Подружжя медиків з Маріуполя, яке переїхало на Волинь, – про зруйновану лікарню та втечу під обстрілами

«Ми готові свідчити у Міжнародному суді про геноцид Росії проти українського народу», – кажуть Оксана та Кирило Кирсанови, які шість років працювали в обласній лікарні інтенсивного лікування Маріуполя. Суспільному подружжя розповіли, як працювали в зруйнованому медзакладі та вибиралися з-під обстрілів.

Зараз чоловік та дружина практикують в одній з районних лікарень Волині.

Лікарка-анестезіологиня Оксана Кирсанова розповіла: з початку вторгнення медики в Маріуполі працювали на межі людських можливостей. Чоловік та жінка що дві доби змінювали один одного та допомагали пореним.

З 12 березня російські окупаційні війська не випускали персонал з медзакладу вісім діб.

Читати ще: 24 лютого приїхав на роботу і поїхав 12 березня: на Волині працює лікар з Ірпеня

«Без вікон, в мінусову температуру, спали ми в коридорі, там облаштували собі місце. Хворі теж знаходились в коридорі. Прокидалися від нових авіаударів. Авіаудари були щодня. Ті вікна, які ми заклеювали, щоб було хоч трішки тепліше, зранку все розліталось. У вісім ранку знову привозили хворих, їх було дуже багато. Всі операційні працювали на декілька столів», – пригадує лікарка. Додає: в одній операційній робили по 30 операцій в день.

Оксана Кирсанова приймала пологи у жінок, яких перевезли з розбомбленого пологового будинку № 2, який російські війська обстріляли 9 березня. Одну з пацієнток врятувати не вдалося.

«Жінка, її випадок став дуже резонансний. В неї був повністю роздроблений таз, відірване стегно, була в стані шоку. Ми намагалися її врятувати, але все безуспішно. Дитину яку хірурги одразу дістали, вона теж була без ознак життя», – розповідає лікарка.

Кирило Кирсанов – оперуючий лікар-уролог, але через війну підміняв травматологів та хірургів інших напрямків.

«В останні дні в нас ні медикаментів, ні антибіотиків, ні перев’язувального матеріалу, в нас не було, ні світла. Ми генератор обкладали мішками з піском, щоб він не постраждав», – каже чоловік.Коли обстрілами було знищене життєвонеобхідне устаткування – медперсонал був змушений залишити лікарню.«Ми кожен день думали, що повинно якесь диво здійснитися, щось же повинно бути краще. А було все гірше і гірше. Ми повністю втратили надію. Ми, коли покидали це місто, розуміли, що залишатися там не можна, що ми вже не допоможемо нікому, що ми безсилі, і був відчай», – пригадує Оксана.Щоб вибратися з міста, медики пішки подолали 20 кілометрів. «Ми пробігли під авіаударами, падали на землю, вставали, бігли далі, вибігли на трасу і нас підхопили небайдужі люди і вивезли з Маріуполя», – каже жінка.

Усе, що подружжя привезли на Волинь – документи та альбом з родинними знімками. У Оксани та Кирила в Маріуполі згоріла квартира. Попри це, каже Кирило, чоловік із дружиною мріють повернутися додому та відбудувати місто.Як розповів Суспільному начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Легкодух, зараз в медзакладах Волині офіційно працює 51 лікар, 11 молодших спеціалістів, провізор, два фармацевти, два бухгалтери, які приїхали з регіонів, де відбуваються бойові дії.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---