Пароль «Паляниця»: на кінній фермі біля Луцька влаштували сімейний пікнік для переселенців
Під кодовим паролем «Паляниця» у селі поблизу Луцька провели сімейний вікенд для вимушених переселенців. Окрім смачного частування автентичними стравами, гості дійства могли покататися на бричці, відвідати кінну ферму та взяти участь у майстер-класах на українську тематику.
Захід відбувся напередодні вікенду у селі Боратин Луцького району за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Зі слів голови правління Фонду Катерини Шкльоди, у цікавому дійстві взяли участь понад 80 вимушено переміщених осіб, із них 40 – діти.
«Наш захід – про сімейні цінності та Україну, про нашу культуру та історію. Ми провели дуже багато конкурсів та активностей на українську тематику. А влаштували таке свято, бо побачили, що не лише дітям, а й батькам дуже цікаво долучатися до різних атракцій, і дуже важливо, аби сім’ї проводили спільний час активно і з користю. У нашому пікніку взяло участь понад 80 учасників. Це внутрішньо переміщені особи, які приїхали з різних куточків України. Серед них є такі, які невдовзі планують повертатися до своїх домівок, тому що ті міста вже визволені. Але є й такі, які змушені протягом деякого часу у нас пожити, а, можливо, й залишитися назавжди, бо їхні домівки зруйновані. Хотілося б, аби вони трошки відволіклися на відкритому повітрі», – розповіла Катерина Шкльода.
Водночас вона зауважила, що учасників дійства гостинно зустріла місцева кінна ферма.
«Діти та дорослі із захопленням розглядали коней. Певно, то була найцікавіша для них атракція. Дівчинка, яка займається верховою їздою, розповіла їм про породи коней. Були й бігові та спортивні розваги. Ми співали, танцювали, каталися на бричці, малювали, вирізали. Крім того, дітлахи виготовляли листівки із побажаннями українським захисникам. Діти та батьки також почастувалися традиційною козацькою кухнею, скуштували рибну юшку та куліш. Про мене, свято вдалося, адже всі залишилися задоволеними. Гості змогли не лише відпочити під час затишного пікніка, але й пізнати для себе щось новеньке про українську культуру та традиції», – зазначила голова правління Фонду.
Читати ще: Естафети і солодкі подарунки: в Луцьку провели спортивне свято для дітей-переселенців
Через постійні обстріли 15-річні сестри-двійнята Софія та Марічка Руднєви з Сєвєродонецька Луганської області були змушені залишати рідні домівки і втікати. 5 березня під звуки вибухів вони виїхали з рідного міста, а 8 березня прибули до Луцька.
Жахіття війни сестричкам довелось пережити ще в 2014 року. 24 лютого 2022 року дівчата називають «флешбеком восьмирічної давності». Тоді юнки разом із сім’єю також були змушені тимчасово покинути рідне місто, перемістившись до Охтирки Сумської області. Проте згодом повернулися додому і мешкали там до повномасштабного вторгнення росії на територію України.
Про те, що довелося пережити, дівчата розповідають навперебій.
«24 лютого місто бомбардували. Там треш, що робилося! Флешбек з 2014 року. Все бахкало! Ми трошки потерпіли, але з 3 березня розпочалися сильні обстріли. Ворожі снаряди почали потрапляти в наш дім. Враховуючи, що жили ми на 5 поверсі у 10-поверхівці, було страшно. Тоді влучило в другий поверх та в десятий. У результаті наш будинок дуже постраждав», – каже Софія.
«Це було дуже рано. Ми ще сонні не встигли спуститися у підвал. Але це й добре, бо у результаті підвал завалило. Батьки згребли нас у ванну. Пам’ятаю той момент, коли я сиджу у ванній кімнаті із собакою на руках і ми всією родиною вирішуємо їхати», – додає Марія.
На запитання, як потрапили до Луцька, сестри в один голос відповіли: «У нас тут друзі!»
Нині дівчата активно займаються волонтерством. Кажуть, що Луцьк їх зустрів дуже привітно, але дуже сумують за домівкою.
«Але й у Сєвєродонецьку ми також волонтерили, тому дуже зраділи, коли дізналися, що цим можна займатися й у Луцьку. Чесно кажучи, незвично, але звикаємо!» – зазначила Софія.
Вдруге за війну у рідний Сєвєродонецьк переселенки повертатися не планують. Вступатимуть до вишу у Київ. Обидві сестрички дуже творчі, пишуть вірші та прозу, співають. Одна із дівчат планує освоїти юриспруденцію, інша – піти в сферу ІТ. Звісно, не полишаючи творчість.
З початком повномасштабного вторгнення лучанка Катерина Драганчук не сиділа, склавши руки, тому разом із однодумцями заснувала Центр розвитку особистості.
«У нашій команді понад 50 волонтерів. Ми вже маємо власний офіс. Щоденно ми проводимо різні майстер-класи, заходи. Спорт, танці, арт-терапія – це далеко не весь перелік того, чим ми займаємось. Щотижня ми урізноманітнюємо наші програму. Ми активні, намагаємось урізноманітнювати життя, підтримувати дітей, батьків. Все, що ми проводимо – безкоштовно. Вікових обмежень у нас немає. До нас приходять бабусі, дідусі, батьки разом з дітками. Наприклад, сьогодні ми проводимо майстер-клас із виготовлення листівок для українських бійців. Згодом усі ці листівки поїдуть до наших військових», – розповідає дівчина.
Окрім листівок для захисників, гості заходу мали змогу виготовити власний оберіг – ляльку-мотанку. Майстер-клас із виготовлення автентичних іграшок провела працівниця Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Оксана Коба.
«Сьогодні виготовляємо мотанку «Подорожницю». Вона оберігає у подорожах. Загалом є дуже багато видів мотанок. За правильною технологією цю іграшку-оберіг виготовляють без жодного шва, просто змотують ниткою», – пояснює майстриня.
Доцент кафедри економіки Луцького національного технічного університету, тренерка Клубу оздоровлювальної верхової їзди, рекреації та соціальної реабілітації «Антарес» Антоніна Гордійчук долучилася до проведення дійства в ролі екскурсовода.
«ЛНТУ на чолі з ректором Іриною Вахович виступив співорганізатором заходу та зробив приємну згадку від цього вікенду, подарувавши кожному маленькому учаснику м’якеньку мультяшну іграшку. Стороною, яка приймала дійство, виступила агрофірма «Борбаза», яка з радістю надала для проведення заходу територію своєю екоферми, почастувала гостей смачною рибною юшкою та чаєм, звареними на вогні перед відвідувачами.
Партнерами заходу також виступили Клуб оздоровлювальної верхової їзди, рекреації та соціальної реабілітації «Антарес» і ГО «Антарес», які надали для сімейного вікенду прекрасну карету з граційними конями для прогулянки мальовничими околицями Боратинської громади, а також нагородили переможців фотоконкурсу цінними сертифікатами на пробне заняття з оздоровлювальної верхової їзди.
Дякуємо за допомогу нашому тренеру з кінного туризму Олександру Гацю, інструкторці з оздоровлювальної верхової їзди Катерині Сударєвій та наймолодшій помічниці екскурсовода Лілії Москвич. Також хочу висловити подяку в організації заходу Тарасу Романюку, Анатолію Гордійчуку та сестричкам Яні та Дані Стрелюк», – сказала вона.
За її словами, найбільшою подякою для всіх організаторів стали щирі усмішки та чудовий настрій гостей. Антоніна Гордійчук переконана: заходами такого спрямування можна психологічно та емоційно розрядити людей, які переїхали до нашої громади із зони бойових дій.
Насамкінець, як і годиться на пікніку, гостей частували ситним козацьким кулешем та рибною юшкою.
А найбільш активним учасникам вручили сертифікати із оздоровлювальної верхової їзди на конях.
Вікторія СЕМЕНЮК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Захід відбувся напередодні вікенду у селі Боратин Луцького району за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Зі слів голови правління Фонду Катерини Шкльоди, у цікавому дійстві взяли участь понад 80 вимушено переміщених осіб, із них 40 – діти.
«Наш захід – про сімейні цінності та Україну, про нашу культуру та історію. Ми провели дуже багато конкурсів та активностей на українську тематику. А влаштували таке свято, бо побачили, що не лише дітям, а й батькам дуже цікаво долучатися до різних атракцій, і дуже важливо, аби сім’ї проводили спільний час активно і з користю. У нашому пікніку взяло участь понад 80 учасників. Це внутрішньо переміщені особи, які приїхали з різних куточків України. Серед них є такі, які невдовзі планують повертатися до своїх домівок, тому що ті міста вже визволені. Але є й такі, які змушені протягом деякого часу у нас пожити, а, можливо, й залишитися назавжди, бо їхні домівки зруйновані. Хотілося б, аби вони трошки відволіклися на відкритому повітрі», – розповіла Катерина Шкльода.
«Діти та дорослі із захопленням розглядали коней. Певно, то була найцікавіша для них атракція. Дівчинка, яка займається верховою їздою, розповіла їм про породи коней. Були й бігові та спортивні розваги. Ми співали, танцювали, каталися на бричці, малювали, вирізали. Крім того, дітлахи виготовляли листівки із побажаннями українським захисникам. Діти та батьки також почастувалися традиційною козацькою кухнею, скуштували рибну юшку та куліш. Про мене, свято вдалося, адже всі залишилися задоволеними. Гості змогли не лише відпочити під час затишного пікніка, але й пізнати для себе щось новеньке про українську культуру та традиції», – зазначила голова правління Фонду.
Читати ще: Естафети і солодкі подарунки: в Луцьку провели спортивне свято для дітей-переселенців
Через постійні обстріли 15-річні сестри-двійнята Софія та Марічка Руднєви з Сєвєродонецька Луганської області були змушені залишати рідні домівки і втікати. 5 березня під звуки вибухів вони виїхали з рідного міста, а 8 березня прибули до Луцька.
Жахіття війни сестричкам довелось пережити ще в 2014 року. 24 лютого 2022 року дівчата називають «флешбеком восьмирічної давності». Тоді юнки разом із сім’єю також були змушені тимчасово покинути рідне місто, перемістившись до Охтирки Сумської області. Проте згодом повернулися додому і мешкали там до повномасштабного вторгнення росії на територію України.
Про те, що довелося пережити, дівчата розповідають навперебій.
«Це було дуже рано. Ми ще сонні не встигли спуститися у підвал. Але це й добре, бо у результаті підвал завалило. Батьки згребли нас у ванну. Пам’ятаю той момент, коли я сиджу у ванній кімнаті із собакою на руках і ми всією родиною вирішуємо їхати», – додає Марія.
На запитання, як потрапили до Луцька, сестри в один голос відповіли: «У нас тут друзі!»
Нині дівчата активно займаються волонтерством. Кажуть, що Луцьк їх зустрів дуже привітно, але дуже сумують за домівкою.
«Але й у Сєвєродонецьку ми також волонтерили, тому дуже зраділи, коли дізналися, що цим можна займатися й у Луцьку. Чесно кажучи, незвично, але звикаємо!» – зазначила Софія.
Вдруге за війну у рідний Сєвєродонецьк переселенки повертатися не планують. Вступатимуть до вишу у Київ. Обидві сестрички дуже творчі, пишуть вірші та прозу, співають. Одна із дівчат планує освоїти юриспруденцію, інша – піти в сферу ІТ. Звісно, не полишаючи творчість.
З початком повномасштабного вторгнення лучанка Катерина Драганчук не сиділа, склавши руки, тому разом із однодумцями заснувала Центр розвитку особистості.
«У нашій команді понад 50 волонтерів. Ми вже маємо власний офіс. Щоденно ми проводимо різні майстер-класи, заходи. Спорт, танці, арт-терапія – це далеко не весь перелік того, чим ми займаємось. Щотижня ми урізноманітнюємо наші програму. Ми активні, намагаємось урізноманітнювати життя, підтримувати дітей, батьків. Все, що ми проводимо – безкоштовно. Вікових обмежень у нас немає. До нас приходять бабусі, дідусі, батьки разом з дітками. Наприклад, сьогодні ми проводимо майстер-клас із виготовлення листівок для українських бійців. Згодом усі ці листівки поїдуть до наших військових», – розповідає дівчина.
«Сьогодні виготовляємо мотанку «Подорожницю». Вона оберігає у подорожах. Загалом є дуже багато видів мотанок. За правильною технологією цю іграшку-оберіг виготовляють без жодного шва, просто змотують ниткою», – пояснює майстриня.
«ЛНТУ на чолі з ректором Іриною Вахович виступив співорганізатором заходу та зробив приємну згадку від цього вікенду, подарувавши кожному маленькому учаснику м’якеньку мультяшну іграшку. Стороною, яка приймала дійство, виступила агрофірма «Борбаза», яка з радістю надала для проведення заходу територію своєю екоферми, почастувала гостей смачною рибною юшкою та чаєм, звареними на вогні перед відвідувачами.
Партнерами заходу також виступили Клуб оздоровлювальної верхової їзди, рекреації та соціальної реабілітації «Антарес» і ГО «Антарес», які надали для сімейного вікенду прекрасну карету з граційними конями для прогулянки мальовничими околицями Боратинської громади, а також нагородили переможців фотоконкурсу цінними сертифікатами на пробне заняття з оздоровлювальної верхової їзди.
Дякуємо за допомогу нашому тренеру з кінного туризму Олександру Гацю, інструкторці з оздоровлювальної верхової їзди Катерині Сударєвій та наймолодшій помічниці екскурсовода Лілії Москвич. Також хочу висловити подяку в організації заходу Тарасу Романюку, Анатолію Гордійчуку та сестричкам Яні та Дані Стрелюк», – сказала вона.
За її словами, найбільшою подякою для всіх організаторів стали щирі усмішки та чудовий настрій гостей. Антоніна Гордійчук переконана: заходами такого спрямування можна психологічно та емоційно розрядити людей, які переїхали до нашої громади із зони бойових дій.
Насамкінець, як і годиться на пікніку, гостей частували ситним козацьким кулешем та рибною юшкою.
А найбільш активним учасникам вручили сертифікати із оздоровлювальної верхової їзди на конях.
Вікторія СЕМЕНЮК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На полі бою загинув волинянин Сергій Лов'ян
Сьогодні 14:14
Сьогодні 14:14
Водінням заробляла на утримання дітей: у матері-героїні з Волині за п’яну їзду забрали права
Сьогодні 13:41
Сьогодні 13:41
Росіяни атакували Одесу балістикою, є загиблі й поранені
Сьогодні 13:25
Сьогодні 13:25
Через «Устилуг» намагалися провезти пересувний салон краси
Сьогодні 12:52
Сьогодні 12:52
На Волині в останню дорогу провели воїна Юрія Годлевського
Сьогодні 12:35
Сьогодні 12:35
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.