«Посівна цьогоріч – екстремальна», – волинський фермер

Через вибрики природи та ситуацію з карантином фермери зіштовхнулися з чималою кількістю викликів, які щодня доводиться долати. Про те, як нині живеться аграріям, що потрібно, аби покращити ситуацію в сільському господарстві, про посівну та прогнози щодо майбутнього врожаю в ефірі програми «На часі гість» телеканалу «Аверс» говорили з заступником голови асоціації фермерів Волині Олегом Галасуном.

Посадити на карантин городину, ті культури, які вже мають бути засіяні, годі. Це виробництво не зупинити, бо воно пов’язане з природними факторами. Чого нам очікувати в цьому сезоні?

Польові роботи цього року розпочалися навіть раніше. Окремі агрофірми почали посівну в березні. Це було зумовлено не тільки високими температурами, а насамперед переживаннями за те, що не буде достатньо вологи. Бо хто-хто, а аграрії намагаються стежити за прогнозами. Та все-таки цього року посівна є екстремальною. У попередні роки в орному шарі ґрунту було недостатньо вологи, а цьогоріч ситуація ще критичніша. Я вперше побачив пилову бурю на Волині. Коли оптимальна вологість ґрунту 60-70%, то зараз це 22-23%. Очевидно, деякі культури доведеться пересівати. Колеги з Черкащини, Миколаївщини кажуть, що пропало чимало посівних культур через те, що були заморозки й водночас сухо. Треба думати, чим пересівати. Торік, наприклад, через недостатню вологість ґрунту соняшник у нас не виріс і до метра. До того ж, вчасно треба внести ґрунтовий гербіцид, бо після сходу культури його вже не внесеш. Це інші добрива, інші гроші, інша робота, з якою можна не встигнути впоратися.

Чи можна виправити цю ситуацію?

Якщо піде дощ, то так. Навіть озимина, яку вчасно посіяли, підживили, на сьогодні менша для тої фази розвитку культури, ніж мала би бути, навіть без регуляторів росту, які цьогоріч не доведеться застосовувати, бо пшениця й так буде невисока. І це вплине на урожай. Уже сьогодні дехто каже, що врожай буде меншим на 10-15%. За свою пшеницю я поки не надто сильно переживаю, але ж вже тривожні дзвіночки є, тому що вона не розвивається так, як треба. Є й інша проблема – досить холодні ночі. Зараз проходять терміни обробки гербіцидами зернових культур. Обробили. Пішли дощі. Пішла друга хвиля бур’янів. Боюся, що посіви будуть забур’янені. І це знову проблема, яку треба буде розв’язувати. Це додаткові кошти, гірша якість зерна. Крім того, ми ж не знаємо, яким буде літо.

Чи є системи зрошування у наших фермерів?

У наших фермерів я їх не бачив. Зрошують здебільшого овочеві культури. І сьогодні вже постає питання, що якісний овоч виросте тільки на зрошенні. Віддача від внесених добрив буде тільки тоді, коли є волога. Не у всіх є можливість зробити полив. На Волині ми ніколи не замислювалися над тим, що може бракувати вологи. У нас на Поліссі рівень підґрунтових вод упав на півтора-два метри. Це призводить до того, що висихає підстилка, горять ліси, а це ще більше ускладнює ситуацію. Фермер, звісно, про це мусить думати, але мають бути й державні програми. На жаль, на Волині я не чув про програми, що стосувалися б аграрного виробництва.Хто має стежити за науковою статистикою щодо сільськогосподарського виробництва?

Насамперед в Україні має бути профільне міністерство. Назвіть його як хочете – сільського господарства, агропромислового розвитку. Але воно мусить бути, адже ця галузь в нашій державі займає дуже значний сегмент економіки. По-друге, самі фермери не можуть розв’язати таких проблем. У господарство вони можуть вкласти ті гроші, які в них є. У нас на сьогодні практично відсутнє серйозне кредитування. Аграрії беруть кредити для купівлі техніки. Але намагаються брати короткі. А для сталого розвитку потрібні довгострокові кредити. І вони мають бути доступними й для дрібного фермера. Та цей дрібний фермер має отримувати ще й наукову підтримку. Цього року вони можуть і не заробити, бо не мають змоги продати те, що вже виростили.

На сьогодні серед дрібних фермерів, власників особистих фермерських господарств є проблема продажу продукції. Те, що зараз карантин, не означає, що має загинути виробництво. Їсти треба і в карантин, і після карантину. Продуктові ринки закрили, а торговельні мережі не хочуть купувати продукцію у фермерів. Натомість закуповують її за кордоном і кажуть, що роблять невелику націнку, мовляв, це все постачальники. А постачальники ж напряму пов’язані з цими торговельними структурами. Якщо подивитися в інтернеті відкриті дані нашої митної служби, то можна побачити, що за лютий-березень в Україні у рази збільшився імпорт молока, круп, картоплі. Даруйте, а нам своє куди подіти? Чому вітчизняна продукція псується і її викидають, а закуповують імпортну? Чому ніхто не поставить цих ділків на місце? Чому ніхто не закриє кордони для такої продукції? Цивілізовані країни так і роблять. От, наприклад, спробуйте завезти м’ясо в Польщу чи картоплю в Білорусь. Тобто є так звані немитні бар’єри, які держави використовують, аби захистити власного виробника.

Поміркуймо, що буде з фермером, який не зможе збути продукцію. Він збанкрутує, не зможе далі працювати. Йому що, йти в службу зайнятості й реєструватися безробітним? Держава має його утримувати? Даруйте, але це безглуздя. Люди, які спроможні працювати, які вміють давати собі й не тільки собі раду, завтра в державі будуть жебраками? Усі країни роблять так, щоб цього не було. У Нідерландах, наприклад, за останні два тижні жодна тонна продукції не пропала. Бо припинили імпорт і продають те, що вироблено усередині країни. Сьогодні в них є нестача робочих рук у теплицях і на фермах. А ми, навпаки, викидаємо вирощене.

На Волині є господарства, які вирощують те, що зараз має бути на полицях?

Звісно, є! У людей є запаси картоплі, її притримали, бо сподівалися на те, що вона буде дуже дорога навесні. Але сьогодні вони продають її дешевше, ніж у супермаркетах. За звичайних умов, коли нема карантину чи ще чогось, такі люди дають самі собі раду. Держава не звикла про них думати. Але ж сьогодні їм зруйнували ланцюжки постачання, отже, мають бути вибудовані нові. І державні структури мають брати в цьому безпосередню участь. Пандемія триває у всьому світі. Але є приклади дещо інших підходів у різних державах. І ми хотіли б, щоб держава до нас ставилася з більшою увагою. Ми навесні можемо влізти у борги, щоби вчасно посіяти й посадити, а восени розраховуватися. Але хочемо мати надію, що зможемо продати вирощене. От, наприклад, коли в травні буде послаблено карантин, чому б не спробувати відкрити оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією на Новому ринку? Одна справа – закрити, а інша – поставити в рамки. Думаю, люди дотримуватимуться правил.

Чи будемо з врожаєм? Чи прогодує себе Україна?

Будемо. Люди працюватимуть, отримають врожай. Тільки ми хотіли б, щоби було трошки більше сприяння й уваги з боку державних структур і до малого фермера, і до більшого, і до великих товаровиробників, адже вони під тим самим Богом ходять і в них так само дощ не йде тоді, коли вони хочуть. Просто потрібно більше уваги, аби можна було проводити якісь заходи задля збереження наших ресурсів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---