Під сітками кольору «сніг по-волинськи» замасковану техніку ворог не виявить

Волонтерки об’єднання «Під парасолькою» з 2014 року плетуть сітки, які стовідсотково маскують техніку та військових ЗСУ.

Розробила унікальну методику плетіння майстриня, яка за свою інновацію отримала нагороду від Міністерства оборони України.

Особливість цієї методики полягає в оригінальній нарізці заготовок та плетінні. Сітки виготовляють, враховуючи сезонні відтінки кольорів навколишнього середовища кожного регіону. На білоруський напрямок у майстринь їх замовляють теж.

Читати ще: «Ці дивовижні люди на своїх плечах тримають тил». Як живе унікальний запорізький хостел для військових

Від екскурсовода – до майстрині плетіння

У кожного міста є свої легенди. Запоріжжя їх теж має. Найбільше міських легенд за свої 45 років у професії знає екскурсовод Валентина Вініченко. Та й, власне, її саму вже можна назвати легендою. Щоб підготувати і презентувати туристам майже пів сотні авторських екскурсій про Дніпрогес, острів Хортицю, скарби Придніпров’я, архітектуру і мости міста, гастрономічні та пивні цікавинки Запоріжжя, треба мати до того неабиякий хист.Однак з початком повномасштабного вторгнення через близькість фронту Запоріжжя перестало бути містом, яке цікавить туристів. Попри обстріли і блекаути, Валентина Вініченко не залишила місто, віддаючи всю себе тому, чим раніше займалась у вільний від екскурсій час.

«Щойно у 2014 розпочались воєнні дії, ми з донькою стали шити нашим хлопцям подушки, бо вони спали просто на картоні, – розповідає Валентина Степанівна. – Усього змайстрували понад тисячу штук. Потім зі старого верхнього одягу та ковдр робили бійцям матраци. Теж відправили на передову понад тисячу. Військові дуже дякували нам за те, що облаштовуємо для них побут. А ми питали у хлопців, чого їм ще не вистачає. Якось вони зізналися, що нема чим накривати техніку. З тих пір плетемо маскувальні сітки».Охочі їм допомогти, каже жінка, знайшлися одразу. Хтось приходив, пробував і за день-два розумів, що це не його. Та більшість залишалась. Добровільне об’єднання волонтерів Валентина Вініченко назвала «Під парасолькою» – саме з цим аксесуаром вона завжди проводила екскурсії.

Техніку під сітками ворог не виявить навіть із дрону

Першу сітку сплели з клаптиків старого одягу, який принесли з дому. Вона вийшла дуже громіздкою і заважила 32 кілограми. Військові й тому були раді. Але донька пані Валентини Катерина, технолог-конструктор легкої промисловості за фахом, одразу побачила професійним оком її недоліки. Зайвий раз вона переконалася у цьому, коли їздила у складі волонтерської бригади на передову.«Ми привезли хлопцям сітки, які нам поприносили, – згадує Катерина Вініченко. – Я одразу помітила, що вони не маскують техніку, бо дуже відрізняються за кольором від барв навколишнього простору. До того ж, такі сітки надто важкі, і після дощів їх просто неможливо підняти. Тобто фактично стільки потратили ресурсу – часу, матеріалів, людської праці – а толку мало!»

Повернувшись у Запоріжжя, майстриня почала працювати над власною методикою плетіння. Експериментувала, тестувала, і влітку 2014 року волонтери об’єднання «Під парасолькою» почали виготовляти сітки по-новому. В 2015-му свої майстер-класи волонтерка виклала в YouTube для вільного доступу.«Я придумала інший спосіб нарізки смужок тканини, – розповідає пані Катерина. – Якщо правильно це зробити і розтягнути клаптик, він збільшиться з 70 приблизно до 90 сантиметрів. Такою смужкою можна заплести більшу площу основи сітки. Відповідно, її вага зменшиться, причому істотно. Тканину для сітки ми беремо тільки нову і бажано натуральну. Ніяких нарізаних ганчірок: як то кажуть, дешева рибка – погана юшка. Кожен вузлик на основі заплітаємо смужкою у формі букви «П» або змійкою-зигзагом. Тоді сітка має рельєфний вигляд, бо у природі немає нічого плоского».За словами волонтерки, у 2016 році за цю інноваційну розробку вона отримала «Знак пошани» від Міністерства оборони України. Сітки, сплетені за методикою Катерини Вініченко, важать від двох до семи кілограмів, залежно від розміру. Перед тим, як прийняти від бійців замовлення, волонтерки просять надіслати фото місцевості, де вони дислокуються. І вже тоді плетуть, підбираючи кольори і відтінки виробу до особливостей навколишнього середовища. Відправляють одну сітку, тестують, за потреби виправляють помилки, потім беруться за інші.«У кожному регіоні України є свої відмінності ландшафту, – стверджує координаторка об’єднання «Під парасолькою» Валентина Вініченко. – Ось, приміром, зараз у деяких регіонах випав сніг. На Харківщині він одного кольору, на Київщині – іншого, під Бахмутом теж відрізняється від попередніх грою відтінків. Ми плетемо і підписуємо сітки «брудний сніг», «брудний-брудний сніг», «сніг по-київськи», «сніг по-запорізьки». А недавно відправили поштою замовлення на білоруський кордон».«Тобто це сітки кольору «сніг по-волинськи?» – уточнюю і дуже тішуся, бо сама родом з прикордоння і там на позиціях стоять мої земляки.

Волонтерки розповідають, що недавно отримали від бійців фото з дрона. Військові запропонували їм визначити, де стоїть техніка, замаскована сітками їхнього об’єднання «Під парасолькою». Зізнаються, що так і не змогли цього зробити, і дуже зраділи – значить, працюють вони недаремно.

Чоловіки – на фронт, жінки – до плетіння

Поки ми розмовляємо, інші дівчата-волонтерки часу не гають. За сітками черга, кажуть, тому треба встигнути їх зробити якнайбільше. Одні нарізають смужки тканини, інші снують плетиво.«Чоловік у мене на фронті, а я ще в лютому прийшла сюди плести сітки, – каже освітянка Юлія Галущинська. – Із того часу мені навіть додому не хочеться йти. Якщо чесно, я тут і ночувала б, якби можна було. Це тепер моя сім’я. Тут час проходить так швидко: не встигаєш озирнутися, а день вже минув. Уночі сниться, що я плету сітки».У масажистки за фахом Олени Сліпченко теж чоловік воює з окупантами. Жінка не лише з початку повномасштабного вторгнення плете сітки, а й удома в’яже бійцям шкарпетки. У колишньої держслужбовиці Алли Анохіної родич також на фронті. Вона каже, що знає пані Валентину давно, тому й вирішила її підтримати. А відома запорізька мисткиня, майстриня художньої вишивки Тетяна Листопад приєдналась до Вініченків ще 2014-го.Наймолодші бджілки-трудівниці – школярки. У Ярослави Медвєдєвої мама теж приходить плести сітки і бере дівчинку з собою. А вона своєю чергою запросила сюди подружку-переселенку Наталю.

Мою розмову з дівчатами перериває чоловік, який прийшов забирати сітки. Як виявилось, це постійний замовник з волонтерського центру «Свій для своїх».«Ми сітки беремо на передову, їх бійці використовують для маскування автомобілів, – каже волонтер, який представився Сергієм. – Колір, який найбільше підходить у місцевості, де вони стоять, має назву «степ». Ось хлопці звіт прислали, ми попереднього разу брали – все чудово маскує».

Є сітки для захисту, є для душі

Богині ножиць, зірки плетіння – так жартома називають себе волонтерки центру «Під парасолькою». Валентину Вініченко вони ввважають головнокомандувачкою, а її доньку Катю – креативною менеджеркою. Вона постійно генерує ідеї, а всі разом їх впроваджують у життя. Нині «Під парасолькою» не лише плетуть сітки, а й виготовляють нашоломники, нарюкзачники, шиють рукавиці. Все це – для наших бійців.А для душі волонтерки плетуть патріотичні сітки-картини.

«Ми люди творчі, можна сказати, «елітний підрозділ», – жартує Валентина Вініченко. – І нам теж властиве вигорання. Для того, аби відпочити і відновити ресурс, влаштовуємо різні заходи. Приміром, я робила зустрічі під парасолькою, ви ж пам’ятаєте, у мене бренд такий. Виставляла її посеред залу, і ми щось одне одному розповідали: про Хортицю, Дніпрогес, як козаки листа турецькому султану писали. Запрошували до нас ляльковий театр, відзначали Зелені свята. Зібрались святкувати день вишиванки, потім виявилось, що не всі їх мають. То ми вирішили сплести сітку-вишиванку. Ідею другої сітки-картини нам підказала маленька дівчинка. У свої неповні чотири роки вона створила малюнок для бійців «Розвідники у квітах». Ми тоді неабияк подивувались таланту дитини. Там таке безпосереднє дитяче бачення світу! Тому на основі цього малюнка створили кольорову гарну сітку».За словами пані Валентини, третю роботу вони вирішили виготовити на замовлення керівника центру домедичної допомоги «Колесо». Волонтеркам «Під парасолькою» він виділив місце, аби вони там теж могли плести маскувальні сітки. А одну попросив залишити, щоб повісити на стіну, яка потребувала ремонту.

«Ми подумали і вирішили сплести сітку для декору, – аби показати її, моя співрозмовниця спеціально виділила час у своєму щільному графіку. – Темою вибрали наш місцевий пейзаж. Ось подивіться: тут хортицькі дуби з жолудями, кетяги калини, квіти. Вийшла сітка довжиною сім і шириною три з половиною метра, яка повністю закрила стіну».Нині за методикою Катерини Вініченко маскувальні сітки плетуть десять волонтерських спільнот країни. Консультує їх майстриня онлайн. Приєднались до цих майстер-класів і українки, які зараз мешкають у Швеції, Канаді, Франції, Польщі.А в самому волонтерському центрі «Під парасолькою» робота кипить щодня. Взимку плетуть сітки переважно з білої і камуфляжної тканини, навесні, влітку та восени додають яскравих сезонних барв. За словами пані Катерини, наразі в день виходить понад сотня метрів квадратних сіток. Замовлень стільки, що майстрині працюють і за відсутності світла, при свічках та з ліхтариками. Загалом, починаючи з 24 лютого минулого року, на фронт передали більше 20 тисяч метрів квадратних маскувальних сіток. Ними можна, приміром, замаскувати понад пів тисячі танків або стільки ж БТРів.

«Ми плетемо сітки і кодуємо їх на добро та любов, – стверджують волонтерки. – Хлопці на передовій захищають нас, а ми підтримуємо їх. Наші сітки – оберіг, вони рятують життя. Що більше ми їх сплетемо, то скоріше ЗСУ розіб’є ворога. Плетемо з вірою у Перемогу».

Людмила ПРИЙМАЧУК

Луцьк-Запоріжжя-Луцьк, у рамках циклу статей «Хроніки нескорених міст»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---