«Не треба мовчати»: скільки випадків булінгу зафіксували на Волині та як діяти батькам

За рік у школах на Волині офіційно зафіксували три випадки булінгу, але реальні цифри можуть бути значно більші. Інколи факт фізичного чи морального тиску замовчують діти, батьки чи педагоги.

Як розпізнати булінг, яка відповідальність чекає на кривдників, в інтерв'ю Суспільному розповіла керівниця ювенальної превенції Волині Інна Остапович.

Розкажіть про якийсь з останніх випадків булінгу, який ви фіксували.

Упродовж вересня-грудня минулого року двоє малолітніх дітей здійснювали психологічний булінг стосовно свого однокласника. Мама нікуди не зверталася. Такою краплею у мами було те, що діти, з її слів, розповсюдили цю інформацію через соцмережі. Тобто вони зняли відео, як знущаються з дитини: і обзивають, і принижують, і здійснюють різний тиск, і знищують його особисті речі, а їм за це нічого.

Тоді мама звернулася в поліцію. Було проведено розслідування, є вже рішення суду. Зараз дитина навчається, все добре. Звичайно, ми тоді мамі наголосили, що в разі, якщо, не дай Боже, будуть такі випадки, звертатися особисто в поліцію, до ювенальних поліцейських.

Як взагалі ви визначаєте булінг, що це таке? З якими його видами зіштовхуєтеся?

Булінг – це насильство. Він може виражатися у психологічному тиску, у фізичному насильстві, економічному або сексуальному. У 2018 році пройшли зміни у законодавстві України. Визначено відповідальність і за приховування самого булінгу.

Яка відповідальність за булінг для того, хто його вчиняє, і для того, хто був свідком, але промовчав?

За це настає відповідальність згідно зі статтею 173 зі значком 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Булінг або цькування учасників освітнього процесу». Підлітки несуть відповідальність із 16-річного віку. Для дітей від 14 до 16 років за цією статтею теж передбачено відповідальність, але відповідають за це їхні батьки.

Коли до вас звертаються щодо булінгу, як зазвичай реагуєте на такі звернення?

Провести службове розслідування, скласти відповідний висновок і встановити, чи був факт булінгу. Якщо ж, наприклад, вже встановлено комісією, поліцейський складає протокол за статтею 173 зі значком 4, відправляє в суд, який вже ухвалює рішення щодо накладення стягнення з цієї особи.

За неповідомлення органів національної поліції про факти булінгу в навчальному закладі відповідає дирекція навчального закладу. Це адміністративна відповідальність.

Коли вдається встановити факт булінгу, то що далі відбувається із тим, хто його вчинив? Далі як з цією дитиною працюєте, чи це вже справа батьків – пояснити, що так чинити не можна?

А далі вже відбувається комплексна робота. Тобто цього підлітка ювенальна превенція ставить на профілактичний облік в органи національної поліції за місцем проживання. Заводять обліково-профілактичну справу. З цією дитиною проводять індивідуальні профілактичні заходи. Туди ми залучаємо психологів, встановлюємо і коло друзів, спілкування.

Можливо, на цю дитину хтось десь тиснув. Його вподобання ми встановлюємо. І складаємо акт побутових умов. Можливо, десь вдома були причини, які спонукали цю дитину до скоєння булінгу, тому вивчаємо це все комплексно.

Дуже багато залежить від батьків. Якщо вони хочуть змінити поведінку своїх дітей, то теж будуть працювати разом із поліцейськими, разом із психологами, аби виправити цю ситуацію.

Скільки за цей рік, можливо, і минулий фіксували таких випадків?

Офіційно – лише три випадки у Волинській області.

Чи відображають ці цифри реальну ситуацію?

На жаль, замовчують про факти булінгу. У нас ще живуть старими стереотипами, мовляв, це буде імідж школи втрачено, мовляв, ми розберемося на своєму рівні. Думають, ніби поговорять з дітьми, а вони їх послухають. Насправді вони підуть і далі будуть здійснювати цей булінг.

Діти мають розуміти, що за це є відповідальність, що це є насильство.

Змоделюймо ситуацію: діти прямо кажуть, що в школі така неприємна ситуація, де когось цькують. Що батьки мають робити в першу чергу?

Однозначно, в будь-якому випадку має бути звернення – або усне, або письмове. Але я раджу зробити письмове на лінію 102. Далі оператор визначить, хто буде реагувати на це повідомлення: чи дільничний офіцер поліції, чи ювенальний поліцейський, чи поліцейський групи реагування патрульної поліції. Тут вже кваліфікує сам оператор лінії 102.

Також є національна дитяча гаряча лінія 116-111, куди діти можуть звернутися конфіденційно.

Читати ще: «Булерами стають недолюблені діти», – психологиня з Луцька розповіла про наслідки булінгу та мобінгу

Особисто ваш життєвий досвід: чи траплявся стосовно вас булінг?

Ні, не було стосовно мене булінгу. Наша класна керівничка Галина Андріївна нас всіх примирювала. Ми були досить різні. У нас був дуже великий клас, я закінчила сільську школу, але ми були всі однакові, таких проблем не було.

Які саме прояви булінгу можна побачити, як це можуть помітити батьки? Як вони можуть зрозуміти, що булінг стосовно їхньої дитини відбувається, коли вона про це не говорить?

Дитина передусім не хоче йти в школу, замкнута. Чому вона не хоче йти в школу? Бо їй там некомфортно, їй там боляче, неприємно, їй завдають психологічної, фізичної або економічної шкоди. Далі дитина починає часто хворіти або агресивною стає, зачиняється в кімнаті, успішність знижена.

Також проявом булінгу є те, коли дитина стає відстороненою в класі, з нею ніхто не спілкується, на перервах проводить час сама, за партою з нею ніхто не хоче сидіти. Або, наприклад, на екскурсію їдуть і дитина постійно сама, позаду, відсторонена, уникає спілкування з однолітками, щоб вони не здійснювали далі булінг.

Також були такі випадки, коли ми радили, щоб писали скаргу на дирекцію закладу стосовно вчителя, але батьки казали, що не будуть писати, тому що буцімто дитині від цього ще гірше буде. Але на фоні психологічних страждань у дитини можуть розвиватися різні хвороби – ось це буде їй гірше.

А чи може бути булінг учня стосовно вчителя?

Може, таке у нас було – вчитель написав заяву в поліцію. Підлітку було 16 років, на нього склали протокол, бо він чинив психологічне насильство: зривав уроки постійно і кличку вчителю придумав. Ця дитина впродовж року перебувала на обліку в органах національної поліції за місцем проживання.

Як створити в школі оце безпечне середовище? Які поради дасте адміністраціям навчальних закладів?

Хто створює клімат в навчальному процесі? Самі ж вчителі. Хто створює клімат в сім'ї? Мама і тато. Так само і в навчальному закладі дирекція має створити довірливий клімат, безпечний, але обов'язкові разом з батьками. Для цього потрібно розробляти різні заходи, запрошувати поліцейських, психологів, щоб позашкільне життя учнів було активним. Гуртки різні мають функціонувати. І це все в комплексі створює довірливу, дружню атмосферу.

На початку розмови ви казали, що хочете зробити звернення.

Не потрібно мовчати, не потрібно думати, мовляв, ми розберемося самі, це мине. А це не мине, бо травми накопичуються в дітей. Тому звертайтеся до органів національної поліції, в школу, в навчальні заклади. Захищайте права своїх дітей, захищайте ментальне здоров'я своїх дітей, створюйте безпекове середовище.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---