«Робимо все, щоби наблизити перемогу»: у Луцьку волонтери з початку війни виготовляють маскування для військових

З другого дня повномасштабної війни в обласному центрі Волині організували плетіння маскувальних сіток в мистецькій галереї на вулиці Лесі Українки. Попри шість місяців воєнних дій, волонтери не зупиняються та продовжують робити маскування для військових. Кажуть, що таким чином хочуть допомогти наблизити перемогу.

З часом до волонтерів долучилися і переселенці, які змушені були втікати від жахіть війни. Вони дякують лучанам за гостинність та теж долучаються до волонтерства.Волонтерки Інга та Галина розповідають, що в перший день війни, як і вся країна, сиділи біля телевізора, але вже наступного дня постало питання, як та чим бути корисними.«Я подзвонила до сусідки Інги, і ми домовилися про зустріч в парку, як це завжди робили до повномасштабної війни. Ми одразу ж думали, чим можемо допомогти. Я сказала, що піду здавати кров. Інга ж цього не може робити, адже одразу втрачає свідомість. Тоді ми подумали про плетіння сіток. Спочатку уявлення не мали, як це робити. Я викладаю в художній студії, тому звернулася до голови Волинської організації Національної спілки художників України Володимира Павловича Марчука, попросивши приміщення для плетіння сіток. Спочатку Інга вклала свої сімейні гроші, купивши сітки та тканину, бо в нас нічого не було. А я організувала знайомих дівчат. Спочатку їх було до десяти, а потім кількість збільшилася до тридцяти. До нас також приходили переселенці. За день ми плели до семи сіток. Але з часом в людей з’являлися свої справи, і було так, що сітку плело двоє людей, були проблеми з матеріалами», – пригадує Галина.Інга додає, що перших три місяці волонтери плели сітки без вихідних, але згодом подумали, що відпочинок потрібний. До того ж варіативність маскувальних сіток постійно змінювалася, а військові постійно їх потребували.

Читати ще: Волонтерки, які щодня виготовляють маскування для військових у Луцьку: «Будемо плести до перемоги»

«Зимою та на початку весни ми плели білі сітки, тому приносили з дому старі простирадла. Зараз ми звернулися до Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» і нам виділили 500 метрів сітки, тканини та фарби, адже тканину потрібного кольору знайти дуже важко. До нас звертаються багато волонтерських організацій, щоб ми зробили сітки для військових. Сітки розлітаються, як гарячі пиріжки. Інколи ми не встигаємо їх плести», – каже Інга.Голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода наголосила, що люди, які плетуть сітки від самісінького початку повномасштабної війни, герої.

«Ці люди надихають. Вони свідчення того, що українці незламні і будуть боротися до перемоги. Протягом шести місяців люди збираються і плетуть маскувальні сітки. Якщо на початках їм було легко діставати матеріали, то зараз важче знаходити кошти на це. Як тільки вони звернулися до Фонду, ми одразу ж надали допомогу, аби волонтери змогли продовжити свою справу. Їхній внесок дуже важливий. Якщо купувати ці сітки, то вони є дуже вартісними. До того ж сезони постійно змінюються, і кольори сітки завжди мають відповідати місцевості та порі року. Тому це внесок у те, аби наші захисники відчували себе трішки безпечніше», – сказала Катерина Шкльода.Вона відзначила, що долучатися до волонтерства дуже важливо, адже це допомагає наблизити перемогу. «З одного боку, плетіння сіток має терапевтичний ефект, цю працю радять людям, які перебувають у стресі, мають тривожність. Долучайтеся до плетіння маскувальних сіток, це допоможе вам відчути свою важливість. З іншого, плетіння сіток – це важка праця. Люди плетуть сітки протягом шести місяців, в них є мозолі від ниток. Але ці люди не зупиняються та йдуть до перемоги», – зазначила Катерина Шкльода.Переселенка з Харкова Ірина Нетужилова розповідає, що коли переїхала до Луцька, пішли в мистецьку галерею і побачила, як жінки плетуть сітки, тому й сама захотіла приєднатися, адже має досвід у цій справі.

«Я ще маю досвід плетіння маскувальних сіток з 2014 року. У харківському ліцеї, де я працювала, був потужний волонтерський рух. Зі своїми дітьми я плела сітки. Тепер ми тут працюємо та наближаємо перемогу», – каже переселенка.

З її слів, чимало людей і далі залишається у Харкові, нещодавно вона й сама поверталася до рідного міста на три тижні.

«Вночі спати неможливо. Сигнал повітряної тривоги звучить постійно. Місто обстрілюють то з артилерії, то ракетами. Я, коли йшла на роботу, сама потрапляла під обстріли, і ракети над головою літали, і пожежі бачила. У Харкові зараз дуже небезпечно», – наголосила Ірина Нетужилова.Відзначимо, що до пакунків з виготовленими маскувальними сітками волонтери постійно додають патріотичні малюнки з побажаннями від дітей.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---