Новий музей, туристи, бездоріжжя, фото на руїнах і співочий «жіночий батальйон»: як живе волинське село Кисилин

Від Луцька до цього невеликого населеного пункту Затурцівської громади – всього пів сотні кілометрів. А до Володимира – лише сорок. Проте до Кисилина не їздять рейсові автобуси. Та й стан дороги до нього, м’яко кажучи, бажає бути кращим.

Однак це не заважає охочим відвідувати Кисилин. І знають про нього далеко за межами держави. Одні приїжджають покласти квіти і прибрати могили рідних, невинних жертв воєн і міжнаціональних конфліктів XX століття. Інші мандрівники цікавляться минувшиною населеного пункту. А дехто навіть влаштовує фотосесії на руїнах середньовічного монастиря кармелітів.

Утім віднедавна більше дізнатися про історію Кисилина можна в музеї, який цієї осені буде відзначати першу річницю. А саме село, яке колись було містечком, – 575 років з часу найстарішої згадки.

Кореспондентці Волинських Новин нинішнього літа випала нагода побувати у цьому населеному пункті, побачити пам’ятки минувшини і почути від місцевих жителів, чим живе Кисилин сьогоднішній.Заможне село, центр волості й ґміни

Свято-Михайлівську церкву в селі видно здалеку. Від старості вона вже вросла в землю, проте й донині у стінах, пошкоджених часом та війнами, лунає Боже слово. Храм святого Архистратига Михаїла – один із найстаріших в області. Одні історики вважають, що йому близько 250 років. Інші – на століття більше.

«Згідно з даними, які наводить місцевий краєзнавець Харитон Сегейда, її побудував один із власників Кисилина, Ледуховський, у 1645 році, – розповідає настоятель храму Іван Квік. – Дехто ставить під сумнів, чи справді її зводили як православну святиню. Але про це свідчить сама форма церкви. Та й вівтар її розміщений на схід. Варто зазначити, що в ті часи на Волині дешевше було збудувати храм з дерева. Але тоді Кисилин був дуже багатим селом і мав свою цегельню. Тому храм побудували з місцевої цегли і зробили це на совість. Наприклад, стіни мають товщину понад метр».

Читати ще: На Волині руйнується пам'ятка XVII століття

Загалом, за даними історичних джерел, упродовж кількох наступних віків Кисилин переходив від одного заможного роду до іншого. Після третього поділу Речі Посполитої він увійшов до складу Російської імперії і став волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. У 1899 році, наприклад, в містечку було 180 будинків і 1471 житель. А після розпаду імперії і чергового переділу кордонів держав Кисилин став центром ґміни Волинського воєводства. У містечку жили переважно представники трьох національностей-українці, поляки та євреї.Поряд жили і поряд поховані

Перша і Друга світові війни зловісним ураганом пролетіли через Волинь. На жаль, мирні жителі Кисилина та сусідніх сіл теж стали жертвами воєнних злочинів та міжетнічних конфліктів. І тому серед пам’яток тут нині є кілька меморіальних.«Це місце масового поховання жителів села Кисилин, що стали першими жертвами німецької окупації, – уродженка сусіднього села Твердині, голова ГО «Волинська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури» Оксана Сущук підводить нас до однієї з таких пам’яток. – 19 серпня 1941 року солдати вермахту тут розстріляли 48 місцевих євреїв та двох українців, активістів місцевого осередку компартії. Наша громадська організація виграла мінігрант із огородження цього місця і встановлення інформаційної таблиці. Ще пів тисячі євреїв з Кисилина та сусідніх сіл розстріляли 15 серпня наступного року в полі за околицею. На цьому місці теж тепер стоїть пам’ятна стела».Євреї і поляки в Кисилині десятиліттями жили поряд. На жаль, тепер поряд розміщені і їхні братські могили. І саме тому в село часто приїжджають поляки.

«Кисилин для них відомий у першу чергу через Волинську трагедію, – каже волинський генеалог Артур Альошин. – Тобто коли 11 липня 1943 року війська УПА вчинили напад на католицький костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, де якраз ішла меса. Нині поряд з костелом поховано 90 поляків, що загинули того дня».Музей відкрили завдяки зусиллям двох ентузіастів

У Артура Альошина в Кисилині свого часу жили предки. І попри те, що генеалог зараз мешкає в Луцьку, він буває тут часто і давно досліджує багату історію цих місць. А ще вміє дуже захопливо розповідати про минувшину краю.Авторка цих рядків, зокрема, завдяки Артуру дізналася про місцеву аріанську академію та монастир кармелітів, який невблаганний час перетворив на руїни, побачила на власні очі залишки палацу останніх власників Кисилина Олізарів та лінію дотів Першої світової.Читати ще: Втрати війни на Волині: палац у Кисилині

Артур Альошин упевнений, що минувшина Кисилина надзвичайно цікава завдяки мультикультурному середовищу, яке на цих територіях існувало впродовж багатьох століть. Тобто тут свого часу мирно жили поряд православні, католики, греко-католики, аріани, лютерани, євреї. Відтак на прикладі життя одного містечка можна побачити історію всієї Волині. І тому він був переконаний, що Кисилин просто потребує музею.За збігом обставин, так вважав і мешканець Нововолинська Василь Шахраюк, у якого дідусь та бабуся родом з Кисилина. І саме він став фундатором музею, що відкрився на початку листопада минулого року в цьому селі.

«Коли ми познайомилися, у мене була своя ідея, в Артура – своя, – згадує пан Василь. – Ми вирішили об’єднати зусилля, і у нас вийшло. Я відповідаю за фінансові питання, Артур – за організаційні та наповнення експозиції».Музей, за переконаннями його співзасновників, має бути місцем дослідження історії, культури, генеалогії Кисилина та околиць. Першими експонатами закладу стали плакати, на яких ідеться про вагомі дати з історії населеного пункту.

«Зокрема 1449 рік, згідно з архівами литовської метрики, вважають роком найдавнішої писемної згадки про село. Саме того року великий князь литовський та король польський Казимир IV Ягеллончик підтверджує право володіння на нього Злотошеву Федьку, – розповідає Артур Альошин. – Цьогоріч якраз минає 575 років від цієї дати. У 1451 році Кисилин переходить у власність відомого роду Кирдеїв. Завдяки його представникам у 1580 році Кисилин отримав міські права. На плакатах є також історія заснування добровільної пожежної дружини та список виборців 1938 року».Упродовж року експозиція поповнювалася багатьма цікавими знахідками, виявленими у Кисилині: єврейськими мацевами, самоварами, викопаними з землі, численними предметами побуту місцевих жителів, церковними атрибутами. Тут проводять лекції з історії та генеалогії і презентації книжок. Свідченням популярності нового закладу культури стало відкриття у липні виставки «Кисилин та околиці на фото Першої світової війни». На ній було представлено понад 300 світлин з приватних колекцій та архівів німецьких полків, які дислокувалися тут. До слова, попри відсутність автобусного сполучення з центром ТГ та району, в музеї було повно відвідувачів.«А ви теж на виставку?» – запитала нас продавчиня місцевої крамниці, коли ми зайшли туди випити кави.

Коли почула ствердну відповідь, зраділа: «Це чудово! Може, завдяки Артуру наше село отримає друге дихання і відродиться».

Цікавлюся в очільника місцевого старостинського округу, чому, на його думку, такі заходи важливі для Кисилина та що треба зробити, аби в Кисилині стало більше туристів. Бо тут таки є на що подивитися.«Виставки, лекції, презентації, що їх проводять у музеї, важливі тим, що піднімають престиж села, – вважає староста Кисилинського округу Затурцівської ТГ Павло Ляшук. – Ви ж самі бачили, скільки приїхало людей з усієї області. Ми взагалі завжди раді гостям з України і з-за кордону. Але наразі головна проблема Кисилина – дорога. У селі зараз проживає приблизно півтори сотні людей. З них чимала кількість пенсіонерів, яким щодня не треба нікуди їздити. У сусідніх селах ще менше населення. Учнів довозять на уроки шкільним траспортом. Пускати сюди рейсовий автобус перевізникам невигідно. А відстань з Кисилина до траси Луцьк – Володимир – вісім кілометрів. Якщо немає власного транспорту, пішки йти далекувато. Якби цю проблему вдалося залагодити, у села відкрилося друге дихання.«Кисилинський батальйон» співає для перемоги

До слова, музей – не єдиний заклад культури, який діє в Кисилині. Село відоме своїми аматорськими співочими колективами. Вони є постійними учасниками днів села, громади, обласних фестивалів та конкурсів художньої самодіяльності.«Вокальний жіночий колектив «Незабудка» з 10 учасниць створили при нашому будинку культури у 2009 році, – розповідає директорка БК села Кисилин Ганна Базюк. – До війни ми часто їздили по області з концертами. Нині, в час війни, проводимо лише заходи, під час яких збираємо гроші на ЗСУ. Зокрема в липні нинішнього року провели у Кисилині благодійний концерт «Наближаємо перемогу разом». На ньому назбирали 33120 гривень для наших військових. Відзначу, що жінки з «Незабудки» творчі й дуже креативні. Недавно ми створили імпровізацію на пісню «Лісапетного батальйону». Цей номер настільки сподобався глядачам, що вони тепер нас жартома називають «Кисилинським батальйоном».

Людмила ПРИЙМАЧУК

Фото авторки та з фейсбук-сторінки будинку культури села Кисилин

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---