«Проковтнути японця». Луцький лікар розповів, чому треба робити ендоскопію

Коли йдеться про таку процедуру, як ендоскопія, у багатьох людей аж шкіра дрижаками береться. Ніде правди діти, це обстеження таки неприємне. Але за низки хвороб украй потрібне, аби встановити діагноз та призначити правильне лікування.

Заступник директора з інформаційно-аналітичної роботи КП «Луцька міська клінічна лікарня», голова Волинського відокремленого підрозділу Всеукраїнської асоціації ендоскопістів, ендоскопіст з 18-річним стажем Андрій Смольянінов в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» розповів, що таке ендоскопія, для чого потрібна така процедура, детально пояснив, які маніпуляції проводить лікар та як має поводитися пацієнт, аби дослідження було максимально комфортним та інформативним.

Що таке ендоскопія?

Ендоскопія – це розділ медичної науки, що досліджує порожнисті внутрішні органи шляхом проникнення через природні отвори. За допомогою гнучкої ендоскопії переважно досліджують кишково-шлунковий тракт – стравохід, шлунок, дванадцятипалу кишку, її відділи, з іншого боку – товсту кишку, пряму, сигмоподібну, ободову. Є методи дослідження тонкої кишки, менш поширені, тому що туди дістатися нелегко.

Також часто досліджують трахеобронхіальне дерево: через ніс тоненьким ендоскопом заходять у трахею та бронхи для виявлення патології органів дихання.

Загалом, ендоскопія – досить розвинена галузь. Зараз ендоскопічні дослідження є практично в усіх сферах медицини. У гінекології – гістероскопія. В урології за допомогою цього методу досліджують сечовий міхур. А зараз урологи ендоскпічно досягають нирок. Є торакоскопія, лапароскопія: більшість хірургічних операцій зараз переходять в малоінвазивну сферу. Впроваджують нейрохірургічні ендоскопічні операції.

Мій профіль – гнучка ендоскопія. Це ендоскопія шлунково-кишкового тракту та трахеобронхіального дерева.

Кому доводилося проходити ендоскопію шлунково-кишкового тракту, запам’ятав цю процедуру неприємною, такою, яку не хотілося б повторювати. А для тих, хто її не робив, вона здається ще страшнішою. Опишіть як лікар, що має відчувати пацієнт під час такої процедури. Вона справді така болюча?

Можу описати цю процедуру і як лікар, і як пацієнт, бо більшість ендоскопістів пробували її на собі. Це варто робити. У мене є колега, який на собі випробовує всі препарати для підготовки кишківника, для колоноскопії, щоб знати, що відчуває пацієнт, і розказати йому, як до цього можна підготуватися.

Гастроскопія – дослідження неприємне. Але якщо розслабитися і правильно поводитися, не панікувати, то це може пройти досить легко. У мене навіть були пацієнти, які під час обстеження сміялися, бо їм було лоскотно в животі.

Коли апарат потрапляє в ротову порожнину на корінь язика, виникає блювотний рефлекс. Він є у всіх. Цей рефлекс мусить бути, бо він є захисним для організму. Аби його зменшити, використовують місцеву анестезію розчином лідокаїну. Коли препарат прискають у горло, він несмачний, гіркий. У горлі утворюється відчуття затерпання, так, ніби щось застрягло. Але і знижується блювотний рефлекс.

Читати ще: «Голова болить так, ніби вдарили чимось важким». Волинський нейрохірург розповів, як розпізнати мозкову кровотечу

Далі, коли апарат проникає глибше до входу в трахею, у гортані може бути спазм – пацієнтові важко дихати, ковтати. Варто не панікувати. Коли відчули, що важко дихати, затримати дихання й спробувати зробити ковточок або «бекнути». У цей момент відкриється верхній стравохідний сфінктер, апарат пройде в стравохід, а далі можна роздихатися й вільно дихати.

Люди часто питають, чим дихати, бо думають, що треба носом. Але носом дихати важко, бо підтиснений надгортанник. Простіше дихати ротом.

У пацієнта виникає відчуття тиснення на шлунок. У цей момент хочеться зригнути. Це можна і навіть треба робити, не варто старатися стримуватися. Треба легенько випускати зайве повітря, бо для того, щоб подивитися щось всередині, ендоскопіст надуває орган, розтягує його повітрям. Коли цього повітря забагато, воно виходить. Це має бути легкий процес для людини, яка перебуває на обстеженні.

Скільки часу триває процедура?

Вона може пройти дуже швидко. А загалом має тривати кілька хвилин. Зараз обладнання дозволяє роздивитися зі збільшенням слизову. Ми зобов’язані задокументувати кожен виявлений дефект. Маємо можливість фотографувати проблеми, які виявляємо. Дві-три хвилини – нормальний час для огляду.

Кому проводять ендоскопію і чи лише з діагностичною метою?

Ендоскопію проводять, якщо є будь-які прояви шлункових розладів. Враховуючи те, що ця процедура недешева, за кордоном, якщо на підставі скарг пацієнта, анамнезу, огляду лікаря можна встановити попередній діагноз, то розпочинають лікування. Якщо воно не допомагає, тоді проводять ендоскопію. У нас це обстеження є доступним, тож досить часто спочатку проводять ендоскопію, виявляють захворювання, тоді лікують.

Окрім шлунково-кишкових захворювань, ендоскопію проводять у разі анемії, щоб виявити можливі джерела хронічної крововтрати в шлунково-кишковому тракті.

Ендоскопію проводять і для раннього виявлення онкопатології.

Читати ще: «Підступність раку молочної залози в тому, що він не болить», – волинський онкохірург

Є планові та ургентні обстеження. Планові – коли їх можна навіть відтермінувати, ургентні – коли невідкладні стани. Ендоскопію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту обов’язково проводять, коли є блювання кров’ю.

Абсолютно показана ургентна ендоскопія, коли є підозра на стороннє тіло, коли людина щось проковтнула. Часто це бувають зубні протези. Якось був випадок, коли хлопець голкою вичищав зуби і ковтнув її. У таких випадках треба одразу їхати в лікарню. Усе це можна дістати ендоскопічно.

А є протипоказання?

Абсолютним протипоказанням є незгода хворого. Звісно, крім випадків, коли це потрібно для порятунку життя. Друге – коли є якісь вади розвитку стравоходу, гортані, глотки, які фізично не дозволяють провести апарат у шлунок.

Бувають моменти, коли є отруєння лугом, якимись подразнювальними речовинами, які люди помилково випивають. Тоді також можуть не провести ендоскопію, бо є великий ризик ще більшого ушкодження стравоходу.

Чи є якісь вікові обмеження?

Жодних. У мене були 95-річні пацієнти, які нормально переносили процедуру. Відносним протипоказом є гострі інфаркти та інсульти. Але тут уже треба вибирати, що страшніше. Якщо є аргументована підозра на шлунково-кишкову кровотечу, то проводимо ендоскопію та зупиняємо кровотечу, бо це стан, який веде до смерті, якщо нічого не робити.Як готуватися до планової ендоскопії?

Достатньо зранку не їсти й не пити. Якщо людина знає, що вона неспокійна за натурою, можна увечері випити заспокійливого. А загалом процедура не потребує спеціальної підготовки.

Як відбувається процедура?

Її проводять у положенні пацієнта на лівому боці, рот має бути трошки опущеним до рушничка, щоб легко витікала слина, тому що під час процедури ковтати її не варто, вона може потрапляти в горло і пацієнт кашлятиме. Апарат проходить через стравохід, шлунок, дванадцятипалу кишку і до низхідного відділу дванадцятки.

У народі цю процедуру часто називають «проковтнути японця». Ендоскопія почала розвиватися понад сто років тому. Спочатку були жорсткі апарати. А от саме японці придумали гнучкі ендоскопи – фіброскопи.

Читати ще: «Останнім часом інсульти молодшають», – невролог з Луцька

Від інших методів обстеження ендоскопія відрізняється тим, що це методика прямого огляду. Раніше це була фіброволоконна оптика. З одного кінця – об’єктив, з іншого – окуляр, з’єднані фіброволокном. Завдяки спеціальній підсвітці видно все, що робиться всередині.

В останні десятиліття розробили відеоскопи. На торці апарата – камера, там само світлодіоди, зображення передається на екран. Але це все одно прямий огляд безпосередньо відеокамерою. Можна не тільки подивитися, а й робити різні маніпуляції. Раніше це здебільшого був забір матеріалу для гістологічних досліджень, зараз це великий спектр ендоскопічних операцій, і він постійно розширюється та вдосконалюється.

У нашій лікарні ми видаляємо поліпи слизової. Це набагато покращує лікування.

Чи завжди поліпи – це рак?

Аж ніяк не завжди. Але, наприклад, у шлунку всі поліпи мають тенденцію перероджуватися в рак. Щоб він не розвинувся, поліпи треба вчасно видаляти.

Чому ж саме японці розвинули ендоскопію. Це острівна держава, жителі якої мають у харчуванні багато морепродуктів, їдять чимало дрібної риби разом з кістками. Вони постійно травмують шлунок, у ньому починаються хронічні запальні процеси, розростаються поліпоподібні утвори, а потім виникає рак.

Це було великою проблемою в Японії до середини минулого століття. Потім вони розробили ендоскопічне обладнання. Японці – одні з найкращих ендоскопістів у світі. Вони запровадили багато методик видалення поліпів, програми раннього виявлення раку й за рахунок цього значно знизили летальність.

А як дізнатися, є поліп чи немає?

Тільки профілактичні огляди. Зараз за програмою НСЗУ є пакети раннього виявлення онкопатологій, зокрема шлунка, товстого кишківника, бронхоскопічний, гістероскопічний та цистоскопічний. Усі громадяни, які досягли 50-річного віку, за направленням мають право пройти цю процедуру безплатно.

Чи завжди треба видаляти поліпи?

У шлунку – завжди. У товстому кишківнику є так звані гіперпластичні поліпи. Звучали такі думки, що їх можна не чіпати, це просто потовщення слизової, дуже низький ризик переродження. Та загалом, усе, що розростається в кишківнику, варто видаляти.

Загалом у світі, за останніми даними, смертність від шлункових кровотеч сягає 6%. У Луцькій міській клінічній лікарні давно працює центр шлунково-кишкових кровотеч сумісно з відділенням ургентної хірургії. Є розроблений алгоритм лікування таких кровотеч.

Пацієнтів, яких доправляють із шлунково-кишковими кровотечами, одразу оглядає хірург, викликають ургентного ендоскопіста.

Запроваджено різноманітні методи зупинки таких кровотеч. Найперша з методик – обколювання розчинами адреналіну. Це призводить до спазму судин і вони закриваються. Але це тимчасовий захід, бо коли адреналін розсмоктується, може статися рецидив кровотечі.

Читати ще: «Щоб не мати проблем із жовчним, дотримуйтеся здорового харчування», – гастроентеролог з Луцька

Далі були термічні методи зупинки кровотеч. Це припікання за допомогою електрокоагуляції. За рахунок припікання тканина стає щільнішою, судина запаюється. Недолік цього методу – коли ендоскопіст підводить електричний термозонд до виразки, то він приварюється, і коли зонд забирають, то той шматочок, який скоагулювався, відривається разом з ним.

У 2010 році ми встановили аргоноплазмовий. Там струм подається струменем газу аргону. І тою аргоновою плазмою виразка запікається, припікається судина, яка кровить, і зупиняється кровотеча. Це досить ефективний метод, і в нас останніми роками не було випадків смерті від шлунково-кишкових кровотеч.

Як зрозуміти, що в пацієнта шлунково-кишкова кровотеча?

По-перше, людина починає блювати кров’ю, може бути не свіжа кров, а вміст, як кавова гуща. Або ж, коли йде в туалет і бачить чорний кал. Якщо він не щільний, то крові ще небагато, якщо дьогтеподібний, як смола, то це небезпечна ознака. Варто невідкладно звертатися до лікаря.

Раніше казали, що хелікобактер пілорі потрібно лікувати. Зараз можна почути різну інформацію.

Якщо при виразці виявлено хелікобактер, то його лікування антибіотиками обов’язкове. Якщо в результаті профілактичної ендоскопії не виявили жодних змін, а є носійство хелікобактера, тут може бути багато різних думок. Звісно, носійство будь-якої бактерії – це ненормально. В Україні поширеність хелікобактера висока, є навіть такі дані, що до 95% населення мають цю бактерію. Якщо його пролікувати антибіотиками, через кілька місяців можливе повторне зараження. Але якщо є бактеріальний гастрит, виразки, його проліковування обов’язкове.

А якщо людина не знає про своє носійство, це може вплинути на її життя?

Якщо немає жодних проявів, якщо це здорове носійство, а таке трапляється, то ніяк не вплине.

Як проводять обстеження товстої кишки?

Його проводять також ендоскопом. Він довший. Щоб підготуватися до процедури, треба очистити кишківник. Люди дуже бояться колоноскопії, тому що вона справді може бути болючою. Але якщо адекватно підготовлений кишківник, якщо ендоскопію проводять за правилами, якщо досвідчений ендоскопіст, то больові відчуття можна або зменшити, або взагалі їх уникнути.

Колоноскопію можна проводити під наркозом, але він також має протипокази та ризики. Я намагаюся проводити огляд без знеболення, щоб бути в контакті з пацієнтом та розуміти, що відбувається в його животі. Болі виникають, коли апарат розтягує брижу кишки. Надмірне розтягнення може призводити до її травматизації. Тому треба не допускати болю, а не якось із ним боротися.

Під час підготовки до процедури зараз не потрібно ставити клізми, є достатньо препаратів, які очищають кишківник.

Якщо хтось із родичів мав рак товстого кишківника, чи потрібно профілактично проходити колоноскопію?

Рак товстого кишківника на сьогодні найпоширеніший. Якщо був рак у родича першого ступеня, ризик захворіти дуже високий. Такі пацієнти підлягають профілактичному скринінгу. Після 40 років щодесять років їм варто робити колоноскопію навіть за відсутності скарг.

Мають насторожити незрозуміла втомлюваність, температура 37.2 на вечір щодня, анемія з нез’ясованих причин, болі в животі, особливо в правій половині, а також швидке невмотивоване схуднення.

Усім іншим громадянам після 50 років профілактична колоноскопія абсолютно показана.

Варто зробити хоча б аналіз калу на приховану кров. Якщо її виявляють, без колоноскопії не обійтися.

Наголошу: за 2019 рік в області було виконано 4200 колоноскопій та виявлено 200 нових випадків раку. Фактично, кожна двадцята колоноскопія виявляє онкологію. В області у нас близько 800 тисяч населення. Колоноскопічно обстежено 0,4%. Це вкрай низький показник. Тож треба звернути на це увагу й обстежуватися, тим більше, що в держави є така програма.

Оксана ГОЛОВІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---