«Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль»: у Луцьку вшанували подвиг ліквідаторів

У свою 34-у річницю найбільша в світовій історії техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС нагадує про себе не лише болем багатотисячних людських втрат і нищівними наслідками для екосистеми Землі, а й масштабними лісовими пожежами у зоні відчуження. Чорнобиль-1986 і пандемія-2020 сьогодні стали викликами планетарного масштабу, наслідки яких матимуть довготривалий і радикальний вплив на сучасний світ, життя українців.

Реаліями відзначення Дня пам’яті Чорнобильської трагедії, Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф в Україні в 2020 році є скасування масових заходів і соціальне дистанціювання.

Напередодні Дня пам’яті Чорнобильської трагедії до підніжжя пам’ятного знаку на Меморіалі Слави в Луцьку поклали живі квіти Федір Рузак, голова Волинської обласної організації «Союз Чорнобиль України», і Олена Балабаш, заступник директора з організаційно-творчої роботи Палацу учнівської молоді.Важливою місією свого життя Федір Рузак вважає підтримку земляків – учасників і постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС. Разом з побратимами він вже багато років невтомно розповідає юним волинянам про трагічні події далеких квітневих днів 1986 року. Саме тому у голови Волинської обласної організації «Союз Чорнобиль України» склалася багаторічна плідна співпраця з колективом і вихованцями луцького Палацу учнівської молоді. У закладі працюють вдова ліквідатора – методист з національно-патріотичного виховання Любов Дідик, постраждала від аварії оператор копіювальних машин Анна Романченко. Із заступником директора палацу Оленою Балабаш спілку чорнобильців поєднує давня співпраця, яка переросла у перевірену часом дружбу.Методист палацу Любов Дідик стала ініціаторкою, співорганізаторкою численних тематичних заходів – конкурсів, фестивалів, круглих столів, благодійних акцій, зустрічей, споминів у стінах палацу, залучивши до вивчення уроків Чорнобильської трагедії тисячі юних волинян.На цих зустрічах молодь спілкувалася з очевидцями квітневих подій, а також з поетами, піснярами, музикантами, театралами, для яких ця тема стала важливою частиною творчості. Свою шану чорнобильцям юні артисти висловлювали пісенними, хореографічними, поетичними, інструментальними виступами – участь в цих заходах брали визначні творчі колективи палацу, знані не лише в Україні, а й за її межами.Спомин-реквієм «Непростима рана Чорнобиля», квітень 2018 року

Фестиваль «Чорнобильські мотиви», грудень 2019 року

Візначення пам’ятними нагородами чорнобильців, грудень 2019 року

Висаджування Алеї пам’яті, квітень 2019 року

20-річчя Луцької районної організації чорнобильців, 2019 рік

Телефоном Любов Данилівна розповіла про те, як Чорнобильська трагедія змінила життя її родини, визначила пріоритети у роботі з дітьми: «У липні 1987 року спеціальним наказом спеціалізованого будівельного управління Івано-Франківського філіалу мій чоловік Віктор Іванович був командирований до Чорнобильської зони. Він працював газозварювальником протягом кількох місяців – з липня по жовтень того року в селах Шкнева і Бобри Поліського району. Додому приїздив на кілька днів, а потім знову повертався до роботи».

Родина Дідиків: Віктор Іванович, Любов Данилівна, діти Анна і Олександр, 1992 рік

«Перебування в тих місцях, напружена робота, переживання позначилися на його здоров’ї: він пережив 2 інфаркти, але третього перенести вже не зміг і помер у 1997 році. Віктор Іванович отримав відзнаку «Участнику ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС» і пам’ятну медаль до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС «За заслуги» (посмертно) від Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», – сказала дружина чорнобильця.Любов Данилівна працює в Палаці учнівської молоді впродовж більш як 40 років на різних посадах: спочатку завідувачем організаційно-масового відділу, була керівником гуртка «Червоні слідопити» і клубу інтернаціональної дружби, створила Музей бойової слави. Зараз вона – керівник гуртка «Ми – лучани» і методист з національно-патріотичного виховання. Наостанок вона висловила сердечні вітання усім, з ким спільно проводила цю важливу роботу: «Я хочу подякувати Федору Рузаку, який протягом всього цього часу проводить величезну роботу по вивченню тих подій, об’єднанню і підтримці волинян, їхніх родин. Прикро, що цього року ми не можемо зустрітися у цей день, як зазвичай, і відвідати могили чоловіків і жінок, для яких ця трагедія стала фатальною. Я хочу побажати всім людям, які стали на захист від Чорнобильської чуми, міцного здоров’я, сил і оптимізму!»Зустріч чорнобильців на Меморіалі Слави, квітень 2019 року

Відео – Ольги Шкідини, керівника Дитячо-юнацької телестудії ПУМа

Архівні родинні фото надані Любов’ю Дідик

Фото подій – з архіву Дитячо-юнацької телестудії ПУМа

Текст – Марії Пилипчук, керівника гуртка «Юний журналіст» ПУМа.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---