«Соромлюсь запитати»: про черги та «договірняки» - експеримент на «Устилузі». Частина ІІ

Відсутність «живих» черг на автомобільному пункті пропуску «Устилуг» виглядає, безумовно, як великий плюс на фоні інших митниць, де здійснюється пропуск автовок до Польщі.

Як просовуються черги на автомобільному пункті пропуску «Устилуг», скільки часу доводиться чекати водіям, щоб перетнуи кордон, і чи існує можливість якось «пришвидшити» процес - у нинішньому випуску проекту «Соромлюсь запитати» на продовження експерименту на «Устилузі».

Після того, як звідси пішли прикордонники й довго не затримались поліцейські, ситуацію в сервісній зоні контролюють громадські активісти. За новою схемою, яку встановили громадські активісти, «живих» черг поблизу митниці нема: існує пропуск по списках, і ті, хто записалися, поїхали додому, адже потрапити на митницю реально за 2-3 дні від моменту запису.

Журналіст проекту вирішив з’ясувати, як справляються активісти з пропуском машин до Польщі, і чи є у новій схемі пропуску автомобілів корупційні моменти, або, іншими словами, пільгові списки. Адже якщо мешканці найближчих населених пунктів можуть записатися й поїхати додому, як виходять із ситуації люди з інших областей?

У той час, як громадські активісти говорять про «мед», на який з’їжджаються всі машини, аби перетнути кордон саме в цьому місці, люди з черги дивуються: «А який у вас тут мед? Якийсь пільговий проїзд?»


Активісти наголошують на відсутності фізичних черг на митниці, цього вдалося добитися завдяки впровадженню схеми пропуску автомобілів «по списках»; говорять про суттєво збільшену кількість охочих проїхати через «Устилуг» і, відповідно, про збільшення навантаження. На одну зміну працює в середньому четверо чоловік, буває й більше. Працюють - на добровільних засадах.

«Ви отримуєте якісь кошти, заробітну плату за те, що тут стоїте?» - запитує журналіст в одного з громадських актівістів на пункту пропуску.

«Ніякої. Жодної копійки», - звучить у відповідь. – Нам просто пообіцяли, що якщо ми втримаємо цей кордон, то нас візьмуть працювати у новостворену муніципальну поліцію».

«І ви будете працювати в муніципальній поліції?» - цікавиться журналіст.

«Я особисто - ні. Молоді хлопці будуть», - зазначає чоловік.

Інший працівник теж підтверджує, що сам зголосився піти на цю роботу – щоб допомогти вирішити ситуацію з чергами, і не отримує за це грошей. При собі має паспорт, а також затверджений міською радою список із прізвищами тих, хто має право здійснювати контроль на митниці. Із прикордонниками, запевняє, конфліктів теж нема.

Пасажири одного з мікроавтобусів, які чекають своєї черги перетину кордону, порівнюють нинішню ситуацію з ситуацією, коли митницю контролювали прикордонники. Люди запевняють: жива черга просувалася за 12 годин, а зараз – 36. Окрім цього, кажуть, деякі машини їдуть і їдуть без черги, в той час як інші змушені чекати.

«Хто дає гроші, той уже там, - каже одна з пасажирок. Пишуть у вайбері, що ціна такого проїзду – з «буса» по 600 гривень. Проплату несуть активістам, вони собі за зміну мають по 8 тисяч гривень. Нехай краще їм дадуть заплату хорошу, щоб не брали. Бо доки не припиняться хабарі, толку не буде. Хай краще робочі місця створять, щоб не знущалися ось так над людьми. А - то вигнали одних, потім других, а всі беруть гроші».

Отож, у цій справі ясно те, що абсолютно нічого не ясно. І завжди шляхи, щоб обминути справедливість, знайдуться.

Хто б не контролював ці черги чи то прикордонники, чи поліціянти, чи громадські активісти, як себе вони називають, - гроші роблять своє, на превеликий жаль.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---