«Ніхто ніколи не думав, що матимемо справу з ракетами». Інтерв’ю з волинськими вибухотехніками

Аби успішно виконувати свою роботу, колектив повинен працювати злагоджено – як єдиний організм, де кожен має свою зону відповідальності. Відділ вибухотехнічної служби ГУНП направду вважається цілісним механізмом. У ньому несуть службу шість співробітників, а очолює підрозділ поліцейський Ігор Заболотний. Усі вони різні, але об’єднує їх спільна мета – убезпечити волинян від вибухонебезпечних предметів.

Зараз частина співробітників виконує важливу місію на Чернігівщині, там вони зачищають територію, де проходили бойові дії, від нерозірваних боєприпасів та інших небезпечних предметів, інші поліцейські продовжують нести службу на Волині й реагувати на кожне звернення громадян.

Ще перед від’їздом поліцейських пресслужба волинської поліції поспілкувалася з їхньою невеличкою, але дуже ефективною командою про специфіку та особливості роботи під час війни та про те, чи вдається зберегти дружню атмосферу у найбільш напружені та тривожні моменти.

«Акцент робився на людяність, бо питання професійності – це справа часу»

Вас вважають одним із найдружніших колективів ГУНП у Волинській області. Як Вам як керівнику вдалося так налаштувати роботу в команді?

Дуже приємно, що так вважають, значить, в мене вийшло зібрати в команду людей, близьких по духу, темпераменту, які розуміють закон «батога і пряника».

Першочергово акцент робився на людяність, бо питання професійності – це справа часу. Я звертав увагу на те, як люди сприймають критику, жарти. Час був витрачений недарма, і якщо люди так думають, значить, ми йдемо в правильному напрямку.

На жаль, у вишах МВС немає спеціальності «Вибухотехнік», тому вчитися приходиться своїми силами. Я намагаюся передати весь свій досвід молоді, вони сприймають це, щось підчитують, вдосконалюються, на бойових виїздах відшліфовуємо практичні навички. Мені приємно, що ніхто не зупиняється.Кожна людина має свій характер. У вашому колективі люди схожі за характерами?

Однакових немає. Я взагалі «дерев’яний» був у психології, лише коли став керівником, почав цікавитись цією наукою, вивчати підходи до людей. От є такі люди, які не сприймають критику: якщо неправильно підібрав слово, людина закрилася, і потрібен час, аби повернути попередні стосунки. А є такі, що «дали стусана», умовно, і вони працюють ще краще. Тому і в нас в команді кожен різний, до кожного потрібен особливий підхід.

Ви критикуєте своїх підлеглих?

Не критикую. Якщо навіть десь підвищу голос, це суто стосується робочих моментів, не більше. Зараз це взагалі рідкість.

«Якщо усі ланки віддано працюють, виходить хороший результат»

Як і в будь-якій успішній команді, у відділі вибухотехнічної служби кожен зі співробітників має свою зону відповідальності: хтось працює зі штатними вибуховими матеріалами або безпосередньо на місці виявлення небезпечних предметів, хтось проводить розвідку, інші забезпечують тил.

«У нас зібрався колектив щирих, позитивних, цілеспрямованих людей, які розуміють критику і жарти. Зараз я можу стверджувати, що ми одне одного доповнюємо, і з нашого вагону ніхто не випадає. Нам комфортно працювати разом, нам хочеться працювати. Ми єдине тіло – руки, ноги, голова, мозок», – розповідає Ігор Сергійович.Зараз у відділі працює шестеро чоловіків та одна жінка. Першим до теперішнього складу долучився поліцейський Василь у 2016 році.

«Прийшов і каже: «Хочу бути у вашому підрозділі». Ну, добре. Він молодець, жодного разу не підвів. І я вдячний йому, що навіть у важкі моменти в роботі він не відвернувся і йшов поруч зі мною. Це, можна сказати, майбутнє нашого відділу, не тільки він, а й вся наша молодь», – ділиться керівник.

«Потім до нас приєднався Вітьок. Вітьок – це, значить, має бути все чітко, а вліво/вправо – вже злочин. Якщо приходить якийсь контроль, наприклад, на кінець року, то він відразу все зробить, аби не валялося. Я йому завжди кажу, що кожен документ, якщо дозволяє час, має відлежатися. Він відповідає за транспорт, службові машини завжди чисті, доглянуті, забезпечені пальним завдяки центру забезпечення».

Вікторе, розкажіть, будь ласка, як проходить звичний робочий день вибухотехніка?

Працюємо цілодобово, 24/7, не розслабляємося. Скільки б не було повідомлень, на усі зреагуємо, сил і засобів вистачить.

До початку війни у нас були добові чергування, кількість співробітників дозволяла це робити: поки одні на базі, інші відпочивали вдома.

З 24 лютого виїздів побільшало, люди стали дуже пильні, побачили якусь підозрілу річ – телефонують на 102. Тому ми вже цілодобово перебуваємо на робочих місцях, опрацьовуємо кожен виклик, оглядаємо, встановлюємо, чи безпечний той чи той предмет.

Донині жодних вибухових пристроїв за повідомленнями на 102 не виявлено. Усі оглянуті об’єкти були безпечні.

Єдина жінка у відділі – Марія. Вона займається діловодством: «Усі папери пишуться, усе реєструється, зауважень ніяких щодо цього немає. Крім того, вона нас і напоїть, і нагодує, і навіть спати вкладе», – жартує Ігор Заболотний.

Маріє, як вам працюється у чоловічому колективі?

Спокійно і дуже комфортно. Коли ти одна жінка, можливо, це трішки розслабляє, тому що є увага чоловіків-колег, які готові прийти на допомогу, підтримати, пожартувати, інколи заспокоїти. Вони завжди стараються розвантажити від проблем, перевести на позитив. То цукерку принесуть, то квіти подарують, то комплімент скажуть… Коли вільні, намагаються допомогти у моєму напрямку роботи.

Водночас, це і тримає в тонусі. Наприклад, у перші дні війни, хоч і у стресі, але все ж пам’ятаєш, що потрібно привести себе в порядок, підбадьорити їх, організувати якийсь тут побут, адже всі цілодобово на місці.

Все дуже просто, комфортно, з підтримкою і розумінням.

Юрій та Дмитро долучилися до підрозділу не так давно, проте за невеликий час встигли стати невід’ємною частиною відділу.

«Молоді, з почуттям гумору, розуміють наш напрямок роботи, хочуть вчитися та розвиватися. Юра вже отримав «безпілотні права», це наш безпілотний спецназ, який займається розвідкою», – розповідає керівник.Для чого вибухотехніку потрібно використовувати квадрокоптер?

Це економить наш час і, можливо, частково полегшує роботу. Якщо надходить повідомлення про замінування чи підозрілий предмет, територія огляду велика і не вказано точно, що, де і як, то за допомогою безпілотника ми можемо оперативно обстежити з висоти місцевість. Також не потрібно підходити безпосередньо до предмета, тобто це знижує ризик для життя. Окрім цього, можна дистанційно кваліфікувати предмет і розробити план, як діяти з ним далі.

Очільник підрозділу стверджує: якщо й надалі Юрій і Дмитро будуть так «поглинати» необхідну інформацію, у вибухотехнічного відділу точно все буде добре: «Діма постійно питає, виносить мізки, як і що має бути. Виводить свої закони, щось працює, щось не працює, але головне: він старається».

Дмитро ділиться особливостями діяльності і зауважує, що робота йому до душі, оскільки чи не щодня доводиться вивчати щось нове та невідоме: «Потрібно відповідально ставитись до всього, з чим працюєш, і постійно «бути на телефоні», адже дзвінки надходять в будь-який момент. Виїжджаючи на місце події, ти вже думками маєш бути підготовлений, в тебе має бути складений план дій, окрім того, необхідно забезпечити безпеку не лише для себе, а й для свого напарника».

Ще один поліцейський відділу Максим на момент запису інтерв’ю виконував службові завдання у Дніпропетровській області, а до початку активних бойових дій ніс службу в зоні ООС. Він вже отримав кваліфікацію сапер (розмінування), що дозволяє безпосередньо працювати з небезпечними предметами.

«Завдяки сектору комунікації я дізнався, що Максим пише чудові вірші. Часом жартую: «Максим, в тебе все добре? Я до дружини йду на побачення, склади мені віршик». Якщо йому не виходить, побачення відміняю. Дуже приємно було почути, що в нас є такий талант», – розповідає Ігор Сергійович.

Про керівника відділу співробітники відкликаються найтепліше. Кажуть, інколи суворий, частіше – позитивний, проте завдяки йому можна не переживати, що щось буде не зроблено, адже пильний погляд завжди за цим стежить.

«Дуже хороший організатор з почуттям гумору і людина, яка чітко знає, як має працювати підрозділ. У нас немає хаосу, керівник на своєму і всі працюють злагоджено», – стверджує Марія.

«Якщо поставить якусь ціль, завжди досягає її, думає про колектив, старається. У нас немає такого, що я начальник, а ти ніхто», – доповнює її Віктор.

Усі зізнаються, що секрет дружності їх підрозділу у тому, що кожен намагається вкласти в нього частинку себе, підтримати інших, допомогти. «Хочеться, щоб це все було на позитиві, тому що робота справді небезпечна. Працювати в дружній атмосфері набагато легше, тому тримаємося разом, адже ми – сила», – підсумовує Марія.

«Ніхто ніколи не думав, що ми матимемо справу з ракетами»

Війна внесла корективи у життя кожного громадянина України, всіх організацій та підрозділів. Для відділу вибухотехнічної служби – це нова сторінка діяльності з предметами та механізмами, з якими ще не доводилось працювати.

З початку збройної агресії Росії вибухотехніки працюють цілодобово, кількість повідомлень та виїздів значно збільшилась. Кажуть, що рідні і близькі це розуміють і всіляко підтримують.«Деякі виїзди для нас були ноу-хау. Багато чого ми дізнаємося безпосередньо на місцях подій. Хто б міг взагалі подумати, що ми будемо встановлювати типи і причини вибуху реактивних систем ракет, крилатих ракет, балістичних ракет.

Раніше ми вилучали ручні гранати, десь виїжджали на підозрілі предмети, зовні схожі на саморобні вибухові пристрої, але ніхто ніколи не думав, що матимемо справу з ракетами», – розповідає Ігор Сергійович. Він додає, що після двох виїздів на ракетні удари спеціалісти почали володіти певною інформацією, а коли опрацьовували третій, за першими ознаками вже знали, що це.

Такі обставини й вимагають нових умінь та знань від спеціалістів, деяку інформацію вони черпають у довідкових чатах, де «збігається» інформація зі всієї України. «Всі ці об’єкти для нас – нове. Ми стараємось вивчити маркування, позначення, правила поводження, бо є і касетні ракети, які розриваються. Нам з ними рано чи пізно доведеться працювати, тому у вільний від викликів час намагаємося розвиватися у цьому плані», – ділиться Віктор.

Як говорилося раніше, викликів у цей період побільшало. Інколи вони можуть здаватися навіть дивними, але все ж вибухотехніки стверджують, що краще перестрахуватися, ніж постраждати.

«Одного разу на електронну сигарету виїжджали, адже громадяни подумали, що це підозрілий предмет. Треба виїхати – значить, треба. Реагуємо на кожне повідомлення», – зазначає очільник відділу.

Опісля опрацювання повідомлень вони звикли збиратися разом за чашкою кави чи чаю, аби поділитися, хто що бачив і що нового взяли для себе. Це по-особливому гуртує, стверджують поліцейські.Як діяти, якщо натрапили на невідому чи підозрілу знахідку, нагадав громадянам вибухотехнік Василь.

За його словами, найголовніше – убезпечити себе та присутніх поруч: «Необхідно відійти від предмета на безпечну відстань: у приміщенні – це 50 метрів, на відкритій місцевості – 100 метрів, також повідомити й відвести інших. У жодному разі не можна торкатися, підіймати чи пересувати з місця підозрілий предмет, адже це може бути небезпечно для життя і здоров’я».

Про знахідку потрібно повідомити на лінію 102 та якомога детальніше описати, що це є. Це вбереже від потенційної небезпеки та травмувань.

Як розвантажуєтеся після напружених викликів?

Сміємось одне над одним. Нам достатньо цього, щоб отримати якийсь позитив.

Зараз вони найбільше прагнуть лише одного – найшвидшого закінчення війни. Роблять для цього усе можливе на своєму фронті.

«Не будемо далеко забігати і щось прогнозувати, хочеться, аби не гинуло мирне населення та військові, аби наші діти жили краще, ніж ми, і щоб в нашій країні був мир», – наголосив Ігор Сергійович.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---