USD 41.50 41.80
  • USD 41.50 41.80
  • EUR 41.50 41.85
  • PLN 10.12 10.30

Щоби врятувати сина, виїхала з Донеччини до Луцька: «Частину серця я залишила там»

22 Травня 2022 21:06
«Якби не війна, ми, звісно ж, ніколи не залишили би своє гарне місто. Було дуже важко. Ми працювали до останнього дня», – наголошує Тетяна Жарко з міста Селидове Донецької області. Нині жінка оселилася в Луцьку.

Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Вона пригадує: під час повітряної тривоги працівники зачиняли робоче приміщення та просто чекали.

«Тремтіли всі вікна, стіни. Були сильні ракетні прильоти. Було дуже страшно і за своє життя, і за колег, і за клієнтів. Було дуже важко на душі, адже думаєш: а якщо ти не залишишся в живих? Я навіть приймала заспокійливі… Передусім переживала за свою дитину. Я вже хоч трішки прожила…» – зазначає переселенка.

Саме через сина вона вирішила покинути Селидове та виїхати на захід країни. Однак жінка впевнена, що ЗСУ переможуть і вона, як і багато співгромадян, зможе повернутися додому.

«Я хочу працювати, бачити своїх рідних, бути з ними до кінця свого життя, мешкати у своїй домівці, а не шукати притулок бозна-де. Звичайно, нас дуже гарно приймають, але все ж вдома найкраще… Я щодня плачу. Я ніколи не могла уявити, що буду їздити Україною в пошуку притулку», – говорить Тетяна Жарко.
Читати ще: «Люди стояли біля банкомата. І туди влучила ракета», – переселенка з Донеччини шукає роботу в Луцьку

За її словами, найстрашніше – це втрата рідної людини. Два роки тому вона поховала батька, який помер від ускладнень після COVID-19. Нині дуже хвилюється за матір, чоловіка і старшого сина, які залишилися в Селидовому.

«Мій 18-річний син сказав, що нікуди не поїде, що хоче залишитися, аби захищати Україну. Нині він ще навчається в технікумі. Сказав: довчиться цей місяць і піде на війну. Тобто частину серця я залишила там. Але я мусила рятувати молодшого сина, тому що був випадок, що викликали швидку. Його відкачували півтори години. Коли він прийшов до тями, то сказав: «Мамо, я більше тут не можу, їдемо кудись». Тому я була змушена залишити чоловіка, сина, матусю і їхати», – пригадує Тетяна Жарко.

Зараз її менший 12-річний син приймає ліки і йому значно краще.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus