Палаци Волині: горохівська резиденція Стройновських

Вважають, що перша писемна згадка про Горохів походить від 1240 року з Іпатіївського літопису. Хоча деякі дослідники в цьому сумніваються. Оскільки населений пункт був невеликим, то він, подібно до інших, переходив у власність то одного магната чи князя, то іншого.

Наприклад, у 1450 році великий князь литовський Свидригайло передав містечко у власність Олізару Шиловичу, який був волинським маршалком, а потім луцьким старостою. Пізніше містечко стало власністю Сангушків. Тільки в 1600 році Горохову надали маґдебурзьке право, що означало закріплення певних прав власне міського населення.

У 1795 році Горохів став власністю Валер’яна Стройновського, який був одружений з Олександрою Тарновською. У цій родині народилася дочка Валерія, яка в майбутньому стане відомою портретисткою на мініатюрах.

Валер’ян Стройновський в останні роки XVIII століття розвинув Горохів. Збудував тут шпиталь, костел і родинний палац. Невідомим залишається автор палацу в стилі класицизму, як і упорядник парку, який розкинувся навколо резиденції. Опис 1820-х років подає будівлю як дво-триповерхову споруду, оточену тополями. Біля невеликого парку були яри і починався ліс. Сам палац збудували на одному з невеликих пагорбів хвилястої місцевості. Головний фасад був звернений у бік містечка.

Читати ще: Втрати війни. Ренесансний Несвіч

Малюнок Наполеона Орди пізнішого часу зображає палац на панорамі без деталей. На його малюнку горохівський палац був прямокутною спорудою з чотирисхилим дахом. Головний фасад мав чотири колони тосканського ордеру. На кутах палацу були ще два портики, кожен з трьома колонами. Цікава конструкція.Всередині палац прикрашали меблі у стилі ампір. В одному з залів були фрески з зображенням світанку. Великий плафон у бібліотеці теж був розписаний. На ньому помістили образ Польщі, яка плаче. Головна зала палацу були прикрашена колекцією скульптур, кілька розмістили в парку. Від часів будівничого палацу – Валер’яна Стройновського – тут була колекція картин. Після подорожі до Італії Страйновський привіз із собою маляра Костянтина Віллані. Йому замовили нанести на стіни образи з «Ілліади» та «Енеїди». Цей художник відомий тим, що намалював кілька картин для кафедрального костелу в Луцьку. Там вони й досі зберігаються.

Читати ще: Втрати війни: порицька резиденція Чацьких

Античну скульптуру, китайську порцеляну і малярські роботи особливо цінували мешканці палацу, надто Валерія Тарновська (та сама авторка портретів-мініатюр), яка кохалася в малярстві. Після смерті Валеріана колекцію поповнювали його нащадки. Тут були картини італійських, фламандських, французьких, польських, голландських авторів.

Серед 2500 томів бібліотеки перебували також альбоми малюнків, рідкісні видання, книги про історію мистецтва.

У палаці часто проводили прийоми гостей, які були вражені його красою і залишали відгуки. «Якесь зачароване місце», «багатий музей зі смаком» тощо.

Читати ще: Небачене кіно. Як виник Палац культури міста Луцька

Блиск горохівського палацу тривав до 1830 років. Родина вирішила перенести все добро з палацу в інше своє гніздо – Тарнобжег. Утримувати горохівську резиденцію ставало задорого. У другій половині ХІХ століття Тадеуш Тарновський виставив на продаж залишену частину колекцій з палацу. Поволі будівля занепадала, аж поки не перетворилася на руїну наприкінці ХІХ століття. Завалився лівий кут приміщення. Тарновські продали маєток якомусь росіянину Свистунову, від якого він згодом перейшов до інших.На початку ХХ століття палац відновили, після Першої світової війни тут розмістили повітове староство. У 1927 році він повністю згорів. Нині від давньої резиденції Стройновських-Тарновських зберігається тільки парк.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---