Ракета від «Урагану», російська тушонка, телефон, який б'є струмом: речі з війни у Луцьку. Фоторепортаж

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну волонтер Валерій Філіпчук возить нашим захисникам допомогу на передову. Повертаючись додому, він забирає речі із зони бойових дій, які йому передають чи дарують військові. За чималу кількість поїздок їх назбиралося так багато, що чоловік вирішив створити музей.

Так, на першому поверсі Центру позашкільної освіти Волинської обласної ради, що на вулиці Чорновола у Луцьку, уже кілька місяців облаштований музей російсько-української війни. У приміщенні зберігається чимало використаної зброї, набоїв, снарядів, військова амуніція тощо. Є тут навіть продукти харчування. Опікується виставкою сам Валерій та його дружина, директорка Центру Оксана Філіпчук.

Журналісти Інформаційного агенства Волинські Новини відвідали музей, щоб дізнатися про історії експонатів із війни.

Приміщення музею поки не велике, однак тут вже чимало речей. Самі волонтери ще не підрахували їх точну кількість. При вході відразу відчувається запах бензину та смоли – це мимоволі нагадує аромат війни, який відчувають воїни на передовій. Вхід сюди безоплатний, однак можна зробити пожертву в скриньку – кошти витратять на паливо для волонтерської автівки.Кожна річ із фронту має свою особливу історію. Із ними пов’язані спогади про Героїв, їх подвиги. Перше, що показує пан Валерій, – пробитий термос. Саме ця посудина врятувала українському воїну життя.

«Був приліт, міна трохи розбомбила хлопцям бліндаж. Військовий саме наливав напій, коли в його бік полетів осколок, якого й зупинив цей термос, врятувавши хлопця», – пригадує Валерій Філіпчук.Сумна історія пов’язана зі звичайним провідним телефоном. Таким на Харківському напрямку рашисти катували українських військових та місцевих. При натисканні на клавішу, він бив струмом. Росіяни чіпляли проводи телефону до геніталій та губ людей і катували їх, таким чином вимагаючи якусь інформацію.Простий і не витратний перископ виготовляють у Центрі позашкільної освіти. Основні деталі видруковують на 3D принтері, а за основу – звичайна каналізаційна труба. Пристрій дозволяє воїну, коли той перебуває в окопі, бачити більше. Волонтери десятками возили їх на фронт.

«Іноді під час щільних обстрілів хлопці навіть не мають змоги вийти в туалет. А завдяки таким приладам вони дивляться, наскільки близько ворог», – додає Оксана Філіпчук.У реаліях війни новорічне дерево виглядає не дуже святково, хоча креативно. На стовбурах оправи саморобної ялинки написані назви населених пунктів, які відвідали волонтери. Прикрашена вона жовто-блакитними вогнями та використаними боєприпасами, а в них – папірці з дитячими бажаннями.При гасінні приміщення заводу «Артемсолі», яке зруйнували росіяни, із вогню вдалося винести ящик із пачками солі. Військові передали його Валерію. Чоловік жартома зазначає, що не дав дружині пустити сіль на огірки, адже нині вона є унікальною пам’яткою.

Також тут зберігаються харчі росіян, зокрема кілька банок їхньої тушонки. Консерви, до речі, ще придатні до використання. Як запевняють волонтери, наші воїни їжу ворогів не вживають.Чи могли б ви уявити, що протермінований сухпайок вартуватиме, як телевізор? Якось військові привезли в музей кілька в якості експонатів, адже термін придатності в них вичерпався. Одні заможні люди захотіли собі такий. У підсумку Оксані Філіпчук вдалося виміняти його на телевізор, який відтоді слугує для вихованців Центру позашкільної освіти.До слова, експонати волонтери не продають, адже вважають, що вони мають слугувати пам’яттю для наших дітей. Саме для наймолодшого покоління у музеї найчастіше влаштовують екскурсії. Зі слів сім'ї Філіпчуків, діти повинні знати й шанувати своє минуле, знати, якою ціною виборюється українська незалежність. Як додали, можуть продати чи обміняти лише речі, яких мають у декількох екземплярах.На жаль, є тут амуніція військових, які віддали життя за незалежність України. Серед таких – бронежилет та кікімора волинянина В’ячеслава Зенца. Чоловік служив у десантно-штурмових військах, брав участь у боях за Дебальцеве та Донецький аеропорт, воював на Харківщині. Військовий загинув під час танкового обстрілу будівлі, але перед смертю сам знищив російський танк.

Ще за життя В’ячеслав передав особисті речі спеціально для музею, щоб діти могли побачити частинку війни. У своїй кікіморі, наголошує Валерій Філіпчук, чоловік проповз кілька кілометрів, замінувавши позиції росіян.Хлопець із піднятою рукою – військовий В’ячеслав Каніщев. Як розповідає очільниця Центру, його мати Тетяна Каніщева дуже допомогла побратимам воїна після його загибелі.

«Пані Тетяна відвідала наш музей, зі сльозами на очах дивлячись фото, де її син. Хлопець завжди був позитивний, усміхнений, а побратими з бригади дуже сумували за ним. Після цього жінка попросила запитати у воїнів, що їм потрібно, бо хотіла для них це купити. Як матір загиблого воїна, вона отримала певну суму від держави. Хлопці сказали – треба «мавіки» й машини. Так, за отримані кошти жінка купила військовим квадрокоптер Mavic Pro хорошої якості», – ділиться Оксана Філіпчук.Фотографіями з воїнами та волонтерами прикрашені стіни музею. Також тут висять прапори, розписані військовими. Їх волонтерам дарують як подяку за привезену допомогу.Під час втечі з позицій окупанти покидали свої речі, велика частина з яких виготовлені ще в часи Радянського Союзу. Тепер наші діти дивляться на радянські рації, армійський термос із засохлими рештками їжі, ложки і каски. Херсон, Куп’янськ, Лиман, Баштанка, Дворічне – географію експонатів можна ще довго перелічувати...

Серед іншого – боєприпаси від «Граду», мінометів, снаряд Excalibur, постріл із якого вартує 120 тисяч євро, рятувальний жилет із Херсона тощо. Кожна річ для сім’ї волонтерів особлива, а щоб розповісти про кожну, вочевидь, не вистачить і дня.Ще дві унікальні пам’ятки кривавої війни зберігаються на дворі. Перша – снаряд РСЗВ «Ураган», з якого рашисти обстрілювали Харківську область. Такий важить кілька сотень кілограмів та має до десяти метрів довжини. У Луцьку стоїть лише його частина.

А позаду неї – розстріляний автомобіль Volkswagen або, як його називають у народі, «течик». Непошкоджені запчастини із нього передали для інших автівок. Бус уже відслужив своє, тож зараз є нагадуванням, що війна триває.Сім’я Філіпчуків вважає, що музей російсько-української війни має показувати дітям, як виборювалася свобода їхньої країни. Першочергово тут влаштовують екскурсії для школярів і вихованців Центру. Сюди приїздять військові з фронту та іноземні гості. Час від часу щось виставляють на показ у місті. Нині тут зібрана найбільша в Луцьку експозиція речей з фронту, і вона з кожною поїздкою до військових збільшується.

Дмитро КЛИМЧУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---