Прованс по-волинському: подружжя вирощує равликів на присадибній ділянці

Наталка та Ярослав Найдичі із Сокиричів Ківерцівського району мають поки що незвичне для наших країв хобі: на ділянці у шість соток вони облаштували справжнісінький равликовий рай.

Наталка розповідає, що понад три роки тому, шукаючи ідеї для того, щоб розпочати власну справу, в інтернеті натрапила на статтю про збір виноградного равлика у волинських лісах. «Нас це зацікавило, почали шукати інформацію й дізналися, що є равликові ферми за кордоном, що вже й у нас починають їх розводити, – каже жінка. – Ми все більше заглиблювалися в цю тему. А ще й сталося так, що я лишилася без роботи. Це і стало поштовхом узятися за цю екзотичну справу».

І розпочали Найдичі з того, що купили 42 кілограми маточного стада. «Воно було у стані сну, ми його пробуджували, відгодовували, – провадить Наталка. – Равлики розмножувалися, відкладали ікру. Потім ми її збирали у ланчбокси, де вона зберігалася на спеціальній суміші протягом двох-трьох тижнів. Після того, як мальки равлика вилуплюються, висаджуємо їх у поле, де вони ростуть аж до осені, до перших заморозків».

Для того, щоби годувати равликів, господарі висіяли перко – це рослина, виведена шляхом схрещування пекінської капусти з ріпаком. Це складає 50% їхнього раціону, а ще вони їдять спеціальний комбікорм. Його сиплють на щити, під якими живуть равлики. «Це нічні створіння, удень вони здебільшого сплять, – провадить Наталка. – Увечері вмикаємо полив, створюється вологе середовище, равлики вилазять і харчуються».

Допомагає Найдичам господарювати подруга Вікторія, також підтримують батьки. «Равлики потребують багато уваги, – каже Наталка. – Адже їх треба не лише годувати. Маточне стадо ще потрібно обов’язково мити, зрошувати ромашкою для профілактики від паразитів. Увечері ми виставляємо горщики зі спеціальним субстратом, вночі равлики туди залазять, зариваються і відкладають ікру».

Маточне стадо потрібне для того, щоб зібрати ікру, виростити малька. «Цього разу дев’ять кілограмів ікри у нас пішло в поле, а решта – для приготування. Ми зробили спеціальний розсіл і в ньому замаринували ікру. Загалом зібрали її майже 19 кілограмів, – ділиться Наталка. – Маточне стадо може жити довго. От ми його будили в березні, нині червень – це вже закінчення сезону відгодівлі. То під кінець сезону як в кого, наприклад, у нашого знайомого фермера з Тернопільщини лишилося 25% маточного стада, а нам вдалося зберегти майже 60%. Ці равлики часто гинуть під час спарювання. Фермер, у якого ми купували маточник, пропонував нам узяти малька й відразу висадити в поле, бо це набагато простіше. Та ми вирішили пройти весь цикл від початку й до кінця, поекспериментувати, чи нам усе вдасться. Звісно, не обійшлося без помилок, але на них ми вчимося. Та й донині нас консультують люди, в яких купували маточник».

Равликів з маточного стада у поле вже не випускають. Після того, як вони виконали свою функцію – відклали ікру, з них можна готувати страви. До слова, родичі й друзі Найдичів уже мали нагоду скуштувати такі делікатеси.

«Готуємо фаршированих равликів під різними соусами: по-бургундськи, по-лімузинськи з волоськими горіхами та зеленню, з в’яленими томатами і мигдалем та копченою шинкою, а також у вершковому соусі з грибами, – розповідає Наталка. – Цей сорт називається HelixAspersaMuller. Це найменший із їстівних равликів, але найкорисніший».

Процес приготування делікатесу складний. Спочатку равликів кілька хвилин відварюють, потім виймають із мушлі, відділяють кишкову систему. Після того філе відварюють у білому сухому вині впродовж майже двох годин, а мушлі у солі й соді відварюють окремо майже пів години. Далі готують песто – соус, яким фарширують равликів. Запаковують ним мушлю, всередину вкладають відварене філе, зверху – ще песто. Усе, можна смакувати!

Наразі у вольєрі на шість соток, захищеному сіткою, аби равлики не втікали і птахи їх не цупили, – 250 дерев’яних щитів. Утім Найдичі зупинятися не збираються і наступного року планують збільшувати площу.

А розписні пряники – для душі й на радість малюкам

За фахом Наталія Найдич – економіст, у минулому – банківський працівник. Зазвичай про таких людей кажуть, що вони дуже прагматичні, говорять мовою цифр і до будь-якої творчості й креативу діла не мають. Але це точно не про цю пані! Адже, окрім розведення равликів, має вона і ще одне цікаве захоплення – розписує пряники. Каже, це її заняття для душі.

«Я завжди хотіла навчитися малювати, а змоги не було, – розповідає Наталка. – Та якось перед Великоднем в інтернеті побачила, як розмальовують пряники. Мене це так захопило, що вирішила спробувати приготувати такі своїм похресникам. Звісно, перші мої вироби були такі нездалі, та я рук не опустила й вирішила вчитися цієї справи. І щоразу пряники в мене виходили усе кращими. Тобто можу сказати, що я – самоучка, адже не проходила жодних курсів».

У розмальовуванні пряників майстриня вже має п’ятирічний досвід. Її вироби замовляють навіть кондитери з інших областей. Мало того, Наталчиними пряниками смакували й у США, Італії, Іспанії, Канаді, Туреччині.

«Мої пряники – це стовідсотково ручна робота, – усміхається Наталя. – Спочатку випікаю їх, потім заливаю спеціальною глазур’ю, приготованою з цукрової пудри, яєчного білка та лимонного соку. Далі цією ж глазур’ю наношу об’ємне зображення, а вже після цього розмальовую харчовими фарбами».

Пряники, що їх випікає майстриня, – медово-імбирні, втім рецепт – з авторським секретиком. «Рецептів приготування імбирних пряників багато, та я виробила свій – випробувала його і вдосконалила, тож ні з ким не ділюся», – каже жінка.

Такі пряники можуть зберігатися до пів року, а то й ще довше. І при цьому вони не втрачають ані естетичного вигляду, ані смакових властивостей. «Річ у тім, що мед і спеції є натуральними консервантами, – пояснює Наталка Найдич. – Тому ці пряники можуть так довго зберігатися».

Дуже часто пряники замовляють кондитери як топери для тортів, а ще – на Великдень, щоб прикрасити паски, та дітлахам на свято Миколая.

Наталка зізнається, що у всіх своїх починаннях має надійний тил – чоловіка Ярослава. «Він усі мої ідеї реалізовує та підтримує», – усміхається.

Напевно, у цьому й криється секрет успіху та гармонії, адже коли відчуваєш підтримку найближчих тобі людей, то й сам не помічаєш, як за спиною виростають крила.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото з архіву Наталки та Ярослава НАЙДИЧІВ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---