

Із раннього віку моє життя було дуже багатогранним, я не зупинявся на чомусь одному. Напевно, це все – завдяки батькам та Богу, який мене створив таким. Я дуже рано потрапив у церкву, де серйозно поставив собі питання, ким я є насправді.

Одна з професій, яку здобув – економіст. Але потім я перекваліфікувався й здобув ще один фах в автомобільному напрямку. Мій батько був у цій сфері і я пішов його дорогою. Став викладачем, сім років викладав Правила дорожнього руху. Напевно, випустив на дороги тисячі людей.

Але поряд з тим у моєму житті є духовний бік. Я став пастором, лідером молоді. Та я не відділяю ці речі, хоча багато хто це робить, переживає такий собі дуалізм. Вважаю, що треба і до церковних питань, і до питань роботи й бізнесу ставитися правильно. Хай що ми робимо в житті, маємо це робити, як каже Біблія, як для Бога.Про ставлення до роботи

Дуже часто люди приходять на роботу, відпрацьовують з 9:00 до 18:00 і йдуть. А працювати правильно і так, як для Господа, означає віддавати більше, ніж від нас залежить. Ми відповідально ставимося до цієї справи, робимо її професійно і якісно. І це також служіння Богу.

Я завжди кажу: якщо ти йдеш на роботу, то подякуй Богу, бо тобі є де працювати. Якщо ти довго стоїш в заторі, подякуй Йому, бо в тебе є машина. Ми маємо розуміти одну дуже важливу деталь: наша цінність в тому, що роботи, яку ми маємо, не мають мільйони людей.

Я за те, щоб і молодь, і старші люди ставилися до своєї роботи як до унікального благословення в житті.

У Біблії сказано: «Працюй не про людське око», тобто ми маємо працювати не для того, щоб хтось побачив і нас оцінив. Треба давати найкращий рівень, і коли ми будемо так робити в житті, тоді все навколо процвітатиме.

Тільки віра в Бога і тяжка праця дають результат. Так, заробляти потрібно. Але в усьому треба мати межу. Бо можна заробляти мільйони й не бути задоволеним, а можна заробляти достатньо й бути щасливим.

Якщо мама доглядає дітей – це також робота, до того ж, важка. І низький уклін нашим дружинам, які часто приносять себе в жертву для того, щоб ми мали успіх. Адже за кожним сильним і успішним чоловіком стоїть не менш сильна й успішна жінка. Тому, якщо чоловік досягнув чогось у житті, йому треба подякувати своїй жінці.

Про кохання і шлюб

Я зустрів свою дружину дуже рано. Моя історія унікальна. Імовірно, це радше виняток із правил. Уперше я побачив її, коли їй було 13 років. І зрозумів, що це – моя дружина. Я не міг це пояснити їй, не міг це обґрунтувати. На той момент мені було 16, я вважав себе дорослим і думав про те, як сказати цій дівчині, що вона буде моєю дружиною.

Познайомилися ми в церкві, яку відвідувало понад тисяча людей. Я відчув, що вона для мене особлива. Наважився, вибрав дату – 9 травня. Підійшов до неї й кажу: «Оленко, я дивлюся на тебе й маю серйозні наміри на майбутнє з тобою». І вона відповіла: «Дай я трошки подумаю і обов’язково дам тобі відповідь».Минув місяць, я чекав від неї відповіді. І от вона каже: «Відкрию тобі таємницю. З 10 років бабуся навчила мене молитися за свого чоловіка. Я це робила. І коли ти до мене прийшов, я була здивована, бо не очікувала такої швидкої відповіді. Мало того, ти мені завжди подобався». Того дня ми вирішили, що будемо разом. Я чекав, поки вона виросте, сім років. І того самого 9 травня ми зробили заручини, а 11 липня одружилися.

Ці сім років ми не жили разом, мали нормальні гарні стосунки. Я взагалі проти цивільних шлюбів і вважаю їх катастрофою для сімей.

Вважаю, що справжня мужність чоловіка – відповідати за свої слова. Не знаю чому, але я відчував відповідальність стосовно цієї дівчини. Вона мені повірила, і це був унікальний момент для мене. Поряд було дуже багато гарних дівчат, але я розумів, що пообіцяв Олені майбутнє разом. Вірив, що Бог мені відкрив, хто моя дружина. І ми вже 10 років разом, у нас дві донечки. Я просто щасливий у шлюбі й скажу відверто: життя після одруження є.Про дівочу вроду

Якщо дівчина взяла хлопця красою, то нею його треба й тримати. А вся правда в тому, що зовнішня краса швидко мине. Тому якщо вона ставить акцент на тому, що в неї має бути ідеальна фігура і вона полонить красою свого хлопця, то буде розчарована, тому що на кожну гарну знайдеться ще гарніша. Потрібні глибинні стосунки, а не просто поверхневий фізичний флірт. Бо ці речі швидко минають. А коли приходить перша буря в життя, уся краса просто зливається.

Про стосунки до шлюбу

За сім років зустрічань у нас було багато бур. Коли люди зустрічаються багато років і не живуть разом, є кризові моменти: перший, третій і шостий рік. Перший рік люди звикають одне до одного. На третій вони вже багато знають одне про одного і їм уже потрібен наступний крок – вони або живуть разом, або одружуються. Ми вирішили не жити разом до шлюбу. Я як пастор і людина, яка працює з молоддю, вважаю, що це добре і правильно – берегти себе фізично до одруження і не мати сексуальних стосунків.

Чому це важливо? Тому що коли люди спробували таке життя, то в майбутньому той самий хлопець не хоче одружуватися з цією дівчиною, вона перестає бути йому цікавою. Для порівняння: коли ракета злітає, на старті вона витрачає багато палива, потім виходить на орбіту й починає просто летіти. Суть в тому, що коли молоді люди розмінюють стосунки до шлюбу на фізичний контакт, вони втрачають Богом задуману ідею шлюбу, вони ніколи не відчують цей перший особливий момент, коли були разом. Для них це буде буденна справа.

А тим, хто на роздоріжжі й думають, віддатися хлопцеві або дівчині чи ні, хочу побажати: бережіть себе чистими до одруження. У шлюбі ви матимете цього предостатньо. Цінуйте себе.

Інколи краще побути на самоті, ніж піддатися на провокацію, що хлопець піде до іншої. Нехай іде, це краще, ніж він маніпулюватиме потім усе життя.

Про молодь

Нинішнє покоління молодих людей надзвичайно розумне, освічене. Це покоління, яке має інтернет в голові й Instagram в крові, воно живе у віртуальному світі. Єдиний мінус – вони не готові брати відповідальність на себе, усе хочуть мати легко, все поверхневе, онлайн – стосунки, спілкування, навчання.

Про щастя

На мою думку, людина, яка не є щасливою сама з собою, ніколи не зробить щасливим когось іншого. Я бачив багато молодих пар, які вступали у шлюб. Коли запитував у хлопця, чому він одружується, той відповідав: «Мені недобре самому, я хочу жінку». Тобто йому потрібна безплатна домогосподарка. Така людина ніколи не зробить щасливою в шлюбі іншу. Якщо дівчина каже, що їй потрібен принц, що хоче бути неймовірно щасливою, що всі подруги вийшли заміж, це є ілюзія, яка насправді закінчиться не дуже добре. Тому передусім людині треба розібратися самій із собою. Якщо вона щаслива самостійно, то має шанс зробити щасливим когось іншого.

Та весь парадокс у тому, що самому неможливо бути щасливим. Якщо людина глибоко й серйозно не замислилася над тим, для чого вона живе, для чого є Бог, вона ніколи не буде щасливою.Про те, що означає бути християнином

Є велика різниця – називатися християнином і бути ним. Якщо ми кажемо, що ми християни, то маємо відповідати цьому статусу. І йдеться не лише про виконання десяти заповідей. Насправді достатньо дуже простих речей: повірити в те, що Бог є, усвідомити свою гріховність, покаятися перед Господом і жити за Його словом. Дві найбільші заповіді – люби Бога і люби людей.

Бог кожній людині дає вибір. І наша відповідальність не в тому, щоб переконати людину і змусити її, а в тому, щоб сказати їй про це. Я ніколи не змушую людей. Але кажу їм: «Є повітря, якого ми не бачимо, але дихаємо ним. Так і Бог. Я не буду переконувати тебе в тому, що Він є. Це твоє право і твоє рішення. Але від того, що ти робиш сьогодні, залежить твоє майбутнє».

Я вважаю, що для того, аби бути щасливою, людині достатньо серйозно мати Бога в житті. Постав Його на перше місце – і буде все на своєму місці.

Про розлучення

Коли відбувається розкол сімейних стосунків, зазвичай винен не один. Обоє певною мірою несуть відповідальність за свій шлюб. На жаль, в Україні, за статистикою, шість із десяти шлюбів завершуються розлученням.

Це болючий процес. Коли людина залишається сама, їй треба взяти з цього урок – що було не так. Можливо, люди прийшли в шлюб з егоїстичним підходом до сім’ї. Такий шлюб не має шансу на існування.

Найчастіша причина розлучення – розчарування. Адже люди, коли зустрічаються, показують найкращу картинку, а насправді все не так. Другий момент – пара вступає у шлюб непідготовленою.

На мою думку, перед одруженням молоді люди мають гарно готуватися до цього процесу. На жаль, поки що в Україні немає таких установ, які давали б компетентну підготовку молоді. Дуже добре, що є церква, яка може давати таку підготовку. І ми запроваджуємо це на різних рівнях. Ми відкриті до того, щоб допомагати людям, бо це може зменшити відсоток розлучень.

Третя причина розлучень – це те, що люди невірні одне одному. Штамп у паспорті нічого не означає, якщо в людей немає цінностей, правильних пріоритетів. Шлюб – це не просто реєстрація в державній установі. Це щось більше й духовніше.

Якщо люди лишилися наодинці з собою, можливо, цей тайм-аут варто використати для того, щоб переоцінити своє життя. І не боятися спробувати відновити стосунки, якщо це можливо. Якщо це апріорі неможливо, людині не варто зневірятися. Вона має зробити висновки з попередніх помилок, зрозуміти, що шлюб – це не мені дати, це я маю віддати. Шлюб – це велика праця, це щоденна боротьба. Щоб мати успіх, треба принести себе в жертву заради когось.

Половина шлюбів в Україні – це люди, які просто живуть під одним дахом, носять одне прізвище. Вони не вміють спілкуватися у шлюбі.

Біблія каже чоловікам любити своїх дружин, а жінкам – коритися чоловікам. Що означає любити? Це означає не просто фізично насолоджуватися нею, а принести себе в жертву заради неї. Її роль – коритися, і це не означає, що вона не має права голосу, не може йому заперечити. Це просто момент, коли вона стверджує авторитет свого чоловіка, дає йому право навіть інколи помилитися, у складних моментах вона має дати йому шанс ухвалити рішення. Але цю інструкцію люди ігнорують, тому маємо таку статистику.

Про нюанси в роботі

Будь-яка робота, зокрема й моя праця автоінструктора, є дуже стресовою. І перше, з чим я працюю, коли людина приходить до мене, – це її внутрішнє переконання в сміливості. Я даю їй шанс зрозуміти, що в неї вийде. У мене навіть є девіз – навчаю безнадійних. Тобто коли людина не може опанувати свій страх, їй треба допомогти повірити в свої сили. Ми це робимо – і вона гарно керує автомобілем.

За час викладання до мене приходили різні люди, багато з них мали складні життєві обставини. Дуже часто велику частину свого життя я приділяю тому, щоб говорити з людьми, інколи просто витягувати їх з проблем. Тож до роботи я ставлюся не просто як до роботи. Це покликання, служіння.Про пандемію і карантин

Пандемія – однозначно не випадковість. Я як людина, яка розуміє те, що говорить Біблія, був готовий до цього. Період з часу приходу Ісуса Христа на землю донині називається останнім часом. У Біблії йдеться, що цей час буде супроводжуватися землетрусами, війнами, епідеміями. Чи вважаю я, що це фінал? Ні. Але, напевно, це генеральна репетиція перед кінцем. І це свідчить про те, що прихід на землю Бога дуже близький.

З цього всього можна зробити кілька висновків. Перший – що ми нічого не контролюємо і нічого не можемо планувати. Насправді ми живемо одним днем. Другий висновок – ми маємо зрозуміти, що наше життя – не в наших руках, тому про нього треба думати щодня. Хтось мудрий сказав, що ми всі стоїмо в черзі за смертю, тільки не знаємо, хто за ким. Тому це час такої собі зупинки для всього світу і нагода всім подумати над своїми життями, переоцінити свої цінності, стосунки з ближніми.

Напевно, ми всі хочемо прокинутися одного дня й сказати, що це був страшний сон і цього більше ніколи не повториться. Я оптиміст по життю, але не вірю, що далі буде краще. Тому що все говорить про те, що ми йдемо до фіналу. Позитив у тому, що Бог продовжив наше життя. І ми маємо бути щасливими, адже не опинилися в числі тих, хто не дожив до сьогоднішнього дня. Це велика милість Божа.

Карантин – це час зупинки для нас, щоб подумати, проаналізувати й перевірити власне життя.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---