«Приїжджаєш – і як не в своїй тарілці. Тягне назад до хлопців», – військовослужбовець волинської бригади
Волинянин Володимир Осіюк – командир відділення 100-ї окремої механізованої бригади. Початок повномасштабної війни волинянин пам’ятає як сьогодні, адже довелося докласти зусиль, щоб отримати повістку.
Про це Суспільному розповів 35-річний військовослужбовець. З його слів, у перший день збройного вторгнення Росії в Україну їздив по рідному селу на Ковельщині, аби відшукати старосту та отримати повістку.
«24 лютого подзвонила мама і каже: «Вов, ти бачив, що почалась війна?» Кажу: «Ні». До обіда ще почекав, з обіда почув, що роздають повістки. Подзвонив сам до нашого старости і попросив повістку. Машиною найшов сам, взяв повістку в руки і поїхав в Ковель в військкомат», – сказав чоловік.
Володимир Осіюк зазначив: його рішення про вступ до війська спочатку прийняли не всі. У складі волинської бригади, а тоді ще ТРО, він потрапив під білоруський кордон, де відбувалися заняття й навчання для бійців як-от риття окопів, оборонні та бойові дії, тактична медицина.
«Друзі не вірили, що піду, думали що так просто балабол. Сім’я не хотіла, щоб ішов і мама особливо, але так як тато пройшов Афганістан, то був той запал, щоб захищати свою країну, своїх дітей», – розповів волинянин.
Читати ще: «Мама по-особливому реагує на мобілізацію»: як телеведучий з Луцька став офіцером
Після теорії та практики, отриманої на Волині, волинську «Сталеву сотку» передислокували на схід, де, зі слів Володимира Осіюка, саме пекло бойових дій. Бригаду відправили на Лиманський напрямок – у Серебрянський ліс.
Чоловік зазначив: бійцям було страшно, але страх вдалося перебороти, адже отримали команду тримати певні позиції. З його слів, найважче було в перші дні, коли для кожного воїна все – нове.
«Так як я був командиром відділення, я вів за собою побратимів, і кожен мав якусь задачу виконувати на рубежі, щоб стримувати агресора. Як ми тільки прийшли на той рубіж, агресор звідкись дізнався, що нові й одразу почалися штурми в перші дні, але дякувати Богу ніхто не злякався, і ми стримали штурми», – розповів захисник.
Волинянин постійно був на зв’язку зі своїми рідними. З його слів, телефонував спершу мамі, щоб не хвилювалася, адже мала онкозахворювання, а потім дітям і дружині. У червні цього року мами Володимира Осіюка не стало.
Читати ще: «Я планував багато, а зараз нічого зробити не можу»: як волинянин живе після поранення
«Вона (мама – ред.) сказала, що мені щось погано, знов назначили хімію. Кажу: «Мам, не хвилюйтеся, все буде добре». Була надія, що все буде добре, мама дуже чекала, що я приїду і з дня на день мав би приїхати, але так сталось, що не дочекалася», – сказав військовий.
Дружина та двоє синів, розповів боєць 100-ї механізованої бригади, найбільша його розрада зараз. З його слів, сім’я завжди зустрічає з обіймами.
«Діти все розпитують: «Тато, а в тебе є гранати? А в тебе є така там машина? Тато, а що ти там робиш?» Старший Сергій, то він скромніший, а менший Сашик як приїжджаю, то рахуй кожен день зі мною: «Тато я з тобою! Тато, завези нас на озеро», – каже чоловік.
Сини, зі слів чоловіка, сильно сумують і потребують батьківської уваги. Постійно хвилюється і дружина, сказав Володимир Осіюк, котрій також потрібна підтримка.
«Двоє дітей, а так як хлопці, то є хлопці. Треба, щоб батько часом і крикнув. Як на сході був, то вона каже: «На трубку, скажи їм щось, щоб послухалися», – розповів захисник.
Після короткотривалих відпусток вдома, говорить командир відділення 100-ї механізованої бригади, все одно хочеться повертатися в стрій, до побратимів.
«Бачення зовсім інше. Приїжджаєш, і як не у своїй тарілці. Якось не так, все по-іншому. Назад туди уже до хлопців тягне, бо вони як брати вже стали, побратими. Довго служиш, діти ростуть, хочеться і з ними проводити час, і десь на природу виїхати», – каже чоловік.
Зараз Володимир Осіюк перебуває на відновленні на одному з полігонів у західній частині України. З його слів, розслабитись собі не дозволяє, адже війну ще не завершено.
«Коли поїдемо знову туди, на схід, може всі навики і не знадобляться, але потрібні нам ми зможемо використати в ситуаціях, які в нас можуть виникнути. Думаю, що ми переможемо! Залежить, напевно, як підтримає нас Захід зброєю і всім іншим. Якби Захід підтримав нас цим всім, плюс наша мотивація, тай перемога за нами!» – додав військовий.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це Суспільному розповів 35-річний військовослужбовець. З його слів, у перший день збройного вторгнення Росії в Україну їздив по рідному селу на Ковельщині, аби відшукати старосту та отримати повістку.
«24 лютого подзвонила мама і каже: «Вов, ти бачив, що почалась війна?» Кажу: «Ні». До обіда ще почекав, з обіда почув, що роздають повістки. Подзвонив сам до нашого старости і попросив повістку. Машиною найшов сам, взяв повістку в руки і поїхав в Ковель в військкомат», – сказав чоловік.
Володимир Осіюк зазначив: його рішення про вступ до війська спочатку прийняли не всі. У складі волинської бригади, а тоді ще ТРО, він потрапив під білоруський кордон, де відбувалися заняття й навчання для бійців як-от риття окопів, оборонні та бойові дії, тактична медицина.
«Друзі не вірили, що піду, думали що так просто балабол. Сім’я не хотіла, щоб ішов і мама особливо, але так як тато пройшов Афганістан, то був той запал, щоб захищати свою країну, своїх дітей», – розповів волинянин.
Читати ще: «Мама по-особливому реагує на мобілізацію»: як телеведучий з Луцька став офіцером
Після теорії та практики, отриманої на Волині, волинську «Сталеву сотку» передислокували на схід, де, зі слів Володимира Осіюка, саме пекло бойових дій. Бригаду відправили на Лиманський напрямок – у Серебрянський ліс.
Чоловік зазначив: бійцям було страшно, але страх вдалося перебороти, адже отримали команду тримати певні позиції. З його слів, найважче було в перші дні, коли для кожного воїна все – нове.
«Так як я був командиром відділення, я вів за собою побратимів, і кожен мав якусь задачу виконувати на рубежі, щоб стримувати агресора. Як ми тільки прийшли на той рубіж, агресор звідкись дізнався, що нові й одразу почалися штурми в перші дні, але дякувати Богу ніхто не злякався, і ми стримали штурми», – розповів захисник.
Читати ще: «Я планував багато, а зараз нічого зробити не можу»: як волинянин живе після поранення
«Вона (мама – ред.) сказала, що мені щось погано, знов назначили хімію. Кажу: «Мам, не хвилюйтеся, все буде добре». Була надія, що все буде добре, мама дуже чекала, що я приїду і з дня на день мав би приїхати, але так сталось, що не дочекалася», – сказав військовий.
Дружина та двоє синів, розповів боєць 100-ї механізованої бригади, найбільша його розрада зараз. З його слів, сім’я завжди зустрічає з обіймами.
«Діти все розпитують: «Тато, а в тебе є гранати? А в тебе є така там машина? Тато, а що ти там робиш?» Старший Сергій, то він скромніший, а менший Сашик як приїжджаю, то рахуй кожен день зі мною: «Тато я з тобою! Тато, завези нас на озеро», – каже чоловік.
Сини, зі слів чоловіка, сильно сумують і потребують батьківської уваги. Постійно хвилюється і дружина, сказав Володимир Осіюк, котрій також потрібна підтримка.
«Двоє дітей, а так як хлопці, то є хлопці. Треба, щоб батько часом і крикнув. Як на сході був, то вона каже: «На трубку, скажи їм щось, щоб послухалися», – розповів захисник.
«Бачення зовсім інше. Приїжджаєш, і як не у своїй тарілці. Якось не так, все по-іншому. Назад туди уже до хлопців тягне, бо вони як брати вже стали, побратими. Довго служиш, діти ростуть, хочеться і з ними проводити час, і десь на природу виїхати», – каже чоловік.
Зараз Володимир Осіюк перебуває на відновленні на одному з полігонів у західній частині України. З його слів, розслабитись собі не дозволяє, адже війну ще не завершено.
«Коли поїдемо знову туди, на схід, може всі навики і не знадобляться, але потрібні нам ми зможемо використати в ситуаціях, які в нас можуть виникнути. Думаю, що ми переможемо! Залежить, напевно, як підтримає нас Захід зброєю і всім іншим. Якби Захід підтримав нас цим всім, плюс наша мотивація, тай перемога за нами!» – додав військовий.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Луганчанин, який їхав на заробітки через Ягодин із фальшивими документами, відбувся штрафом 
Сьогодні 21:10
Сьогодні 21:10
Шукала дівчині клієнтів: у Луцьку суд покарав сутенерку
Сьогодні 20:42
Сьогодні 20:42
Знову їздив «під кайфом»: у Луцьку чоловік на три роки зостався без водійського посвідчення
Сьогодні 19:44
Сьогодні 19:44
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.