Реабілітовано легендарного воїна УПА з Волині, якого вважали «ворогом народу»

У Володимир-Волинській міській раді 4 лютого документи про реабілітацію урочисто вручили 97-річному воїну УПА на псевдо Дуб, місцевому жителю Петру Мартинюку. Він – кавалер державного ордену «За мужність» ІІІ ступеня, кавалер ордену Володимира Великого ІІІ ступеня та почесний громадянин Володимира-Волинського.

Як повідомила представниця Українського інституту національної пам’яті на Волині Леся Бондарук, вручення документів відбулося на підставі нового закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що вступив у дію в травні 2018 року. Національна та регіональні комісії з реабілітації були створені на виконання закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Попередній закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», який було ухвалено ще в Радянській Україні, не враховував прав людей, які постраждали через несправедливе засудження за політичними, класовими, соціальними та релігійними мотивами.

«23 січня у Києві відбулося чергове засідання Національної комісії з реабілітації, яка ухвалює рішення про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1921 років. Комісія розглянула 46 обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації. 18 осіб було визнано реабілітованими, 17 – потерпілими від репресій. Також 8 справ потребують дослідження додаткових документів і були спрямовані на доопрацювання», – повідомила Леся Бондарук.Одним із реабілітованих став 97-річний учасник Норильського повстання Петро Мартинюк із Володимира-Волинського. Він один із небагатьох ще живих свідків тих подій, брав участь у кількох боях УПА з нацистами, в одному з яких отримав важке поранення, після чого очолив референтуру Служби безпеки УПА із підбору кадрів на навчання. Двічі нацистське гестапо хотіло його розстріляти і друзі рятували від смерті. У січні 1945 року Петра Мартинюка вистежили й заарештували органи НКВС. Вирок – 10 років ув’язнення, яке відбував у норильских таборах ГУЛАГу. А до цього – 5,5 місяців очікування у камері смертників у Харкові. Після закінчення терміну отримав додаткових 5 років неволі за участь у 1953 році у Норильському повстанні.Читати ще: Як Дуб Ліщину покохав: десять років розлуки і шість десятиліть у парі

У кінці 1980-х Петро Мартинюк був активним членом Народного руху України, організовував мітинги та просвітницькі акції, працював з молоддю, очолював Братство вояків ОУН і УПА Володимир-Волинського району. І досі лишався злочинцем, оскільки арештували його зі зброєю в руках, а за попереднім законодавством такі люди не підлягали реабілітації. «Не хочу вмирати ворогом народу. Бо я боровся за незалежність України», – говорив незадовго до цього Петро Пилипович.

Загалом за півроку роботи Національна комісія з реабілітації розглянула більше двохсот заяв про визнання осіб реабілітованими чи потерпілими від репресій.

«Найчастіше люди звертаються з двох причин. Перша – це отримати моральну сатисфакцію і визнання з боку держави, що їхня боротьба не була злочином проти власного народу. І з цим звертаються не лише засуджені бійці УПА чи інші постраждалі, а і їхні нащадки, намагаючись відновити чесне ім’я свого родича. Іноді до нас звертаються історики, які працюють в архівах і за матеріалами справи бачать, що людину було звинувачено незаконно. І це теж важливий момент, бо прямих нащадків чи родичів у людини вже може й не бути, і тоді науковці демонструють свою громадську позицію. Інший аспект – люди хочуть отримати статус, сподіваючись на пільги, хоча б у оплаті тих же комунальних послуг. І в деяких областях місцеві органи самоврядування уже ухвалили відповідні рішення. Але головне – робота комісії спровокувала новий сплеск інтересу до своєї історії та відновлення історичної справедливості. Наприклад, один із цікавих висновків, до яких приходиш, вивчаючи матеріали справ: радянська влада настільки боялася українського визвольного руху, що, коли траплялося так, що людина йшла на співпрацю з німцями в ту ж поліцію, а потім ішла в УПА, то останнє вважалося набагато більшим злочином і давало підстави ухвалювати вироки в позасудовий спосіб. Я думаю, нас іще чекає багато таких цікавих відкриттів»», – підсумовує голова Національної комісії з реабілітації Роман Подкур.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---