«Пророчу пісню «Маріам» написав ще до війни». Olivan – про перехід з року в поп, alyona alyona та волонтерську поїздку в Бучу

Під час повномасштабної війни з росією в Україні з’явилася низка якісних україномовних музикантів, які тішать українців і звучанням, і текстами. Один з таких співаків – лучанин Валентин Мушинський із псевдонімом Olivan. Раніше він був солістом рок-гурту One Light Inside, а нині його трек «Маріам» розриває TikTok. Невдовзі Валентин планує випуск спільного треку з alyona alyona.

Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало Валентина Мушинського про те, як з’явився Olivan, чи буде й надалі існувати One Light Inside, про майбутній трек з alyona alyona, поїздку в Бучу, волонтерство та ставлення до білорусів.

Уперше я тебе побачив на Х-факторі в складі One Light Inside. Ви пройшли далі, але якщо не зраджує мені пам’ять, більше вас в ефірах не було. Розкажи чому.

Це дуже цікава історія. Я маю проблеми з пам’яттю, зокрема погано вивчаю слова пісень. У нас була пісня Скрябіна «Спи собі сама», яку ми грали далі. Дуже часто недосипали, спали по дві-три години, адже потрібно було виїжджати на Київське море, де ми базувалися. Під час виступу я просто забув одну строфу і проспівав набір слів. Судді сказали: «Вау, пацани, ви круто зробили». А люди, до яких нас приліпили, сказали, що ми злажали. Я думаю, нас тому і вирізали, щоб судді не виявилися дурниками, адже я лажанув по словах. Ми майже дійшли до прямих ефірів. На той час це дало нам реальний поштовх, оскільки ми з’явилися зі своєю авторською піснею і одразу ж зникли. Люди почали цікавитися нами, запитували в коментарях після ефірів, мовляв, де One Light Inside. На той час у ВК в нас було десять тисяч підписників.Коли готувався до інтерв’ю, то не зміг знайти інформації, як створювали гурт. Пригадай початок One Light Inside.

Мене вигнали з попереднього гурту, сказавши, що не вмію співати. Після цього я на рік закрився і займався музикою. Мене всі човпли: «Валік, іди на роботу, тобі 23 роки, а ти співаєш з піаніно вдома». Потім я створив невеличкий попсовий проєкт !nde, який проіснував рік. Невдовзі ми почули пісню Bring Me The Horizon Can you feel my heart і переключилися на рок. Я взяв до рук електрогітару, ми почали грати – і воно прикольно вийшло.

Якщо не помиляюся, на YouTube гурту Can you feel my heart було першим відео.

Так, тоді ми почали з цього треку як данини тим чувакам, які затягнули нас у рок. Перший гурт був роковим, далі я перейшов у попсу, а потім знову в рок.Гурт випустив два альбоми Stay with me та 99, майже усі пісні яких англомовні. Чому тоді ви обрали саме англомовний вектор, який чимось схожий до Hardkiss? Їхні перші треки також переважно були англомовні.

Знаєш, від початку в нас були такі дитячі мрії: якщо це світова команда, то вона має грати та співати англійською. У нас був якийсь такий критерій. Воно так і сталося, адже на початку ми багато поїздили по закордонах. Перший наш виступ був у Польщі, потім – Австрія, Чехія, Грузія, Білорусь. У рашці не виступали (сміється, – О.З.), хоча нам пропонували виступати у Криму в 2014 році, коли півострів у нас забрали. Це була пропозиція виступити на фестивалі, тоді башляли колосальну суму грошей – орієнтовно чотири тисячі доларів. А на той час у нас був гонорар десять тисяч гривень. Вони казали, що провезуть нас через Білорусь, а потім через росію, тобто за документами ми мали б заїхати і виїхати з Білорусі, а те, що були б у росії та Криму, в документах не відображалося б. Була спокуса, але ми порадилися, зрозуміли, що це не наш варіант, і послали їх. Добре, що не поїхали, як Аліна Паш (сміється, – О.З).Стиль гурту схожий до Linkin Park, Bring Me The Horizon, та й загалом у вас круті пісні, але нині ти запустив сольний проєкт Olivan, в якого музика зовсім інша. Як це сталося, чому вирішив відійти від року?

У мене були заготовки, що зовсім не сходилися з вектором гурту, який характеризувався драйвовістю, високим вокалом. А тут хотілося співати низами. Ми поговорили з хлопцями, щоб узяти цей вектор, і вийшло доволі непогано. Вся команда та сама, нічого не змінилося. Водночас ми не відкидаємо One Light Inside, гурт існує. Просто так вийшло, що Olivan став актуальним за смисловим навантаженням. В останньому нашому турі сходом України (багато з цих територій зараз тимчасово окуповані) ми грали ось ці високі ноти, потрібно було стрибати на сцені. І я подумав, що мені 29 років, який старий, як мені впадло стрибати. Нам хотілося з пацанами просто стати, щоб я співав, а всі кайфували. Тоді ми відіграли чотирнадцять концертів поспіль щодня у різних містах. Щодня – дорога, нове місто, нова сцена.

Тобто до появи сольного проєкту тебе не спонукала повномасштабна війна?

Ні, про це ми говорили з хлопцями ще до початку війни. Пісню «Маріам» було написано ще до 24 лютого, але вона стала пророчою. Ми обговорювали слова цієї пісні, і в наших думках був образ солдата. Зараз я слухаю пісню і розумію, що вона дуже актуальна.Коли я вперше почув цю пісню і побачив кадри кліпу, одразу ж подумав, що вона про війну і її написано під час війни. Але, як з’ясувалося, трек було написано до 24 лютого. Якщо не секрет, кому присвячував пісню?

Секрет, цього я не кажу нікому (сміється, – О.З.).

До якого жанру ти сам відніс би музику Olivan: це RnB чи є такий вираз – «не стидна попса»?

У нас на це є інший вираз – депресивний інтелектуальний поп. Це інтелектуальна музика, адже певна фраза може означати цілу розповідь. Чому Маріам? З грецької це ім’я означає «та, яка надихає, богобоязнена». Тобто одне слово розкриває цю дівчину в пісні ширше. Наприклад, у пісні «Мама» слова «поки інші обирали гріх, ти обрала моє життя, не своє життя». Зрозуміло, що тут ідеться про аборти, згадуються дев’яності. Адже я знаю багато людей, які розповідають, що в ті роки вони, на жаль, зробили аборт. Щодо пісні «Додому», то там є біблійні алюзії.

Що означає псевдонім Olivan?

Нічого. Просто хотів коротку назву, аби вона легко запам’ятовувалася. Oli – це абревіатура One Light Inside, van – Валентин. Воно склеїлося і вийшло прикольно.Поки ти випустив лише три кліпи, але вони набрали більше переглядів, ніж треки One Light Inside. Як ти думаєш, чому: через те, що зараз українське в тренді, чи через те, що в нас не дуже люблять важкий рок?

Думаю, що мова найбільше на це вплинула. Не можна сказати, що у One Light Inside дуже важка музика. Але музику Olivan легше слухати в навушниках, в автомобілі, на концертах. Olivan може прийти послухати набагато більше людей. На нас приходять і старші люди, зокрема на останньому концерті була моя мама, вона взяла подруг, і вони кайфанули. Думаю, що ця музика для більш широких мас, плюс актуальність, адже у всіх зараз емоційний надрив. Мені обов’язково має хтось написати, що плакав під ту чи ту пісню. Коли я відправив демку нової пісні нашій менеджерці ввечері, вона мені відписала: «Валік, я буду плакати чи мені завтра послухати?»

У твоїх треках «Маріам» та «Додому» є релігійні алюзії. Ти сам пишеш тексти, як відбувається творчий процес?

Складно (сміється, – О.З). Музику мені легко писати, а ось тексти... Я дуже прискіпливий до себе, аби слова мали те смислове навантаження, яке я хочу передати. Тобто спочатку пишу музику, а потім – слова. Трек «Мама» тяжко було писати. Напишеш один рядок – поплачеш (сміється, – О.З.).Наскільки в тебе близькі взаємини з мамою? Як вона ставиться до твоєї творчості?

У мене дуже близькі стосунки з мамою, адже я виріс із нею. 29 років, мамин синок (сміється, – О.З.). Мама завжди бажає лише найкращого, навіть тоді, коли я рік сидів і займався лише музикою, а не ходив на роботу. Зараз все інакше.

Ти й далі плануєш випускати треки синглово чи, можливо, скоро з’явиться альбом?

Поки я планую бути сингловим артистом. Не знаю, чи варто робити альбоми зараз. Альбом – це великі фінансові витрати та дуже малий вихлоп. Не буває так, щоб усі треки з альбому взяли на радіо, щоб на всі треки зробити кліп. Тобто якщо ти робиш один сингл, можеш класно його пропіарити – в TikTok люди знімають відео під пісню, в YouTube дивляться кліп. А коли ти скидаєш на радіо альбом, то ніхто не хоче це слухати, просять один трек. Таким чином деякі пісні втрачаються.

У тебе записано трек з alyona alyona, якого ще немає у вільному доступі. Ти сказав, що наразі він неактуальний, про що ця пісня?

Нещодавно ми послухали і подумали, що він доволі актуальний. Цей трек записано ще торік влітку. Саме ця пісня – це початки становлення Olivan. Коли ми їздили в тури і слухали демо-версію цього треку, нам було прикольно, це вже відрізнялося від One Light Inside, воно було під RnB. Ми записували цей трек у Луцьку, писали разом з нею слова. Вона має дуже цікавий підхід до написання тексту, я його перейняв і мені стало набагато легше. Ми говорили з нею, про що хочемо зараз сказати, потім записували якусь мелодію, слухали і обирали під ту музику якісь слова.Як ти взагалі познайомився з alyona alyona?

Ми списалися в інтернеті. В неї вийшов трек «Голови», я написав, що він класний, і якось зав’язалося. Я скинув їй послухати акустичний альбом One Light Inside, а вона відповіла, що заслухала цей альбом до дір. Тобто я слухав її, вона – мене, і так ми подружилися. Вона і до нас в гості приїжджала, і я з нею часто бачуся, адже зараз їжджу до Німеччини.

Тепер поговорімо про твою громадську та волонтерську діяльність. Пригадай, як ти дізнався, що розпочалася повномасштабна війна та як швидко вдалося організувати волонтерку?

Думаю, це було, як і у всіх. Мене розбудили зранку і сказали, що розпочалася війна. Я не повірив, а тут одразу приліт. Зрозуміло, ти не знаєш, що відбувається, не знаєш, що таке війна, приліт. Це вже зараз розумієш, як летить ракета та загалом, як все діє. Тоді це був великий стрес. Зразу почали форсити, що вибухівку підклали, потім казали, що це ракети, потім – літаки.

Щодо волонтерки, то я помітив, що дуже багато людей розпочали допомагати військовим. А я найперше взявся допомагати місцевим дідусям та бабусям, оскільки зрозумів, що в них можуть бути проблеми, адже сусіди, які їм допомагали, переключилися на інші питання. А це ж наші лучани. Я взагалі десь у років 45 планую піти в мери. Спочатку на свої гроші я закуповував харчі, робив продуктові набори і з друзями розвозив. Закидав у сторіс, кому зі стареньких людей потрібно продуктові набори, може, в під’їзді по сусідству хтось живе. Мені писали, ми створювали анкети та за весь час розвезли десь 470 продуктових наборів. Потім ці старші люди почали передавати одне одному інформацію і до нас приходили на студію.Коли ж я зрозумів, що цим людям допомагають інші, переключився на армію. Я офіційний волонтер німецького фонду «Кіндерштрасен», до якого давав запити на необхідні речі. Наприклад, коли евакуйовували людей з Донеччини, потрібні були гроші на бензин, заплатити водіям, на ці потреби фонд мені виділив чотири тисячі євро. Потім з’явилася потреба у бронежилетах та касках, я сам їздив до Німеччини та забирав це. Також ми допомагали фонду «З Богом у серці» для онкохворих діток, яким потрібні були дуже дорогі препарати. Допомагали й інсулінозалежним. Загалом я привіз допомоги на 2,7 мільйона гривень, а сам фонд допоміг Україні на понад 500 тисяч євро. Якщо десь розповідати дітям, то мені за війну не соромно. Я нічого не вкрав, нічого не продав, багато допоміг.

Ти побував у Бучі та Бородянці. Розкажи про ці поїздки.

У Бучі, Ірпені, Гостомелі була просто дупа, по-іншому це не назвеш. За фактом, ми війни навіть не понюхали. Люди щасливі, що бойові дії там закінчилися. Ми говорили з чоловіком, у якого з хати залишилося пів стіни, і він каже, що буде відбудовувати. Одній сім’ї знищили усе, що можна, – будинки, автомобілі. Якщо дивишся на розвалини, то більш-менш спокійно це сприймаєш, бо розумієш, що це відбудують, а ось коли розповідають, що там відбувалося… Я познайомився з жінкою, яка є мамою чоловіка, якого на велосипеді вбили просто посеред вулиці (це фото, яке облетіло увесь світ). Вона розповідала, що окупанти біля її подвір’я розстріляли сім’ю: чоловіка, жінку та двох дітей. Потім собаки їли їхні трупи. Ось від цих історій справді клубок в горлі. Також ми були в Андріївці. Люди розповідали, що буряти та чеченці – це просто неадеквати, а з росіянами вони могли навіть поговорити. Один чоловік купив собі натівську форму на рибалку, і її в нього знайшли. Щодня до нього приходили чеченець та бурят і били. А якось прийшов російський солдат і сказав збиратися та виїжджати, адже почув, що ті сьогодні його вб’ють. Він знайшов цьому чоловіку авто і показав, куди їхати. Хороших росіян все одно не буває, але якийсь мінімальний прояв людяності в деяких з них був.У Бородянці на тлі двох спалених багатоповерхівок ти заспівав «Маріам» під гітару. Як реагували люди?

Коли Бородянку відбили, росіяни вирішили помститися та обстріляли ці будинки з літаків. Коли я співав, до мене підходили підлітки, бо бачили мене в TikTok.

В одному з інтерв’ю ти казав, що найтепліше гурт One Light Inside приймали у Білорусі. З початку війни ти змінив думку про цю країну та білорусів?

До людей моє ставлення не змінилося, і до влади не змінилося. Ще раніше на одному з концертів у Білорусі кадебіст мене витягнув і допитував. Зрозуміло, як білоруські політики приходили до влади востаннє. А стосовно людей, то вони адекватні. Я не маю жодного знайомого білоруса, який сказав би, що в Україні щось не так. А ось таких росіян було багато. Вони успішно відписали після мого посилу, куди їм іти. У Білорусі багато партизанів, також варто згадати про «Білоруський Гаюн», який дає інформацію про зліт літаків у Білорусі.Ось ти кажеш, що білоруси адекватні. Чому, на твою думку, вони допустили, щоб у них відбувалося таке в країні?

Ми можемо дати по морді, вони – ні. Білоруси дуже мирні люди, проєвропейські. Коли в них були мітинги, вони роззувалися, а лише тоді ставали на лавку. Натомість ми тут руйнували все, що можна, якщо нам потрібно було щось кинути чи зробити з цього барикаду. Вони просто дуже добрий народ. Але якщо вони сюди підуть, то їх покремсають по-чорному. Бо коли нападають якісь дурні – це одне, а від білорусів це буде підлість. Каїн і Авель.

Зараз чимало психологів кажуть, що жити звичайним життям під час війни – це нормально. Як ти відволікаєшся від подій в Україні, можливо, маєш якесь хобі?

Я постійно на студії. Але також маю роботу. Щодо звичайного життя, то ходіть, гуляйте, але не перегинайте палицю з цим. Мені соромно, коли я йду Луцьком і бачу п’яних, які співають якусь дичину чи слухають російську музику. Люди не розуміють, що в країні війна. Відпочивайте, але частину грошей віддавайте воїнам, бо якщо не будете цього робити, то завтра буде не до відпочинку. Я думаю, що психологи в цьому перестаралися, бо люди десь не так зрозуміли і забили болт.

Десь схожа ситуація до 2014 року…

2014 рік при Порошенку був дуже провтиковий. Нам не сказали, що це була війна, я не розумів цього. Я і далі слухав Jah Khalib, бо мені було нормально. Зараз по всіх каналах показують єдині новини і розповідають про ситуацію. Тепер люди розуміють, що сталося.Ти сказав, що маєш роботу, мрія мами здійснилася. Ким працюєш?

Я маю креативне агентство, яке розробляє логотипи, веде соціальні мережі для компаній. Ми можемо запускати рекламні кампанії для компаній та підприємств.

І насамкінець. Кого з українських виконавців ти слухаєш та радив би послухати?

Зараз я взагалі нікого не слухаю. У машині вмикаю наші демки, аби щось дописати. Інколи в мене проскакують музичні твори, але в основному не слухаю музики. Суть у тому, що ти можеш творити, а не в когось щось випадково сплагіатити. Бо випадковий плагіат дуже часто трапляється. У нас був випадок, коли ми сплагіатили самі в себе. Мені писали, що в приспіві з Where do you go ідентична мелодія з Superhero. Ми самі цього не помітили. Тому є фішка не слухати нікого.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Вікторії СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---