Письменниця Олена Пшенична презентувала дебютний роман у Луцьку

У Луцьку Олена Пшенична презентувала дебютний роман «Там, де заходить сонце».

Зустріч з авторкою відбулася 20 квітня у просторі «Мистецький», що у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. Організувала подію команда проєкту «Фронтера» у стратегічному партнерстві з платформою «Алгоритм дій». Усі кошти, які зібрали під час заходу, організатори передадуть у волонтерський штаб АНГАР.

До слова, письменниця зі свого боку теж вирішила долучитися до благодійного збору – свій гонорар та кошти від продажу книг на цьому заході теж передала волонтерам. Загалом вдалося зібрати 5,5 тисяч гривень.

Послухати та поспілкуватися з письменницею-початківицею прийшло чимало лучан. Модерувала зустрічі Анна Єкименко-Поліщук.Авторка зізналась, що в Луцьк приїхала вперше.

«Для мене це особливо трепетно, бо, окрім вас, я ще й знайомлюся з містом. Для мене це дуже зворушливий момент», – звернулася до присутніх Олена.Читати ще: Книжкові клуби, блоги, сімейні читання: як у Луцьку популяризують книгу серед школярів

Книга «Там, де заходить сонце» розповідає про старість та життя у пансіонах для людей літнього віку. Олена Пшенична жартома каже, що перша успішна книга письменника має бути про свою кохану бабусю. Вона ж вирішила написати про багатьох бабусь і дідусів, але не своїх. Хоча, за словами авторки, книга присвячена її рідній бабусі, яку вона мило називає голубкою.«Мені було дуже лячно писати про літніх людей. Це велика відповідальність – недовідчути, що може відчувати людина, життя якої поволі рухається до заходу. Як людина відчуває навіть страх смерті. Я дуже багато говорила зі своєю бабусею, якій майже 85, про відчуття», – поділилася письменниця.Авторка каже, що літні люди надзвичайно цікаві як персонажі. Це люди з величезним досвідом. Ба більше, як казала бабуся Олени Пшеничної, «старість – це коли вже не треба ні перед ким випендрюватись».

Письменниця багато думала над тим, що ж таке старість, коли вона приходить та що вона робить із життям людини.«Я собі ставила питання: чому ось так відбувається, що ми живемо-живемо молоді і потім настає момент, коли суспільство перестає вважати нас молодими, і з людей, повних життя, ми переважно стаємо тінями людей. Ми можемо зустрічати літніх людей лише в чергах у банку, поліклініці тощо. Куди зникає життя? І я зрозуміла, що в нас ця тема старості дуже табуйована. Таке враження: якщо ми про неї не будемо говорити, то вона не настане», – розповіла Олена.Авторка детально дослідила тему будинків для літніх людей в Україні, а також у Франції. Вона зауважила, що їй дуже хотілося показати різницю сприйняття суспільством такого місця і старості загалом. Тож у книзі можна дізнатись і про український, і про французький будинки для літніх людей.За її словами, французи поважного віку свідомо обирають життя у будинках для літніх людей. Їхні ж дорослі діти приїздять на відвідини, запрошують у ресторан і знову привозять їх у це місце, де вони живуть під постійним наглядом та з відповідними умовами.

В Україні ж усе інакше. Діти приїздять спочатку частіше, а потім їхні приїзди стають все рідшими. Письменниця каже, що може якоюсь мірою назвати себе адвокаткою таких місць, адже, відвідавши їх, вона побачила достатньо хороші умови та гарне ставлення. І у житті, особливо під час війни, буває так, що опинитися у будинку для літніх людей – це єдиний вихід.«Ми по-різному ставимося до таких місць. Навіть якщо поглянути на лексику, то ми кажемо «здали». Ніби забираємо ось цю суб’єктність», – зауважує Олена Пшенична.

Читати ще: У Луцьку готують багатотомне видання творів Олени Пчілки

Під час зустрічі письменниця назвала свої топ-5 українських книг, які вона радила б прочитати кожному: «Весілля Настусі» Ольги Богомаз, «Забуття» Тані Малярчук, «За лаштунками імперії» Віри Агеєвої, «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Позивний для Йова» Олександра Михеда.Також Олена Пшенична поділилася з присутніми, що є мамою дитини з аутизмом. Тож, окрім письменництва, вона ще є ведучою подкасту «Літера А», у якому спілкується з фахівцями, дорослими людьми з аутизмом, батьками та близькими дітей з розладом спектра аутизму, підіймає цю тему на загал, аби зробити голоси цих дітей гучнішими та почутими.Наприкінці зустрічі лучани могли придбати книгу авторки з автографом, зробити спільні фото та ближче поспілкуватися із письменницею.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---