«Основна функція мами – любити свою дитину», – психолог з Луцька

Про те, що ж це таке – феномен материнства, які є типи матерів, як зв’язок дитини із матір’ю впливає на її майбутнє, в ефірі програми «Психолог і я» телеканалу «Аверс» розмовляли з практичним психологом, кандидатом психологічних наук, викладачкою СНУ імені Лесі Українки Зореславою Крижановською.

Материнство – це час, коли ти готуєшся до цього процесу, чи вже коли народила дитину?

Коли жінка народжує дитину, ми вважаємо, що вона однозначно вже стала мамою. Але це більш правдиво з точки зору фізіології. А з погляду психології у жінки мають сформуватися певні психологічні можливості для того, щоб якісно виконувати материнську роль. Ми бачимо, що іноді трапляється так, що дітей народжують підлітки. Але чи можемо ми сказати, що ця дитина психологічно є мамою повноцінно? Звісно, ні. Тому що ті психологічні структури, які потрібні для реалізації материнства, просто ще недозрілі й не сформовані.

Тобто фізіологічно ця дівчинка вже мама, а психологічно – ще ні?

Так, ця дівчинка народила й починає виконувати материнську роль, тому ми можемо сказати, що вона мама. Але якщо говорити в контексті порівняння якості реалізації материнської ролі, то зрозуміло, що жінка, яка дозріла до цього етапу свого життя, більш якісно виконуватиме цю роль. І як наслідок – вона сама буде більш реалізована в материнстві. А дитина, на яку орієнтовані всі її виховні впливи, буде гармонійніша, щасливіша, сильніша.

Науковці стверджують, що в жінки, яка готується стати мамою, починає формуватися відповідна материнська складова в загальній структурі її особистості, або ж материнська сфера, безпосередньо спрямована на виховання дитини. Базовою науковці вважають потребово-мотиваційну складову. І першим тут можна виділити потребово-емоційний блок, який показує, що на певному етапі життя в жінки з’являється потреба стати мамою. Для кожної жінки цей час індивідуальний і залежить від дозрівання психологічних структур.

Коли жінка вагітна або вже народила дитину, в неї виникають інші емоційні потреби, пов’язані вже безпосередньо із контактом з дитиною.

Другий блок – операційний, який активно починає дозрівати і формуватися в жінки, яка ухвалює рішення або переживає потребу стати мамою. Це блок, який показує розвиток операцій і готовність жінки доглядати за дитиною. У неї активно формується операційна складова спілкування. Якщо ми поспостерігаємо й проаналізуємо, то помітимо, що спілкування жінки, яка стала мамою, дещо інше. Це проявляється і вербально, і невербально. Наприклад, її лексика наповнюється пестливими словами з м’якими суфіксами, з’являється багато означень, порівнянь. І це підкріплюється невербальною компонентою спілкування, яка виявляється в зовнішніх каналах емоційної експресії. І якщо поспостерігаємо за мамою, то помітимо, що вона, говорячи про свою дитину, починає усміхатися, у неї змінюється вираз обличчя.

Третій блок – ціннісно-смисловий. На думку науковців, він є найбільш навантаженим, тому що в ньому зміщуються і об’єднуються цінності та смисли жінки. Вона починає ставитися до дитини як до самоцінності. Прагнення стати мамою набуває для неї смислового значення. Але в цього блоку є тіньова складова, і вона виявляється в тім, що якщо для нас щось є дуже важливим, то як наслідок – ми боїмося це втратити, намагаємося оберігати, щоб не зруйнувати, не пошкодити. А це може призвести до того, що в батьків, особливо у мами, починає підніматися рівень тривожності.

Коли жінка стає мамою, руйнуються якісь ілюзії щодо життя в материнстві. Але кожна хоче бути достатньо хорошою мамою і має власне уявлення про те, якою має бути така мама. Для когось це гіперопіка, хтось вважає, що дитині треба давати більше свободи, забезпечивши їй якісь базові потреби. Є мами егоїстичні, а є такі, які розчиняються в дитині. Якою ж насправді має бути мама?

Я думаю, це питання актуальне для всіх, і навіть для мам, які мають психологічні знання, тому що ти постійно рухаєшся за дитиною, постійно входиш в новий етап її життя і щось для тебе теж є нове і непізнаване. Якщо аналізувати реалії сьогоднішнього життя, я хочу сказати про те, що мені особисто дуже імпонує той факт, що батьки стають набагато свідоміші. Якщо порівняти батьків, які виховували дітей у часи Радянського Союзу, то їхні пріоритети були дещо іншими.

Сьогодні ми живемо в часі євроінтеграції, Україна з колективних форм життя переходить в дух індивідуалізму, наші діти і ми всі хочемо бути лідерами, хочемо бути максимально реалізованими, хочемо кругом яскраво звучати. І зрозуміло, що дух часу накладає відбиток на батьків, вони теж намагаються рухатися динамічно за вимогами часу. І напевно це, мені здається, створює їм таку надмірну тривожність, тому що, споглядаючи на цю яскравість життя, яскравий гарний відпочинок, який нам кругом демонструють в рекламах, у соцмережах, споглядаючи цей європейський дорогий побут, дорогі яскраві речі, зрозуміло, що кожні мама і тато теж хочуть принести це своїй дитині.Але не завжди це можливо, тому що кожен живе за своїми можливостями, і цей момент теж слід враховувати. Тому починає виникати певний дисонанс і, можливо, навіть така внутрішня конфліктність батьків, тому що вони намагаються навіть бігти за цими матеріальними благами. Як наслідок, вони спустошуються, втомлюються, відчувають провину, що десь щось недодають дітям.

А що ж насправді мають дати батьки своїм дітям, безпосередньо мами? Чи це все насправді так важливо і чи насправді цієї яскравості життя, яку ми сьогодні бачимо, потребує наша дитина? Науковці стверджують, що основна функція мами – любити свою дитину. Психоаналітики стверджують, що якщо дитина виросла долюбленою мамою, то вона отримала величезний ресурс, величезну силу. І я хочу закцентувати на важливості материнської любові, тому що така дитина здатна пройти всі негаразди цього життя.

У психології є такий термін «формуються внутрішні опори», тобто якщо мама любить дитину, її любов дає можливість сформувати ці внутрішні опори.

Іншими словами – людина має стержень?

Людина має стержень. Якщо в неї не сформовані внутрішні опори, то це буде виявлятися в тім, що людина частіше, ніж долюблена дитина, буде шукати зовнішні опори в цьому житті, тому що вона просто ресурсно не готова долати труднощі. Це може виявлятись дуже просто. Приміром, їй 30 років, це вже є зріла людина, і якщо немає психологічного дисонансу між її хронологічним та психологічним віком, то ми констатуємо факт, що це є психологічно зріла людина, тобто вона

доросла. Це означає, що ця людина здатна за певних труднощів своїм ресурсом залагоджувати проблеми свого життя. Не ховатися ні за чоловіка, ні за маму, ні за тата, не ховатися за дитину.

Ця людина здатна до гармонійних зрілих стосунків, які передбачають паралельний рух, тобто це стосунки протилежні співзалежності, контрзалежності, залежності, де люди просто влипають один в одного, як склеєні один з одним живуть. Тобто це є дисфункціональний формат стосунків, тому що здорові стосунки передбачають здорову дистанцію.

І єдиний ось такий формат життя людини, де мінімальна дистанція, – це материнство з дитиною до трьох років, тоді насправді дистанція дуже маленька, тому що дитина незріла, залежна і фізично, і психологічно, тож і насправді ця мінімальна дистанція є виправданою.

Давайте зупинимось на типах матерів, скільки їх є в психології?

Насправді психологи виділяють різні класифікації типів мам для того, щоб ми краще орієнтувалися в цій проблемі і могли ля себе отримати інформацію, проаналізувати себе перш за все. Не для того, щоб взяти цю інформацію і конфліктувати з власною мамою. Зрозуміло, що є положення про те, що багато проблем – з дитинства, але не треба дитинством перекривати всі етапи свого життя, особливо, коли людина зріла, в неї є всі ресурси щось змінювати, рухатися в інший бік тощо.

Почнімо зі слабкої мами. Слабка мама – це та, яка насправді десь зовні на вигляд квола, це може бути навіть хвороблива мама. А якщо в неї немає якихось фізичних хвороб, то це може бути просто такий стиль життя жінки, який в неї сформувався чи під впливом взаємин в її батьківській сім’ї, чи під впливом стосунків з чоловіком, що саме ось така модель стає для неї, можна навіть сказати, десь і вигідною, прийнятною.

А чи не може це бути чистої води маніпуляція?

Ні, це не може бут чистої води маніпуляція, тому що тут задіяні різні механізми психіки мами і, кожна мама в своїй такій ідеальності і психічній зрілості орієнтована на те, щоб якісно виконати свою материнську роль, тому навіть якщо ми говоримо, що ця мама слабка, то не можемо до кінця сказати, що це погана мама, просто контекст її життя склався таким чином, що вона демонструє такий тип.

Наприклад, може бути так, що вона в своїй батьківській сім’ї лише будучи кволою або хворою могла претендувати на якусь порцію уваги від власної мами. І ось така модель утвердилася в її свідомості і з такою моделлю вона вийшла в життя.

Це як сценарій вже продовжується?

Так, це сценарій життя. І якщо апелювати, наприклад, до теорії Джона Болбі, який говорить про сценарій життя, а точніше, це називається типи прив’язаностей, які формуються під взаємодією з мамою, то від 70 до 80% зрілих людей живуть з тими сценаріям життя, які вони винесли з раннього дитинства. Тому у варіанті зі слабкою мамою ми теж можемо прогнозувати цілком, що це був єдино можливий варіант життя цієї дівчинки, яка була ще дитиною, яка отак сформувала такий тип прив’язаності і таким стилем ввійшла в своє зріле життя.

Яка особливість цієї мами? Для того щоб ми могли краще це проаналізувати, я собі дозволю згадати теорію Джона Болбі, який говорив про те, що в ранньому дитинстві між дитиною і значущим домінантним дорослим, тобто тим, хто бере на себе відповідальність за її виховання, формується система прив’язаностей. Вона виражається в двох характеристиках – це домінування і турбота. Це означає, що значущий дорослий є домінантним для дитини і турбується про неї. Він задовольняє її потребу в безпеці, тобто є гарантом її безпеки, того, що її будуть любити, приймати, що вона буде жити в емоційно стабільному середовищі, що з нею нічого не станеться, що за потреби, коли в неї виникають якісь негаразди, вона може прийти до цього дорослого і він протягне руку допомоги. Тобто це гарант безпеки.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: «ДЛЯ ДИТИНИ ГОЛОВНЕ – ЩОБ БАТЬКИ БУЛИ ЕМОЦІЙНО ДОСТУПНІ», – ПСИХОЛОГ З ЛУЦЬКА

Дорослий приймає цю дитину незалежно від того, якою вона є, він здатен приймати її негативні переживання, плач, якісь непорозуміння, розчарування, що теж, до речі, дуже важливий момент в материнстві, тому що зазвичай мамам дуже важко приймати негативний емоційний фон дитини. Тобто турбота виявляється в тім, що значущий дорослий умовно гарантує дитині безпеку, тому що вона ще маленька і не має повноцінної вербальної комунікації.

Якщо ми говоримо про слабку маму, то що відбувається? Оскільки вона є слабкою, то не здатна в принципі турбуватися про дитину і повноцінно задовольняти її потреби, але попри це все, ми не можемо сказати, що вона не турбується про дитину, все одно вона доглядає за нею, намагається дати все, що може в межах своєї моделі поведінки. Тобто турбота реалізовується, але ось ця компонента домінування западає,тому що мама слабка.

Що відбувається з дитиною в такий момент? Вона не впевнена в тім, що їй можуть гарантувати безпеку, тому що бачить, що мама слабка, що в якихось питаннях дитина є для мами тягарем.

І, відповідно, дитина бере на себе роль дорослого?

Вона бере на себе роль дорослого, і ми починаємо спостерігати в цій сім’ї явище парентифікації, яке полягає в тому, що йде зміщення сімейної структури. Тобто значущий дорослий, який по вертикалі перебуває зверху, падає на рівень дитини, а дитина з нижчого рівня вертикалі піднімається вгору, тому що вона змушена піклуватися про себе сама в силу того, що мама не здатна про неї піклуватися. І в цьому сенсі відбуваються дуже недобрі речі для психіки дитини, тому що вона, приймаючи цю материнську роль, психічно до цього не готова, адже вона дитина, в неї не визріли ті структури, які дають можливість їй повноцінно це реалізовувати. І ця дитина сама починає робити все, що вона може робити для догляду самої себе.

Це її загартовує якоюсь мірою, напевно, в житті, чи ні?

Це її загартовує, але разом з тим це може зіграти з нею дуже недобрий жарт, тому що така дитина, коли виростає, здебільшого орієнтована на потреби чужих людей. Тобто її потреби як такі для неї стають неактуальними, вона відривається від своїх потреб лише тому, що мама системно їх не задовольняла на тому рівні, на якому слід.

Іншими словами, вона може жити не своїм життям, а життям інших людей, які поруч?

Однозначно. І от саме така дитина зазвичай потрапляє в залежні стосунки, у співзалежні стосунки, вона живе своїм партнером, це погано для цієї людини.

Є такий дуже цікавий тип – черства мама. Що це за черства мама і як нею не бути?

Черства мама – це, на жаль, теж мама з більшою мірою негативним впливом на дитину, ніж позитивним. Але це не тому, що вона хоче таю бути. Це, на жаль, може бути тому, що мама настільки переобтяжена життям, живе абсолютно без жодної підтримки. Це може бути мама розлучена, наприклад, або та, яка має чоловіка, але це функціональний чоловік, тобто він є, але
він не є психологічною підтримкою для неї і всі обов’язки з догляду за дитиною лягають суто на цю маму.

А чи можна сказати, що черства мама – це емоційно холодна мама, яка не вміє обіймати, цілувати?

Це так і є. Але це відбувається не тому, що вона хоче бути такою мамою, просто умови її життя не дають можливості бути іншою. Тобто зазвичай це така мама, яка перевтомлена життям, яка може важко працювати для того, щоб заробляти на утримання дитини і вона настільки вже виснажена, що їй, на жаль, бракує емоцій для власної дитини. У цьому сенсі відбувається те, що домінування якраз тут забезпечується, це домінантна мама, але проблеми є з турботою.

Ця мама десь недолюбила, десь не прийшла на ранок, а дитина чекала, не купила те, що малеча хотіла, не почула, не задовольнила якусь її потребу, бо не змогла, бо була втомлена і так далі. І це призводить до того, що дитина живе в постійному дефіцитарному стані нестачі материнської любові. Як наслідок, вона може потрапити в циклічну невротизацію, коли дитина чекає цієї любові, надіється, бо ж не розуміє, чому так відбувається.

Що відбувається в житті цієї дитини уже в дорослому віці, як це може вплинути на подальше життя?

У більшості випадків – негативно, якщо від раннього дитинства, від трьох років до зрілого життя нічого не відбудеться, тобто не відбудуться події, які розірвуть це циклічне коло. А воно може розірватися лише компенсаторною функцією, тобто якщо в життя дитини потрапить така людина, яка компенсує ці емоції, тоді тип прив’язаності зміниться. Якщо цього не відбудеться, тоді дитина виходить в життя з таким, знаєте, емоційним голодом.

Але цей голод вона може компенсувати уже в своєму житті, ставши матір’ю, наприклад, якщо це дівчинка, зламати цей життєвий сценарій і стати повною протилежністю мамі.

Цікаво, що якщо говорити про ці типи прив’язаності, то дитина, вийшовши в зріле життя, може нести ось такий тип сценарію, а якщо це не зламалось, вона, усвідомлюючи весь цей негатив, може виконувати абсолютно протилежне. Але я хочу зауважити, що не все так просто, тому що психіка дуже непроста, і не все лежить на поверхні, як здається, бо якби все це було так просто, то психологи всіх людей зробили б щасливими. На жаль, ми не можемо цього часом зробити, тому що є багато підводних рифів, з якими годі впоратися.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---