«Почула: шукайте, бо з полю бою його забирали мертвим». Розповідь волинянки про полеглого сина
Пішов на війну в перший день повномасштабного вторгнення. Андрій Рудін із села Волошки на Ковельщині був професійним прикордонником.
Російські окупанти вбили його через тиждень після того, як відзначив на фронті день народження. Йому тоді виповнився 41 рік. Андрій Рудін до війни мешкав у Волошках на Ковельщині. Майже все свідоме життя з ним була військова форма. Відразу після школи його забрали до армії. Потім два роки працював прикордонником у Чопі, а наприкінці 2014-го пішов служити у прикордонний загін на Закарпатті з наміром згодом захищати Україну на сході, йдеться в сюжеті 12 каналу.
«Він тоді сказав: «Я йду воювати!» Я кажу: не йди, батько хворий (в батька – онко) і я вже не можу ходити (я почала ходити з палочкою). «Іду!» І всьо. Шо я не просила, плакала. «Я йду!» Такий патріот. Його зупинити не мона було ніяк», – пригадує мама загиблого військового Тетяна Рудін.
У перший день війни Андрію Рудіну принесли повістку. Мати каже: знала, що той відразу зірветься на фронт, тому спершу сину не сказала про візит військових. Надвечір про документ йому повідомила сестра.
«Він ще заготовив дров… Перед самою смертю ті дрова порізав, поскладав. У нього в дровніку такий порядок був», – плаче мама.
Читати ще: «Ну то що, що загинув?» На Волині священник образив матір Героя, яка пожертвувала гроші на церкву
Дзвонив син, згадує, часто, але ніколи й словом не обмовився про бої, місця дислокації й тим більше про поранених чи загиблих побратимів.
«Він мені не признавався, де він. Тільки два слова сказав. Ну тоді саме страшні бої йшли, він був десь біля Києва», – говорить Тетяна Рудін.
Андрій пробув на фронті менше місяця. Загинув 21 березня. Рідні кажуть, що зв'язок з ним зник ще 19-го.
«Я кажу: в мене материнське серце чуствує, його немає живого, – плаче матір Героя. – А я так чуствувала. От чуствувала. Мене ніхто не міг заспокоїти. Я кричала просто. Я просто кричала».
Читати ще: «Не перейдемо навіть за мільйон»: на Волині прихильники московської церкви цькують матір загиблого воїна
До 6 квітня рідні шукали Андрія. Дзвонили в госпіталі. Всі вважали його безвісти зниклим. Навіть зверталися з проханням повідомити хоч щось про військового до користувачів соцмереж. Мама згадує момент, коли сімʼї сказали телефоном, що Андрія вже немає в живих. Тоді почула: «Шукайте, бо з полю бою його забирали мертвим».
«Ми їхали. Село Кисилівка, і з-за третьої хати вискочили тиї й давай стріляти. Його зразу на смерть, каже. Зразу його вдарило в голову. Каже, що пробував пульс, пульсу в нього вже не було», – пригадує мама загиблого військового Тетяна Рудін.
Майже через місяць, 16 квітня, Андрій Рудін повернувся «на щиті».«Я сижу тако в кухні. Бачу: їде машина і поїхала так помаленьку-помаленьку. В мене серце тьохнуло: то, навєрно, з воєнкомата. І я так бачу далеко: розвертається, їде жовта з синьою полоскою... І привезли свідоцтво про смерть», – говорить жінка.
Поховали Героя в рідному селі Волошки на місцевому кладовищі. Люди пам’ятатимуть Андрія Рудіна як доброго уважного односельчанина та відважного воїна, який постійно рвався на війну і став першим із села, якого з великою жалобою провели в останню дорогу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Російські окупанти вбили його через тиждень після того, як відзначив на фронті день народження. Йому тоді виповнився 41 рік. Андрій Рудін до війни мешкав у Волошках на Ковельщині. Майже все свідоме життя з ним була військова форма. Відразу після школи його забрали до армії. Потім два роки працював прикордонником у Чопі, а наприкінці 2014-го пішов служити у прикордонний загін на Закарпатті з наміром згодом захищати Україну на сході, йдеться в сюжеті 12 каналу.
«Він тоді сказав: «Я йду воювати!» Я кажу: не йди, батько хворий (в батька – онко) і я вже не можу ходити (я почала ходити з палочкою). «Іду!» І всьо. Шо я не просила, плакала. «Я йду!» Такий патріот. Його зупинити не мона було ніяк», – пригадує мама загиблого військового Тетяна Рудін.
У перший день війни Андрію Рудіну принесли повістку. Мати каже: знала, що той відразу зірветься на фронт, тому спершу сину не сказала про візит військових. Надвечір про документ йому повідомила сестра.
«Він ще заготовив дров… Перед самою смертю ті дрова порізав, поскладав. У нього в дровніку такий порядок був», – плаче мама.
Читати ще: «Ну то що, що загинув?» На Волині священник образив матір Героя, яка пожертвувала гроші на церкву
Дзвонив син, згадує, часто, але ніколи й словом не обмовився про бої, місця дислокації й тим більше про поранених чи загиблих побратимів.
«Він мені не признавався, де він. Тільки два слова сказав. Ну тоді саме страшні бої йшли, він був десь біля Києва», – говорить Тетяна Рудін.
Андрій пробув на фронті менше місяця. Загинув 21 березня. Рідні кажуть, що зв'язок з ним зник ще 19-го.
«Я кажу: в мене материнське серце чуствує, його немає живого, – плаче матір Героя. – А я так чуствувала. От чуствувала. Мене ніхто не міг заспокоїти. Я кричала просто. Я просто кричала».
Читати ще: «Не перейдемо навіть за мільйон»: на Волині прихильники московської церкви цькують матір загиблого воїна
До 6 квітня рідні шукали Андрія. Дзвонили в госпіталі. Всі вважали його безвісти зниклим. Навіть зверталися з проханням повідомити хоч щось про військового до користувачів соцмереж. Мама згадує момент, коли сімʼї сказали телефоном, що Андрія вже немає в живих. Тоді почула: «Шукайте, бо з полю бою його забирали мертвим».
«Ми їхали. Село Кисилівка, і з-за третьої хати вискочили тиї й давай стріляти. Його зразу на смерть, каже. Зразу його вдарило в голову. Каже, що пробував пульс, пульсу в нього вже не було», – пригадує мама загиблого військового Тетяна Рудін.
Майже через місяць, 16 квітня, Андрій Рудін повернувся «на щиті».«Я сижу тако в кухні. Бачу: їде машина і поїхала так помаленьку-помаленьку. В мене серце тьохнуло: то, навєрно, з воєнкомата. І я так бачу далеко: розвертається, їде жовта з синьою полоскою... І привезли свідоцтво про смерть», – говорить жінка.
Поховали Героя в рідному селі Волошки на місцевому кладовищі. Люди пам’ятатимуть Андрія Рудіна як доброго уважного односельчанина та відважного воїна, який постійно рвався на війну і став першим із села, якого з великою жалобою провели в останню дорогу.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На ремонт вулиці волинське місто витратить понад 8 млн
Сьогодні 14:12
Сьогодні 14:12
Підрозділи рекрутингу створять у кожній бригаді ЗСУ
Сьогодні 13:55
Сьогодні 13:55
У Луцьку провели в останню дорогу Героя Богдана Войтюка
Сьогодні 13:39
Сьогодні 13:39
На Донеччині загинув військовий з Волині Микола Ковтонюк
Сьогодні 13:22
Сьогодні 13:22
Трамп хоче швидко закінчити війну в Україні, – Politico
Сьогодні 12:50
Сьогодні 12:50
Росія вдарила по центру Одеси: є руйнування та постраждалі
Сьогодні 12:33
Сьогодні 12:33
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.