«Сьогодні про підвищення вартості проїзду в електротранспорті не йдеться», – керівник ЛПЕ

Очільник Луцького підприємства електротранспорту Володимир Пуц не з розповідей знає про проблеми, із якими щодня зіштовхуються перевізники.

В ефірі програми «Про життя» телеканалу «Аверс» він розповів про роботу ЛПЕ, виклики, які ставить перед підприємством сучасність, та перспективи, на які він разом з колективом покладає надії.

Пане Володимире, про підприємство, яке нині очолюєте, хотіли б сьогодні почути з ваших вуст.

На сьогодні підприємство електротранспорту працює у звичному режимі. Через два роки святкуватиме 50-літній ювілей. Я пам’ятаю той день, коли містом уперше пішли тролейбуси.

Наразі на підприємстві 45 транспортних засобів, 415 працівників, серед них – 95 водіїв. Звісно, ми працюємо у важких умовах, тому що транспорт усе-таки не новенький. А виконувати перевезення, особливо для соціально незахищеного населення, ми зобов’язані і відповідно до закону України, і передусім для того, щоб задовольнити потреби пасажирів. Люди потребують кращого комфорту, яким ми сьогодні похвалитися не можемо. Робимо все для того, щоб наявний транспорт виходив на лінію, і нам це вдається.Відколи я вдруге очолив підприємство, а це два з половиною роки, ми жодного тролейбуса не поставили під паркан, не зняли з лінії. І тільки ми знаємо, як це вдається. Працюємо у три зміни. У нічну зміну трудиться ремонтна бригада, аби на п’яту ранку тролейбуси були готові до виходу на лінію.

Та перспективи в нас є, я думаю, що навесні прийдешнього року ми оновимо парк. Є програма «Міський тролейбус», у якій беремо участь. Її було започатковано в 2016 році, ми – одне з 11 міст України, де заплановано оновлення тролейбусних парків. Усі потрібні документи лежать і в Києві у міністерстві інфраструктури, міністерстві фінансів, і в Європейському інвестиційному банку. Євробанк підвів підсумки і вголос сказав, що Луцьк готовий до фінансування і в подальшому до укладення договору з переможцем тендеру, ми його оголосимо найближчим часом. А за місяць маємо укласти договір, ще за 20 днів – отримати аванс із Євробанку. Сподіватимемося, що все вийде і нічого нам не завадить.

Читайте ще: «Завези мене самого до «Лучеська» – водії луцького депо про роботу, людей і курйози

Чому проїзд у такому екологічному виді транспорту, як тролейбус, дешевший, хоча сама техніка є досить дорогою?

Електротранспорт розрахований на людей, які є менш соціально захищеними, пільговиків, які сьогодні їздять безплатно, а їх дуже багато. До 2016 року фінансування йшло з державного бюджету, сьогодні його на себе взяло місто (маю на увазі відшкодування за пільгове перевезення). Тільки за електроенергію за рік ми платимо понад 22 мільйони. Але міська влада не ставить за мету підвищувати ціну проїзду в тролейбусах, тому що наші пасажири – платники податків, а ці кошти надходять у бюджет, із якого відшкодовують пільговий проїзд.

Тому вже коли є дуже велика потреба, тобто коли треба піднімати зарплати працівникам, коли збільшується ціна на електроенергію, на матеріали, на ремонтні роботи, піднімаємо вартість проїзду. І то ми – одне з останніх міст в Україні, де йде підняття ціни.

Сьогодні вартість проїзду становить чотири гривні, про підняття ціни не йдеться. Робимо все для того, аби такий тариф залишився на довший час, бо ж знаємо, як болісно сприймає це населення. Ми це робимо у крайньому випадку й активізовувати цю роботу ніхто не збирається.

Якщо уявити, що підприємство не є комунальним, що не потрібно йому виконувати оту соціальну функцію, як вважаєте, якою має бути оптимальна ціна проїзду в електротранспорті?

Оптимальна ціна проїзду, звичайно, має бути вищою, але щоб вона особливо не піднімалась, потрібно мати засоби для виробництва. Я вже казав, що на сьогодні ми працюємо на транспорті, на який давно вже нарахована амортизація двічі, навіть тричі.

Ми чуємо, як власники маршрутних автобусів розповідають, що транспорт зношений. З таким комфортом піднімати ціну буде неправильно. В першу чергу потрібно оновити транспорт, дати умови перевезення, задовольнити населення комфортом, інтервалом руху, який на сьогодні не відповідає тим потребам. Практично транспорт бажаний, на нього чекають, але чекають переважно ті, хто користується правом пільгового проїзду. А возити ми змушені, тому що є і закон України, і міський бюджет виділяє кошти.

Я розумію, що це навантаження на бюджет, ми оптимізовуємо свої витрати, щоб усе-таки полегшити його, але воно є і буде. Тому що щоб вже самим почати заробляти якомога більше, на лінії потрібно зменшити інтервал руху. Потрібно, щоб пасажир був у нас.

От нещодавно я був у Вінниці, бачив, як не в годину пік завантажені тролейбуси і трамваї, там домінує комунальний транспорт, тому що його дуже багато: 180 тролейбусів і 130 трамваїв. Уявіть собі: 300 одиниць електротранспорту. Там у полі зору постійно 8-10 тролейбусів. На зупинках народ чекає електротранспорт.

І я, наприклад, щодня їжджу в електротранспорті, щоб подивитися передусім на роботу водія, кондуктора. Для мне це цікаво, після цього ми робимо відповідні корективи і висновки про те, як проходить робота, тому що роботи з людьми – непочатий край.

Звісно, інфраструктуру контактної мережі потрібно розширювати, відновлювати, капітально ремонтувати, але в першу чергу треба дати відповідний інтервал, дати людям транспорт на тих мережах, які є.

На сьогодні в планах є з’єднати вулицю Львівську з ЛПЗ, закільцювати для того, щоб не було потреби пересідати. ЛПЗ не має зв’язку з районом Львівської, а також відсутнє сполучення із залізничним вокзалом.

Читайте ще: Керівник ЛПЕ Володимир Пуц: «У кожному працівникові треба бачити передусім людину, а не підлеглого»

Скажіть, будь ласка, чи має бути якась особливість в людини, щоб керувати таким підприємством?

Електротранспорт – це специфічний вид транспорту, тут потрібна технічно грамотна людина.

Володимире Васильовичу, ви маєте досвід і в пасажирських, і у вантажних перевезеннях, а от на підприємство електротранспорту свій перший прихід пам’ятаєте?

Так, пам’ятаю. Уперше мене доля закинула на підприємство 2010 року, тоді там саме відбувався небачений, грандіозний страйк. Цілий місяць підприємство страйкувало, в першу чергу через несвоєчасну виплату заробітної плати, але було також багато питань, які, на мій погляд, мали залагоджувати керівники. Люди хотіли діалогу, хотіли знати, які плани, як це будуть розв’язувати. Діалогу не склалось, люди були незадоволені.

Не хочу нікого критикувати, але я знаю, що в працівникові передусім потрібно бачити людину, а не підлеглого. Коли таке бачення є і між людьми є діалог, багато питань можна залагодити. Окрім заробітної плати, це забезпечення спецодягом, молоком, запасними частинами, але якось воно так однобічно проходило.

Коли я прийшов, мені одразу поставили великі вимоги. Був великий лист, приблизно на 20 вимог, першим пунктом було звільнити всіх. На площі стояв крик, ніхто нікого не чув, але поступово щодня ми вели розмову і на площі, і з ініціативною групою. Ми побачили, що половина питань з того переліку на поверхні та їх можна закрити вже.

Буквально за перший день ми внесли корективи й народ повірив, відчув, що будемо опікуватися їхніми проблемами. Заробітна плата – це головне, але, крім того, є такі проблеми, як нестача інструментів, відсутність спецодягу, кімнати відпочинку, хіба можна за таких умов вимагати якісь результати роботи? Звісно ж, ні, тому що потрібно в першу чергу працівнику дати засоби виробництва, створити умови для праці, а тоді вже щось вимагати. По-перше, потрібно мати досвід.

Я завжди кажу, що сьогодні ти директор, а завтра ні, а він сьогодні водій і завтра водій, тому потрібно з повагою до працівників ставитися.

На сьогодні в нас навіть не йдеться про якісь зупинки, страйки, тому що почувши про проблему, ми стараємось одразу її залагодити. Люди йдуть з різними питаннями, навіть життєвими. Я завжди казав, що 50% розв’язання всіх проблем залежить від керівництва, а надалі потрібно робити так, щоб люди були зацікавлені у своїй роботі, щоб вони відчували, що в них є підтримка і є до кого звернутись, тоді й результат буде зовсім інший.

Якщо не проводити технічне обслуговування і капітальний ремонт, завтра ми прийдемо до того, що взагалі не буде на чому виїжджати. Потрібно постійно підтримувати технічний стан транспорту, інакше ми зайдемо в глухий кут. Бригади слюсарів, планового ремонту, технічного обслуговування задіяні постійно.

Коли була напруга з маршрутними таксі, 13 грудня все навантаження пішло на електротранспорт. Ми зробили переформатування, змінили маршрути, додали тролейбуси на важливі маршрути , такі як №1 і №2 (це маршрут, який зв’язує райони КРЗ та ЛПЗ через все місто).

Багато людей було на зупинках, я думав, що електротранспорт не витримає, але, дякувати Богу, все пройшло нормально. Щодня підприємство надавало по 44 одиниці електротранспорту. Ніхто не знає, що ми робили вночі після таких навантажень, скільки провели ремонтів у ходовій частині, а на ранок вони знову виходили. Сьогодні не ходить 26-й маршрут, ми поставили свій автобус, той, що перевозить людей вранці на роботу.

У місті звозимо людей на роботу на 5:00-5:30 електротранспортом, де є контактна мережа. А де немає (села Боратин, Голишів, Оздів), туди вже посилаємо свої автобуси. Я віддав автобус на 26-й маршрут, тому що мешканці Вишкова дуже потерпають від цієї ситуації, хоча там проходять автобуси на Жидичин, Озерце, але міський транспорт мусить бути.

Я пригадала, що у вранішньому випуску новин одного з телеканалів побачила сюжет, де розповідали, що в одному з міст Європи у вихідні дні заможних жителів, починаючи з банкірів і закінчуючи найбагатшими людьми, попросили залишити автомобілі біля будинків і скористатися комунальним транспортом.

Люди послухали, зробили це, і я собі зрозуміла, що це не перша їхня така акція, для них це нормально – підтримувати свій комунальний транспорт. Мені хотілося б, щоб так було і в нас. Гадаю, лучани були б готові піти назустріч. Мені здається, ми просто мало розповідаємо про наш комунальний транспорт, якому, як ви кажете, скоро буде 50 літ.

Ми не звикли афішувати те, що робимо, як воно нам вдається. Просто виконуємо свою роботу – даємо на лінію транспорт, який сьогодні можна випустити. Так, багато критики в плані інтервалу, навіть у плані ставлення водіїв до пасажирів.

У мене напрямок такий: ми створені для пасажира, а не пасажир для нас. Маємо відповідати за мікроклімат в транспортному засобі. Є різні пасажири, буває, можуть неправильно повестись, наше завдання – згладити гострі кути, дати коротку правильну відповідь, щоб не розпалювати конфлікт.

Мікроклімат буде залежати від того, як поведеться наш персонал. А пасажирів я все ж попросив би не забувати по те, що якщо вони створять конфлікт, не кажу, що без допомоги наших працівників, але все ж люди вийшли і пішли, а водію ще чотири-п’ять годин працювати. Він же проїжджає світлофори, пішохідні переходи.

Водій має дотримуватися всіх правил дорожнього руху, а це важко, коли тебе знервували, коли емоційний стан не такий, як треба. Тож бережімо нерви і пасажирів, і водіїв. Будьмо взаємоввічливими.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---