Після десятиліть більш ніж скромних умов роботи закладів культури – комфорт і для викладачів, і для учнів*

Кажуть, що культура повертає людям надію, створює простір для розуміння і діалогу, дозволяє почути і зрозуміти одне одного та навіть самих себе. Увага саме до цієї галузі – дуже важлива. Тож справді тішить той факт, що не залишив поза увагою цей напрямок і радник міського голови, а нині кандидат на посаду Луцького міського голови Ігор Поліщук.

В обласному центрі Волині галузь не фінансують за залишковим принципом, а ремонтують музичні та художню школи, оновлюють інструменти, відкривають сучасні бібліотеки, підтримують людей мистецтва, створюють усі умови для реалізації творчих здібностей, естетичного та духовного розвитку людини.

«Зараз зал у такому стані, що нам заздрять музичні школи усієї України»

Луцька музична школа № 1 імені Фридерика Шопена у 2019-му офіційно відзначила 80-літній ювілей. Хоча, як свідчать документальні фото, її історія значно давніша і насправді налічує сотню років. Думка жителів обласного центру щодо цього навчального закладу сформувалася давно – люди вважають, що це справжній храм мистецтва. Його особливу ауру вловлює кожен, хто переступає поріг приміщення, адже культ класичної музики та шляхетності відчувається тут в усьому.

Учитель-методист вищої категорії, заслужений працівник культури України Ірина Вадимівна Циганкова працює в першій музичній школі понад 40 років. Безмежно закохана у музику та свою роботу, вона всією душею вболіває за справи в закладі й уміє яскраво про них розповісти.Вчителька каже, що історія концертного залу, про який піде мова, доволі неординарна. А її нинішній фінал свідчить, перш за все, про велику радість людей мистецтва, які після багатьох літ більш ніж скромних умов роботи нарешті отримали комфорт і для себе, і для своїх учнів. Тож подія, що сталася тут минулоріч, для усіх них і справді унікальна – після десятиліть «простою» концертний зал у школі нарешті повністю облаштували. Знаковою подією для мистецької еліти стало відкриття оновленого концертного залу музичної школи №1, який обладнали новою світловою та звуковою технікою«Історія цього залу, що вміщує 280 чоловік, тривала в часі доволі довго. Починалася вона з того, що наша школа, яка складається з двох частин – старої та нової, мала невеликий актовий зал, де діти виконували академконцерти, – розповідає Ірина Циганкова. – У цьому приміщенні могло перебувати одночасно приблизно сто чоловік, але, образно кажучи, сидячи одне на одному. Це при тому, що навчається у нас 680 учнів. Коли добудували нове приміщення з великим концертним залом, експлуатувати його одразу теж не виходило. Він не мав ні електричного, ні звукового оснащення, на сцені неможливо було поставити рояль, бо підлога не витримувала навантаження, та й існувала проблема належного інструменту. Перед виступами вчителі своїми силами прикрашали сцену, в залі ставили стільці, списані з Будинку культури. Зрозуміло, що за таких умов у школі не можна було підготувати жодного важливого концерту чи конкурсу, на який би приїхали люди».

Про цю задавнену проблему добре знала міська влада, але питання, як каже Ірина Вадимівна, багато років не зрушувалося з місця. Чи то не вистачало коштів, чи то були якісь інші пріоритети, але зал довгий час стояв пусткою. Та врешті ситуація змінилася. Сталося це після того, як у мерії почав працювати радником Ігор Поліщук. Небайдужий до музичного мистецтва, він сам навчався гри на роялі в Ірини Циганкової і прислухався до розповідей працівників школи про проблему з місцем для виступів. Знаючи ситуацію зсередини, Ігор Ігорович подбав про те, щоб міська рада знайшла гроші для закладу і зробила у ньому капітальну перебудову.

«Зараз зал у такому стані, що нам заздрять музичні школи зі всієї України, – продовжує Ірина Вадимівна. – Коли фото з відкриття з’явилися у фейсбуці, ми отримали багато коментарів на зразок «Луцьк – молодець», «Луцьк – у перших лавах європейських міст України». Після реконструкції ми змогли провести перший міжнародний фестиваль «Шопенівська весна». Він проходив у нас і раніше, але мав регіональний статус. А цього разу це був справжній професійний міжнародний конкурс. Його оцінювало поважне журі у складі митців із Польщі, Угорщини, Білорусі, України. Зрозуміло, подібні фестивалі потребують фінансів. І якби не величезне сприяння міської влади, нічого подібного у нас не відбулося б».

Хороший інструмент для музиканта – на вагу золота

Але капітальна реконструкція залу – це лише половина історії. Інша частина стосується роялю «Естонія», який зараз стоїть на відремонтованій сцені і використовується для особливо урочистих випадків. Справа у тому, що хороший інструмент для піаніста – на вагу золота. Адже чимало учнів школи беруть участь у престижних міжнародних конкурсах, де грають на таких висококласних роялях, яких в Україні ніколи раніше не бачили. Аби хоч трохи наблизитися до світових стандартів, школа потребувала кращого інструмента, ніж мала раніше. Однак купити новий – занадто дорого. Тому вирішили провести капітальну реставрацію «Естонії», яку заклад у минулому віддав в оренду театру ляльок.«Фахівці переробили його майже наново, – захоплено розповідає Ірина Вадимівна. – Замінили в ньому практично всю «середину» так, що залишилася лише «коробка», відполірували її. Чесно кажучи, спочатку рояль звучав дещо глухо. Але минуло кілька місяців і зараз його звук просто чудовий. Оглянути зал після ремонту приходили представники міської ради. І мені було дуже приємно, що реставровану «Естонію» опробував сам Ігор Поліщук – він сів за інструмент і заграв п’єсу».Своєю чергою Ігор Ігорович зазначив, що концертний зал першої музичної школи на сьогодні – один із найкращих у Луцьку. Його можна використовуватися не тільки для потреб цього закладу, а й усієї громади, оскільки має повноцінну механіку сцени, хороше освітлення та звучання. А відреставрований рояль за технічним станом є одним із найліпших у місті.

За словами Ігоря Поліщука, на прикладі виділення коштів на потреби цієї музичної школи яскраво прослідковується той комплексний підхід, який влада міста намагається застосовувати до питань, що потребують вирішення у сфері культури Луцька. І лише за таких умов обласний центр Волині може претендувати на імідж дійсно європейського міста, жити у якому буде нинішнє підростаюче покоління.

Тішить, що не лише перша музична школа може похвалитися увагою до себе з боку мерії. Слова вдячності на її адресу звучать від викладачів другої, третьої музичних та художньої шкіл Луцька, в яких теж зроблено ремонти. У новому корпусі Луцької музичної школи №3 облаштовано 8 навчальних класів та концертну залу на 200 місць з якісним світло-звуковим обладнанням, головною особливістю якої став рояль «Boston».Гарний ремонт зробили у Луцькій музичній школі №2.Дякують працівники бібліотечної системи – новоствореної «Бібліотеки-студії «ДіМ», книгозбірні-філії № 2, трансформованої у центр сімейного дозвілля, коворкінг-центру на базі закладу № 6, усіх інших аналогічних установ міста. Приєднуються і жителі мікрорайону Вересневе, які отримали після капітального ремонту новий глядацький зал у Будинку культури.Уперше за 60 років коштом міського бюджету та грантовими грошима міжнародних партнерів вдалося здійснити комплексну реконструкцію приміщення художньої школи: від утеплення стін та даху до заміни вікон та дверей.«Раніше ми ставилися до чиновників, як і всі інші люди: вони – окремо, ми – окремо, – підсумовує Ірина Циганкова. – Мовляв, вони якісь папери пишуть, але нас це не стосується. А тепер, коли читаємо в інтернеті щоденні звіти міської ради, то бачимо і справді величезну роботу у багатьох напрямках. Наприклад, це й спортивні майданчики по всьому місту, й оновлені школи, й увага до лікарень та красиві двори. В оновленій Центральній бібліотеці для дітей на проспекті Президента Грушевського,1 втілили інноваційний проєкт, якого не має жодне місто України: інтелектуальний творчий простір для дорослих і малечі став унікальним прикладом організації публічного простору нового покоління.А після ремонту залу та реконструкції рояля вчителі й батьки учнів нашої школи переконалися в тому, що мерія дійсно дбає про культуру. Якби в усій Україні були управлінці з таким рівнем розуміння ситуації, освіченості, загального розвитку інтелекту, як наш Ігор Поліщук, то в державі було би все гаразд, і не знадобилося б так багато часу, щоб стати своїми в Європі».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---