Спорт у житті дітей з особливими потребами, або Як проєкт «Так, я можу!» покращує ситуацію в Луцькій територіальній громаді*

Заняття спортом та фізичною культурою для діток з інвалідністю – це не лише підтримка їхнього здоров’я й реабілітації. Дуже часто це головна емоційна розрада, можливість соціалізації та реалізації талантів дитини у колективі. Це те, що робить життя дітей кращим і дарує яскраві позитивні емоції.

Разом із тим, в Україні, на превеликий жаль, традиційно склалася сумна ситуація з інфраструктурою, фінансовим забезпеченням та соціальною підтримкою занять спортом дітей з особливими потребами.

Проте поступово все змінюється. Щоб прискорити цей процес і показати суспільству, що спорт не має меж, Міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation продовжує унікальну комплексну програму підтримки дітей-спортсменів з інвалідністю «Так, я можу!»

«Можна багато говорити про користь спорту. Як ми знаємо, він позитивно впливає і на фізичний стан дитини, і на психоемоційний. Звичайно, є деякі нозології, на які неможливо або можливо лише дуже мінімально вплинути за допомогою фізичної активності. Але це принаймні дарує здорову і таку потрібну позитивну емоцію дітям. Для дитини з інвалідністю футбол, наприклад, – це швидше не про спортивні досягнення, а про отримання нових вражень, задоволення від спільної гри, друзів і посмішки. Для батьків це також важливо – вони радіють можливості урізноманітнити життя своєї дитини», – зазначила президент Parimatch Foundation.

Катерина Білоруська, президент Міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation

Проєкт чудово спрацював торік, тож у 2021-му Міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation запланував відкрити інклюзивні спортивні групи ще в 10 регіонах України й залучити до занять щонайменше 300 дітей з інвалідністю з огляду на нагальні потреби, відповідну локацію та наявність досвідчених фахівців. Наразітакі групи вже реалізовано в Києві, Харкові та Львові. Цьогоріч долучилися Черкаси, Рівне, Луцьк та Запоріжжя. У перспективі ціллю проєкту «Так, я можу!» є створення достойного спортивного середовища для дітей з інвалідністю по всій Україні.

Крім того, проєкт ставить собі за мету соціалізацію таких дітей. Важливо те, що в цих спортивних групах обов’язково займаються і діти без будь-яких нозологій. Часто це братики або сестрички діток з інвалідністю, а іноді – діти-волонтери, які допомагають тренеру. В будь-якому випадку групи виходять змішаними, що дає можливість дітям з інвалідністю не бути в ізоляції. Це дуже допомагає процесу соціалізації й розвитку дитини.

Вікторія Іванюк, мама учасника програми «Так, я можу!»

Моя дитина зараз систематично відвідує заняття спортом від проєкту «Так, я можу!», і їй це дуже подобається. Син із нетерпінням чекає суботи і в захваті від занять. Після спорту в нього завжди такий піднесений настрій!

Раніше ми спробували відвідувати різноманітні силові професійні гуртки, але йому було там дуже важко займатися. На жаль, вони не були адаптовані під його потреби. У наших діток є проблема з гіпотонусом м’язів, вони потребують особливого підходу. Наприклад, їм важко присідати багато разів чи довго виконувати якусь одну вправу.

Тож дуже важливо, що на заняттях від проєкту є спеціальне обладнання, всі вправи та ігри спеціально підібрані для дітей з особливими потребами, тому діти із задоволенням беруть у них участь. Діти радіють, що в них виходить. Вони відчувають себе більш успішними та впевненими. Це все дуже позитивно впливає на загальний та на фізичний розвиток.

Катерина Свіщева, організатор тренувального процесу, заступник голови правління ГО «Батьки дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку», партнер проєкту «Так, я можу!»

За останні роки доступ і можливості для занять фізичною культурою та спортом дітей з особливими потребами поступово покращуються. З’являється дуже багато адаптованих підходів до цього процесу, хоча ситуація все ще далека від ідеальної.

У Луцьку програма проєкту «Так, я можу!» стартувала чотири місяці тому. Результати вже показують значне збільшення кількості дітей, які відвідують спортивні заняття. Практично кожного тижня до занять долучається нова дитина.

Я можу прослідкувати явний емоційний і фізичний прогрес у заняттях з дітками зі спектром аутичного розладу, з якими я займаюсь. Якщо спочатку їм було дуже складно, то зараз, після чотирьох місяців занять, діти підходять і беруть мене за руку, показуючи, що їм уже комфортно і що саме вони хочуть ще зробити.

Те, що діти приходять із задоволенням на заняття, є для мене надзвичайно важливо й приємно. Я все життя любила спорт, а враховуючи, що за освітою я викладач й психолог, то педагогічний напрям завжди був мені особливо близький. Спорт надзвичайно допомагає в житті дітям з особливими потребами. Це не лише важливо в фізичному аспекті, а й надзвичайно корисно в психологічному.

Зараз із нашою групою працює п’ятеро волонтерів також з особливими потребами. Напочатку їм було дуже складно, проте з часом вони доросли до рівня помічників тренера. Зараз вони вже мають дуже хороший рівень спілкування, адаптації й соціалізації. Молоді хлопці з радістю приходять кожного тижня, вносять якісь свої поради, корективи і, найголовніше, надзвичайно цим пишаються. Тобто можливість бути комусь потрібними грає дуже велику роль в їхньому житті.

Для подальшого розвитку спорту для дітей з особливими потребами потрібна адаптована інфраструктура та спеціалісти, які б знали та вміли працювати з такими дітками. На жаль, програм спортивного розвитку для дітей саме з вадами інтелекту практично немає. Також надзвичайно важлива документаційна база.

Важливо залучати більше здорових дітей у змішані гуртки. Дуже багато секцій просто не беруть таких дітей до себе на заняття, бо не знають, як працювати з особливими дітьми. Потрібно навчати тренерів, організовувати просвітницьку діяльність, додатково стимулювали розвиток інклюзії в нашому суспільстві.

Андрій Свіщев, волонтер, тренер

Ми поставили собі велику мету об’єднати діточок, дати їм можливість спробувати щось нове у житті, досягти якихось цілей. Ці заняття дають їм змогу спілкуватися з іншими дітьми, вчитися працювати в колективі.

Завдяки проєкту ми маємо можливість додати радості й щастя в їхнє життя. А радіють вони не лише чемпіонатам, медалям та подарункам, а й кожному звичайному тренуванню та найменшим здобуткам. Особливі діти радіють не так, як звичайні. У них набагато більш чутлива душевна організація. Неймовірне щастя спостерігати їхні емоції.

Я одночасно і тренер, і волонтер, контактую та координую інших волонтерів. Оскільки в мене самого такий хлопчик, то я добре розумію потреби дітей. З особливими дітками потрібен особливий підхід. У кожного своя індивідуальність, тому, щоб все це скоординувати й збалансувати, я роблю акцент на їх єдності.

Організація спортивних тренувань таких діток – це дуже важливо. Щоб таких занять було більше, у наших реаліях не вистачає фінансування оплати тренерам і якісних локацій.

Василь Пантік, декан факультету фізичної культури та спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки

Ми – європейський і сучасний університет зі своїми традиціями, потужними науковими школами, спортивною й оздоровчо-рекреаційною базою, тому ректор університету Анатолій Цьось усіляко підтримує різні освітні проєкти. Не став виключенням і проєкт «Так, я можу!», створений Міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation. Ми звикли комплексно й науково підходити до вирішення будь-якого завдання. Тому, проаналізувавши проблему, було прийнято рішення й укладено договір між ГО «Батьки дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку» й одночасно з декількома факультетами нашого університету: фізичної культури, спорту та здоров’я, медичним, педагогічним, психологічним, культури й мистецтв. Тобто, це не лише заняття спортом, а й підготовка та участь вихованців у спеціальній Олімпіаді, практична реалізація знань, отриманих студентами під час навчання в університеті в якості волонтерів та тренерів, психологічна підтримка для батьків і діток з інвалідністю, якісна інклюзивна освіта, реабілітація та мистецький напрям щодо розвитку дітей.

У нашій державі існує проблема з фізичним вихованням та спортом для дітей з особливими потребами, але, на жаль, їй приділяється дуже мало уваги і ще менше фінансування. Проте останнім часом ця ситуація дещо зрушила з місця й активно покращується за рахунок небайдужих людей, громадських організацій та благодійних фондів. Зараз ми активно співпрацюємо з Катериною Свіщевою, заступником голови правління ГО «Батьки дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку» та Міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation у проєкті «Так, я можу!». Приємно бачити, як дітки, що займаються за цією програмою, розкриваються, відчувають затишок, тепло й підтримку. Щоб це зрозуміти, достатньо подивитися в їхні сповнені вдячності очі.

Підтримка та фінансування будь-якої справи чи проєкту дуже важливі. Наприклад, дітки зі складними порушеннями розвитку, зокрема розладами аутистичного спектру, – це ті дітки, які характеризуються вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії і спілкування, певними особливостями психіки. Це неможливо вилікувати, проте з часом особистість можна скоригувати й адаптувати до соціального життя. Ми вишукуємо способи, щоб після кожного змагання стимулювати й заохочувати таких діток, вручити їм якісь маленькі презенти з метою морального задоволення.У Європі, у цивілізованих країнах дана галузь підтримується на рівні держави. У нас же кошти на фінансування спорту в бюджеті виділяються за залишковим принципом. Тому навіть професійний спорт недостатньо фінансується. А дітей з особливими потребами найчастіше взагалі ніхто до уваги не бере. Проте ми не здаємось, бо проблеми є і будуть. Треба шукати способи їх вирішення. Будь-який проєкт залежить від ентузіазму тих, хто в ньому бере участь.

***

Важливо додати, що перед початком занять із дітьми для всіх охчих тренерів та вчителів фізкультури був проведений тренінг «Введення в інклюзивне тренування» із запрошеним від фонду фахівцем. Навчання проводив та залишається на зв’язку, допомагаючи справлятися зі складними ситуаціями, Олександр Фомічов – ліцензований дитячий футбольний тренер, виконавчий директор благодійної організації «Ліга Толерантності», символ кампанії УЄФА #EqualGame (Рівна гра).

Без перебільшення, масштабною ціллю цього тренінгу є не лише надання унікального знання, як працювати з дітьми з особливими потребами, але й розвиток впевненості для подальшого самостійного створення інклюзивних спортивних гуртків серед активних членів громади. Хочеться сподіватися, що це стане дієвим поштовхом до створення сприятливого середовища для подальшого волонтерства вчителів та тренерів у Луцьку!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---