Поезія, що надихає на утвердження свободи: вистава про суд над Кобзарем зібрала в Луцьку аншлаг. Фоторепортаж
Сьогодення доводить істинність та болючу актуальність думок Тараса Шевченка. Свідченням цього є не лише події, які відбуваються, але й інтерес до творчості великого поета та трагедії його життя. Саме про це вистава «Державна зрада», на яку вчора, 25 січня, запросив глядачів Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом».
З перших хвилин вистави перед повною залою Волинського облмуздрамтеатру розгорнулася, без перебільшення, історична драма. Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Юрій Андрузький і Тарас Шевченко, закуті у кайдани, постають перед судом.Членів Кирило-Мефодіївського братства й поета звинувачують у посяганні на безмежну владу тирана і самодержця Миколи Першого. Обвинувачення вимагає відправити бунтівників на ешафот. На захист засуджених стає княгиня Варвара Рєпніна, яка намагається врятувати бодай коханого – Тараса Шевченка.Історія, сповнена душевних мук, авторства Рея Лепіки проводить глядачів через сторінки біографії Кобзаря, перед яким ставлять непростий вибір. Ми знаємо, чим закінчився суд для поета, однак автор і режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко, показують, чого це вартувало Тарасу Григоровичу…«Дуже важливо, незважаючи на війну, розвивати культуру. Сьогодні Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» запросив громадські організації, волонтерів, організації, які опікуються соціально вразливими категоріями населення, ветеранські організації, друзів Фонду відвідати виставу, яка розповідає про нелегкий шлях Тараса Григоровича Шевченка. Ми проводимо такі заходи вже тривалий час. Запрошуємо різних людей, аби вони дізнавалися щось нове. Наприклад, організували концерт, на якому звучали пісні, вкрадені у нас Росією... Дуже важливо сьогодні відволікати людей і давати їм правильне, змістовне дозвілля, яке буде налаштовувати на позитив. Дозвілля, яке, можливо, для когось заново розкриватиме ту історію України, яку від нас приховували», – підкреслює Голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода.Читати ще: «Це історія про дівчинку, яка бачить серцем»: у Луцьку для дітей військових зіграли «Лускунчика»
Окрім яскравої гри акторів, запам’ятався ще один важливий елемент постановки – безсмертна поезія Кобзаря. З неймовірною емоційною силою, просякнутою відчуттям невідворотності страждань, Микола Герел у ролі Тараса Григоровича читав «Мені однаково, чи буду…», «Думи мої, думи мої». Пророчі рядки викликали бурхливі оплески глядачів.Підсумком драми можуть слугувати слова, що їх майже наприкінці вистави сказав персонаж у виконанні Ігоря Натанчука Микола Перший: «Україну ми не відпустимо ніколи… Бо без України – діаманта у короні імперії – ми не варті нічого». Хіба ж не є вони описом вчинків і дій сьогоднішнього правителя Росії? Питання, мабуть, риторичне!І ще потужнішою пролунала відповідь Шевченка після безжального вироку – заслання на невизначений термін в Оренбурзькі степи із забороною писати та малювати: «Ми кинули іскру, з якої, вірю, розгориться полум’я… І Україна буде вільною вперше за тисячу років».
Минуло майже два сторіччя, а ця боротьба триває і нині. Віримо, що наша перемога настане й вогонь з Кобзаревої іскри очистить землю. «…І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Олександр ДУРМАНЕНКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
З перших хвилин вистави перед повною залою Волинського облмуздрамтеатру розгорнулася, без перебільшення, історична драма. Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Юрій Андрузький і Тарас Шевченко, закуті у кайдани, постають перед судом.Членів Кирило-Мефодіївського братства й поета звинувачують у посяганні на безмежну владу тирана і самодержця Миколи Першого. Обвинувачення вимагає відправити бунтівників на ешафот. На захист засуджених стає княгиня Варвара Рєпніна, яка намагається врятувати бодай коханого – Тараса Шевченка.Історія, сповнена душевних мук, авторства Рея Лепіки проводить глядачів через сторінки біографії Кобзаря, перед яким ставлять непростий вибір. Ми знаємо, чим закінчився суд для поета, однак автор і режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко, показують, чого це вартувало Тарасу Григоровичу…«Дуже важливо, незважаючи на війну, розвивати культуру. Сьогодні Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» запросив громадські організації, волонтерів, організації, які опікуються соціально вразливими категоріями населення, ветеранські організації, друзів Фонду відвідати виставу, яка розповідає про нелегкий шлях Тараса Григоровича Шевченка. Ми проводимо такі заходи вже тривалий час. Запрошуємо різних людей, аби вони дізнавалися щось нове. Наприклад, організували концерт, на якому звучали пісні, вкрадені у нас Росією... Дуже важливо сьогодні відволікати людей і давати їм правильне, змістовне дозвілля, яке буде налаштовувати на позитив. Дозвілля, яке, можливо, для когось заново розкриватиме ту історію України, яку від нас приховували», – підкреслює Голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода.Читати ще: «Це історія про дівчинку, яка бачить серцем»: у Луцьку для дітей військових зіграли «Лускунчика»
Окрім яскравої гри акторів, запам’ятався ще один важливий елемент постановки – безсмертна поезія Кобзаря. З неймовірною емоційною силою, просякнутою відчуттям невідворотності страждань, Микола Герел у ролі Тараса Григоровича читав «Мені однаково, чи буду…», «Думи мої, думи мої». Пророчі рядки викликали бурхливі оплески глядачів.Підсумком драми можуть слугувати слова, що їх майже наприкінці вистави сказав персонаж у виконанні Ігоря Натанчука Микола Перший: «Україну ми не відпустимо ніколи… Бо без України – діаманта у короні імперії – ми не варті нічого». Хіба ж не є вони описом вчинків і дій сьогоднішнього правителя Росії? Питання, мабуть, риторичне!І ще потужнішою пролунала відповідь Шевченка після безжального вироку – заслання на невизначений термін в Оренбурзькі степи із забороною писати та малювати: «Ми кинули іскру, з якої, вірю, розгориться полум’я… І Україна буде вільною вперше за тисячу років».
Минуло майже два сторіччя, а ця боротьба триває і нині. Віримо, що наша перемога настане й вогонь з Кобзаревої іскри очистить землю. «…І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Олександр ДУРМАНЕНКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У громаді на Волині створили пожежну команду добровольців
Сьогодні 07:16
Сьогодні 07:16
США відкрили постійну військову базу спецназу в Польщі
Сьогодні 06:42
Сьогодні 06:42
Археологи з Австралії знайшли стародавнє тонганське місто, що існувала в Тихому океані 700 років тому
Сьогодні 00:18
Сьогодні 00:18
У МВС пояснили, як чоловіки з 18 травня отримуватимуть послуги у сервісних центрах
17 Травня 2024 23:42
17 Травня 2024 23:42
Соцпрацівники в громаді на Волині отримали електровелосипеди
17 Травня 2024 23:24
17 Травня 2024 23:24
Британський історик задонатив на ЗСУ 1,4 млн гривень
17 Травня 2024 23:05
17 Травня 2024 23:05
Музею волинської ікони передали феретрон XVIII століття
17 Травня 2024 22:47
17 Травня 2024 22:47
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.