Статеве виховання в сім’ї відсутнє через брак знань у батьків: луцька психологиня про те, коли і для чого говорити з дітьми про секс

Правильну сексуальну едукацію потрібно починати проводити дітям із чотирьох років. Дитина має отримувати інформацію поступово, в міру розвитку, аби розуміти, як ми влаштовані, як усе функціонує, що вона відчуває, щоб учитися взаємодіяти, розуміти себе та світ.

Про це в інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини розповіла психотерапевтка, психологиня-сексологиня, голова ГО «Центр психології і психотерапії» Ольга Магеровська.

Вона звернула увагу, що зараз уся європейська література в доступній формі пояснює дітям, як називаються органи, звідки беруться діти, які є шлюби, що таке орієнтація, як дотримуватися гігієни, що таке менструація, що таке ерекція, як відбувається зачаття.

«Якщо дитину виховують у такій атмосфері, вона краще ідентифікується і в гендерній ролі, і в тому, що відчуває, які має потяги. Тоді дитина сприйматиме свою сексуальність як природну, як-от голод чи бажання бути в безпеці, та за допомогою пояснень правил навчиться регулювати свою поведінку відповідно до етичних норм суспільства», – пояснила психологиня.

На жаль, поки це дуже табуйована сфера. Часто батьки не знають, як пояснювати, які слова обирати, яка інформація має бути доступна для певного віку.

«Якщо проводити едукацію відповідно до вікових норм, якщо дитина орієнтуватиметься в цій сфері, то ми зможемо запобігти багатьом речам. Вона розумітиме, де її кордони, де її інтимна зона, розумітиме, що отримувати задоволення – це нормально, розумітиме, що бувають різні сім’ї, є різна орієнтація, в неї не буде страху і, відповідно, агресії до інакшого, не буде блоків, аби досліджувати себе, пробувати щось нове з цікавістю, вона відчуватиме безпеку й почуватиметься повноцінною в цій сфері», – наголосила Ольга Магеровська.

Сексуальність – це те, що супроводжує людину від народження.

«Якщо вдавати, що у дітей відсутні сексуальні переживання, то це ніби стверджувати, що Земля пласка, й повертатися в Середньовіччя. І це стверджують люди, які не орієнтуються в етапах і завданнях психосексуального розвитку людини. Статеве виховання потрібне завжди відповідно до вікових потреб дітей. Якщо цього не робити, є ризик, що дитина на вулиці знайде неправильну інформацію, яка згодом буде негативно впливати на її доросле сексуальне життя. На мій погляд, відсутність такого виховання в сім’ях пов’язана з браком знань у самих батьків. Вони не знають, як про це розмовляти, коли про що саме говорити, їм важко впоратися з своїм соромом і страхом, адже власного досвіду таких розмов зі своїми батьками вони не мають. Тому грамотний підхід до такої едукації у школах може розірвати це порочне коло невігластва нашого суспільства, допоможе сформувати цінність інтимного простору, кордонів, тіла, буде профілактикою протидії харасменту, використанню та насильству, адже дитина почне розуміти, як із нею не мають поводитися і як себе захистити», – переконана психологиня.

Вона додає: аби зменшити батьківську тривогу, варто почати з лекцій для батьків та прозорості протоколу проведення таких занять. Це дозволить сформувати команду «школа + батьки».

«Моя колега працювала в міжнародній організації, яка опікується боротьбою зі СНІДом. У них був проєкт, скерований на едукацію дітей у школах Західної України. Кілька шкіл в Івано-Франківську відгукнулися, хоча були й такі, які чинили спротив, бо не розуміли, навіщо дітям одинадцяти років показувати, як надягати презерватив. А що їм показувати у 16 років, якщо, згідно зі статистикою, перший сексуальний досвід підлітки мають уже в 12?

Особливість – у тому, що урок проводили спільно для дітей обох статей. Але деякі школи захотіли розділити учнів. Їм розповідали про жіночі й чоловічі органи, про всі процеси в організмі чоловіка та жінки тощо. Що показав досвід? Там, де урок проводили для обох статей, діти виходили з розумінням: «ми різні, але це наша спільна сфера», «заняття сексом – це командна робота, тому потрібно розуміти, підтримувати одне одного». А там, де дітей розділяли, вони після уроку соромили, дражнили одне одного: «я знаю, що в тебе є». Тобто спільне навчання було більш ефективним – більше сприйняття, менше сорому і менше страху», – відзначила Ольга Магеровська.

Насамкінець наголосила, що дослідження ізраїльських учених засвідчили: складнощі у формуванні надійної прив’язаності з батьками призводять до проблем. Підлітки, які мають близькі стосунки з батьками, віддають перевагу сексуальним стосункам, що включають прив’язаність і, відповідно, частіше мають статеві стосунки, аби сприяти емоційним зв’язкам (наприклад, для вираження любові до партнера). Також вони мають менші ризики займатися сексом через побоювання відмови, тому рідше погоджуються з бажаннями своїх партнерів і рідше вступають у ризиковану поведінку під час сексу (наприклад, статевий акт без контрацептиву або в стані сп’яніння). Окрім того, вони рідше вступають у випадкові статеві стосунки. Натомість підлітки, які не мають довірливих взаємин удома, частіше вступають у сексуальні дії, які їм не подобаються.

Деякі (наприклад, невикористання контрацептивів, вживання алкоголю та наркотиків) піддають їх ризикованим ситуаціям і призводять до небажаних наслідків (захворювання, що передаються статевим шляхом, незапланована вагітність). Водночас у них можуть виникати складнощі з поєднанням фізичної близькості та емоційної (складнощі вступати в сексуальні стосунки з партнером, до якого відчувають кохання).

Читайте повну версію інтерв'ю з Ольгою Магеровською: «Варто експериментувати». Сексологиня з Луцька – про секрети чудового сексу і те, чому вмирає бажання. Інтерв’ю

Ольга ШЕРШЕНЬ

На фото: кадр із серіалу «Секс, Інста і ЗНО»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---