«Не повертається язик співати російською»: MONATIK про хейт, дружину, Луцьк, заробітки і ставлення до Лободи

«Я збирався по частинах. Перші два місяці (повномасштабної війни) – це розвал, розпад, розпач. Не знаю, чи це можна назвати депресією. На мою думку, це щось набагато гірше. Потім з’явилося якесь світло в кінці тунелю. Ти як музикант дуже хочеш бути корисним тим, що вмієш робити. Почали приходити вірші. Я тільки встигав записувати. Ми почали давати перші благодійні концерти… Ти робиш те, що вмієш, і бачиш, що людям це потрібно», – зазначив MONATIK.

Про заробітки, хейт, ставлення до Світлани Лободи та Потапа, повернення сім’ї в Україну й виховання дітей співак розповів в інтерв’ю Славі Дьоміну.

Інформаційне агентство Волинські Новини пропонує своїм читачам ознайомитися з найцікавішими фрагментами з розмови. Далі – пряма мова Дмитра.

ПРО ЛУЦЬК

Я дуже люблю Луцьк, як батьків. Київ люблю, як власну сім’ю, яку створив у столиці.

СПОГАДИ З ДИТИНСТВА

Я займався брейкдансом. Ми багато виступали. І в мене в один момент вилетів диск зі спини, в мене відняло все, я не міг навіть повернутися. Тиждень я просто лежав. Я просив батька: поверни мене наліво, поверни мене направо. Мені було 15 років. І він мене носив до кого тільки можна було, до лікарів.

У мене була однокласниця Катя Маркова. Вони були переселенці з Чорнобиля. Дуже класна дівчина. І в неї батьки займалися медициною, голками… Пам’ятаю, я прийшов, її мама потикала мені голки. А ще знаєш, що зробила? П’ятку потрогала і каже: а Діма курить. Це була правда.

Вона розставила, хруст-хруст... і все, як рукою зняло. Пам’ятаю, я подякував і просто побіг. Я не міг зупинитися. Я просто біг і насолоджувався тим, що можу швидко пересуватися, що я не лежу, що завтра я знову танцюватиму брейк. Цей спогад мене інколи надихає: навіть якщо ти зламався, то є можливість все ж таки встати, побігти і знайдуться добрі люди, які допоможуть тобі в цьому…

У нас були грози району. Я жив на 40-му. У нас там була стройка, і я сам там гуляв. Були такі гопники Кіса і Сакура. І всі їх дуже боялися. І от я сиджу на стройці, а вони: малий, гроші є, зараз потрусимо. Я такий: є, вдома є, я зараз винесу. І я побіг додому і тупо два дні там просидів…

Я був активний, але не для того, щоб зробити щось зле. Бувало, ми з моїм другом розмальовували фарбою дороги вночі, малювали свої розмітки, писали, куди їхати, куди веде цей напрямок, а куди – цей…

Я був трієчником. Багато недопрацьовував. Зараз я це розумію. Я дуже не любив робити уроки… У мене завжди були класні відносини з вчителями. Чесно кажучи, шкільні роки я згадую з неймовірною теплотою. У мене були неймовірні однокласники. Я пам’ятаю ім’я і прізвище кожного, де хто сидів. Деколи спілкуємося з однокласниками. Деколи вони приходять до мене на концерти.

ЩО НЕ ЗНАЄ МАМА?

Мама не знає, як класно ми тусили з бі-боями в нас вдома, коли вони з татом їздили по товар у Хмельницький або в Чернівці. Мамо, у нас було багато тусовок у квартирі. То пробач.

ПРО ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ

Багато разів казав, що я не така людина: я все вирішив, я пішов, я все зможу. Завжди потрібен хтось, хто в тебе вірить, хоча би хтось один. І от віра дружини дарувала і дарує мені цілеспрямованість...

Деякі рішення я приймаю швидко. Деякі залишаю на переспати. Як за принципом самурая: якщо не можеш відповісти на питання за сім-вісім секунд, то залиш його на подумати. Інколи мені це заважає.ПРО СТАВЛЕННЯ ДО ПОТАПА

Ми з дружиною говорили, що, може, краще було б опинитися в Україні (в день відкритого вторгнення), щоб усього цього не відчувати. Але так трапилося долею, що ми були за кордоном. Хтось пише: втікач. Але, на мою думку, є велика різниця між втікачем і тим, хто повертається. Мені здається, що тих людей, які повертаються, потрібно підтримувати, показувати, що ми хочемо наших українців тут, в Україні, щоб вони поверталися, спонукати їх до цього…

Із самого початку війни я намагався бути в інфопросторі, давав інтерв’ю. Ми відразу поїхали в благодійні тури. Бажання повернутися було. І як тільки ми допрацювали всі наші тури, як не було би складно, я повернувся. І вже на п’ятий місяць війни був тут. Я працюю досі в Україні, намагаюся створювати музику тут, підбадьорювати людей, їздити по військових частинах, по прифронтових територіях, підтримувати наших хлопців і дівчат. Як на мене, це видно. Я цього не приховую.

Я його (Потапа) не бачив тут. Я не знаю, чим він займається і що робить. Тому, напевно, люди так на це реагують… Війна по-різному працює на голову, на думки, на якісь рішення. Можливо, в нього не вистачає внутрішнього ресурсу, можливо, не вистачає енергії, можливо, не вистачає бажання в цілому. Мені складно відповідати за Льошу. Я думаю, що колись він відповість сам.

ПРО ХЕЙТ

Був хейт за Ібіцу (виступ на Ібіці в день прильоту в Дніпрі, – ВН). У нас кожен день помирають і гинуть наші люди. Неочікувані прильоти. Ми приносимо співчуття всім людям, які страждають від цього. Може, сьогодні в нас буде останній концерт. Є можливість щось зробити, підбадьорити, є сцена, там є дозвіл працювати – ми прийдемо і зробимо «Артоборону» і зберемо кошти. В той день ми зібрали 550 тисяч. Це немаленька сума. Я розумію хейт. Але це точно не танці на кістках…

Я багато кому відповів. Мене тоді так пробило. Я вважав, що це несправедливо. Чому в одних летять камені за ті самі справи, а в інших – ні? Це дивно. Мені здається, має бути одне культурне рішення.

ЧИ ПЕРЕВЗУВСЯ?

У нас в народі повелося: той, хто переходить на українську, перевзувся. Я так не вважаю. Я вважаю, що ти просто взяв і зрозумів те, чого не розумів раніше… Не можна цькувати. Ми ж лагідно українізуємо. Ми мусимо своїм прикладом показати: переходьте, це окей, розмовляйте, як вам зручно, це дуже приваблива, класна мова, це наша мова. Це варто було збагнути в себе в голові, дійти до цього.

ПРО ЛОБОДУ

Інститут репутації з розвитком інтернету в Україні дуже гарно працює. Це для публічних людей дуже важливо: були репутаційні рішення, які сьогодні йокаються, прилітають назад.

Якщо поміркувати, то вона (Лобода) не одна з тих артистів… Як на мене, вона вчинила сильний крок. Вона залишила все те. Вона дійсно хоче виправитися, реабілітуватися. Вона багато для цього робить. Чи люди вибачать? Це не мені вирішувати, не мені судити… Їй потрібно працювати-працювати-працювати.

Вона хоче нагадувати про себе аудиторії в Грузії, Білорусі. Але це можна робити й українською мовою.

Як на мене, вона зробила чіткий вибір. Вона рухається в цьому напрямку. Так, це займе час. Це буде вартувати великих зусиль. Але думаю, що її бажання прийняти сторону совісті сильніше.

ПРО КОМЛЕКСИ

Інколи з’являються якісь моменти, коли я розумію, що мені потрібно скидати вагу. Але сьогодні в часи бодіпозитиву я себе приймаю таким, як є.

ПРО ГОЛОВНІ МРІЇ

Я мрію бути разом із сім’єю. Я мрію поїхати з сім’єю на океан. Не знаю, коли це буде можливо. Я мрію жити в Україні спокійно, в мирі. Це одна мрія на всіх – ми мріємо про перемогу. Як буде перемога, то й океан буде.

ДЕ ПЕРЕБУВАЄ СІМ’Я?

Сини закінчили перший клас в Англії. І ми прийняли рішення, що родина повертається в Україну і діти будуть вчитися в Києві, як я мріяв колись.

З одного боку ти переживаєш за ментальне здоров’я дітей, хочеш, щоби в них було спокійне дитинство, але з другого боку головне правило сім’ї – всі болі й радощі проходити разом.

ПРО ДРУЖИНУ

Я завжди любив Ірішу. Коли народився Даня (я був на пологах), то закохався в неї вдвічі більше, а коли з’явився Платон – утричі й далі. Цього ресурсу вистачає. Я дуже люблю її і поважаю за те, що вона робить. Вона – неймовірна мама. Я знаю, що їй дуже складно одній з двома синами, все тягнути на собі. І закохуюся в її силу.

Я дуже хотів би донечку. Я готовий до донечки. Іріша теж готова. Ми про це говорили. Тільки ми не впевнені, що буде донечка. Побачимо. Усе вирішить доля.

ПРО ВІДРЕМОНТОВАНІ ПІСНІ

Не повертається язик співати свої російськомовні хіти. Не повертається язик співати російською…

Коли люди почали просити на концертах «Кружить», «Те, від чого без тями», подумав, що спробую (перекласти пісні українською). Я не вірив, що це взагалі можливо. Чесно. Але варто було зробити перший крок… Я почав із «Кружить». Воно пішло якось дуже легко. І я такий: о, а давай далі. Я в день по дві пісні легко перекладав. Потім ми зібралися в студії та все записали.

Я їх називаю відремонтованими піснями. Ми їх відремонтували і випускаємо в студійних записах, а на концертах вони вже грають так.

ЧОМУ УКРАЇНЦІ ДОСІ СЛУХАЮТЬ РОСІЙСЬКИХ ВИКОНАВЦІВ?

Виходить, півтора року недостатньо для того, щоб взяти і відмовитися від того, що тобі раніше дуже подобалося, підіймало настрій. Виходить, це завдання зараз лежить на нас, на артистах, – робити такий продукт, який змушував би слухати українське й підтримувати українське. Багато людей зараз створюють дуже класні роботи…

Треба працювати-працювати, створювати, робити красиве і старатися, щоб цього було в нас багато, щоби не було часу на інших.

ПРО НЕНАВИСТЬ ДО РОСІЯН

У мене є ненависть до влади, яка все це робить, яка запудрює мозок, яка туманить думки, яка закриває правду. Є ядро, звідки все росте… Ненависть до кожного русского – її не вистачить. Треба на чомусь концентруватися. Не на ненависть до Росії хочеться тратити сили і ресурс. Хочеться тратити ресурс і сили на любов до України та українців. Мені хочеться дивитися в інший бік, а тим – до побачення!

Увесь світ знає про Україну, чує про нашу силу. І ми можемо зробити базовими такі думки про нашу країну: Україна – це сила, Україна – це свобода, Україна – це вільні думки, Україна – це єдність, Україна – це сучасність, Україна – це толерантність…

ПРО ЗАРОБІТКИ ТА ВИТРАТИ

В Україні починає потрохи працювати система роялті. Думаю, з роками вона працюватиме краще. Але це невеликі заробітки… Працює студія LOVE&RHYTHM PRODUCTION. Звідти трошечки йде. На концертах ми намагаємося зібрати якнайбільше на допомогу, вони найперше благодійні, тому це взагалі нічого (по заробітках). Ми звітуємо весь час.

За час повномасштабного вторгнення в нас було кілька корпоративів, якщо це можна так назвати. Це трішечки допомагає, тримає на плаву. За ті кошти ти маєш змогу відправити дрон, коли попросили, чи закупити рації…

Ми з родиною мали фінансову подушку, завдяки якій сьогодні живемо.

ПРО ЦІННОСТІ

Складні часи легко проходять із людьми поруч. Я ще раз переконався, наскільки важливою є сім’я, наскільки важливо за неї триматися… Як кажуть, аби рідні люди були поруч.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---