Президент, який заробляє на війні. Розслідування

Нещодавній скандал із заробітками друзів президента на оборонці нарешті привернув увагу українців до того, хто і як «допомагає» армії і яка роль у цьому очільника держави, інформує УНІАН.

А нібито чесний продаж Порошенком своїх активів, які отримують оборонні замовлення, насправді проходить із застосуванням схем, аби не платити податків. Завод «Кузня на Рибальському». Гектари землі, ангари й цехи, в яких відбуваються надсекретні речі. Збиткова протягом всіх останніх років, із початком війни «Кузня» починає отримувати із бюджету шалені гроші – на виробництво різної зброї й ремонти військової техніки. Скільки конкретно гребуть власники «Кузні» з бюджету було невідомо – все оборонне замовлення в Україні під грифом «Цілком таємно».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РОЗКРАДАННЯ В УКРОБОРОНПРОМІ: ЗМІ ПОКАЗАЛИ «ВІДКАТ» ПАРТНЕРА ПОРОШЕНКА

«Ці суми секретять тільки тому, щоб широкий загал не дізнався, що власне «Ленінська кузня» бере участь у державному оборонному замовленні, а саме оснащує український флот», – розповідає керівник відділу боротьби з корупцією центру політичних студій та аналітики ЕЙДОС, експерт РПР Гліб Канєвський.

Правду ховали й ховають, втім «Гроші» з надійних джерел отримують ексклюзивні документи із сумами. І мова не про сотні мільйонів, як вважали експерти раніше. Мова про мільярди!



Флагман українських військово-морських сил, фрегат «Гетьман Сагайдачний»

Відсьогодні ми знаємо, що київська «Кузня» Петра Порошенка тільки на ремонті цього корабля заробила понад півмільярда гривень. Зокрема, у жовтні 2017 року за комплексні ремонтно-модернізаційні роботи було сплачено 91 млн грн. У травні 2018 року гроші, схоже, закінчилися, і на ці ж роботи додали ще 229 млн грн. Ремонт тривав, і в жовтні 2018 року вирішили ремонтувати двигуни за 23 млн грн. А під новий рік «Кузня на Рибальському», отримала ще один величезний транш на модернізаційні роботи – 218 млн грн.

Загалом, за фрегат отримали із бюджету 561 млн грн. Можливо, хтось скаже, ну, то й що? Ремонт – справа коштовна. І це дійсно так. Та виявляється, на порятунку флагману флоту «Кузня» банально виступала «прокладкою», тобто фірмою для накрутки вартості. Як так? У вимогах до тендеру було прописано, що підрядник повинен мати вихід до Чорного моря, якого в «Кузні» немає, вона знаходиться в Києві, на Дніпрі.

«Кузня» отримала це замовлення, і віддала 10% від тендеру «Іллічівському судноремонтному заводу» за можливість працювати на їх потужностях, а можливо й самі роботи виконуються силами Іллічівських ремонтників. «Тобто сама «Кузня» знаходиться в Києві, вона отримує гроші на ремонт двигунів в Одесі, очевидно, що вона виступає банальним посередником», – говорить Гліб Канєвський.

На додачу з’ясовується, що роботи ці були сумнівної якості, і прокуратура вимагала оштрафувати президентський завод.



Зокрема, в повідомленні ГПУ йшлося про те, що у 2017 році було виявлено «факт виходу з ладу дизельного двигуна фрегата Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Гетьман Сагайдачний» невдовзі після його ремонту, проведеного на виконання державного оборонного замовлення... Прокуратура звернулась до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій в інтересах держави на суму 668 тис грн». Але... нічого не вийшло.

Президентську «Кузню» після того не лише не оштрафували, а навпаки – найняли на ще більший підряд з ремонту цього ж корабля. Заробляє «Ленкузня» і на військових катерах – «Кентавр» та «Гюрза».

Шість таких уже передали до війська, ще два продовжують будувати. За скільки? 132 млн грн за кожен. Тобто за шість поставлених за роки війни катерів завод Порошенка отримав 792 млн грн. Але і тут не обходиться без махінацій. Адже щоб корабель став бойовим, йому потрібна зброя, частину якої, за дивним збігом, теж виготовляє «Кузня на Рибальському». На бойових катерах стоять по два «Автоматичні гранатомети УАГ-40».

І кожен із них – а їх використовують не лише на катерах – коштує 799 тис. грн плюс 1603 грн за кожну гранату до нього. На ці статті Міноборони витратило 350 мільйонів гривень. І витрачатиме ще, адже боєкомплект потрібно регулярно поповнювати. Таким чином вже маємо: фрегат «Сагайдачний», катери, гранатомет – 1 млрд 810 млн грн. Це, нагадаємо, секретні кошти лише на одне президентське підприємство. Втім мільярд вісімсот мільйонів – це ще не все.

Президентська «Кузня» постачала бойові катери «УМС-1000» для прикордонників. За незрозумілих причин, один з таких катерів у Маріуполі вибухнув 7 червня 2015 року просто на очах відпочивальників. Один прикордонник загинув, п’ятеро були поранені.

ЗМІ багато розповідали про цей нещасний випадок, проте ніхто не знав, що катери «УМС-1000» будує для військових президентська «Ленінська кузня». Попри таку надзвичайну пригоду у 2015-2016 роках, прикордонники заплатили за катери ще майже 15 млн грн. Іще одна стаття доходів «Кузні»: підствольні гранатомети ГП-25У. На них армійці коштів теж, як виявляється, не шкодують. При вартості близько 20 тисяч гривень за одиницю, армія закупилася в Порошенка на понад 2,5 млн грн. Після катерів сума ніби і не велика. Але якщо додати всі секретні замовлення, великі та маленькі, якщо додати сюди ще бойові модулі для броньовиків «Скорпіон», маски для гармат та інші секретні «пункти», що отримала «Кузня» Порошенка у якості замовлень за п’ять років, отримаємо шалені 2,5 млрд грн. Наскільки ефективно ці державні мільярди були витрачені? Розбиратися краще слідству, і прецеденти були.

«Ми маємо афілійовані структури з президентом, які отримували і освоювали державні замовлення, ба більше, і по «Ленкузні» і по «Богдану» було кілька проваджень НАБУ щодо завищення вартості», – розповідає політичний експерт Микола Мельник. Мова про справу скандальних бронеавтомобілів «Тритон».



Детективи НАБУ розбиралися, як прикордонна служба України, яка мала придбати їх у «Кузні на Рибальському» по 4,7 млн грн, заплатила за кожну машину по 14 млн 800 тис. грн. Доля справи «Тритонів» відома – її закрили. Втім, після останніх гучних скандалів із розкраданням у оборонці, можливо, поновлять? Адже розслідувати є що. Нещодавно активісти-антикорупціонери знайшли свіженькі таємні контракти між Міністерством оборони та вітчизняним автомобільним монополістом «Богданом» на півмільярда гривень.

«Богдан моторс», яка належить першому заступнику секретаря РНБО Гладковському, отримала півмільярда гривень за таємними контрактами на закупівлю вантажних та санітарних автомобілів «Богдан»», – розповідає Гліб Канєвський.



В корпорації «Богдан моторс» переконують – всі попередні недоліки цих авто, на які жалілися волонтери та військові, врахували та виправили. Але що саме змінилося автомобільний гігант чомусь тримає в суворому секреті. Із прес-релізів стає відомо лише про кілька несуттєвих змін. Зокрема, йдеться про те, що були «переглянуті обладнання кабіни водія і медичного КУНГ-у автомобіля; інтер’єр медичного відділення автомобіля зробили більш комфортним для перебування під час виконання завдань; авто обладнали автономною системою підігріву, а паливну систему – спеціальним обігрівачем». Та чи про такі зміни просили військові?

Програма «Гроші» вирушила на фронт, аби особисто запитати у медиків – що саме не так із реанімобілями вітчизняного концерну та чому на фронті їх прозвали «гробовозками».

Донецька область, зона проведення ООС. Таємне місце зустрічі з нашим інсайдером, який служить у лавах ЗСУ... У далекому 2015-му вона, медик за освітою, дізнавшись про жахи війни, кинула мирне життя й відправилася на фронт рятувати наших захисників. Вдома на неї вже кілька років чекає майже доросла любляча донька. Та жінка переконана, що допоки хтось намагається вбивати українських воїнів, її обов’язок – їх рятувати.

«Кожна втрата, вона як шрам на серці залишається... Це ж побратими, це твої друзі, брати», – говорить військова-медик.



Порятунок кожного бійця медики ділять на етапи. Всього їх три. Перший – евакуація на «броні» з поля бою. Тут життя військовиків рятують побратими по зброї. Другий – надати більш кваліфіковану допомогу. Саме цим займається наш інсайдер.

«Я до самої безпечної лінії доїжджаю. Бувало, що доводилося під обстрілами вивозити, але, дякувати богу, все ок... На «нулі» боєць сам собі надає допомогу, або побратими надають допомогу, а тут вже починається більш кваліфікована», – розповідає жінка-медик.

Здебільшого, наш інсайдер використовує волонтерські автівки. Та одного разу в частину завезли шалено крутий український реанімобіль і їй довелося пересісти на нього. «Якщо я в волонтерські машини вірю й знаю, що можу будь-яку поломку виправити, то в «Богдані» – він може просто не завестися», – жаліється вона.

«І були такі випадки?», – питаємо.

«На жаль, був такий випадок, що він не завівся, а потрібно було їхати. Добре, що ми знайшли транспорт і з бійцем нічого не трапилося», – розповідає військова.

Цікаво, що поламаний «Богдан» військові не мають права ремонтувати самостійно: «Можемо тільки відтягнути на СТО». А поки авто ремонтується, медик лишається без машини, а бійці без медичного прикриття. Таким чином, без медпідтримки може залишитись кожен другий підрозділ, який «нагородили» «гробовозкою» пана Гладковського.

Адже, за інформацією волонтерів, торік з 50 «Богданів» зламалися 25. Тож високою має бути не ціна реанімобіля, а його якість. Наразі один такий «безвідмовний» «Богдан» коштує $32 тис. (при ринковій ціні аналогічного, проте цивільного авто – $15 тис.). І що ж армія отримує за ці космічні гроші? На жаль, лише велетенський перелік проблем і дефектів, небезпечних для життя.

Військова-медик розповідає, що, найперше, розлітається «ходова»: «Волонтерські джипи м’які, а ця машина не те, що трясе, підкидає». Крім того, «Богдани» мають низьку прохідність. «У мене був важкий поранений, а «Богдан» навіть не зміг до нього заїхати, важка дорога. Волонтерська ж машина залетіла, забрала і вивезла», – розповідає інсайдер «Грошей».

На додачу, виробники нагородили свій прогресивний реанімобіль ще й ненадійною паливною системою.

«Почали заливати дизпаливо, яке видає держава, й одразу ж почалися проблеми з форсунками», – розповідає військова-медик.

Ускладнює й без того не легке життя медиків і низька маневровість та нестабільність на дорозі. Зважаючи на те, що «Богдан» – гарна мішень, яка легко пробивається з автомата, військові медики воліють не потрапляти на ньому під обстріли. Втім, у свіженькому прес-релізі концерну, де повідомляється про закупівлю нової партії модернізованих «Богданів», жодного слова не сказано про зміни в паливній системі.

Китайське шасі, яке за лічені тижні розсипається на понищених війною дорогах, залишилося тим самим. А отже, прохідність, маневровість та надійність, швидше за все, залишились на тому ж рівні. Схоже, у високих кабінетах оборонівців і у зручних шкіряних кріслах правління автомобільного концерну так і не зрозуміли, що кожна секунда для медика та пораненого – на вагу золота. Або ж, скоріше за все, зрозуміли, втім, гроші важливіші.

«Тут кожна секунда дорога. А через банальні речі ти не можеш зробити своєї роботи», – зауважує військова-медик. Та чи цікавить жадібних чиновників та безпринципних бізнесменів такий дріб’язок, як людські життя? На переконання військових, якби ці люди бодай місяць «побули в тих умовах, що ми зараз, вони б щось по-іншому зрозуміли».

Загалом, медики визнають: «Богдан» – ідеальна автівка... для ідеальних доріг. Й місце їй, в кращому випадку, на третьому етапі евакуації. Тобто там, де їздять звичайні цивільні «швидкі». Але тут є ще одна важлива деталь – на третьому етапі немає дефіциту. Нові, не надто зручні та занадто дорогі реанімобілі тут, по-перше, не потрібні, а, по-друге, не витримають жорсткої конкуренції зі звичайними міськими автомобілями реанімації. А отже єдині, хто зацікавлений в тому, аби фронт заполонили реанімобілі концерну «Богдан» – сам Олег Гладковський та його бізнес-партнер Петро Порошенко.

Але ж в такому випадку виходить, що їхній справжній інтерес – це не сильна армія, а сита старість? На таку думку наштовхує іще одна деталь – за півроку до виборів Петро Порошенко вирішив... продати прибуткову «Ленінську Кузню».



За скільки продав – знов таємниця, цього разу вже не військова, а комерційна. Та ЗМІ все ж довідались: президент із своїм другом й партнером, нардепом Кононенком отримали від Сергія Тігіпка за «Ленінську Кузню» приблизно $300 млн. В національній валюті це більше, ніж 8 млрд. А скільки податків після продажу Петро Порошенко заплатив у виснажений війною бюджет України? Відповідь на це питання шокує. Але все по черзі. «Гроші» зустрілися з киянином Олександром Мостовенком, який не є олігархом, але, як і колись олігарх Порошенко, має акції заводу на Рибальському. Загалом, близько 5% акцій «Ленкузні» залишились у простих власників – робітників, їх родин та нащадків – після того як Порошенко із Кононенком продали свої 95%.

«Думаю, таких людей по Києву дуже багато залишилось з такими акціями», – вважає Олександр. Після купівлі заводу у Порошенка, упродовж 20 днів Тігіпко, як зобов’язує закон, докупав залишки акцій у міноритаріїв.

«Ці акції скуповувались у людей, і я навіть завітав до «Ленінської Кузні... Побачив багато людей, які вирішували питання зі своїми акціями, продавали новому керівництву заводу», – розповідає Олександр. За скільки ж пан Тігіпко викупав акції у простих людей? І скільки ці прості власники зробили відрахувань в бюджет? 2 589 грн – стільки платили за акцію. І з кожної продавець автоматично відраховував у бюджет понад 500 гривень. Це 18% податку на прибуток та 1,5% військового збору. Тобто за свою 21 акцію Олександр, якщо би встиг їх продати, мав би заплатити в казну 10 тис. 600 грн. А скільки мали би сплатити податку Порошенко і Кононенко за свої майже півтора мільйона акцій? За податковим алгоритмом, який діє для всіх українців, – 1 млрд 579 млн грн! За ці кошти можна було б придбати 12 новеньких танків «Оплот», або ж майже 60 «Булатів».

Втім, податків за «Кузню» президент Порошенко не заплатив. Тому що для продажу він обрав не просту, вигідну для держави, а дуже хитру, вигідну для нього самого, схему.

«Корпоративний інвестфонд – це структура, яка створюється у вигляді акціонерного товариства. Такі фонди звільняються від податку на прибуток, а точніше, фонд має сплатити податки після спливу строку, на який він створений. Це, як правило, довгі строки – 30 −50 років», – розповідає адвокат Іван Герасименко. Такий фонд – це, по суті, офшор усередині країни. Схема для оптимізації оподаткування. Після перемоги на виборах саме до такого фонду – «Прайм Ессетс Капітал», який звільнений від податку на прибуток, Порошенко передав всі свої активи. Саме цей фонд продав офшорці Тігіпка. Тож гроші за українське майно, за завод, що набитий грошима із держзамовлення на оборонку, пішли кудись за кордон...

«Важко прорахувати, хто буде зобов’язаний платити податки через 50 років», – зауважує Іван Герасименко.

«Гроші» надіслали запит до Адміністрації президента із проханням прокоментувати несплату податків за продаж «Ленкузні». Але у відповідь отримали просто відписку: «Інформація щодо отриманих Петром Порошенком прибутків та сплачених ним податків не може розглядатися як запит на інформацію, оскільки не відповідає нормам закону «Про доступ до публічної інформації»».

У Державній фіскальній службі розкривати секрети Петра Порошенка теж відмовилися, посилаючись на те, що це – персональні дані. Тож факт несплачених податків Порошенка мав лишитися великою таємницею, але тепер про неї знають усі.

Олександр Крижанівський, Олександр Соколов, Тетяна Стежар

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---