«Ревнощі – це хвора любов». Поради волинського священника, як зберегти стосунки під час війни

У час великих потрясінь, яким є й війна, дуже часто люди складають екзамен на зрілість, а стосунки випробовуються на міцність. І головне завдання – не зламатися під цими випробуваннями, а стати сильнішими.

Про те, як зберегти стосунки під час війни, чому в час критичних ситуацій відносини тріщать по швах, розповів в ефірі 12 каналу настоятель парафії Введення Пресвятої Богородиці міста Луцька Православної Церкви України, протоієрей Віктор Михалевич.

«Війна – це екзаменатор. Це час, коли добре видно хто є хто. Тоді й знімаються маски, особливо у відносинах. Є випадки, коли люди думали, що кохають одне одного, а виявляється, що це не так. А буває й навпаки: люди усвідомили цінність сім’ї, наскільки цінно було бути разом. Війна – суворий безкомпромісний вчитель», – пояснює він.

Нині війна розлучила багато сімей. Хтось пішов у військо, хтось з членів сім’ї виїхав за кордон. Це теж випробування для сімей.

«Є принципи щасливої сім’ї, коли немає «я», «моє», а є «ми». Важливо, коли є в сім’ї взаємні бесіди, обійми, стосунки. Сьогодні, коли доводиться комусь виїжджати на війну, комусь – за кордон, час перевіряє нас на правдивість. Ми бачимо, коли є вірна дружина, вона вірить і молиться за чоловіка (це дуже сильна молитва). Коли вірна дружина вірить у Бога, вона, молячись, робить так, що чоловік, потрапивши у вкрай важкі обставини, виживає. А чоловік, коли знає, що його чекають вдома, має сильний мотив: йому є для кого виживати, жити, є кого обороняти. І коли приходить «день злий», то є те, що буде знищене, а є те, що встоїть. Коли прийде буря, виживуть ті стосунки, що мають міцний фундамент, міцне коріння. Зараз все це виявляється, зараз час суду, перевіряється хто і що є насправді», – пояснює отець Віктор.

Відстань часто посилює холод в стосунках, образи. З його слів, це ознака незрілих відносин.

«Зрілі стосунки – це коли люди співживуть, співтворять, коли дві сформовані особистості разом творять своє сімейне життя. А коли людина в стосунках залежна, то вона стає нетерпляча. Чоловік може перебувати у важких обставинах, йому може бути не час до ласкавих слів чи повідомлень. А жінка через це нервує. І навпаки. Це ознака незрілих відносин, там є очікування, яке зараз не на часі», – вважає протоієрей Віктор Михалевич.

Нерідко стосунки на відстані виливаються і в ревнощі. А це, зазначає, священник, теж свідчить про незрілі стосунки.

«Ревнощі – це хвора любов. Це інший бік незрілих стосунків. Звідки вони беруться? Коли чоловік залицяється до жінки, вони довго зустрічаються, люди зберігають чистоту у відносинах, тоді чоловік розуміє, що вірність цієї жінки важко заслужити. А коли на першій зустрічі відбуваються сексуальні відосини, він розуміє, що жінка легкодоступна для нього, а зараз його немає. Це говорить, що стосунки будуються на низьких тваринних бажаннях. А коли на відстані ще й чоловік невірний, він думає, що і дружина так само. Це відбувається, коли відносини будуються на тілесних стосунках. Але стосунки будуються з цеглинок. Так, при зустрічі чоловік захоплюється жіночим тілом, дівчина – чоловічим розумом. Потім, коли вони починають одразу жити, раптом їх життя розводить. Там і є ця проблема. Добре, коли люди тривалий час вивчають один одного на рівні емоцій, коли всі інші відходять на задній план, коли ти цікавишся, що робить щасливою іншу людину, тоді такого не буде. Будинок буде міцний, коли міцний фундамент, а якщо у стосунках не буде міцного фундаменту, то відносини хворіють», – вважає отець Віктор.Тим жінкам, які залишаються вдома чекати на повернення воїнів, він радить знайти собі місію, достойне оточення. Чи буде вона молитися в храмі, чи буде допомагати волонтерам – неважливо. Але тоді вона не буде себе накручувати поганими думками.

«Найперша місія – знайти достойне оточення. Наприклад, знайти себе в храмі, якщо ні – є багато волонтерських організацій. Бо коли ти заїжджаєш до людей, які працюють (плетуть сітки, печуть печиво, готують консерви), там інша атмосфера, вони як бджілки-трудівниці. І дружина зайнята служінням, певною місією, благородною справою, вона відчуває благосний стан. А є інший стан: коли вона постійно читає новини, постійно чекає біду і це чорне досягає її. Труднощі приходять не для того, щоб ми зламалися, а щоб ми змінились, змужніли. Ми маємо народитися як особистість, як нація», – наголошує священник.

Так само війна в багатьох випадках «відфільтрувала» або змінила наше оточення.

«Складні обставини життя і труднощі показали хто є хто. І ті, хто не готовий бути з тобою в тяжку годину, пішли. Ти маєш відкрити запит серця і друзі знайдуться. Зараз час суду, який пересіває все. У темні часи видно світлих людей. Коли приходить темрява, вона хоче, щоб ти почорнів, а завдання людини – залишитися промінчиком світла, вести молитовне життя, і воно буде спасати», – переконаний Віктор Михалевич.

До слова, є сім’ї, які розлучилися через те, що люди по-різному ставилися до війни. Але, зауважує отець Віктор, найімовірніше, там і раніше була тріщинка в стосунках. І ці стосунки зруйнувалися, бо там не було надійного фундаменту.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---