Пішов на складне завдання, коли інші відмовилися: у Луцьку презентували книгу про ветерана війни. Фото
Одразу три вагомі книги мали змогу побачити студенти Волинського національного університету. Свої роботи в стінах вишу презентували батько й син – Дмитро та Андрій Чоботи.
Письменник, історик та політик Дмитро Чобіт показав серію із двох книг «Ключі від миру до війни». Перша – «Імперське божевілля Московії» – розповідає про справжні причини російсько-української війни. У другій, що має підназву «Що таке Русь, Україна, Росія», йдеться про історію виникнення держав.
Андрій Чобіт представив дебютну книгу, де головним героєм став його друг, ветеран війни з Рівненщини Микола В’юн. Роман «Сержант В’юн» – це опис бойового й життєвого шляху військовослужбовця, який під час захисту України втратив нижні кінцівки. Миколу В’юна аудиторія зустріла оплесками.
Читати ще: «Ми боремося за Україну, а не за чиновників». Бійці «Азову» розповіли лучанам про військову культуру. Фото
Першим слово взяв Дмитро Чобіт, розповівши, що вжитий у назві його праці ключ – це алегорія України й питання її безпеки. Від того, в якій системі безпеки опиниться Україна за підсумками цієї війни, вважає, залежатиме подальша доля миру і війни в Європі та світі.
«Якщо плани Путіна здійсняться і він захопить Україну, то відновиться Російська імперія, збільшиться її потуга. Від цього почнуться нові війни, де будуть використовувати українців, як це було впродовж трьохсот років. Українці завойовували для Росії фактично всі колонії, як-от Кавказ, Далекий Схід. Росія завжди воювала чужою кров’ю, використовуючи підкорені народи для знищення інших», – зазначив Дмитро Чобіт.
Також автор пояснив, чому Росія назвала війну «спеціальною військовою операцією». Мовляв, у кримінальному кодексі РФ, прийнятому в 1995 році, записані положення про унеможливлення для керівництва країни розпочинати нові війни.
«1995 рік – це шість років після завершення війни в Афганістані. У ній загинуло 15 тисяч радянських військових, зокрема й українці. Щоб не допустити подібного, президент Росії Єльцин зробив застереження в кримінальному кодексі. У документі написано, що розв’язування агресивної війни карається 20-річним ув’язненням, ведення війни – теж строком на 20 років. Якби вони назвали війну війною, то треба було б усіх Путінів, Герасимових, Лаврових посадити за злочин», – роз’яснив історик.
Читати ще: У Луцьку вперше показали фільм про воєнне життя батальйону «Любарт»
Андрій Чобіт акцентував, що написати книгу «Сержант В’юн» його мотивував подвиг друга Миколи, який у 2023 році став на захист України. Після того, як відвідав пораненого захисника в госпіталі, записав із ним відеорозмову. Військовий у ній відверто розповів неймовірну історію про бій, в якому взяв участь влітку 2023-го.
«Подумав, що цю історію має знати вся Україна. Ми записали відео, але Микола призупинив публікацію. Мовляв, ще не час усе публікувати. Те відео в мережу не потрапило. Проте я написав перше оповідання про дитинство Миколи в гумористично-сатиричному жанрі. Йому сподобалося, тож ми продовжили – вийшла ціла книга», – поінформував автор.
Микола В’юн – один із тих, хто проявив мужність у важких боях, а після тяжкого поранення зберіг у серці любов до життя. У книзі – широка палітру захопливих подій із гумором, гострим сарказмом і жорстокою правдою війни. Як зізнався автор, у деяких моментах військовому навіть було соромно за дії своїх побратимів.
Пан Микола служив командиром допоміжного відділення під Кремінною. Відділення складалося із шести людей. Бойового досвіду військові ще не мали. Від командування прийшло завдання зачистити посадку, але для цього треба було пройти близько двох кілометрів.
Два основних відділення з різних причин відмовилися це робити. Микола В’юн все ж вирішив спробувати й пішов першим.
«Я заповз у невелику посадку, нахилився над ямкою-копанкою – місцем для одного бійця. Бачу, як чоловік у касці спить. Я до нього, а він каже: «О, сваї». Я йому відповідаю: «Які свої? Ти звідки?» І це був той момент, коли мова має значення. Він не знав значення слова звідки, його очі забігали в різні сторони. Так той чоловік зрозумів, що потрапив у полон. Після того, прикриваючись ним, я полонив ще двох росіян», – пригадав військовий.
Далі до нього приєднався побратим. «Цікаво вийшло. У мене позивний В’юн, у побратима – Риба», – підмітив. Удвох вони взяли в полон десять окупантів.
Ще згодом підійшов побратим Док. Загалом захисники відбили три атаки, ліквідувавши десятки окупантів.
«Після відбиття третьої атаки в мене зосталося десь 15 патронів. Мусив по рації передати, що немає БК. Прямим текстом цього не можна робити, бо ж нас слухали. Якби окупанти почули, то, певне, навіть палками могли б нас вибити. Але по рації сказав: «Треба цвяхів». Росіяни не знають таких слів, а наші все зрозуміли», – додав Микола В’юн.
Після активних боїв військових сильно обстрілювали мінометними мінами. Одна з мін поранила В’юна й Рибу.
«Відчув, що в мене поранення ліктьового нерва, але про ноги ще не зрозумів. Риба був поранений тяжко, проте міг пересуватися. Наказав йому евакуйовуватися. Я ж почув, що завалило Дока. Із пораненнями його дістав. Передав по рації, що ми трьохсоті. Командир одного з тих відділень, що відмовилися йти на завдання, лишився, щоправда, ми його не бачили. Потім він п’ять кілометрів виносив мене на плечах», – розповів Микола В’юн.
На жаль, через довгий шлях евакуації чоловікові довелося ампутувати ноги. Уже в лікарні медсестра, побачивши Миколин медальйон із портретом сина, сказала військовому, що буде за нього молитися. Удома захисник отримав підтримку від дружини, сина та близьких.
Читати ще: Про що не варто говорити з військовими. Поради від «Азов. Супровід» у Луцьку
У чоловіка була висока ампутація, тож клініки не бралися за протезування. Він надсилав 90 заявок в іноземні центри, але лише один відгукнувся. Протези вартуватимуть 60 тисяч доларів – їх оплатив один із благодійних фондів у США.
Насамкінець Микола В’юн зазначив, що є ще чимало людських історій із фронту, про які не написано в книжках. Також закликав суспільство дотримуватися етичної комунікації з ветеранами війни.
Дмитро КЛИМЧУК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Письменник, історик та політик Дмитро Чобіт показав серію із двох книг «Ключі від миру до війни». Перша – «Імперське божевілля Московії» – розповідає про справжні причини російсько-української війни. У другій, що має підназву «Що таке Русь, Україна, Росія», йдеться про історію виникнення держав.
Андрій Чобіт представив дебютну книгу, де головним героєм став його друг, ветеран війни з Рівненщини Микола В’юн. Роман «Сержант В’юн» – це опис бойового й життєвого шляху військовослужбовця, який під час захисту України втратив нижні кінцівки. Миколу В’юна аудиторія зустріла оплесками.
Першим слово взяв Дмитро Чобіт, розповівши, що вжитий у назві його праці ключ – це алегорія України й питання її безпеки. Від того, в якій системі безпеки опиниться Україна за підсумками цієї війни, вважає, залежатиме подальша доля миру і війни в Європі та світі.
«Якщо плани Путіна здійсняться і він захопить Україну, то відновиться Російська імперія, збільшиться її потуга. Від цього почнуться нові війни, де будуть використовувати українців, як це було впродовж трьохсот років. Українці завойовували для Росії фактично всі колонії, як-от Кавказ, Далекий Схід. Росія завжди воювала чужою кров’ю, використовуючи підкорені народи для знищення інших», – зазначив Дмитро Чобіт.
«1995 рік – це шість років після завершення війни в Афганістані. У ній загинуло 15 тисяч радянських військових, зокрема й українці. Щоб не допустити подібного, президент Росії Єльцин зробив застереження в кримінальному кодексі. У документі написано, що розв’язування агресивної війни карається 20-річним ув’язненням, ведення війни – теж строком на 20 років. Якби вони назвали війну війною, то треба було б усіх Путінів, Герасимових, Лаврових посадити за злочин», – роз’яснив історик.
Андрій Чобіт акцентував, що написати книгу «Сержант В’юн» його мотивував подвиг друга Миколи, який у 2023 році став на захист України. Після того, як відвідав пораненого захисника в госпіталі, записав із ним відеорозмову. Військовий у ній відверто розповів неймовірну історію про бій, в якому взяв участь влітку 2023-го.
«Подумав, що цю історію має знати вся Україна. Ми записали відео, але Микола призупинив публікацію. Мовляв, ще не час усе публікувати. Те відео в мережу не потрапило. Проте я написав перше оповідання про дитинство Миколи в гумористично-сатиричному жанрі. Йому сподобалося, тож ми продовжили – вийшла ціла книга», – поінформував автор.
Пан Микола служив командиром допоміжного відділення під Кремінною. Відділення складалося із шести людей. Бойового досвіду військові ще не мали. Від командування прийшло завдання зачистити посадку, але для цього треба було пройти близько двох кілометрів.
Два основних відділення з різних причин відмовилися це робити. Микола В’юн все ж вирішив спробувати й пішов першим.
«Я заповз у невелику посадку, нахилився над ямкою-копанкою – місцем для одного бійця. Бачу, як чоловік у касці спить. Я до нього, а він каже: «О, сваї». Я йому відповідаю: «Які свої? Ти звідки?» І це був той момент, коли мова має значення. Він не знав значення слова звідки, його очі забігали в різні сторони. Так той чоловік зрозумів, що потрапив у полон. Після того, прикриваючись ним, я полонив ще двох росіян», – пригадав військовий.
Ще згодом підійшов побратим Док. Загалом захисники відбили три атаки, ліквідувавши десятки окупантів.
«Після відбиття третьої атаки в мене зосталося десь 15 патронів. Мусив по рації передати, що немає БК. Прямим текстом цього не можна робити, бо ж нас слухали. Якби окупанти почули, то, певне, навіть палками могли б нас вибити. Але по рації сказав: «Треба цвяхів». Росіяни не знають таких слів, а наші все зрозуміли», – додав Микола В’юн.
«Відчув, що в мене поранення ліктьового нерва, але про ноги ще не зрозумів. Риба був поранений тяжко, проте міг пересуватися. Наказав йому евакуйовуватися. Я ж почув, що завалило Дока. Із пораненнями його дістав. Передав по рації, що ми трьохсоті. Командир одного з тих відділень, що відмовилися йти на завдання, лишився, щоправда, ми його не бачили. Потім він п’ять кілометрів виносив мене на плечах», – розповів Микола В’юн.
Читати ще: Про що не варто говорити з військовими. Поради від «Азов. Супровід» у Луцьку
У чоловіка була висока ампутація, тож клініки не бралися за протезування. Він надсилав 90 заявок в іноземні центри, але лише один відгукнувся. Протези вартуватимуть 60 тисяч доларів – їх оплатив один із благодійних фондів у США.
Насамкінець Микола В’юн зазначив, що є ще чимало людських історій із фронту, про які не написано в книжках. Також закликав суспільство дотримуватися етичної комунікації з ветеранами війни.
Дмитро КЛИМЧУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Північнокорейські солдати: тимчасове рятівне коло для Росії
Сьогодні 13:25
Сьогодні 13:25
Комбінований удар: Росія випустила 215 ракет і дронів
Сьогодні 12:01
Сьогодні 12:01
У Луцьку перекинувся мотоблок, травмувався чоловік
Сьогодні 11:45
Сьогодні 11:45
Адміністрація Трампа чинить тиск на Україну для ухвалення мирного плану, вигідного РФ, – NYT
Сьогодні 11:28
Сьогодні 11:28
У Луцьку молодики посеред дня з ножами напали на перехожого
Сьогодні 11:12
Сьогодні 11:12
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.