Обійми, пісні та конкурс власників «Кобзарів»: лучани відзначили 205-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка

Великого сина України, народного поета, художника, мислителя, який зробив велетенський внесок у скарбницю кращих досягнень української та світової культури, згадували у Луцьку.

Урочисте покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку відбулося 9 березня у Луцьку.

У день 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка відзначали, що не згасає наша пам'ять і пошана до геніїв, які усе життя та весь талант до станку віддали рідному народові. Таким для українців є Тарас Григорович Шевченко на всі часи. Для багатьох поколінь українців він невичерпний і нескінченний, волею історії ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, відгукуючись на нові болі та думи, як зазначав Микола Жулинський.

Тарас Шевченко став ми волом українського народу, уособленням його духовної сутності. Шевченкові думи, пісні, його полум’яний гнів стали думами, піснями і боротьбою мільйонів.

Професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, голова Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Людмила Стрільчук зазначила, що тоді, коли, здавалося, душа України навік оніміє, зачахне, умре, вона відродилася, до світу озвалася Тарасовим словом, його «Кобзарем». Тож 9 березня – великий день для кожного українця, у цей день народився великий син нашого народу Тарас Шевченко. Для України він став поетом, якого ми ще не мали, поетом для всіх, поетом знедолених, але не скорених. Народжений кріпаком, він став борцем титанічної сили. Його боялися царі, люто ненавиділи кріпосники. Відірваний від України у муштру та солдатчину, він повернувся вогненним словом. Душа поета увібрала увесь волелюбний дух українського народу.

Нині його слово лунає на східних фронтах України як заклик, девіз до боротьби. Його слово звучало на Майдані української Революції гідності, з ним йшли на барикади і на смерть не лише українці. Так, незадовго до смерті Шевченка цитував вірменин Сергій Нігоян: «борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая». І це не випадково, тому що з усіх книг, які має скарбниця світової культури, поодиноко виділяються ті, які увібрали всю мудрість. Такою книгою став його «Кобзар».

Заслужений вчитель України, почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського, володарка Ордена Княгині Ольги 3-го ступеня Олеся Ковальчук зауважила, що силу єдності українцям дарує пам'ять та пошана до великого сина народу. Такі зустрічі, з її слів, потрібно сприймати як спільну молитву, як день нашої національної безпеки.

Словами великого поета зверталися до лучан актори театру-студії «ГаРмИдЕр» та вихованці дитячої театральної студії «Догори дригом», які завершили виступ спільними обіймами.

Тарас Шевченко залишив нам у спадок най волелюбнішу книгу всіх часів – свій «Кобзар», у якому сторінка за сторінкою розкривається правда про сутність українця. Ця книга як реліквія шанується у родинах українців. Декілька років тому започаткували вали традицію у день народження Шевченка прийти зі своїм «Кобзарем».

Цього разу у просвітницькій акції у Луцьку взяли участь 211 осіб. Переможцям у різних номінаціях вручили подарунки – сучасні видання «Кобзаря». Так, у номінації «Найдавніше видання «Кобзаря»» перемогла Галина Марчук з виданням 1906 року, унікальне рукописне видання «Кобзаря» приніс Ярослав Корнелюк, наймолодшим за віком учасником акції стала Тетяна Горбач (2 місяці), найповажнішими за віком були Антон Костюк (90 років) та Ростислав Кушнірук (89 років).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---