Не п’є таблеток, має добру пам’ять. 94-річна волинянка – про заслання, УПА та довголіття
Її непосидючості та феноменальній пам’яті може позаздрити молодь. Нещодавно своє 94-ліття відзначила жителька села Бужанка Надія Собчук. Можливо, секрет її довголіття в тому, що жінка живе під гаслом «Рух – це життя». Хоча в дитинстві й молодості Надії Степанівні доводилося виживати.
Історія життєвого шляху волинянки – у сюжеті ТРК «Аверс».
Жінка показала давні фотографії і розповіла: її тато був в УПА. Сама вона з підліткового віку допомагала – стала зв’язківицею повстанців.
«Приїжджали до нас бандерівці, коли ми на хуторі жили. Там чистили зброю. Дали мені якесь завдання», – пригадує жінка.
Невдовзі тата Надії Собчук схопили та розстріляли в тюрмі. Дівчину з мамою та сестрою заслали в Сибір.
«Мені було 14 років, уже сама рубала дрова. Мати ходила в ліс. Мені й матері давали пів кілограма хліба на картку, а сестрі – 300 грамів. І не платили ні копійки. Треба було купити постоли за 8 рублів, а де ж їх було взяти? Люди не мали їжі, тому рубали коней. А деякі помирали з голоду», – додала Надія Собчук.
Читати ще: Має 15 онуків та аж 19 правнуків: волинянка відзначила 95-річчя
Надія Степанівна пригадала голодний Великдень у засланні. Потім у 15 років самотужки поверталася на Волинь.
«На дорогу не мала ні копійки. Пам’ятаю, взули мене в постоли, мама дала пальто. Довели мене до Києва. Мали прийти до мене рідні, але не прийшли. Стояла сама в лісі й не знала, що робити», – згадала довгожителька.Надії Собчук вдалося повернутися: вдень дівчина ховалась, вночі застрибувала в поїзди-товарняки. Але волинянка мала статус доньки ворога народу, тож згодом знову опинилась у засланні – потрапила в Архангельську область РФ. Там Надія Степанівна вийшла заміж. Чоловік теж був висланий туди. Згодом у подружжя народилися син і донька. У 1959 році їй дозволили жити на Волині.
Читати ще: Попри свій поважний вік, веде активний спосіб життя: волинянка відзначила 90-річчя
27 років Надія Собчук проробила на фермі, її чоловік працював на шахті. Разом побудували хату в Бужанці.
Чоловіка Надії Степанівни немає вже 25 років, дочка померла 20 років тому. Зараз жінка живе сама.
«Не п’ю таблеток, маю добру пам’ять, пішки кілометр до церкви можу зайти», – додала волинянка.
Надії Степанівна згодом поспішала на концерт патріотичної пісні в місцевому будинку культури: таких дійств довгожителька не пропускає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Історія життєвого шляху волинянки – у сюжеті ТРК «Аверс».
Жінка показала давні фотографії і розповіла: її тато був в УПА. Сама вона з підліткового віку допомагала – стала зв’язківицею повстанців.
«Приїжджали до нас бандерівці, коли ми на хуторі жили. Там чистили зброю. Дали мені якесь завдання», – пригадує жінка.
Невдовзі тата Надії Собчук схопили та розстріляли в тюрмі. Дівчину з мамою та сестрою заслали в Сибір.
«Мені було 14 років, уже сама рубала дрова. Мати ходила в ліс. Мені й матері давали пів кілограма хліба на картку, а сестрі – 300 грамів. І не платили ні копійки. Треба було купити постоли за 8 рублів, а де ж їх було взяти? Люди не мали їжі, тому рубали коней. А деякі помирали з голоду», – додала Надія Собчук.
Читати ще: Має 15 онуків та аж 19 правнуків: волинянка відзначила 95-річчя
Надія Степанівна пригадала голодний Великдень у засланні. Потім у 15 років самотужки поверталася на Волинь.
«На дорогу не мала ні копійки. Пам’ятаю, взули мене в постоли, мама дала пальто. Довели мене до Києва. Мали прийти до мене рідні, але не прийшли. Стояла сама в лісі й не знала, що робити», – згадала довгожителька.Надії Собчук вдалося повернутися: вдень дівчина ховалась, вночі застрибувала в поїзди-товарняки. Але волинянка мала статус доньки ворога народу, тож згодом знову опинилась у засланні – потрапила в Архангельську область РФ. Там Надія Степанівна вийшла заміж. Чоловік теж був висланий туди. Згодом у подружжя народилися син і донька. У 1959 році їй дозволили жити на Волині.
Читати ще: Попри свій поважний вік, веде активний спосіб життя: волинянка відзначила 90-річчя
27 років Надія Собчук проробила на фермі, її чоловік працював на шахті. Разом побудували хату в Бужанці.
Чоловіка Надії Степанівни немає вже 25 років, дочка померла 20 років тому. Зараз жінка живе сама.
«Не п’ю таблеток, маю добру пам’ять, пішки кілометр до церкви можу зайти», – додала волинянка.
Надії Степанівна згодом поспішала на концерт патріотичної пісні в місцевому будинку культури: таких дійств довгожителька не пропускає.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Марина
Показати IP
10 Грудня 2024 05:01
Дай Боже здоров'я пані Надії!
Катерина Десницька: сіамська принцеса родом з Луцька
Сьогодні 09:33
Сьогодні 09:33
На прибирання вулиць волинське селище витратить 800 тисяч
Сьогодні 09:05
Сьогодні 09:05
За добу на фронті – 213 боєзіткнень, ворог втратив понад півтори тисячі солдатів, – Генштаб
Сьогодні 08:37
Сьогодні 08:37
«Скількох своїх прадідів і прабабусь ви знаєте?» Політик з Волині – про дерево роду й цікаві знахідки у своїй родині
Сьогодні 08:09
Сьогодні 08:09
У Міноборони розповіли, що увійде до «Пакунка пораненого»
Сьогодні 07:41
Сьогодні 07:41
Українці обрали найкращі марки року
Сьогодні 06:43
Сьогодні 06:43
У Чехії археологи виявили докази поселення неандертальців
Сьогодні 00:34
Сьогодні 00:34
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.