Під кригою без ліхтарика видимість майже нульова. Як тренуються луцькі водолази

Два короткі витки кабель-сигналу – «Почуваюся добре», три – «Вихід», більш як три – «Екстрений вихід» або ж треба відправляти підмогу. Так після занурення водолаз спілкується зі своєю командою. У цій роботі важливий кожен рух, а кожен член команди має чітко знати свою роль, аби дії були злагодженими.

Щомісяця працівники водолазно-рятувального відділення міста Луцька аварійно-рятувального загону спецпризначення УДСНС України у Волинській області тренуються, щоб бути в формі. Адже робота водолаза – одна з найнебезпечніших і найважчих. Вона завжди пов’язана з екстремальними умовами. Часто ще й психологічно важка. Щороку їм доводиться піднімати тіла потопельників і нерідко серед них – діти. Саме тому рятувальники закликають: будьте обережні на водоймах, особливо слідкуйте за дітьми, тим паче, скоро – відлига і лід починає танути.

На глибині близько п'яти метрів починає тиснути у голову

Для того щоб підводники могли виконувати завдання в будь-яких умовах, тренуються щоразу в різних місцях: у басейні, на річці, в ставку. І щоразу умови також різні: замулені ділянки, течія, водорості, вправи самопорятунку, тренування з умовними потерпілими.«Робота водолаза – це не просто занурення, а постійне відпрацювання годин. Кожен водолаз на місяць має відпрацювати певну кількість годин, щоб його організм був пристосований до умов занурення. Є багато факторів, які впливають на цю роботу», – розповідає начальник групи водолазних робіт аварійно-рятувального загону спецпризначення управління, майор служби цивільного захисту Іван Шевчук.

Волинські водолази мають допуски до роботи на глибині до 20 метрів, адже на Волині немає водойм, які мають більшу глибину. Зазвичай це максимум 10-12 метрів. Але і це – величезне навантаження на організм і для роботи треба мати хорошу фізичну форму.Цього разу водолази відпрацьовували занурення під лід. Для цього вирізали спеціальну ополонку, куди і має зануритись службовець у гідрокостюмі. Сам костюм пристосований до роботи в таких умовах і витримує низькі температури. Але ще є спорядження, яке важить чимало: близько 35 кілограмів. Це і балон з повітрям, і вантаж для занурення.

Спершу перевіряють спорядження. Згодом – медогляд. У команді рятувальників завжди має бути фельдшер. Перед зануренням члени команди обов’язково проходять огляд і все це фіксують у відповідному журналі. Адже на глибині, хоч і в спеціальному спорядженні, людина почувається геть інакше.«Основні етапи занурення – включення в апарат, спуск під воду і підняття. Для того щоб водолаз не отримав баротравми, мусить робити спеціальні дихальні вправи. На глибині близько п'яти метрів починає тиснути в голову. Тому головне – продутися. Загалом є різні методи продувки. Наприклад, закривати ніс і видувати повітря, щоб «відклало» вуха. Якщо людина не продується, то отримає баротравму вух. Так само, якщо з великої глибини різко вийде на поверхню, – може бути баротравма легень. Це два основні моменти, на які треба звертати увагу», – пояснює начальник водолазно-рятувального відділення міста Луцька, старший лейтенант цивільного захисту Андрій Левчук.Одного балона вистачає в середньому на годину

У літній період спуск може бути парний, а ось узимку під лід може занурюватися одна людина. Інший його колега в такому ж костюмі чекає на березі, страхує. Ще один перебуває біля ополонки, він – забезпечувальний і тримає кабель-сигнал.«Водолаз закріпляється за страхову мотузку, через яку подають сигнали. Саме нею водолаз, який забезпечує робочого водолаза, вказує тому дії: рухатися прямо, праворуч, ліворуч, адже коли крига, то видимість без ліхтарика майже нульова. Вся комунікація відбувається через цю страхову мотузку. «Почувається добре» – два короткі витки, три короткі сигнали – «Виходити», більш як три – це екстрений вихід, або ж відправляють водолаза, який страхує. Всі дії забезпечувальний водолаз говорить вголос, робочий водолаз і забезпечувальний дублюють сигнали», – пояснює алгоритм роботи команди Іван Шевчук.Скільки працівник може пробути під водою, залежить від багатьох обставин. Якщо завдання не виконано, а повітря закінчується, треба підніматися, але спершу – подати сигнал.

«Водолаз спускається і працює залежно від завдання, поки вистачає балона. Таких апаратів ще три. Якщо повітря закінчилося – є переносний компресор, тож наповнюємо балони на місці. Коли треба ще – їдемо у частину, розташовану в селі Тарасове, і повертаємось, якщо треба продовжувати пошуки. Влітку повітря в балоні вистачає на півтори години або й до двох, це залежить від роботи, видимості, замулення. Взимку – це близько години, але за умови, якщо немає сильного мулу чи дерев», – розповідає водолаз аварійно-рятувального загону, прапорщик цивільного захисту Іван Зіркевич.Потім фельдшер знову оглядає водолаза, адже занурення – це стрес для організму. І якщо неправильно піднятися, то часом у працівника може піти кров з носа чи вух.

Торік з води дістали 29 тіл

Інший аспект цієї роботи – психологічний. Адже водолазів часто викликають уже не рятувати, а шукати. І не завжди це затоплена техніка, більшою мірою, на жаль, – це тіла потопельників.

Лише торік водолази управління ДСНС у Волинській області дістали з води 29 тіл, у 2019-му ця цифра була значно більшою: 49. Цьогоріч, на щастя, рятувальний загін залучали тільки до порятунку лебедів. Летальний випадок на воді був лише один - на річці Турія, тіло діставали місцеві рятувальники. Але навіть тоді, коли немає викликів, водолази мусять бути готовими до будь-яких ситуацій. Тож мають постійно тренуватися.«Якщо погана видимість – тіло шукають навпомацки. В основному під водою нічого не видно. Видимість погана може бути через течію, мул, захаращеність. Складніше працювати на річці, адже там течія», – зазначає Іван Шевчук, пояснюючи, чому треба вміти працювати в різних умовах.

Загалом у групі підводно-водолазних робіт на Волині працює 25 осіб. Вона складається з двох відділень: у Луцьку та в селі Світязь. Нині в загоні є ще одна вільна вакансія, куди рятувальники запрошують на роботу. Кажуть, це має бути чоловік, який служив у армії, не старший за 35 років, фізично підготовлений, мати стійку психіку. Бо ситуації, в яких вони працюють, вимагають високої стресостійкості. У кожного за час роботи зібралося чимало власних історій.А оскільки саме зараз відлига, то волинян закликають бути особливо обачними на водоймах.

«Щойно бачили, як сім’я вийшла на лід, дитинка грається, втікає. Ми дуже просимо: слідкуйте за дітьми. Щороку, на жаль, є такі інциденти, коли доводиться діставати тіла дітей. Зараз саме йде відлига, тому дуже просимо батьків: будьте уважні», – наголошують рятувальники.

Так само закликають вони і рибалок, щоб ті були обережні й мали з собою засоби самопорятунку.

«Може, це не пригодиться вам, але може допомогти іншому. Якщо вирішили йти на зимову рибалку – майте мотузку завдовжки 2-5 метрів. Вона не займає багато місця, але може виручити. Одягатися треба так, щоб можна було легко звільнитися від важкої одежі, якщо потрапили у воду. Чоботи мають бути такі, щоб можна було легко зняти. Деякі рибалки мають навіть саморобні «кішки», щоб можна було вибратися на лід», – розповідає Іван Шевчук.Читати ще: Відьма, чортик і коза: із чим волиняни ходять на зимову риболовлю

Головне – не панікувати

Разом із зануренням відпрацьовують волинські рятувальники й алгоритм порятунку з води. Вони зазначають: найважливіші для людини, яка впала у воду, – перші 10 хвилин. Особливо взимку. Все, звичайно, залежить від одягу, від того, як на людину впливає холод, від її фізичного стану. Та через 10 хвилин, якщо не зорієнтуватися і не знати, як врятуватися, – людина піде на дно.

«Якщо людина провалилася, в першу чергу треба зберігати спокій, подивитися в різні боки, чи є поряд люди, покликати на допомогу. Треба намагатися повним тілом вилізти на кригу і повертатися до берега тими слідами, якими прийшли, так будете впевнені, що в цьому місці лід твердий і є більша ймовірність вибратися самостійно», – нагадує керівник групи.Водолаз Василь Фрідріх у складі рятувального загону уже три роки. Зараз його завдання – максимально швидко врятувати чоловіка, який упав в ополонку. В спеціальному костюмі, який призначений саме для таких робіт, а не для занурення, він має подати тому, хто тоне, рятувальні сани. Інші рятувальники, які перебувають на березі, мають їх витягнути. Згодом, уже на березі, врятованому надають першу допомогу, закутують термоковдрою, оглядають на наявність травм, поять гарячим чаєм з термоса.Загалом рятувальна операція тривала лічені хвилини. Це цього разу надворі було +3 й світило сонце. Але подібні тренування відбувалися у рятувальників і в екстремальніших умовах, коли були великі морози, адже треба бути готовими до будь-яких умов.

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---