Невидимі фронти Юрія Щербика: вечір поезії у Луцьку

Поезія та пісня, народжені і відшліфовані в боях за Україну, круто змінили долю вчорашнього АТОвця Юрія Щербика. Тепер він не мислить свого життя без творчості, яка стала найважливішою його працею. Зовсім небагато часу минуло з дня презентації його першої збірки віршів «Небо Донбасу» у 2016 році – саме тоді Юрій Щербик заявив про своє існування як людина творча. І знову – зустріч з читачем. Цього разу автор представив збірку віршів та прозових рефлексій під назвою «На лінії невидимих фронтів» на літературному вечорі у переповненому читальному залі Луцької бібліотеки-філії №10.



Свого часу на появу цієї книги дала своє «благословення» поетеса, член Національної спілки письменників України Світлана Костюк: «Йому віриш. Віриш, бо відчуваєш, як написане проходило крізь усі фібри небайдужої душі чоловіка і батька, сина і поета, якому інтуїтивно підкоряються нові технічні прийоми віршування, мелодика слова, ритми і рими…»

Нова збірка написана Юрієм після повернення зі сходу у мирне життя. Та чи справді є воно мирним? «Всі війни на світі є лише наслідками війни найбільшої – боротьби за людські душі, що почалася від початку Світу між силами добра і зла… Ця книга і про війни мирного часу, і про справжній мир у серцях і домівках, якого я щиро бажаю кожному», – звертається до свого читача автор.

«За цей час сам Юрій змінився, підготував новий різноманітний і цікавий матеріал, – розповідає про зміст цих творів режисерка, драматургиня та ведуча зустрічі Наталія Максимчук. – Він став членом літературної студії «Без меж», яка базується в клубі «Патріот Батьківщини», і котрий ми разом розбудовували, чим дуже пишаємося. Нова книга Юрія – про невидиму війну з самим собою, про соціум, філософські роздуми про життя, про кохання. Це не просто книжка, а наука, настанова читачеві рости і розвиватися разом зі своєю країною. Все, що робить у своєму житті Юрій, він робить з Україною у серці».



Своєрідним талісманом став Юрій Щербик ще для одного творчого колективу – аматорського театру «Вперше», актори якого і цього разу взяли участь у презентації його віршів та прози. Обравши співзвучні з власним досвідом та емоційним станом поезії Юрія, молоді виконавці транслювали глядачам роздуми та відгук автора на все, що відбувається навколо нього. Не в змозі прожити своє життя «роботом», цей чоловік чутливо, але все ж стримано, виважено і небагатослівно реагує на дрібниці життя і тривоги сьогодення, пригадує бойових побратимів, роздумує на питаннями без відповідей (і відповідями без питань!) і оптимістично стверджує: «Варто жити, щоб дню радіти…». За будь-яких, навіть непростих обставин! Тому головним лейтмотивом розмови стали такі рядки з його книжки: «Ніколи не пізно любити життя просто за світлий кожний день. І бути за цей день вдячним».



Прочитали і прокоментували Юрині поезії колеги по «літературному цеху» - «безмежники» Валерій Гнатюк, Лєна Шторм, Ольга Антош.



У книзі Юрія велика частина поезії присвячена темі, котру важко викладати у поетичних рядках, – мабуть тому, що надто болюча та неприємна. Та сам автор визначає її як творчий опір національній алкоголізації і не уникає розмов про неї. Боляче спостерігати за тим, як оковита знищує особистості і цілі родини, як шукають люди добрі та щирі розради у пляшці, як батьки бездумно дозволяють дитині «вмочити пальчика» до склянки із спиртним, реклама нав’язливо пропонує молоді сумнівні радощі, а «горілколізація» торкається навіть важливих державних свят країни. Без зверхнього осуду у слабкості, але відверто автор ставить питання і аналізує те, що спостерігає навколо, та пропонує задуматися над цим усім загалом.

- Нумо, браття, проп’єм Україну, -

Ми не скажемо навіть сп’янілі.

Ми п’ємо «за щасливу родину»,

«За любов» і «за дружбу»… На ділі ж

Не міцнішає з того Держава, ні родина…

І звичайно, неможливо було собі уявити цю зустріч без гітари у руках Юрія та його пісень: «Колискова на відстані», «Квітень», «Неоголошена війна», «В дорогу» та багато інших.



ВІДЕО пісні «Сльози радості» Юрія Щербика

Багато друзів, шанувальників, відданих та нових читачів дуже емоційно відгукнулися на щирість автора та приєдналися до спілкування з ним. Кожен зміг висловитися. Школяр Артем Топоровський з бабусею розповіли про те, як він відмовився від фломастерів російського виробництва у луцькій крамниці – не зміг безтурботно малювати ними в той час, коли точиться війна. Слухачка Центру освіти третього віку ВІЄМ Тамара Трухимович надихнулася поезією Юрія та відгукнулася власним віршем про Україну. Письменниця Валентина Клюнтер подякувала йому за справжній патріотизм – і в житті, і в творчості. Друзі по літературному клубу «Без меж» подарували авторові ручку Parker – для автографів і нових творів. Голова ГО «Яворина» Руслана Вознюк подякувала мамі Юрія – Марії Щербик за вкладені у сина любов, справжність та відданість рідній землі. Особливо приємно авторові було бачити своїх побратимів – Андрія Гаця, Сергія Андрієвського та співавтора книги Віталія Лісецького, який зробив всі використані у ній фото. Вітання, квіти і великий оригінальний торт від друзів, а також автограф і фото-сесії для шанувальників, знайомство з новими читачами склали приємну частину літературного вечора.



Кожен читач зміг взяти для себе книжку Юрій Щербика «На лінії невидимих фронтів». Хтось заплатив символічну ціну, а дехто просто одержав подарунок від автора з його особистою присвятою та побажанням мирного неба. Усі виручені за книгу кошти Юрій відразу передав волонтерам для потреб побратимів у зоні АТО.



Фото події

Віктора Петрука та автора

Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---