Світло було не завжди: коли у Луцьку з’явилася електрика

У перші роки ХХ століття в Луцьку почали задумуватися про електричне освітлення. Ніхто точно не знав, як конкретно це має відбутися. Очевидним було єдине – місто не може втілити такий задум власним коштом.

Почалася переписка Луцької міської управи з різними відомствами про можливість влаштування електрики в місті. Про це дізналися різні фірми, які виготовляли ліхтарі. Вони одна за одною надсилали в Луцьк свої пропозиції і пропонували дорогі, але якісні сучасні архітектурно оформлені світильники. Були, наприклад, пропозиції з Києва, Петербурга, Хелма. Єврей Шльома Ірва з Хелма надсилав пропозицію про гартівні ліхтарні системи Галкіна. Він начебто уже успішно продав такі вироби в Люблін. Але все це було не на часі.

Електрику Луцьку дав спадковий дворянин Альфонс Людвігович Яр, який жив на Красному, у західній частині тодішнього Луцька. За освітою він був інженером-електротехніком, до того ж – підприємливим.

У 1907 році до міської управи він подав чудову пропозицію. Ідея дворянина полягала в тому, щоб місто безкоштовно надало йому земельну ділянку, а він на ній за власний кошт побудував електростанцію і облаштував електричне освітлення у місті.

Пропозиція Яра була саме тим, що треба було Луцьку. Цього ж року інженер виступив із доповіддю, де підсумував усі недоліки гасового освітлення вулиць, а також запропонував конкретні умови договору. Відбулися також громадські слухання. Особливих заперечень проти влаштування електростанції не було. Тому досить швидко взялися до реалізації.Договір передбачав, що місто безплатно надає Альфонсу Яру ділянку землі площею 1000 квадратних сажнів (4,5 тисячі квадратних метрів) для станції. На ній за власний рахунок дворянин будує електростанцію. Також встановлює по місту стовпи, світильники, прокладає кабелі і освітлює вулиці в нічний час. Крім того, Яр отримує право займатися електробізнесом – продавати електрику абонентам за певну плату. За нічне освітлення вулиць місто виплачує інженеру річну плату. Експлуатувати електростанцію Яр має право протягом 30 років з основними умовами договору.

«Предприниматель устраиваетъ на безвозмездно отведенномъ ему городомъ въ пользованіе на весь концессіонный срокъ удобномъ для цѣлей предпріятія и свободномъ участкѣ земли по соглашению с Городской Управою центральную электическую станцію и всѣ необходимыя соооруженія для снабженія города электрической энергіей», – ішлося в договорі.

Перш за все визначили ділянку. Вона знаходилася на нинішній вулиці Романюка, неподалік від Ковельської. Далі надіслали проект договору в Технічно-будівельний комітет Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі. Там фахівці його детально розглянули і внесли кілька зауважень. Але зробили висновок, що загалом проект задовільний.

Станцію будували недовго. У 1909 році вона почала працювати. Як і було домовлено, власник станції електротехнік Альфонс Яр розставив по місту кілька десятків стовпів зі світильниками і проклав повітряні мережі.

Електростанція розташовувалася майже на перетині сучасних вулиць Романюка і Ковельської. На території було збудовано також кілька господарських та технічних будівель. На станції був агрегат, який працював на вугіллі та нафті і виробляв електрику.25 вересня 1909 року сталася довгоочікувана подія. Увечері в місті вперше запалали електричні ліхтарі. Правда, лише на центральній вулиці. Світильники тоді висіли на великій відстані один від одного. Наприклад, на вулиці Імператора Миколи І (нинішній вулиці Лесі Українки) було всього кілька ліхтарів.

Масова електрифікація міста почалася вже після 1921 року, коли Луцьк офіційно став воєводським містом. На теренах міста було утворене товариство «Вольт», яке базувалося на центральній електростанції Альфонса Яра. Саме його працівники і займалися електрифікацією вулиць. У 1922 році на станції працювало щонайменше 25 працівників.

Луцьк розвивався, і маленької передвоєнної електростанції стало замало. Тому для потреб північно-східної частини міста звели ще одну електростанцію – на вулиці Світлій (перед війною вона називалася Ясна, а в часи Другої світової – Електрична). Будівля збереглася до нашого часу.У 1950-1952 роках на Яровиці збудували нову міську електростанцію. Можливо, автором проекту будівлі був архітектор Роман Липка, який у той час працював у Волинському облпроекті.Як ідеться на сайті Волиньобленерго, за одну зміну працівникам електростанції треба було розвантажити в середньому 15 вагонів торфу, а це понад 300 тонн, відтак його переправляли на машини і вже ними везли до бункерів, які вміщували по 60 тонн палива кожен. Паливом для вироблення енергії тоді слугував торф, причому часто він був сирий, тому через погану його якість доводилось обмежувати електропостачання.З 1950-х років розвиток електромережі значно інтенсифікувався.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---