Окупанти вбили, а потім сфотографували: волиняни мріють поховати загиблого на війні сина

У селі Велика Глуша на Волині є свіжа могила військового. Без домовини. Батьки уродженця Камінь-Каширщини майже пів року доводили в судах, що їхній син мертвий. Про його загибель пенсіонери дізналися в мережі. Окупанти вбили, а потім сфотографували тіло 53-річного військового Валентина Мельника.

Про те, як одна світлина змінила все життя подружжя волинян і чому вони не можуть поховати сина, йдеться в сюжеті «12 Каналу».

«Ми зробили символічну могилку. Надіємося… Пам’ятника поставимо, як уже щось буде», – говорить батько полеглого захисника Петро.

Порожня могила – нині найбільший біль подружжя Мельників. Тіло їхнього сина, який загинув у травні 2022 року, лежить на окупованій території.

«Якби була можливість, то я би сьогодні… У мене є транспорт, такі хлопці, які поїдуть на край світу, аби привезти. І я поїхав би», – плаче Петро.

Читати ще: «Я його сильно любила і люблю», – вдова полеглого танкіста з Волині

Востаннє голос сина Петро Мельник чув 12 травня 2022 року. Через 21 день він побачив його фото в інтернеті. Росіяни виставили на своєму сайті знімок вбитого українського воїна, в якому подружжя Мельників впізнало свого Валентина.

«Він лежить, камуфляж скинутий, написана наша фамілія. І самі вони написали: «Узнай хохла по чубу»… Ото він вбитий лежить. І рукою тримається за квіточку. Але пройшло вже стільки днів, уже тіло змінилося», – зазначає Петро.

Смерть Валентина Мельника підтвердив його командир. Сповістив, що не стало воїна 15 травня 2022 року.

«Той написав, що при відступі він прикривав, щоб забрати поранених і вбитих. І там загинув», – каже батько.

Поховати свою дитину Мельники не змогли. Донецьке село Новоселівка, де вбили Валентина, окуповане.

«І ось скільки часу пройшло від 12 травня 2022-го і до сьогодні, а тіла ми не забрали», – зазначає Петро.

Тіло Валентина Мельника лежить за 25 кілометрів від дому, де він жив із дружиною та дітьми. У юні роки із Камінь-Каширщини волинянин перебрався в донецьке місто Торецьк. До служби в Збройних силах України працював на шахті, а згодом у воєнізованій гірсько-рятувальній частині. Повномасштабна війна застала його на передовій, хоч чоловік саме планував приїхати до батьків у гості.

«Ті кацапи стали воювати... Так і пропав. А так би приїхав додому...» – не може стримати сліз матір загиблого волинянина Надія.Читати ще: Повернувся з Польщі, щоб піти на війну. Історія полеглого волинянина Валентина Ковзоловича

Горе примножила ще й судова тяганина. Довгий час держава не визнавала Валентина Мельника ні безвісти зниклим, ні загиблим. Пів року Петро доводив смерть сина в суді.

«По всім документам, які були мною подані, адвокатом… Ми зв'язувалися з військкоматом із Донецької області. Вони висилали. То довго було. І врешті вирішив суд зарахувати його як загиблого», – пригадує Петро.

Нині подружжя пенсіонерів понад усе хоче повернути тіло сина додому. Їхній Валентин, думають, лежить або десь у морзі, або в братській могилі. Голова тамтешньої громади запевнив волинян, що тіла вбитих просто неба не лишають.

«Територія замінована. Треба сапери. Треба провести ДНК. Ми то відразу зробили ДНК – я і донька. Тепер тільки добитися, якби була можливість, нам туди поїхати», – наголошує Петро.

Читати ще: «Рана кровоточить, хоч майже рік минув», – кохана полеглого фотографа з Ковеля

На трагедії родини Мельників хотіли нажитися шахраї. Якось до їхньої хати постукали зі звісткою, що можуть за 10 тисяч доларів забрати й доставити з окупованої української землі тіло Валентина. На щастя, обман батько Героя тоді розкусив. Нині найбільша мрія Мельників – повернути й по-людськи поховати свого сина.

«Ждемо-ждемо. Ми все надіємося: от хтось постукає, от хтось подзвонить, що тіло буде… Ми живемо надіями», – звертає увагу Петро.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---